Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №641/184/24 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/826/2026 Справа № 641/184/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Богдан М.В.,

за участю секретаря судового засідання – Ананко І.Ю.,

представника позивача – Мизиненко І.О.,

представника відповідача – Колеснікова А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних, -

В С Т А Н О В И В:

12 січня 2024 року ТОВ «ФК «Маніту» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з нього за Кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 року 3% річних у розмірі 2675,92 євро, витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 24 березня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК» та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник, Відповідач) був укладений Кредитний договір № 211/06-КВ (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Позичальник отримав від Позикодавця кредитні кошти в розмірі 28 400,00 (двадцять вісім тисяч чотириста) євро строком користування до 23 березня 2009 року зі сплатою 11,00 % річних.

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов?язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банк».

Відповідно до вищевказаного договору про передачу активів та кредитних зобов?язань АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору № 211/06-КВ від 24.03.2006 року.

15.07.2019 року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» укладено Договір № 1571/К купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» набуло право вимоги за Кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 року.

Згідно Договору відступлення прав вимоги № 27/11/19-1 від 27.11.2019 року ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» відступило ТОВ "Фінансова компанія "МАНІТУ" право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 року.

З наведеного вбачається те, що ТОВ "Фінансова компанія "МАНІТУ" внаслідок набуття права вимоги за Кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 року, є правонаступником первісного кредитора ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК».

У зв?язку з невиконанням ОСОБА_1 прийнятих на себе зобов?язань за Кредитним договором, виникла заборгованість, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.01.2014 року по справі № 641/12220/13-ц позов ПАТ "Дельта Банк" задоволений, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" суму заборгованості за кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 року в розмірі 195437 грн. 44 коп. , а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1954 грн. 38 коп., а всього підлягає стягненню 197391 грн.82 коп.

Однак, станом на даний час рішення суду відповідачем не виконано.

У поданому відзиві представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Колесніков А.Г. просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що 27 листопада 2019 року між ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» укладено договір відступлення прав вимоги № 27/11/19-1. та договір відступлення права вимоги за іпотечним договором № 211/06-КВ-Z, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю. та зареєстрований у реєстрі за № 4949. Відповідно до змісту вищевказаних договорів, ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» відступило ТОВ «ФК «Маніту» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 року, яке ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» отримало від АТ «Дельта Банк» на підставі Договору про відступлення права вимоги № 1571/К від 15 липня 2019 року та права вимоги за іпотечним договором № 211/06-КВ-Z від24.03.2006 року. Листом б/н від 03.12.2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» повідомило, у т. ч. майнового поручителя, про зміну кредитора в основному та забезпечувальному зобов`язаннях та поінформовало про необхідність погашення основного зобов`язання на користь нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Маніту». Проте у вищевказаному листі суми заборгованості не зазначено та доказів її обґрунтованості кредитором не надано. Також, Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.08.2020 року було відкрито провадження у справі № 922/2321/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Заборонено звернення стягнення на майно ОСОБА_1 інакше, ніж у межах провадження у справі про неплатоспроможність. Ухвалою від 15.12.2021 року господарський суд Харківської області у справі № 922/2321/20 визнав вимоги ТОВ «ФК «Маніту» до ОСОБА_1 за кредитним договором, на суму 199 977,44 грн., з яких – 195 437,44 – основний борг, що забезпечений заставою (іпотекою) згідно іпотечного договору № 211/06-КВ/Z від 24.03.2006 року та 4 540,00 – судовий збір. В решті вимог ТОВ «ФК «Маніту» суд відмовив. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15 грудня 2022 року у справі № 922/2321/20 апеляційна скарга ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» залишена без задоволення, а ухвала Господарського суду Харківської області від 15.12.2021 у справі № 922/2321/20 залишена без змін. Отже, заборгованість за вищевказаним кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 р. після набрання законної сили Рішенням від 09.01.2014 року у справі № 641/12220/13-ц складала суму в розмірі 195 437,44 грн. Тобто, достовірно встановлений судами розмір заборгованості за кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 р. складав суму в розмірі 195 437,44 грн. Отже, необґрунтованими є позовні вимоги щодо стягнення 2 675,82 Євро 3 % річних, оскільки базою їх нарахування, згідно доданого позивачем «Розрахунку 3% річних по Кредитному договору № 211/06-КВ від 24.03.2006 року» зазначена «основна сума заборгованості за договором з 12.03.2017 по 24.02.2022» у розмірі 17 986,64 Євро, адже такої суми заборгованості не існувало у зазначений період нарахування - з 12.03.2017 по 24.02.2022. Розрахунок заборгованості - це документ, створений в односторонньому порядку Позивачем та не підтверджує існування та розмір заборгованості за основним зобов`язанням - Кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 року. Відповідних первинних документів бухгалтерського обліку (виписок по рахунку, квитанцій, тощо) Позивачем на підтвердження власного рохрахунку не надано. Щодо виконання основного зобов`язання ОСОБА_2 , як майновим поручителем - Іпотекодавцем основне зобов`язання за кредитним договором № 211/06-КВ від 24 березня 2006 року укладеним між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 виконане повністю шляхом внесення належних до сплати за кредитним договором грошових коштів у розмірі 199 977 гривень 50 копійок у депозит приватного нотаріуса Мангушевої Ольги Степанівни, що підтверджується квитанцією банку № 40855255-1 від 29.12.2021 та квитанцією № 21 виданою ОСОБА_2 приватним нотаріусом ХМНО Мангушевою О.С. 29 грудня 2021 року. Отже, зобов`язання припинено виконанням шляхом внесення грошових котів в депозит нотаріусу. За таких обставин не може бути заявлено вимоги про стягнення відсотків річних, передбачених ст. 625 ЦК, а у випадку їх висунення – таки вимоги не підлягають задоволенню. Таким чином, вимоги Позивача є необгрунтованими та не підлягають задоволенню. У зв`язку із розглядом цієї справи, необхідністю підготовки та подання до суду цих пояснень, звернення ОСОБА_1 за отриманням професійної правничої допомоги, представництва у суді, виклику свідків, залучення фахівців, призначення експертизи, тощо, ОСОБА_1 очікує понести судові витрати, орієнтовний (попередній) розмір яких складає 30 000 гривень 00 копійок.

Представником позивача до суду надані додаткові пояснення, в яких просила позовні вимоги задовольнити, та зазначила, що на поточний рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» зазначені відповідачем грошові кошти не надходили. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували зарахування грошових коштів, що є заборгованістю відповідача за кредитним договором, на поточний рахунок позивача. Приватний нотаріус Мангушева О.С. своїм листом від 11.06.2025 №80/02-24 «Про прийняття в депозит грошових коштів» надала відповідь на лист від 09.06.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Маніту», в якому зазначила, що 29 грудня 2021 року ОСОБА_2 було перераховано на депозитний рахунок приватного нотаріуса грошові кошти в сумі 199977,50 гривень, в рахунок погашення заборгованості за іпотечним договором, посвідченим ПН ХМНО Слоневською Д.В. 24.03.2006р. р.№ 418, де вона була іпотекодавцем (майновим поручителем) за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 від 24.03.2006 року, та відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області від 15.12.2021 року, справа №922/2321/20. Також, Приватний нотаріус Мангушева О.С. повідомила Позивача, що у зв`язку зі спливом строків зберігання на депозитному рахунку нотаріуса, гроші в сумі 199977,50 гривень , було перераховано 21 березня 2023 року в прибуток Держави Україна. Головне управління Державної казначейської служби України у Харківський області в листі №05-09-06/5432 від 07.08.205 «Щодо повернення коштів з бюджету» зазначило, що після визначення ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» рахунку, на який були зараховані кошти, із заявою саме платника (приватного нотаріуса Мангушевої О.С.) грошових коштів на повернення коштів та оригіналом або копією платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету. А також зазначило, що саме платнику необхідно звернутися до відповідного контролюючого органу із такою заявою. На виконання вищезазначених вимог Головного управління Державної казначейської служби України у Харківський області ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» знову звернулося до Приватного нотаріуса Мангушевої О.С. з листом від 13.08.2025 р. б/н, в якому просило нотаріуса звернутися до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківський області із заявою про повернення коштів та з оригіналом або з копією платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування нотаріусом коштів до бюджету до відповідного контролюючого органу. Проте, приватний нотаріус Мангушева О. С. у своєму листі від 18.08.2025 №119/02-23 повідомила ТОВ «Фінансова компанія «Маніту», про те, що вона не має підстав і повноважень для звернення із необхідною заявою до відповідного контролюючого органу, посилаючись на те, що грошові кошти були перераховані нотаріусом не помилково, а через сплив строку зберігання коштів на депозитному рахунку нотаріуса. При цьому, нотаріус порекомендувала звернутися Позивачу за роз`ясненням з цього питання до Міністерства фінансів України. Виконуючи рекомендації нотаріуса, ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» звернулося до Міністерства фінансів України із відповідною заявою від 01.09.2025р. стосовно повернення грошових коштів. Листом №35020-12-10/27739 від 29.09.2025 Міністерство фінансів України надало відповідь ТОВ «Фінансова компанія «Маніту», в якому зазначило, нoтapiyc у передбачених законодавством України випадках приймає від боржника в депозит грошові суми i цінні папери для передачі їх кредитору. Про надходження грошових сум i цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора i на його вимогу видає йому грошові суми і цінні папери. Повернення грошових сум i цінних паперів особi, яка внесла їx у депозит (дебiтору), допускається лише за письмовою згодою на те особи, на користь якої було зроблено внесок (кредитора), або за рiшенням суду. Отже, за умови винесення судом рішення щодо повернення зазначених грошових коштів з Державного бюджету України Міністерство фінансів України запропонувало ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» скористатись положенням Порядку виконання рiшень про стягнення коштiв державного та мiсцевих бюджетiв або боржникiв, затвердженого постановою Кабiнетy Mіністрів України вiд 03.08.2011 № 845. Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт перерахування грошових коштів - заборгованості відповідача за кредитним договором, на поточний рахунок ТОВ «Фінансова компанія МАНІТУ».

В судовому засіданні представник позивача Мизиненко І.О. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити, доводи, викладені в письмових поясненнях підтримала.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Колесніков А.Г. в судовому засіданні просив в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на доводи, викладені у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2024 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Маніту» задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Маніту» – 3% річних за Кредитним договором № 211/06-КВ від 24 березня 2006 року у розмірі 2 675 (дві тисячі шістсот сімдесят п`ять) євро 82 євроцента. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Маніту» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Колеснікова Анатолія Геннадійовича про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних – задоволено. Поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних – скасовано, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних призначено до розгляду.

Судом встановлено, що 24 березня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК» та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник, Відповідач) був укладений Кредитний договір № 211/06-КВ (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Позичальник отримав від Позикодавця кредитні кошти в розмірі 28 400,00 (двадцять вісім тисяч чотириста) євро строком користування до 23 березня 2009 року зі сплатою 11,00 % річних.

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов?язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банк».

Відповідно до вищевказаного договору про передачу активів та кредитних зобов?язань АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору № 211/06-КВ від 24.03.2006 року.

15.07.2019 року між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» укладено Договір № 1571/К купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» набуло право вимоги за Кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 року.

Згідно Договору відступлення прав вимоги № 27/11/19-1 від 27.11.2019 року ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» відступило ТОВ "Фінансова компанія "МАНІТУ" право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 року.

З наведеного вбачається те, що ТОВ "Фінансова компанія "МАНІТУ" внаслідок набуття права вимоги за Кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 року, є правонаступником первісного кредитора ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОМИСЛОВИЙ БАНК».

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.01.2014 року по справі № 641/12220/13-ц позов ПАТ "Дельта Банк" задоволений, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" суму заборгованості за кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 року в розмірі 195437 грн. 44 коп. , а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1954 грн. 38 коп., а всього підлягає стягненню 197391 грн.82 коп.

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами наявні грошові зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Таким чином законодавство України передбачає обов`язок боржника (відповідача) добровільно і своєчасно виконати рішення суду.

В свою чергу, положеннями ч.2 ст.18 ЦПК України передбачено, що невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України у разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом вказаної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3%- річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30 березня 2016 року у справі №6-2168цс15 та Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, як наслідок, право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передують подачі такого позову.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин діяв в України з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року.

Тобто на час дії карантину строк позовної давності продовжився та не вважається пропущеним.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Військовий стан в Україні введений з 24.02.2022 року та продовжує дію до теперішнього часу.

Таким чином, Позивачем нараховані 3 % річних в межах строку позовної давності. починаючи відлік від дати введення в Україні карантину, а саме: з 12.03.2020 року та до дати введення на території України військового стану: 24.02.2022 року - це трирічний строк позовної давності, який подовжений п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та в який не було введено в України карантину і до введення на території України військового стану.

Правовий аналіз положень статей 526,599,611,625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу за увесь час прострочення.

Отже, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання 3% річних та інфляційних витрат передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

Обов`язок довести факт погашення боржниками заборгованості, покладено саме на боржників, а не на кредитора, що підтверджується висновками Верховного Суду зробленими у постанові від 08 червня 2022 року в справі №913/618/21.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положенням ст. 611 цього Кодексу, визначено правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Статтею 537 ЦК України встановлено, що боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі:

1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання;

2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку.

Згідно Договору відступлення прав вимоги № 27/11/19-1 від 27.11.2019 року ТОВ «ЕЙ ТІ ФІНАНС» відступило ТОВ "Фінансова компанія "МАНІТУ" право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , як майновим поручителем - Іпотекодавцем основне зобов`язання за кредитним договором № 211/06-КВ від 24 березня 2006 року укладеним між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 виконане повністю шляхом внесення належних до сплати за кредитним договором грошових коштів у розмірі 199 977 (сто дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят сім) гривень 50 копійок на депозит приватного нотаріуса Мангушевої Ольги Степанівни, що підтверджується квитанцією банку № 40855255-1 від 29.12.2021 та квитанцією № 21 виданою ОСОБА_2 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою Ольгою Степанівною 29 грудня 2021 року.

Грошові зобов`язання відповідача виникли за рішенням суду на підставі кредитного договору, отже, позов про стягнення з відповідача 3% річних, згідно ст. 625 ЦК України, підлягає задоволенню частково, а саме за період з 27 листопада 2019 року, тобто з моменту, коли ТОВ «Фінансова компанія «МАНІТУ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 - по 29 грудня 2021 року, тобто дата виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.01.2014 року по справі № 641/12220/13-ц позов ПАТ "Дельта Банк" задоволений, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" суму заборгованості за кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 року в розмірі 195437 грн. 44 коп. , а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1954 грн. 38 коп., а всього підлягає стягненню 197391 грн.82 коп. Рішення суду набрало законної сили.

Отже, оскільки рішенням суду від 09.01.2014 року по справі № 641/12220/13-ц з ОСОБА_1 була стягнута заборгованість за кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 року в розмірі 195437 грн. 44 коп., тобто у грошовій одиниці України в гривні, тому суд вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_1 3% відсотків за Кредитним договором № 211/06-КВ від 24 березня 2006 року у грошовій одиниці гривні за період з 27 листопада 2019 року по 29 грудня 2021 року, за такою формулою: 195437,44 грн. х 3%х 763 дні/365, що складає 12256,34 грн.

Сума 3% річних складає 12256,34 грн.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, які не виконані боржником в повному обсязі, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: за період з 27.11.2019 по 29.12.2021.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що частка задоволених позовних вимог складає 11,00%, витрати зі сплати судового збору у розмірі 333,08 грн. (3028,00грн.*11,00/100) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі ст. 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81,141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Маніту» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Маніту» – 3% річних за Кредитним договором № 211/06-КВ від 24 березня 2006 року у розмірі 12 256 грн 34 коп., та витрати зі сплати судового збору у розмірі 333,08 грн., а всього стягнути 12 589 (дванадцять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 42 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач – Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Маніту», код ЄДРПОУ 42585871, м. Харків, м-н Конституції, 1, 6 під`їзд, 6 поверх, офіс 66-16.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя М.В.Богдан