Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №953/6239/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/6239/26

н/п 2/953/3857/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Бородіної Н.М.

за участю секретаря Кіпеть Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_3 , звернулась до суду із позовом до відповідача, ОСОБА_2 , в якому просить:

-визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта майна 280100263101);

- визнати за ОСОБА_3 , у порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта майна 280100263101), а залишену 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що у період шлюбу була придбана спірна квартира. Шлюб розірваний за рішенням суду. На підставі положень ст.ст.60,70 СК України квартира є спільною сумісною власністю та підлягає поділу по частині.

Відповідач – ОСОБА_2 у поданому відзиві позовні, проти поділу спірної квартири по не заперечував. Також у відзиві на позов просив включити автомобіль Citroen C4 Picasso Diesel 16.10.2017р. випуску до складу майна , що підлягає поділу, вирішити питання про стягнення з позивача на його користь компенсацію частини автомобіля в розмір 7000 євро.

Ухвалами суду було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, прийняті до розгляду зменшені позовні вимоги, справа призначена до судового розгляду.

Суд зазначає, що у відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Також у відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків" встановлених цим Кодексом.

Враховуючи зазначене, суд розглядає даний позов в межах заявлених вимог та на підставі доказів наданих сторонами у відповідності до ч.1 ст.83 ЦПК України.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04 вересня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у Московському відділі реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції зареєстровано шлюбу, який був розірваний за рішенням Київського районного суду м.Харкова від 15.02.2024р.

За загальним правилом відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом

Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Згідно зі ст. 70 СК України, у разі поділу спільного майна подружжя їх частки визнаються рівними.

Під час перебування сторін у шлюбі на ім`я ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 29.01.2014р. була зареєстрована квартира АДРЕСА_1 .

Видачі свідоцтва про право власності на квартиру передувало укладання договору про бронювання від 22.07.2013р., укладеного між ПАТ «Молодіжний житловий комплекс «Інтернаціоналіст» та ОСОБА_2 про бронювання квартири до погашення пакету облігацій. А також договір купівлі-продажу ОСОБА_2 облігацій у Азово-Чорноморської компанії у формі ТОВ .

За загальним правилом застосування презумпції згідно зі ст. 60 СК України майно, одержане одним із подружжя як набувачем за договором, що укладений під час перебування набувача в шлюбі, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Враховуючи придбання зазначеного нерухомого майна в період шлюбу сторін, презумпцію спільності майна подружжя та відсутності доказів в спростування зазначеної презумпції, суд приходить до висновку, що зазначене майно є спільною сумісною власністю сторін.

За положенням ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З урахуванням наведених обставин, суд приходить до висновків про необхідність поділу майна подружжя рівними частками, а саме по 1/2 частці спірної квартири .

При розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення, тому заявлення окремо вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідними (Постанова ВП ВС від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц ).

Щодо прохання відповідача включити до складу поділу майна автомобіль та стягнути з позивачки на його користь компенсації частини, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (ч.1 ст. 175 ЦПК України).

У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. (ч.1 ст. 178 ЦПК України )

За положеннями ст.ст. 193, 194 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже суд розглядає позовні вимоги заявлені у позові або у зустрічному позові, в межах заявлених вимог.

Позивачем не заявлялися вимоги, щодо поділу автомобіля Citroen C4 Picasso Diesel, відповідач правом на зустрічний позов, щодо поділу вказаного автомобіля, не скористався, а зазначення ним про це у відзиві не є позовними вимогами, оформленими у відповідності до положень статей 175 і 177 цього Кодексу.

Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, судом не розглядались вимоги відповідача про поділ автомобіля Citroen C4 Picasso Diesel.

Судовий збір, враховуючи задоволення позову, підлягає відшкодування позивачу відповідачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 89, 206, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 ) про поділ спільного майна - задовольнити .

В порядку поділа майна подружжя:

визнати за ОСОБА_5 , право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 99 кв.м.;

залишити у власності ОСОБА_2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 99 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 12000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Бородіна Н.М.