Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №953/8954/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/8954/26

н/п 2/953/4962/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Кіндера В.А.,

за участю секретаря Паша С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

У липні 2026 року ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №04.10.2025-100002189 від 04.10.2025 в розмірі 99600,00 грн., та сплаченого судового збору.

Позов мотивовано тим, що 04.10.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №04.10.2025-100002189, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 30000,00грн, строком на 217 днів зі сплатою відсотків, обумовлених договором.

Відповідач умови вказаного договору належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 99600,00 грн., яку ТОВ «Споживчий центр» разом з судовим збором пров стягнути у судовому порядку.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 17.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження.

13.08.2026 року відповідачем ОСОБА_1 подано до суду відзив на позов, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. Вказує, що не укладав кредитний договір, роздруківку якого долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви, відповідно не погоджував процентну ставку, неустойку та інші умови кредитування, матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування мені суми позики (платіжне доручення, квитанція, чек тощо). Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявна в матеріалах справи паперова роздруківка договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», та що саме такий правочин підписувався електронним підписом уповноважених на те осіб. В зв`язку з відсутністю у матеріалах справи оригіналу кредитного договору, позивачем заявлено клопотання про його витребування. Окрім того, заперечував з приводу стягнення з нього процентів по 625 ЦКУ в розмірі 15000.00 грн., оскільки прострочення виконання зобов`язань (за твердженням позивача) відбулося після 24.02.2022 року, в період дії воєнного стану. Просив зменшити розмір відсотків, щонайменше до розміру заборгованості за кредитом - 30000,00 грн., оскільки стягнення з нього непогоджених процентів у сумі, що істотно перевищує тіло кредиту, призведе до надмірного збагачення кредитора за рахунок відповідача. Окремо просив відмовити в задоволенні вимоги про стягнення з нього комісії, з огляду на те, що послуги, за які вона нараховувалась мають по закону надаватися безкоштовно.Також просив відмовити у стягненні з нього 6000,00 грн. витрат на професійну (правничу) допомогу на користь позивача оскільки до суду не надано жодного платіжного документа із зазначенням анкетних даних боржника та номеру кредитного договору.

14.08.2026 представником позивача ТОВ «Споживчий центр» Чехун Ю.В., подано відповідь на відзив, в якій просила позовні вимоги задовольнити. Зазначила, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); подання відповідачем Заявки кредитного договору (кредитної лінії); надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії). Отже, кредитний договір був укладений у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Посилання сторони відповідача на те, що позивач не надав жодних технічних доказів, які б дозволяли ідентифікувати відповідача, як особу, що фактично вчинив дії з укладення договору, є необґрунтованими, оскільки наведений вище договір містить інформацію, яка ідентифікує позичальника, зокрема, щодо його особистих персональних даних.

Позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», в той ж час відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. Загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось. Нарахування комісії відповідає вимогам законодавства, перелік послуг за які нараховується комісія зазначені в заявці кредитного договору, відповідач був ознайомлений з текстом договору, а тому вимоги про ї стягнення підлягають задоволенню.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив слухання справи провести у його відсутність.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

04.10.2025 року ОСОБА_1 погодив пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (оферти), відповідно до пункту 3.1 якої, Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.

Згідно умов, викладених у заявці кредитного договору № 04.10.2025-100002189 (кредитної лінії) від 04.10.2025, сума кредиту 30000,00 гривень строк, на який надається кредит 217 днів з дати його надання; Дата повернення кредиту 08.05.2026; Продовження (лонгація, пролонгація) строку договору не передбачена.

Процентна ставка "Стандарт" – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі – «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Згідно п. 19 Договору - Спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.

Відповідно до п.20 позичальник підтверджує що йому надані та він отримав інформації зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, за посиланням https://sgroshi.com.ua/rozkritta-informacii), паспорт споживчого кредиту, графік платежів, примірник договору.

Умовами договору передбачено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів а саме: № 4441-11XX-XXXX-7694..

Договір підписано відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису із використанням одноразового ідентифікатора «Е962» відправленого СМС повідомленням на зазначений фінансовий номер 0997485377.

Крім того відповідачем було підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) за допомогою електронного підпису із використанням одноразового ідентифікатора «Е962» відправленого СМС повідомленням на зазначений фінансовий номер 0997485377 разом з власним електронним підписом, а також паспорт споживчого кредиту із використанням одноразового ідентифікатора «А962».

Квитанцією до платіжної інструкції №20365-1391-292619571 від 04.10.2025 ТОВ «ФК «контрактовий дім» підтверджено перерахування 30000,00 грн на картковий рахунок НОМЕР_1 , призначення платежу: Видача за договором кредиту №04.10.2025-100002189

З наданого позивачем розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №04.10.2025-100002189 від 04.10.2025 становить 99600,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 30000,00 грн., по процентам в розмірі 46500,00 грн., залишок відсотків за ст. 625 ЦК України – 15000,00 грн.; залишок комісій – 8100,00 грн.

Щодо порядку укладення кредитного договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Із положень статті 546 ЦК України слідує, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

Ураховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов`язання сплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Оскільки договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Отже, відповідач уклав із ТОВ «Споживчий центр» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Щодо вимоги відповідача про витребування оригіналів доказів.

Відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України у разі подання копії письмового доказу суд вправі за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи витребувати його оригінал. Якщо оригінал не подано, а відповідність копії оригіналу обґрунтовано поставлена під сумнів, такий доказ не береться судом до уваги.

Статтею 100 ЦПК України врегульовано порядок подання та дослідження електронних доказів.

Зокрема, учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у передбаченому законом порядку, а у разі подання копії електронного доказу суд може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи витребувати його оригінал. Неподання оригіналу має наслідком неврахування доказу тоді, коли відповідність поданої копії оригіналу викликає обґрунтований сумнів.

Заперечення ОСОБА_1 переважно зводяться до незгоди з фактом укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, проте не містять посилань на конкретні розбіжності між поданими до матеріалів справи копіями кредитного договору, заявки, акцепту та іншими документами.

Відомості кредитного договору, заявки, акцепту, інформації BankID НБУ, ікватанції про перерахування грошових коштів взаємно узгоджуються за персональними даними позичальника, номером телефону, реквізитами платіжного засобу, датою укладення договору, сумою кредиту та номером кредитного договору.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про витребування оригіналів доказів.

Щодо доказів перерахування грошових коштів.

За загальним правилом, належними та допустимими доказами на підтвердження обставини видачі кредитних коштів позичальнику є первинні бухгалтерські документи про видачу готівки або перерахування коштів.

Так, у постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження № 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Заявка споживача ОСОБА_1 , відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним договором №4411-11ХХ-ХХХХ-7694.

Факт видачі кредитних коштів підтверджується квитанцією ТОВ ФК «Контрактовий дім» відповідно до змісту якої вбачається, що на номер платіжного інструменту 4441114458017694 були перераховані грошові кошти у сумі 30000,00 грн, дата операції 04.10.2025 року 20:09:16 год., Отримувач: ОСОБА_1 ; призначення платежу: Видача за договором кредиту №04.10.2025-100002189.

Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів на суму 30000,00 грн в межах договору №04.10.2025-100002189 від 04.10.2025 року.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року по справі 679/1103/23 та у постанові від 14 червня 2022 року по справі 757/40395/20 в яких викладено що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

Отже, суд дійшов висновку щодо доведеності належними та допустимими доказами факту отримання відповідачем кредитних коштів. Відсутність детальної інформації від банку-еквайра не спростовує факту емітування платіжної картки та зарахування коштів на рахунок відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з матеріалів справи вбачається, що свої зобов`язання ТОВ «Споживчий центр» перед відповідачем виконав, перерахувавши останньому обумовлені кредитним договором кошти.

Щодо суми заборгованості по нарахованим відсоткам.

Згідно п. 3 заяви кредитного договору №04.10.2025-100002189 від 04.10.2025, строк на який надається кредит 217 днів з дати його надання.

Процентна ставка "Стандарт" – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі – «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку(п.6).

Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку(п.7).

З розрахунку заборгованості вбачається, що проценти у сумі 46500 грн нараховані протягом 217 днів, з яких з 04.10.2025 по 04.01.2026 за процентною ставкою 1%, з 05.01.2026 по 08.05.2026 за процентною ставкою 0,50%.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року: доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %; доповнено Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17 і передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Згідно Висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у Постанові від 07.09.2026 (справа №552/672/25): норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure; за загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року. Парламент мав на увазі строк кредитування чи строк, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова.

Умовами договору, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , визначено, що розмір процентної ставки 1% (стандартна) та 0,5% (знижена), що відповідає розміру процентної ставки встановленої положеннями Закону України «Про споживче кредитування», а їх нарахування здійснено в узгоджений сторонами 217-денний строк.

Враховуючи вищевикладене, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягнення заборгованість у розмірі 76500 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 30000,00 грн. та заборгованості по нарахованим відсоткам у розмірі 46500,00 грн.

Щодо нарахованих комісій.

З Розрахунку заборгованості за договором вбачається, що ТОВ «Споживчий центр» здійснило нарахування комісій на загальну суму 8100,00 грн.

Водночас, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Між тим, оскільки товариством хоч і було зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які мають надаватися позивачу та за які була встановлена комісія за видачу та обслуговування кредиту, разом з тим матеріали справи не містять доказів на підтвердження їх надання, а тому суд відмовляє в цій частині.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23 (провадження № 61-15548св23) щодо оцінки правомірності встановлення у кредитному договорі умови про щомісячну плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Щодо вимоги про стягнення відсотків за ст.625 ЦК України.

Згідно ч. 1,2 ст.625 ЦК України - Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, враховуючи приписи пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з нарахованих відсотків, передбачених ст.625 ЦК України, у сумі 15000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 КПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (76,80%) та стягує з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 2044.72 грн., та поштові витрати в сумі 89,53 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,19,81,141,263-265,268,272,273-276,280-284 ЦПК України, ст.207,610,627-629,638,525,526,536,1048,1049,1050,1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №04.10.2025-1000002189 від 04.10.2025 в розмірі 76500,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2044,72 грн., та поштові витрати в сумі 89,53 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ: 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А;

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )

Суддя В.А. Кіндер