Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №953/4578/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/4578/26

н/п 2/953/3178/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Губської Я.В.,

За участю секретаря судових засідань – Мисниченко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (ЄДРПОУ 38750239, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, б.8) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2026 року, ТОВ «Він Фінанс» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача збитки в якості відповідальності за несвоєчасне виконання рішення суду у справі №640/21559/5-ц, у розмірі 41700,77 грн. та судовий збір.

В обґрунтування вимог зазначає, що 23.03.2016 року Київський районний суд м. Харкова ухвалив рішення по справі № 640/21559/15-ц, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Український Бізнес Банк» заборгованість за кредитним договором № КАВНКФ/1015300.1 від 20.09.2013 р. у розмірі 135136,66 грн. З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства. Таким чином, рішення, яке виніс Київський районний суд м. Харкова не виконувалось Відповідачем у період з 25.02.2019 року до 23.02.2022 року, у зв`язку з чим у кредитора виникло право на застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України.

Позивач також вказує, що право вимоги за вказаним зобов`язанням на законних підставах перейшло до нього від первісного кредитора, а 25 липня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було перейменовано на ТОВ «Він Фінанс», що підтверджується відповідними установчими та реєстраційними документами.

З урахуванням наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 41700,77 грн, що складаються з інфляційних втрат та трьох процентів річних, а також судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 24.04.2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справ. Не подала відзиву на позовну заяву. Відтак, суд у відповідності до ст.ст.280-282 ЦПК України постановив проводити заочний розгляд.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою всіх учасників, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.03.2016 року Київський районний суд м. Харкова ухвалив рішення по справі № 640/21559/15-ц, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Український Бізнес Банк» заборгованість за кредитним договором № КАВНКФ/1015300.1 від 20.09.2013 р. у розмірі 135136,66 грн. З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане, та є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з рішення суду. Таким чином, після набрання рішенням суду законної сили між сторонами виникло грошове зобов`язання, боржником за яким є відповідач.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/13238/18; від 30 березня 2016 у справі №6-2168цс15.

Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року в справах №910/16945/14 та №908/1394/17, від 16 листопада 2018 року в справі №918/117/18, від 30 січня 2019 року в справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13 лютого 2019 року в справі №924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», за змістом ст. 552, ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду у добровільному порядку відповідачем виконано не було. Судом встановлено, що у період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року рішення суду залишалося невиконаним, що свідчить про прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, у разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, спрямованою на відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів та компенсацію за користування утримуваними грошовими коштами.

Суд враховує усталену правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, а право кредитора на стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних виникає з моменту порушення зобов`язання і до моменту його фактичного виконання.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Позивачем надано детальний розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних за період прострочення з 23.02.2019 по 23.02.2022, відповідно до офіційних показників індексу інфляції та вимог чинного законодавства.

Згідно з поданим розрахунком: виходячи із загальної суми заборгованості, 3% річних у розмірі 12151,19 грн. та інфляційні збитки у розмірі 29549,58 грн. (разом становить 41700,77 грн), що підлягають сплаті ОСОБА_1 за прострочення виконання рішення суду. Крім того, з урахуванням триваючого характеру порушення грошового зобов`язання право на звернення до суду за захистом порушеного права не припинилося.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено прострочення виконання рішення суду, чим порушено майнові права позивача, а тому позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, в силу дії ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати.

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268, 274, 280 -282 ЦПК України, ст. 526, 1054 ЦК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (ЄДРПОУ 38750239, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, б.8) збитки в якості відповідальність за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 640/21559/15-ц у розмірі – 41700,77 грн

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (ЄДРПОУ 38750239, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, б.8) сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя - Я.В. Губська