Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №953/13167/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/13167/25

н/п 2/953/959/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Губської Я.В.,

За участю секретаря судових засідань – Мисниченко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Українські Фінансові Операції» (код ЄДРПОУ 40966896, 04070, м. Київ, вул. Глибочицька, б.40, прим.10 «Н», «П») до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» адвокат Дідух Є.О. звернувся до Київського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить стягнути з Відповідача заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4401080 від 19.02.2024 року у загальному розмірі 20000,00 грн., з яких: заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) 2 000,00 грн.; заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 10900,00 грн.; заборгованість за процентами, нарахованими новим кредитором ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» 7100,00 грн.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., а також у порядку частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України доручити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати 3% річних та інфляційні втрати відповідно до ст. 625 ЦК України на суму заборгованості з моменту набрання рішенням законної сили до його повного виконання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.02.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Відповідач) за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи через Вебсайт/Мобільний застосунок «Credit7» в електронній формі було укладено Договір № 4401080 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір підписано Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «19426». Відповідно до умов Договору Відповідачу надано кредит у сумі 2 00,00 грн. строком на 360 днів з 19.02.2024 року по 13.02.2025 року. Сторони погодили стандартну процентну ставку у розмірі 2,5% на день (912,50% річних).

Надалі, 23.09.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до Відповідача. Станом на дату укладання Договору факторингу від 23.09.2024 року № 23/09/2024, строк дії Договору № 4401080 від 19.02.2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» з дати факторингу 23.09.2024 року донараховано відсотки за (142 календарних днів). 2000 грн * 2,5 % = 50 грн* 142 календарних дні = 7100 грн. відсотки нараховані ТОВ ‘УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ’.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 19.12.2025 відкрито провадження у даній цивільній справі.

Представник позивача подав позовну заяву, у якій заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання, однак відзиву на позовну заяву чи будь-яких заяв і клопотань до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За таких обставин, відповідно до статей 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши наявні письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 19.02.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) «Credit7» було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4401080.

Згідно зі статтями 205, 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони, у тому числі за допомогою електронного зв`язку.

Відповідно до положень статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Під час підписання вказаного договору Відповідачем було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором «19426», направлений йому у вигляді SMS-повідомлення, що за своїми правовими наслідками відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та правових висновків Верховного Суду (зокрема, у постановах від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20) прирівнюється до власноручного підпису.

Відповідно до п. 1.2, п. 1.3 Договору сума кредиту становить 2000,00 грн., строк кредиту 360 днів (з 19.02.2024 року по 13.02.2025 року). Відповідно до умов п. 1.4.1 Договору стандартна процентна ставка становить 2,5% у день, нараховується на залишок кредиту методом «факт/факт».

На виконання умов договору кредитодавець ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» перерахував Відповідачу кредитні кошти у розмірі 2000,00 грн. на банківську платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про переказ коштів від 03.10.2024 року.

23.09.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4401080 від 19.02.2024 року у загальній сумі 20000,00 грн.

Згідно зі статтями 512, 514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи закріплені нормами статей 1077, 1078, 1082 ЦК України щодо факторингу.

Статтями 526, 530, 610, 611, 629 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві кредит та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Щодо нарахування процентів суд зазначає, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Дослідженням наданих позивачем розрахунків заборгованості встановлено, що проценти у сумі 10900,00 грн., нараховані первісним кредитором за період з 19.02.2024 по 23.09.2024 року, та проценти у сумі 7100,00 грн., нараховані новим кредитором ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за період з 23.09.2024 по 13.02.2025 року (142 днів), були нараховані виключно в межах визначеного п. 1.3 Договору строку кредитування (до 13.02.2025 року). Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 2 000,00 грн. та заборгованості за процентами в загальній сумі 18 000,00 грн. (10900,00 грн. + 7100,00 грн.), а всього 20 000,00 грн., є правомірними, доведеними та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про покладення на орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання судового рішення, обов`язку нараховувати інфляційні втрати та 3% річних на суму основного боргу до моменту повного виконання судового рішення в порядку частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22, формулювання вказаної норми процесуального права визначає право, а не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування. Суд на власний розсуд з урахуванням конкретних обставин справи, на засадах розумності, справедливості та пропорційності вирішує питання щодо доцільності застосування вказаних положень. З огляду на характер правовідносин сторін та розмір заборгованості суд не вбачає правових підстав для застосування приписів ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, що разом із тим не позбавляє стягувача права на нарахування сум за статтею 625 ЦК України в загальному порядку шляхом звернення з окремим позовом у разі несвоєчасного виконання боржником судового рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України, суд виходить з наступного.

Позивачем при поданні позовної заяви платіжною інструкцією підтверджено сплату судового збору в сумі 2 422,40 грн. Оскільки позовні вимоги матеріального характеру задоволені у повному обсязі, на підставі частини першої статті 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн. підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. суд враховує положення статті 137 ЦПК України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду (постанови від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21), оцінюючи розмір витрат на правничу допомогу, суд зобов`язаний зважати на критерії розумності, пропорційності та співмірності.

Беручи до уваги категорію та незначну складність даної цивільної справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, шаблонний характер позовної заяви та наданих документів, ціну позову (20 000,00 грн.), суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. (що становить майже половину ціни позову) є неспівмірним та завищеним, у зв`язку з чим підлягає зменшенню до розумного та справедливого розміру 3 000,00 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 279, 280-282, 354 ЦПК України, статтями 205, 207, 512, 514, 516, 526, 530, 610-612, 625, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ТОВ «Українські Фінансові Операції» про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за кредитним договором в розмірі 20000,00 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 2000,00 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 10900,00 грн. суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ ‘УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ’ 7100 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422, 40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя - Я.В. Губська