Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №611/815/25 — Барвінківський районний суд Харківської області

Справа № 611/815/25

Провадження № 2/611/33/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

19 серпня 2026 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря - Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Ізюмський відділ державної реєстрації актів цивільного в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, про визнання батьківства та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

До Барвінківського районного суду Харківського області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Ізюмський відділ державної реєстрації актів цивільного в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, про визнання батьківства та стягнення аліментів.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 ще в листопаді 2014 році познайомилась із ОСОБА_2 , з яким з вересня 2015 року до серпня 2017 року спільно проживали у м. Барвінкове разом із матір`ю та бабусею позивачки, а також з серпня 2017 року по травень 2019 року в Краматорську Донецької області. Сторони підтримували сімейні стосунки, від яких народився син - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час народження дитини сторони в шлюбі не перебували, а тому відомості про батька дитини у свідоцтва про народження дітей були записані у відповідності до положень ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України за вказівкою матері.

На даний час, оскільки відповідач не визнає свого сина, допомоги не надає добровільно, аліменти не сплачує, то потрібно в актових записах про народження дитини, внести зміни до актового запису вказавши батьком ОСОБА_3 відповідача. Дитина - ОСОБА_3 визнаний дитиною - інвалідом та має особливості, що підтверджується медичним висновком №627-6 від 31.07.2024 року. Відповідно до індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда ОСОБА_3 має обмеження до самообслуговування, орієнтації, спілкування, контролю за своєю поведінкою, навчання, здобуття освіти. Має потребу у відновній терапії, профілактичних заходах, нагляду лікаря психіатра, медичне спостереження, психолого - педагогічну консультування, діагностику, патронаж, корекцію, потребує індивідуальної форми навчання, лікувальний масаж, соціально побутової реабілітації, навчання основним соціальним навичкам, соціально - побутовий патронаж. Відповідно до висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 18.11.2024 року №ІРЦ-85199/2024/572771 ОСОБА_3 має потребу у заняттях з практичним психологом, вчителем логопедом, вчителем дефектологом, що не забезпечується навчальним закладом, а тому повинно бути організовано батьками самостійно. Оскільки відповідач не надає допомоги, але має на це матеріальної змоги, так як живе розкішне життя - постійно змінює автомобілі, дарить коштовні прикраси, про що свідчать фотографії з соціальної мережі, то справедливим буле розмір аліментів у розмірі 50% від доходів позивача з огляду на потреби дитини.

Враховуючи наведене, з врахуванням поданої 15 грудня 2025 року заяви про зміну предмета позову, представник позивача ОСОБА_4 просить:

-визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьком дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-виключити відомості про батька ОСОБА_5 , з актового запису № 40 про народження ОСОБА_3 , складеного 19.05.2016 Барвінківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області;

-внести зміни до актового запису № 40 від 19.05.2016, складеного Барвінківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області про народження ОСОБА_3 , вказати батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, прізвище та ім`я по батькові дитини залишити без змін.

-стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб працездатного віку щомісячно, протягом всього часу її проживання з дитиною з інвалідністю - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та опікування ним, починаючи з 18 вересня 2025 року. і до досягнення дитиною повноліття;

-стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 23 вересня 2025 року справу прийнято до провадження та відкрито за правилами загального позовного провадження.

03 жовтня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладені заперечення на позов.Представник відповідача зазначає, що вимоги позивачки фактично ґрунтуються виключно на її власних твердженнях, свідченнях близьких родичів та знайомих, зазначенні факту спільного проживання у певний період. Однак цього недостатньо для підтвердження походження дитини саме від Відповідача. З урахуванням відсутності будь-яких медичних чи наукових доказів, заявлені вимоги не можуть вважатися такими, що належно доведені. Позивачка обґрунтовує свої вимоги виключно посиланнями на факт близьких відносин у певний період часу та показання свідків, що є лише допоміжними доказами і не здатні самостійно підтвердити факт біологічного батьківства. Щодо вимог позивачки про стягнення аліментів у розмірі 1/2 від усіх видів заробітку відповідача, у відзиві зазначено, що ОСОБА_1 , вважає, що саме такий розмір є справедливим та необхідним для забезпечення потреб дитини - ОСОБА_3 . Водночас у випадку, якщо буде доведено факт батьківства, Відповідач, ОСОБА_2 , не має можливості сплачувати аліменти у вказаному розмірі. Відповідач є військовослужбовцем, що підтверджується довідкою форми 5 №171/2599 від 25 вересня 2025 року. Грошове забезпечення відповідача є обмеженим і значна його частина витрачається на придбання екіпірування, необхідних речей для несення військової служби, оплату побутових потреб, а також на власне утримання у зв`язку зі специфікою проходження служби. Крім того, слід враховувати, що військовослужбовець не має стабільного доступу до додаткових джерел доходу, а всі виплати, які він отримує, спрямовуються передусім на забезпечення можливості виконання службових обов`язків. Таким чином, визначення розміру аліментів у частці 1/2 від усіх видів заробітку відповідача є завищеним і не відповідає його фактичним фінансовим можливостям.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 03 березня 2026 року було призначено судово-генетичну експертизу щодо встановлення батьківства громадянина ОСОБА_2 у відношенні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , провадження по цивільній справі було зупинено до отримання результаті експертизи.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 25 травня 2026 року поновлено провадження у справі.

15 грудня 2025 року представником позивача надано заяву про зміну предмета позову.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 02 липня 2026 року прийнято до розгляду заяву представника позивача ОСОБА_4 про зміну предмета позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Ізюмський відділ державної реєстрації актів цивільного в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, про визнання батьківства та стягнення аліментів на дитину.

15 липня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву ( з врахуванням заяви про зміну предмета позову), в якому зазначено, щопозивачкою не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що відповідач має достатній рівень доходів або матеріальний стан, який дозволяв би йому сплачувати аліменти у розмірі 1/2 від усіх видів заробітку. Відповідач є військовослужбовцем, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Його грошове забезпечення є обмеженим і значна його частина витрачається на придбання екіпірування, необхідних речей для несення військової служби, оплату побутових потреб, а також на власне утримання у зв`язку зі специфікою проходження служби. Крім того, слід враховувати, що військовослужбовець не має стабільного доступу до додаткових джерел доходу, а всі виплати, які він отримує, спрямовуються передусім на забезпечення можливості виконання службових обов`язків. Таким чином, визначення розміру аліментів у частці 1/2 від усіх видів заробітку відповідача є завищеним і не відповідає його фактичним фінансовим можливостям. У даному випадку, зважаючи на статус відповідача як військовослужбовця та специфіку його витрат, доцільним є визначення більш помірного та обґрунтованого розміру аліментів, який би водночас забезпечував інтереси дитини та враховував реальні можливості відповідача, а саме у розмірі 1/8 частини всіх видів доходу відповідача.

Щодо стягнення аліментів на утримання того з подружжя з ким проживає дитина з інвалідністю у наданому відзиві зазначено, що сам по собі факт встановлення дитині інвалідності та рекомендація щодо індивідуальної форми навчання не є безумовним доказом того, що дитина не може обходитися без постійного стороннього догляду, оскільки такі обставини підлягають окремому доведенню належними медичними документами. Отже, надані позивачкою докази не підтверджують наявності однієї з обов`язкових умов, передбачених статтею 88 Сімейного кодексу України, а саме потреби дитини у постійному сторонньому догляді, що виключає наявність правових підстав для задоволення вимоги про стягнення аліментів на утримання позивачки. Крім того, обов`язковою умовою для стягнення аліментів на утримання іншої особи є наявність у платника реальної матеріальної можливості надавати таку допомогу без порушення балансу інтересів. Відповідач є військовослужбовцем, його дохід має фіксований характер, не є стабільно високим, значною мірою витрачається на забезпечення проходження військової служби та власне утримання. Позивачка не надала жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що Відповідач має достатній рівень доходів для одночасного утримання дитини та утримання матері дитини.

Посилаючись на викладене, представник відповідача просила:

-позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Ізюмський ВДРАЦС в Ізюмському районі Харківської обл. СМУМЮ про визнання батьківства задовольнити частково;

-визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьком дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-виключити відомості про батька ОСОБА_5 , з актового запису № 40 про народження ОСОБА_3 , складеного 19.05.2016 Барвінківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області;

-внести зміни до актового запису № 40 від 19.05.2016, складеного Барвінківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області про народження ОСОБА_3 , вказати батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, прізвище та ім`я по батькові дитини залишити без змін;

-стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви і до досягнення дитиною повноліття;

-в задоволенні інших вимог - відмовити.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 03 серпня 2026 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися. Представник позивача ОСОБА_4 надав заяву про розгляд справи без його участі, позові вимоги підтримує, просить позов задовольнити.

Відповідач та його представник ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися. Представник відповідача ОСОБА_6 надала заяву про проведення судового засідання без її участі.

Представник Ізюмського відділу державної реєстрації актів цивільного в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції в судове засідання не з`явився.

Враховуючи що розгляд справи відбувся за відсутності сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані документи і матеріали, відзив представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 , виданого 19 травня 2016 року Барвінківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Відомості про батька внесені на підставі ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України, що сторонами не заперечується.

Відповідно до статті 135 СК України при народжені дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно зі ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.

Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Походження дитини встановлюється судом з урахуванням усіх обставин. При цьому можуть застосовуватися будь-які засоби доказування, передбачені цивільним процесуальним законодавством: пояснення сторін та третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновок експерта. В основу рішення суду не можуть бути покладені лише докази, отримані з порушенням закону, які не мають юридичної сили.

Батьківство може бути визнано особою як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Вказані обставини та інші обставини, що стосуються справи, можуть бути підтверджені поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Зокрема, доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).

В третьому абзаці п.13 постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" зазначено, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18, предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи; тлумачення норм ст.130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства; підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (ст. 128 СК України); доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу III Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п. 2.16.4. Розділу II Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це, які необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як вбачається з наданого представником відповідача ОСОБА_6 відзиву від 15 липня 2026 року, відповідач ОСОБА_2 визнає позовні вимоги в частині визнання його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 189 ЦК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 4 ст. 189 ЦК України визначено, що у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Визнання ОСОБА_2 батьком малолітнього дитини ОСОБА_3 відповідає інтересам малолітньої дитини, дані про батька якої наразі зазначені зі слів матері. Негативних наслідків для дитини судом не встановлено.

Суд також враховує психологічне значення для дитини факт ухвалення рішення суду про визнання батьківства, оскільки завдяки цьому рішенню дитина одержує можливість реалізувати своє природне право знати свого батька, носити його прізвище.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 25.08.2020 у справі № 478/690/18, від 09.09.2020 у справі № 277/836/16-ц, від 08.03.2023 у справі № 205/5698/21, від 19.02.2025 у справі № 390/1255/25 тощо.

Отже, враховуючи визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 є батьком малолітнього ОСОБА_3 , а тому позов про визнання батьківства є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Визнання батьківства за рішенням суду є одним із способів захисту прав дитини та має наслідком виникнення, зокрема, обов`язку батька щодо її утримання.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

За змістом ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей та непрацездатних осіб, яких він зобов`язаний утримувати, а також інші обставини, що мають істотне значення. При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини і не може бути меншим за мінімальний гарантований законом розмір.

При визначенні розміру аліментів суд виходить з необхідності забезпечення належного утримання дитини, з урахуванням її віку, потреб та принципу рівності обов`язків обох батьків щодо матеріального забезпечення дитини.

Позивач ОСОБА_1 просила суд стягувати з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/2 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач є працездатною особою, діючим військовослужбовцем та отримує грошове забезпечення.

У зв`язку з викладеним суд повністю відхиляє заперечення представника відповідача у цій частині викладені у наданому до суду відзиві.

Враховуючи встановлений судом факт батьківства відповідача ОСОБА_2 , обов`язок останнього утримувати дитину є безпосереднім та виникає із закону.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», відповідно до ч.1 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини і мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частинами 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, якою держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, моральної і соціального розвитку дитини визначено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

При цьому, суд виходив із того, що у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

З огляду на вік дитини, її потреби, принцип рівності обов`язків батьків щодо її утримання, а також заявлений позивачем спосіб визначення аліментів, суд вважає обґрунтованим визначити їх у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Суд, крім того, не установив обставин, що передбачені ст. 188 СК України.

Доказів наявності у відповідача інших дітей чи непрацездатних осіб, яких він зобов`язаний утримувати, або інших обставин, які б обумовлювали необхідність визначення аліментів у меншому розмірі, суду не надано.

Відповідно до частини першої ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З огляду на наведене позовна вимога про стягнення аліментів підлягає задоволенню з дня звернення позивача до суду із відповідним позовом і до досягнення дитиною повноліття.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб працездатного віку щомісячно, протягом всього часу її проживання з дитиною з інвалідністю - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та опікування ним, починаючи з 18 вересня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 18 СК України передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 СК України якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

Частиною 2 ст. 88 СК України передбачено, що розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

Згідно ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проживає разом із неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , якому встановлено інвалідність підгрупи «А» за діагнозом Ф84.0 - дитячий аутизм.

Відповідно до індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда ОСОБА_3 має обмеження до самообслуговування, орієнтації, спілкування, контролю за своєю поведінкою, навчання, здобуття освіти. Має потребу у відновній терапії, профілактичних заходах, нагляду лікаря психіатра, медичне спостереження, психолого - педагогічну консультування, діагностику, патронаж, корекцію, потребує індивідуальної форми навчання, лікувальний масаж, соціально побутової реабілітації, навчання основним соціальним навичкам, соціально - побутовий патронаж.

Відповідно до висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 18.11.2024 року №ІРЦ-85199/2024/572771 ОСОБА_3 має потребу у заняттях з практичним психологом, вчителем логопедом, вчителем дефектологом, що не забезпечується навчальним закладом, а тому повинно бути організовано батьками самостійно.

Факт спільного проживання дитини з позивачем, здійснення нею постійного догляду за сином та неможливості працевлаштування підтверджується сукупністю наданих представником позивача доказів та не спростовано представником відповідача.

Водночас, суд враховуючи доводи представника відповідача, викладені у відзиві, а також виходячи з принципів розумності, справедливості та добросовісності, вважає що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково та за доцільне визначити розмір аліментів на утримання позивача у виді 1/8 частини від усіх видів доходу відповідача щомісячно.

Суд зазначає, що згідно положень ч.1, 3 ст. 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), № 63566/00, § 23).

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 15, 60, 61, 159, 174, 208, 209, 212, 213-215, 222, 223 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Ізюмський відділ державної реєстрації актів цивільного в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, про визнання батьківства та стягнення аліментів, - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України, РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Виключити відомості про батька ОСОБА_5 , з актового запису №40 про народження ОСОБА_3 , складеного 19.05.2016 Барвінківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Внести зміни до актового запису № 40 від 19.05.2016, складеного Барвінківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області про народження ОСОБА_3 , зазначивши батьком дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, прізвище та ім`я по батькові дитини залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , аліменти в розмірі (однієї четвертої) частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 вересня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , аліменти на її утримання, як матері дитини, з якою проживає дитина з інвалідністю у розмірі 1/8 (однієї восьмої) частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 19 вересня 2025 року та протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 31 серпня 2026 року.

Суддя Ю.А. Коптєв