Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №522/16956/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16956/26-Е

Провадження № 2/522/11598/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої судді - Косіциної В.В., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 210 000,00 гривень, а також здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Разом із позовом до суду надійшло клопотання про витребування доказів, а саме - інформації, що стосується обставин надання коштів, у АТ «Універсал Банк».

01 вересня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, у якому містилося клопотання про зупинення провадження.

Ухвалою суду від 03 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу надано 15-ти денний термін з моменту отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Відмовлено у задоволенні клопотання відповідачки про зупинення провадження. Задоволено клопотання про витребування доказів.

Копію ухвали суду від 03 вересня 2026 року було отримано відповідачкою в особистому кабінеті підсистеми Електронний Суд 04 вересня 2026 року.

04 вересня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідачка просила суд про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та про зупинення провадження у справі.

04 вересня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси на виконання ухвали суду від 03.09.2026 року надійшла відповідь від АТ «Універсал Банк».

Ухвалою суду від 07 вересня 2026 року у задоволенні клопотання про зупинення провадження та розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін відмовлено.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

19 квітня 2024 року між ТОВ «ЛІНУЕРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4484307, відповідно до якого ТОВ «ЛІНУЕРА УКРАЇНА» зобов`язалося надати ОСОБА_1 грошові кошти в кредит у розмір 20 000,00 гривень строком на 360 днів, стандартна процентна ставка – 2,5% за день користування кредитом, знижена процентна ставка – 0,25 % за день користування кредитом, яка застосовується, якщо до 17.04.2024 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, клієнт сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що кошти надаються позичальникові безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 .

У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Факт виконання ТОВ «ЛІНУЕРА УКРАЇНА» зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту від 19 квітня 2024 року № 4484307 перед ОСОБА_1 в частині надання коштів підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 14.11.2024 року N' 1-1411, відповідно до якого, 19.03.2024 року на картковий рахунок № НОМЕР_1 було перераховано грошову суму у розмірі 20 000,00 гривень.

Факт виконання зобов`язання підтверджується також відповіддю АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», що надійшла до суду 04.09.2026 року на виконання ухвали про витребування доказів. Із відповіді вбачається, що зазначений рахунок дійсно належить ОСОБА_1 і у період з 19.03.2024 року по 24.03.2024 року на даний рахунок було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 20 000 гривень.

Відповідачкою у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 01 та 04 вересня 2026 року, визнає факт отримання коштів у кредит. ОСОБА_1 фактично заперечує проти нарахування відсотків, штрафних санкцій та строку кредитування, застосованого для нарахування відсотків.

14 листопада 2024 року між ТОВ «ЛІНУЕРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» був укладений договір відступлення права вимоги № 14/11/2024, відповідно до якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами та за яким було відступлене право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту від 19 квітня 2024 року № 4484307, що підтверджується копією витягу із реєстру боржників до договору факторингу.

Відповідно до пункту 6.2.3 Договору, права вимоги переходять до нового кредитора у дату здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1. договору відступлення права вимоги, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості.

Згідно платіжної інструкції № 7534 від 14.11.2024 року, були перераховані відповідні кошти від ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ТОВ «ЛІНУЕРА УКРАЇНА».

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки

Судом встановлено, що відповідач своєчасно не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, відсотками, та іншими платежами, що має відображення у розрахунках заборгованості за договорами. Таким чином, у порушення умов кредитних договорів, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаними договорами - не виконав.

Доказів зворотного відповідачем надано не було.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту від 19 квітня 2024 року № 4484307, розмір заборгованості відповідача становить 210 000,00 гривень, з яких:

- 20 000,00 гривень заборгованості по тілу кредиту;

- 180 000 гривень заборгованість за процентами;

- 10 000,00 гривень заборгованості за штрафом.

Суд не погоджується із зазначеним розрахунком з огляду на наступне.

Щодо розміру процентів суд зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 зазначає, що має бути звільнена від сплати процентів як дружина військовослужбовця на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України. Також посилається на те, що їй належить право на пільгу, передбачену п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, відповідно до пункту 15 статті 14 цього Закону, в редакції, що діяла на час пред`явлення позову, встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період, це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У листі Міністерства оборони України від 01 жовтня 2015 року № 322/2/8417 щодо особливого періоду зазначено, що особливий період в Україні настав із 17 березня 2014 року на підставі Указу № 303/2014 та триває, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації на Сході України.

Саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (17 березня 2014 року) відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пов`язано настання особливого періоду, який закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин, строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надає право військовослужбовцям та членам їх сімей на отримання пільг при виконанні зобов`язань за кредитним договором.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до роз`яснень Національного Банку України, для звільнення військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі позичальники мають надати до Банку документи, що підтверджують їх призов під час мобілізації та проходження військової служби та відповідають переліку документів, зазначеним в листі Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142.

Документом, який підтверджує призив та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних, є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

Відповідачкою як підставу для застосування до неї Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надано суду копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , відповідно до якого між нею та ОСОБА_2 31 серпня 2023 року було зареєстровано шлюб, Довідка про обставини травми солдата ОСОБА_2 від 15 серпня 2023 року, довідка від 11.02.2026 року про перебування на службі матроса ОСОБА_2 у відповідній військовій частині, видана для подання за місцем вимоги.

Із наданих доказів суд не може встановити факт перебування чоловіка відповідачки на військовій службі у строк кредитування, тобто, із 19.03.2024 року по 13.03.2025 року (п. 1.3.Договору - строк кредитування - 360 днів).

Згідно із Відповіддю з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми дозодів №3387952 від 30.09.2026 року, заробітну плату ОСОБА_2 отримував у 2024 році лише у січні, наступна заробітна плата була нарахована у жовтні 2025 року.

Відповідно до частини 1 статті 71 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тому суд, дослідивши та оцінивши усю сукупність доказів, вважає не доведеним факт перебування чоловіка відповідачки на військовій службі в межах строку кредитування, а відтак – відсутні підстави для застосування положення пункту 15 статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема щодо звільнення від нарахування відсотків за кредитним зобов`язанням.

Як було встановлено судом, умовами кредитного договору визначено, що строк кредитування становить 360 днів, протягом якого застосовується знижена процентна ставка у розмірі 0,25% в день, що застосовується у разі сплати коштів у розмірі не менше першого платежу, визначеного графіком платежів, або часткового дострокового повернення кредиту; стандартна процентна ставка 2,5% в день.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Відповідно до ст. 1 Закону, що містить визначення термінів, 1-1) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; 1-2) денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Законом України № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки - максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Тобто, нарахування денної процентної ставки в більшому розмірі ніж визначено в перехідних положеннях є неправомірним.

Дійсно, кредитний договір було укладено 25 березня 2024 року, тобто, в період, коли встановлена законом процентна ставка не могла перевищувати 2,5%.

Проте, починаючи з 22 квітня 2024 року законом було обмежено максимальний розмір відсотків, який підлягав нарахуванню за кредитним договором, та встановив, що розмір процентної ставки не повинен перевищувати 1,5% за день.

Оскільки, дія кредитного договору продовжилася після 22 квітня 2024 року, кредитор під нарахування відсотків повинен був обмежитися максимально допустимим розміром процентної ставки, тобто, на рівні 1,5%.

Поряд з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості, кредитор в період з 18.04.2024 по 14.11.2024 року (дата відступлення права вимоги) здійснював нарахування відсотків у розмірі 2,5 % в день. Як зазначає кредитор, після відступлення права вимоги 14.11.2024 року первісним кредитором, строк кредитування не сплив, а тому ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» здійснювалося подальше нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 2,5%.

Проте, таке нарахування не відповідає умовам п.17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а також ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки, з 22 квітня 2024 року максимально допустимий розмір процентної ставки, що підлягав застосуванню до зазначеного кредитного договору не повинен був перевищувати 1,5%, а починаючи з 20 серпня 2024 року, розмір процентної ставки не повинен був перевищувати 1% в день.

Суд звертає увагу на те, що первісний кредитор є фінансовою компанією, що здійснює надання грошових коштів в кредит (позику), а тому, в силу цього повинен був бути обізнаний із п.17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а також ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», які на момент укладання договору уже встановлювали граничний розмір відсотків з урахуванням перехідного періоду до 20 серпня 2024 року.

У зв`язку з чим, у період з 22.04.2024 по 19.08.2024 підлягали нарахуванню відсотки, обмежені розміром 1,5% в день, а в період 20.08.2024 – 13.03.2025 року – 1 % в день.

Розмір відсотків у період з 19.03.2024 по 21.04.2024 становить 17 000,00 гривень, що відображено у розрахунку та з чим суд погоджується у повному обсязі.

Розмір відсотків за період з 22.04.2024 по 19.08.2024 року, розрахованих за встановленою чинним законодавством процентною ставкою (1,5% в день) повинен становити 36 000 гривень (20 000*1,5%*120).

Розмір відсотків, нарахований у період з 20.08.2024 року по 13.03.2025 року за встановленою чинним законодавством процентною ставкою (1% в день) повинен становити 41 200 гривень (20 000*1%*206).

Таким чином, загальний розмір відсотків за користування кредитом становить 91 200,00 гривень (17 000+36 000+41 200).

Щодо штрафу, суд зазначає наступне.

Дійсно, пунктом 6.4. Договору, передбачено стягнення за невиконання або неналежне виконання умов договору штрафу, що складає 25% від суми неналежного або невиконаного виконання зобов`язання на 7-ий день кожного факту такого неналежного або невиконаного виконання зобов`язання.

За приписами статей 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом положень параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення позики чи сплати процентів за позикою) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18)).

Згідно зі статтею 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вказано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23) вказав, що з аналізу положень пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тому, кредитор у порушення вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України здійснив неправомірне нарахування неустойки, а тому, нарахована сума у розмірі 6 750,00 гривень не підлягає включенню до розрахунку заборгованості та відповідно стягненню з відповідача.

За таких обставин, кредитор у порушення вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України здійснив неправомірне нарахування неустойки, а розрахунок заборгованості на думку суду повинен виглядати наступним чином:

- заборгованості за тілом кредиту – 20 000,00 гривень;

- заборгованості за процентами – 94 200,00 гривень;

- всього – 114 200,00 гривень.

Тому, з урахуванням зазначеного, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання фінансового кредиту від 19 квітня 2024 року № 4484307 у розмірі 114 200,00 гривень.

Щодо суми сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно платіжної інструкції від 18.08.2026 року №53430 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПАТІЛ» сплатило в якості судового збору грошову суму у розмірі 2 662,40 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову – 210 000 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог – 111 200,00 гривень.

Питома вага – 0,54 (114 200,00 / 210 000,00)

Розмір судового збору – 1 437,69 гривня (2 662,40 * 0,54).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з відповідача в порядку розподілу судових витрат підлягає стягненню сума сплаченого судового збору, пропорційна до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 1 437,69 гривень.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 гривень.

01 липня 2025 року між ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та АО «АПОЛОГЕТ» було укладено договір про надання правової допомоги №0107, за яким клієнт замовляє, приймати та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту представництва інтересів клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також відносинах із юридичними особами незалежно від форми власності та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав та законних інтересів клієнта.

Відповідно до п.2.2. Договору, прави в роботу виконавця передаються на підставі замовлення, сформованого клієнтом.

У п.2.3. Договору, вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8 000,00 гривень.

Згідно п.2.4. Договору, детальна інформація про справу, обсягу послуг, ціну послуг вказуються в акті наданих послуг.

До матеріалів справи долучено акт наданих послуг №1330, підписаний між АО «АПОЛОГЕТ» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» 07.08.2026 року, з якого вбачається, що підписанням цього акту сторони підтверджують факт надання АО та прийняття клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними договору про надання правової допомоги від 01.07.2025 року №0107.

У п.2 акту зазначено, що виконавцем надано клієнту, а клієнтом прийнято послугу згідно договору від 01.07.2025 року №0107 щодо боржника ОСОБА_1 .

У п.3 акту вказано, що вартість послуг склала 8 000,00 гривень.

Згідно детального опису наданих послуг, виконавцем були на дані наступні види послуг:

- усна консультація;

- ознайомлення з матеріалами кредитної справи;

- погодження правової позиції клієнта у справі;

- складання позовної заяви та її подання.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

Правовий висновок щодо того, що суд може з власної ініціативи суду зменшувати розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, за критерієм співмірності розміру цих витрат, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у cправі № 686/5757/23. На момент ухвалення рішення, Велика Палата Верховного суду не відступила від висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 26 червня 2024 року у cправі № 686/5757/23.

На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості з огляду на наступне.

Щодо витрат пов`язаних з ознайомленням з матеріалами кредитної справи то постанова ВП ВС від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19 містить висновок про те, що витрати на ознайомлення з апеляційними скаргами не можуть бути враховані під час розподілу судових витрат, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки відзивів на апеляційні скарги.

Тому, на думку суду, ознайомлення з матеріалами та документами є одним із елементів процедури складання заяв по суті справи (позову, відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив), а тому, не підлягають окремій оцінці.

Щодо витрат на надання консультації та витрат на погодження правової позиції, то на думку суду такі витрати є виключною ініціативою представника, оскільки, позивач участі у судових засіданнях – не брав, власну позицію щодо справи – не висловлювали, а позовна заява складалася безпосередньо адвокатом, будь-яких заяв або клопотань самостійно – не подавав. Будь-яких доводів на підтвердження того, що надання такої послуги як консультація не є невідворотною та неминучою – позивачем надано не було. Окрім того, у змісті позовної заяви та акті приймання передачі не розкрито з приводу якого саме питання (яких документів) надавалася така консультація. Тому, суд вважає, що підстави для відшкодування витрат за зазначену послугу – відсутні.

Щодо витрат, пов`язаних зі складання та подання позову, то суд звертає увагу на те, що сама позовна заява не значна за обсягом – 9 сторінок, а складання такої заяви не вимагає значного проміжку часу, оскільки, за своєю формою та змістом така позовна заява є типовою.

Додатки до позовної заяви не містять жодних доказів, здобутих представником позивача самостійно, що свідчить про те, що представником позивача не вживалися будь-які додаткові дії задля їх отримання.

Суд звертає увагу на те, що правовідносини які виникли між сторонами ґрунтуються на кредитних правовідносинах. Зазначена категорія справ характеризується низьким рівнем складності.

Визначаючи вартість такої послуги, як складання та подання позову, суд виходить з того, що спірні правовідносини характеризуються чітким правовим регулювання це Цивільний кодекс України, Закон України «Про споживче кредитування», а тому, від представника позивача не вимагалося здійснення пошуку додаткового законодавства, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері.

При цьому, судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, що не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.

На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно відносини між кредитором та боржником.

Тому, враховуючи зазначене, суд вважає, що вартість послуги із складання та подання позовної заяви, яка б відповідала критерію співмірності, розумності та справедливості становить 3 000,00 гривень.

Проте відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову – 210 000 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог – 111 200,00 гривень.

Питома вага – 0,54 (114 200,00 / 210 000,00)

Витрати на професійну правничу допомогу – 1 560,00 гривень (3 000*0,54).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, сума витрат на професійну правничу допомогу, яка була б пропорційна задоволеним позовним вимогам та яка підлягає стягненню з відповідачки становить 1 620,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд 1, корп. 28, ЄДРПОУ – 35234236, заборгованість за договором про надання фінансового кредиту від 19 квітня 2024 року № 4484307 у розмірі 114 200 (сто чотирнадцять тисяч двісті) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд 1, корп. 28, ЄДРПОУ – 35234236, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 437 (одна тисяч чотириста тридцять сім) гривень 69 (шістдесят дев`ять) копійок.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд 1, корп. 28, ЄДРПОУ – 35234236, витрати на професійну правничу допомогу 1 620 (одна тисяча шістсот двадцять) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення складено та підписано 30 вересня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.

30.09.26