Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №522/16412/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16412/26

Провадження № 3/522/5517/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді Деруса А.В.,

при секретарі судового засідання Крохмаль І.І.,

за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

свідка ОСОБА_2 ,

розглянувши в судовому засіданні матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Одеській області у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

13.08.2026 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 744409, про те, що 01.08.2026 року, о 22:14 год., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «LEXUS ES 350», н/з НОМЕР_1 , за адресою: м. Одеса, вул. Валерія Самофалова, № 16, не вибрав безпечної дистанції, в результаті чого здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб «MERCEDES-BENZ GLK 350», н/з НОМЕР_2 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Крім того, 13.08.2026 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 744417, про те, що 01.08.2026 року, о 22:14 год., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «LEXUS ES 350», н/з НОМЕР_1 , за адресою: м. Одеса, вул. Валерія Самофалова, № 16, не вибрав безпечної дистанції, в результаті чого здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб «MERCEDES-BENZ GLK 350», н/з НОМЕР_2 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, після чого залишив місце події.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав, заперечував факт керування цим автомобілем у момент події та показав, що 31 липня 2026 року під час виїзду з місця стоянки автомобілем керувала його власниця - ОСОБА_2 , а він перебував у салоні як пасажир. Поліція не отримала жодного доказу, який дозволяє надійно встановити його за кермом, не перевірила повідомлену власницею автомобіля версію та, крім того, внесла до обох протоколів дату і місце події, які суперечать матеріалам самої поліції. Поліція встановила його контактні дані, але не довела, що саме він керував автомобілем.

Із відповіді Управління патрульної поліції в Одеській області від 24.08.2026 р. № 5724/5/41/13/04/02-26 випливає, що під час перевірки в соціальній мережі Instagram було виявлено сторінку «Ruslan Tonirovka», на якій містилися його фотографія та номер телефону. Надалі працівники поліції телефонували на цей номер та направили повідомлення про ці дії можуть пояснювати, яким чином поліція встановила його контактні дані. Вони не відповідають на інше, юридично значуще питання: на підставі якого доказу встановлено, що саме він перебував за кермом транспортного засобу «LEXUS ES 350», н/з НОМЕР_1 , у момент виїзду зі стоянки.

Рапорт поліцейського складено після звернення власниці пошкодженого автомобіля, яка самої події не спостерігала. Схему місця ДТП складено без нього та без ОСОБА_2 . Відеозапис зроблено у темний час доби, з відстані, за умов засвітлення джерелами освітлення. На наданій копії відеозапису неможливо надійно розрізнити особу, яка перебуває на місці водія, чи її обличчя. Відео фіксує рух транспортного засобу, але не встановлює особу водія.

Стаття 251 КУпАП вимагає встановлення винності конкретної особи на підставі фактичних даних. За статтею 280 КУпАП при розгляді справи необхідно з`ясувати, чи винна саме ця особа у вчиненні правопорушення.

У матеріалах справи немає доказу, який пов`язує його з керуванням автомобілем у момент події. Саме ця обставина є основним доказовим дефіцитом обох протоколів.

У цій справі сумнів стосується не другорядної деталі, а базової ознаки обох інкримінованих складів - того, хто саме керував «LEXUS ES 350» у момент події.

ОСОБА_2 є власницею «LEXUS ES 350», реєстраційний номер НОМЕР_1 . У письмових поясненнях, які подаються до суду, вона зазначає, що 31.07.2026 р. перед початком руху ми помінялися місцями в салоні автомобіля: за кермо сіла вона, а він залишився пасажиром. Вона готова підтвердити ці обставини безпосередньо в судовому засіданні. ОСОБА_2 також зазначає, що у 05.08.2026 р. року під час телефонної розмови з посадовою особою Управління патрульної поліції повідомила про те, що автомобілем керувала саме вона, та про намір врегулювання питання шкоди з потерпілою. Попри це письмових пояснень у неї не відібрали, до підрозділу поліції для з`ясування обставин не запросили, а її версію не перевірили.

Пункт 7 розділу IX Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 р. № 1395, прямо зобов`язує уповноважену особу під час додаткової перевірки матеріалів ДТП встановити всі обставини її скоєння та вжити заходів щодо об`єктивного визначення особи, яка вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Ігнорування особи, яка є власницею автомобіля і прямо повідомляє, що керувала ним, несумісне з таким обов`язком.

Розписка потерпілої від 06.08.2026 р. також була складена до оформлення протоколів щодо нього. У ній зафіксовано отримання коштів саме від ОСОБА_2 , відсутність претензій до неї та дату події 31.07.2026 р. Формулювання приватної розписки не є судовим встановленням юридичної вини ОСОБА_2 , документ має значення як доказ того, з ким потерпіла врегульовувала наслідки інциденту ще до складення протоколів щодо нього.

Ця відмова від виклику поліції та скасування звернення зафіксовані 06.08.2026 р., тобто за сім днів до складення протоколів щодо нього 13.08.2026 р. Наступного дня, 07.08.2026 р., а також 17.08.2026 р. потерпіла зверталася до Національної поліції України за номером «102», реєстраційні номери 298771424, 301021963 відповідно - за наявними відомостями, саме з питання відкликання своєї заяви. Жодних відомостей про ці звернення матеріали справи не містять.

Відмова потерпілої від виклику поліції сама по собі не є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Її значення інше: вона фіксує дату події 31.07.2026 р., встановлює, з ким саме потерпіла врегульовувала наслідки інциденту, і показує, що на момент складення протоколів орган мав відомості, які прямо суперечили обраній ним версії, але їх не перевірив.

У рапорті поліцейського та у схемі місця дорожньо-транспортної пригоди її прізвище зазначено як « ОСОБА_3 », при цьому відсутні будь-які документи, які ідентифікують її особу. Водночас документи, які вона пред`явила під час складення розписки 06.08.2026 р., видані на ім`я ОСОБА_4 , і саме цим прізвищем вона підписала розписку. Отже, дані єдиної потерпілої в матеріалах поліції з документом, що посвідчує її особу, не звірялися.

Обидва протоколи визначають час вчинення правопорушень як 01.08.2026 р. о 22:14. Водночас рапорт поліцейського про реагування на цю подію складений 01.08.2026 р. за викликом, який, за матеріалами справи, був отриманий близько 12:21. Отже, за фабулою протоколів правопорушення мало б відбутися приблизно через десять годин після того, як поліція вже отримала повідомлення саме про цю подію.

Відеозапис, покладений в основу матеріалів, містить візуальну позначку дати «31-07-2026» і часу близько 22:14 у момент початку руху автомобіля. Розписка потерпілої від 06.08.2026 р. також прямо зазначає дату інциденту 31.07.2026 р. Ці два незалежні джерела узгоджуються між собою та спростовують дату 01.08.2026 р. о 22:14, внесену до протоколів.

У протоколах місцем події зазначено м. Одеса, вул. Валерія Самофалова, буд. 16. У рапорті та схемі, складених під час реагування 01.08.2026 р., фігурує буд. 26. У розписці потерпілої від 06.08.2026 р. місцем інциденту зазначено буд. 21, таку саму адресу називає ОСОБА_2 у своїх поясненнях.

Ці документи можуть відображати різні фактичні точки, зокрема місце виявлення пошкодженого автомобіля та місце самого контакту, однак матеріали поліції цього не пояснюють. Внаслідок цього обов`язковий реквізит протоколу - місце вчинення правопорушення не встановлений однозначно, а суд не має належної фактичної основи для самостійного виправлення фабули обвинувачення.

Пункт 11 обох протоколів містить перелік документів, що додаються: рапорт поліцейського, пояснення водія (особи), пояснення свідків, пояснення свідків - учасників ДТП, схема місця ДТП, показання технічного засобу.

Водночас пункт 9 обох протоколів прямо зазначає: «Свідки чи потерпілі, підпис: 1. НЕ ЗАЛУЧАЛИСЯ».

Матеріали, отримані у відповідь на адвокатський запит листом від 24.08.2026 р. № 5724/5/41/13/04/02-26, жодного з перелічених пояснень не містять. Пояснень у нього не відбирали. Пояснень у власниці транспортного засобу ОСОБА_2 не відбирали. Свідків події та свідків - учасників дорожньо-транспортної пригоди у справі немає, і пояснень у таких осіб ніхто не відбирав, оскільки таких осіб не встановлено. У матеріалах немає навіть письмових пояснень самої потерпілої, яка є єдиним заявником і єдиним джерелом первинних відомостей про подію, отже, перелік додатків, наведений у пункті 11 обох протоколів, не відповідає фактичному складу зібраних матеріалів і відтворює типовий бланковий перелік, а не результат фактично проведених дій. Це має самостійне доказове значення: протокол посвідчує наявність доказів, яких у справі немає, і водночас не містить жодного пояснення особи, яка могла б підтвердити обставини події.

Пояснення потерпілої мають у цій справі особливе значення, оскільки саме її звернення стало приводом для перевірки, і саме вона надала відеозапис. Відсутність її пояснень позбавляє суд можливості перевірити первинні відомості про подію, у тому числі щодо дати, місця та обсягу пошкоджень.

У протоколі зазначено, що водій не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з припаркованим «Mercedes-Benz GLK 350», із посиланням на пункт 13.1 Правил дорожнього руху. Водночас Правила визначають «безпечну дистанцію» як відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі. За фабулою самого протоколу «Mercedes-Benz» був припаркований і не рухався.

Пункт 13.1 ПДР загалом вимагає дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Цей пункт у принципі не може застосовуватися при контакті з припаркованим транспортним засобом: актуальна практика показує, що в таких справах порушення формулюють саме як недотримання безпечного бокового інтервалу, проте у протоколі ЕПР1 № 744409 сформульовано інше порушення - недотримання «безпечної дистанції» до автомобіля, який за тією ж фабулою був припаркований. За визначенням пункту 1.10 ПДР безпечна дистанція є відстанню до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі. Тому виправлення цієї невідповідності шляхом заміни судом «дистанції» на «інтервал» означало б не оцінку сформульованого обвинувачення, а його фактичне переформулювання, що суперечить наведеному підходу ЄСПЛ у справах Malofeyeva v. Russia та Karelin v. Russia.

Схема та пояснення потерпілої можуть підтверджувати наявність пошкоджень її транспортного засобу. Проте «Lexus ES 350» не оглядався, сліди можливого контакту двох автомобілів не зіставлялися, а особа водія не встановлена. Крім того, письмових пояснень потерпілої матеріали справи не містять узагалі, тому навіть наявність пошкоджень «Mercedes-Benz» сама по собі не доводить, що порушення ПДР вчинив саме ОСОБА_1 .

Протокол за статтею 122-4 КУпАП побудований на припущенні, що він був водієм «Lexus ES 350» і, будучи причетним до ДТП, залишив її місце на порушення пункту 2.10(a) ПДР. Перша фактична передумова цього обвинувачення не доведена з причин, наведених вище.

Крім того, пункт 1.10 Правил дорожнього руху визначає залишення місця ДТП як дії учасника ДТП, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) учасника та/або транспортного засобу. Така ознака передбачає щонайменше усвідомлення факту пригоди: особа, яка не розуміє, що відбувся контакт з іншим автомобілем, не може діяти з метою приховати цей факт.

Навіть якщо для альтернативної правової оцінки припустити, що поліція правильно визначила його як водія, матеріали справи не містять доказів того, що він як водій усвідомлював факт контакту автомобілів, його не опитували. Відео не фіксує реакції, яка б свідчила про усвідомлення ДТП, і не містить звуку, за яким можна було б встановити інтенсивність контакту. ОСОБА_2 у своїх поясненнях зазначає, що, керуючи автомобілем, відчула поштовх, який сприйняла як з`їзд колеса з бордюрного каменю, а про контакт з «Mercedes-Benz» дізналася пізніше. Ця версія поліцією не перевірялася.

Такий підхід підтверджується актуальною практикою застосування статті 122-4 КУпАП. Постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 27.07.2026 у справі № 314/2845/26 (ЄДРСР № 138527562) особу було визнано винною за статтею 124 КУпАП, але провадження за статтею 122-4 КУпАП закрито: суд виходив із того, що водій не відчув зіткнення, а доказів усвідомлення ним факту ДТП та умислу залишити місце пригоди матеріали не містили. Аналогічно Київський районний суд м. Харкова у постанові від 02.03.2026 у справі № 953/353/26 (ЄДРСР № 134731635) закрив провадження за статтею 122-4 КУпАП, врахувавши, що водій не усвідомлював факту ДТП, дізнався про неї пізніше після контакту з поліцією, не ухилявся від з`ясування обставин та добровільно відшкодував шкоду. Ці постанови не мають обов`язкової сили для цього суду, однак ілюструють однаковий предмет доказування: саме усвідомлення ДТП та умисне залишення її місця, а не лише факт подальшого руху автомобіля.

Водночас Івано-Франківський апеляційний суд у постанові від 24.07.2026 у справі № 347/1423/26 (провадження № 33/4808/460/26, ЄДРСР № 138462686) дійшов протилежного результату та визнав склад статті 122-4 КУпАП доведеним саме тому, що за встановленими обставинами водій усвідомлював факт зіткнення та свідомо покинув місце пригоди. Для цієї справи така постанова є важливою як критерій розмежування: у матеріалах щодо мене немає доказів, які б підтверджували усвідомлення водієм факту контакту та свідоме рішення приховати або залишити ДТП.

Сам по собі факт того, що автомобіль після контакту продовжив рух, не відповідає на питання, чи усвідомлювала особа за кермом сам факт ДТП і чи мала умисел залишити її місце.

Те, що після встановлення обставин ОСОБА_2 зв`язалася з потерпілою, відшкодувала їй шкоду 06.08.2026 р. та потерпіла письмово заявила про відсутність претензій, про відмову від виклику працівників поліції для оформлення події і про скасування попередніх звернень, не припиняє адміністративне провадження саме по собі. Значення цих фактів інше: вони не узгоджуються з версією про подальші дії, спрямовані на приховання події після того, як про неї стало відомо.

Протоколи складено без його участі, а матеріали не містять доказів фактичного вручення запрошень.

Повідомлення № 16523/41/13/05-26 та № 16524/41/13/05-26 датовані 06.08.2026 р. До матеріалів долучено список рекомендованих відправлень № 309, який підтверджує передачу листів оператору поштового зв`язку, але не їх фактичне вручення. У цьому списку адреса зазначена як «пров. Євгена Маланюка, 17», тоді як у повідомленнях та його даних зазначено « АДРЕСА_1 ».

У відповіді на адвокатський запит поліція також зазначає про неодноразові телефонні дзвінки на номер, знайдений у соціальній мережі. Сам факт здійснення дзвінків не підтверджує, що він особисто отримав повідомлення про конкретні процесуальні дії, мав можливість дати пояснення, подати докази та скористатися правовою допомогою до складення протоколів. У самих протоколах замість мого підпису зазначено «Не з`явився».

У сукупності наведені обставини відповідають стандарту, сформульованому Верховним Судом у справі № 463/1352/16-а: відповідальність не може ґрунтуватися на припущенні, а не розвіяні сумніви щодо події та винуватості конкретної особи тлумачаться на її користь. У цій справі не усунуто сумнів щодо особи водія; дата та місце події суперечливі; перелік доданих до протоколів пояснень не відповідає фактичному складу матеріалів; власницю автомобіля, яка повідомила про власне керування, до складення протоколів не опитано; а за статтею 122-4 КУпАП додатково не доведено усвідомлення ДТП та умисного залишення її місця.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні показала, що протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 744409 та ЕПР1 № 744417 від 13.08.2026 р. складені щодо її чоловіка ОСОБА_1 , хоча транспортним засобом «Lexus ES 350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час виїзду з місця стоянки 31.07.2026 р. керувала вона особисто, оскільки є власницею транспортного засобу «Lexus ES 350», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Має посвідчення водія категорії В.

Увечері 31 липня 2026 року автомобіль «Lexus ES 350» був припаркований у місті Одесі позаду автомобіля «Mercedes-Benz GLK 350». Після повернення до автомобіля вона була разом із чоловіком, ОСОБА_1 .

Коли сіли в салон, спочатку ОСОБА_5 сів на місце водія. До початку руху вони помінялися місцями всередині автомобіля: вона сіла за кермо, ОСОБА_5 пересів на пасажирське місце. Саме вона розпочала рух та виїжджала з місця стоянки. Руслан автомобілем у цей момент не керував.

Починаючи виїзд із місця стоянки, вона відчула поштовх або перекочування колеса, яке сприйняла як з`їзд з бордюрного каменю чи нерівності біля місця стоянки, не побачила та не усвідомила, що автомобіль міг контактувати з «Mercedes-Benz», який стояв попереду, тому продовжила рух, не розуміючи, що могла статися дорожньо-транспортна пригода.

У неї не було наміру приховати факт пригоди чи уникнути оформлення події. На той момент не знала про пошкодження іншого автомобіля. Зовнішніх пошкоджень на своєму автомобілі, які б одразу вказували на зіткнення, вона не помітила.

05 серпня 2026 року їй стало відомо, що власниця «Mercedes-Benz GLK 350» ОСОБА_4 зверталася до поліції через виявлені пошкодження. Вона зв`язалася з нею, то вони обговорили ситуацію та оглянули пошкодження.

06 серпня 2026 року вона особисто передала ОСОБА_4 1500 доларів США, як повне відшкодування заявленої нею матеріальної та моральної шкоди. Вона власноруч склала і підписала розписку.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_2 , оглянувши відеозапис події, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, що підтверджується матеріалами адміністративних справ.

У матеріалах справи міститься відеозапис події, яка сталася 01.08.2026 року, який повністю підтверджує факти, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 744409 від 13.08.2026 року та ЕПР1 № 744417 від 13.08.2026 року.

На відео зафіксовано, що за кермом транспортного засобу «LEXUS ES 350», н/з НОМЕР_1 , перебував чоловік, а на місці пасажира – жінка, який нехтуючи дорожньою обстановкою та не дотримавшись безпечної дистанції, розпочав рух, внаслідок чого стався наїзд на припаркований транспортний засіб «MERCEDES-BENZ GLK 350», н/з НОМЕР_2 , після чого водій залишив місце події.

Покази свідка ОСОБА_2 суд не приймає до уваги, так вона є дружиною ОСОБА_1 .

Надання ОСОБА_1 таких показів свідчить про відсутність будь-якого каяття з його боку та бажання уникнути відповідальності за скоєні ним адміністративні правопорушення.

Покази ОСОБА_1 повністю спростовуються оглянутому в судовому засіданні відеозапису події, з якого вбачається, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу під час вчинення адміністративних правопорушень.

Таким чином, дослідивши докази по справі, приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень за встановлених судом обставин, які підтверджуються сукупністю досліджених та перевірених в судовому засіданні доказів.

Відповідно до ст. 124 КУпАП, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Згідно ст. 122-4 КУпАП, залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядається одним і тим же органом (посадової особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Керуючись ст.ст. 36, 283-284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП, номер справи № 522/16412/26, провадження № 3/522/5516/26, об`єднати зі справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 122-4 КУпАП, номер справи № 522/16412/26, провадження № 3/522/5517/26.

Після об`єднання справ, присвоїти об`єднаній справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, єдиний номер справи № 522/16412/26, провадження № 3/522/5517/26.

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати на користь держави в сумі 665 гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Суддя: А.В. Дерус