Вирок від 29 вересня 2026 р. у справі №522/17663/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17663/26

Провадження № 1-кп/522/3198/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026160000000507 від 12.05.2026 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Новопетрівка Нижньосірогозького району (наразі - Нижньосірогозької селищної громади Генічеського району) Херсонської області, українки, інваліда ІІІ групи з дитинства, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 149 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом березня - квітня 2026 року (більш точна дата та час не встановлені), перебуваючи у невстановленому місці, переслідуючи корисливу мету у вигляді одержання стабільних незаконних прибутків від вербування та переміщення людей з метою їх експлуатації, керуючись метою вчинення злочину, спрямованого на порушення конституційних прав людини - особисту волю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирішила зайнятись злочинною діяльністю, пов`язаною з пошуком, вербуванням та переміщенням осіб з уразливим станом через збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин через державний кордон України, a саме у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, почала поширювати інформацію через коло довірених осіб жіночої статі, з приводу роботи для дівчат за кордоном, а саме до Королівства Норвегії, де ОСОБА_3 має постійні зв`язки із особами чоловічої статі для надання їм інтимних послуг, обіцяючи високооплачувану заробітну плату, при цьому маючи умисел на вербування осіб жіночої статті, з метою подальшої їх сексуальної експлуатації.

В подальшому, протягом березня - квітня 2026 року (точний час не встановлений) ОСОБА_3 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою організації сексуальної експлуатації жінок за кордоном, використовуючи їх уразливий стан, зумовлений тяжкими особистими обставинами, які обмежували здатність усвідомлювати свої дії, проводила вербування жінок з метою переміщення через держаний кордон України до Королівства Норвегії, які з нею зв`язувались, чим розпочала вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

В період з квітня по червень 2026 року (точний день та час не встановлені), ОСОБА_7 , через знайомих почала шукати роботу за кордоном, з метою покращення свого матеріального становища.

Так, 23.04.2026 о 20 год. 33 хв. ОСОБА_7 у мобільному додатку миттєвого обміну текстовими та мультимедійними повідомленнями «Telegram» з акаунту з ім`ям користувача « ОСОБА_8 », який належить та використовується ОСОБА_3 , надійшло повідомлення щодо умов працевлаштування за кордоном, після чого між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 розпочалось листування.

В свою чергу, ОСОБА_3 , з`ясувавши, що ОСОБА_7 перебуває в уразливому стані, зумовленому тяжкими особистими обставинами, займається пошуком роботи за кордоном, повідомила, що може запропонувати їй роботу на території Королівства Норвегії, яка полягає у наданні послуг інтимного характеру.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 07.05.2026 о 13 год.

15 хв., ОСОБА_3 зустрілась із ОСОБА_7 біля арки на Аркадійській алеї в місті Одесі, з метою обговорення з останньою деталей пропонованої нею роботи за кордоном. Під час розмови ОСОБА_3 , користуючись тим, що ОСОБА_7 перебуває у тяжкому сімейному та матеріальному становищі, яке зумовлене скрутним матеріальним становищем, у зв`язку із відсутністю роботи, та постійного джерела доходу, з метою вербування та переміщення останньої за кордон для її сексуальної експлуатації, повідомила, що пропонована нею робота полягає у наданні послуг інтимного характеру на території Королівства Норвегії.

Також, ОСОБА_3 , діючи з метою вербування ОСОБА_7 для подальшої експлуатації, шляхом повідомлення завідомо неправдивих відомостей переконала ОСОБА_7 у наявності вигідних умов працевлаштування, зокрема високої заробітної плати, забезпечення комфортними умовами проживання у місті Ставангер Королівства Норвегії, в заздалегідь орендованій для неї квартирі та належними умовами праці, одночасно гарантуючи останній безпеку та конфіденційність, а також відсутність будь-яких негативних наслідків у зв`язку з такою діяльністю, чим сформувала у потерпілої ОСОБА_7 уявлення про безпечність та вигідність запропонованого працевлаштування.

Разом з цим, ОСОБА_3 зазначила, що вартість надання сексуальних послуг становитиме від 250 до 300 доларів США за послугу, тобто ОСОБА_7 зможе заробляти за 1 день від 1000 доларів США, з яких 70 % залишається останній, а 30 % вона повинна віддати ОСОБА_3 за її послуги із працевлаштування.

Крім того, продовжуючи вербування, ОСОБА_3 зазначила, що такого шансу більше не буде, а ОСОБА_7 таким способом зможе забезпечити себе та покращити своє матеріальне становище. В свою чергу, ОСОБА_7 , перебуваючи в уразливому психічному стані, зумовленому тяжкими особистими обставинами та скрутним матеріальним становищем, які обмежували здатність усвідомлювати свої дії, погодилась на запропоновані ОСОБА_3 умови, тим самим остання закінчила вербування ОСОБА_7 .

Надалі, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на експлуатацію ОСОБА_7 , ОСОБА_3 організувала її виїзд до Королівства Норвегії, зокрема придбала авіаквитки за маршрутом «Кишинів-Копенгаґен-Ставангер». Після прибуття ОСОБА_7 до міста Ставангер Королівства Норвегії, ОСОБА_3 підтримувала з нею постійний зв`язок за допомогою месенджера «WhatsApp» з номеру телефона НОМЕР_1 , координувала її дії, підшукувала та направляла клієнтів для надання ОСОБА_7 послуг інтимного характеру, контролюючи процес її сексуальної експлуатації.

В подальшому, після повернення ОСОБА_7 до Одеси, ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, висунула вимогу щодо передачі їй 900 доларів США як відшкодування витрат, пов`язаних із придбанням авіаквитків, оплатою транспортних послуг та інших витрат, понесених під час організації її виїзду за кордон з метою подальшої сексуальної експлуатації, а також частини грошових коштів, як раніше обумовленого відсотку від заробітку за надання сексуальних послуг ОСОБА_7 та за працевлаштування останньої.

З вказаною метою, 16.07.2026 о 13 год. 40 хв. ОСОБА_3 зустрілась із ОСОБА_7 на території парку Перемоги в місті Одесі, де остання на виконання раніше висунутої вимоги, передала ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 900 доларів США, після чого її було затримано працівниками правоохоронних органів.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 149 КК України, за кваліфікуючими ознаками: вербування людини, вчинене з метою експлуатації, з використанням уразливого стану потерпілого.

Крім того, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою організації сексуальної експлуатації жінок за кордоном, використовуючи уразливий стан, зумовлений тяжкими особистими обставинами, які обмежували здатність усвідомлювати свої дії, повторно вчинила дії щодо вербування особи жіночої статі з метою переміщення через держаний кордон України до Королівства Норвегії за наступних обставин.

В період з березня по травень 2026 року (точний день та час не встановлені), ОСОБА_9 , через соціальні мережі та мережу Інтернет, почала розміщувати власні анкети, з метою пошуку роботи за кордоном задля покращення свого матеріального становища.

Так, 10.05.2026 о 08 год. 37 хв. ОСОБА_9 в мобільному додатку миттєвого обміну текстовими та мультимедійними повідомленнями «Telegram» з акаунту з ім`ям користувача « ОСОБА_8 », який належить та використовується ОСОБА_3 , надійшло повідомлення щодо умов працевлаштування за кордоном, після чого між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 розпочалось листування.

В свою чергу, ОСОБА_3 , з`ясувавши, що ОСОБА_9 перебуває в уразливому стані, зумовленому тяжкими особистими обставинами, займається пошуком роботи за кордоном, повідомила, що може запропонувати їй роботу на території Королівства Норвегії, яка полягає у наданні послуг інтимного характеру.

Також, ОСОБА_3 , діючи з метою вербування ОСОБА_9 для подальшої експлуатації, шляхом повідомлення завідомо неправдивих відомостей переконала ОСОБА_9 у наявності вигідних умов працевлаштування, зокрема високої заробітної плати, забезпечення комфортними умовами проживання на території Королівства Норвегії, в заздалегідь орендованій для неї квартирі та належними умовами праці, одночасно гарантуючи останній безпеку та конфіденційність, а також відсутність будь-яких негативних наслідків у зв`язку з такою діяльністю, чим сформувала у потерпілої ОСОБА_9 уявлення про безпечність та вигідність запропонованого працевлаштування.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, з метою конспірації своєї незаконної діяльності та уникнення зустрічі з ОСОБА_9 , так як ОСОБА_3 обізнана з порядком та методами збору правоохоронними органами доказів, в ході відповідного листування в мобільному додатку миттєвого обміну текстовими та мультимедійними повідомленнями «Telegram», ОСОБА_3 , перебуваючи на території м. Одеси (точне місце встановити досудовим розслідуванням не надалось за можливе) зазначила, що вартість надання сексуальних послуг становитиме від 250 до 300 доларів США за послугу, тобто ОСОБА_9 зможе заробляти від 1000 доларів США за 1 день, з яких 70 % залишається останній, а 30 % вона повинна віддати ОСОБА_3 за її послугу із працевлаштування.

Крім того, завершуючи вербування, ОСОБА_3 зазначила, що такого шансу більше не буде, таким способом ОСОБА_9 зможе забезпечити себе та відшкодувати свої кредитні зобов`язання. В свою чергу, ОСОБА_9 , перебуваючи в уразливому психічному стані, зумовленому тяжкими особистими обставинами та скрутним матеріальним становищем, які обмежували здатність усвідомлювати свої дії, погодилась на запропоновані ОСОБА_3 умови, тим самим остання закінчила вербування ОСОБА_9 .

Однак реалізувати подальші дії, спрямовані на організацію її виїзду та сексуальної експлуатації, ОСОБА_3 не змогла у зв`язку із затриманням працівниками правоохоронних органів.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 149 КК України, за кваліфікуючими ознаками: вербування людини, вчинене з метою експлуатації, з використанням уразливого стану потерпілого, вчинене повторно.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 149, ч. 2 ст. 149 КК України визнала повністю, та пояснила, що вона дійсно вчинила інкриміновані їй злочини при обставинах викладених в обвинувальному акті, і вони повністю відповідають фактичним обставинам скоєних нею злочинів, фактичні обставини справи не оспорювала та підтвердила вищеописані та встановлені судом обставини справи, а саме: дати, час, місця вчинення кримінальних правопорушень, правову кваліфікацію своїх діянь. У скоєному щиро кається, злочини вчинила у зв`язку з тяжким матеріальним становищем, та просила суворо її не карати.

Прокурор просив суд визнати ОСОБА_3 винуватою у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 149, ч. 2 ст. 149 КК України, призначивши їй покарання відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши обвинувачену від відбування основного покарання з іспитовим строком.

Потерпіла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, цивільний позов не надавала.

Потерпіла ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, цивільний позов не надавала

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_3 повністю визнала свою вину у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 149, ч. 2 ст. 149 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_3 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченої ОСОБА_3 та дослідженням матеріалів, характеризуючих особу обвинуваченої ОСОБА_3 .

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст.337 КПК України.

Таким чином, допитавши обвинувачену, дослідивши письмові докази, надані сторонами кримінального провадження, суд вважає, що зібрані докази є належними, допустимими та достовірними, і є достатніми для постановлення обвинувального вироку.

Дії обвинуваченої ОСОБА_3 суд кваліфікує:

- за ч. 1 ст. 149 КК України, за кваліфікуючими ознаками - вербування людини, вчинене з метою експлуатації, з використанням уразливого стану потерпілого;

- за ч. 2 ст. 149 КК України, за кваліфікуючими ознаками - вербування людини, вчинене з метою експлуатації, з використанням уразливого стану потерпілого, вчинене повторно.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , згідно з ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненні кримінальних правопорушень, а також активне сприяння суду у встановленні фактичних обставин справи.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , згідно з ст. 67 КК України, судом не встановлені.

При визначенні мотивів призначення покарання суд керується наступним.

Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права вимагає від держави його втілення шляхом запровадження ідей соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003 у справі «Про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора»: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».

Вимога додержуватись справедливості під час застосування кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема, у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.), статті 14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначати покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.

Тому призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено, є не лише кара, а й виправлення засудженого. З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на необхідність та доцільність застосування покарання, враховуючи суспільну небезпечність обвинуваченого, суд може, а в деяких випадках, за наявності передбачених кримінальних законом обставин, зобов`язаний звільнити обвинуваченого від покарання та від його відбування.

Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Питання звільнення від відбування покарання з випробуванням врегульоване статтею 75 КК України, відповідно до якої, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд, при обранні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченої ОСОБА_3 , яка є особою молодого віку, інвалідом ІІІ групи з дитинства, раніше не судима, офіційно не працевлаштована, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, та враховуючи обставини які пом`якшують покарання обвинуваченої, а саме: визнання вини, щире каяття у скоєному, активне сприяння суду у встановленні фактичних обставин справи, відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченої ОСОБА_3 можливе в умовах без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України із звільненням її від відбування покарання з випробуванням, та вважає це покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження скоєння нею кримінальних правопорушень у майбутньому.

Крім того, призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_3 із застосуванням вимог ст.75 КК України, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

При сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань (ч. 1 ст. 70 КК України).

У той же час, відповідно до вимог ст. 76 КК України, з метою контролю за поведінкою засудженої для встановлення факту її виправлення, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про звільнення ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, додаткове покарання у вигляді конфіскації майна відповідно до вимог ст. 77 КК України застосуванню не підлягає.

Суд також встановив, що у даному кримінальному провадженні обвинувачена ОСОБА_3 перебуває під вартою з 16.07.2026 року по теперішній час, тому в силу положень ч. 5 ст. 72 КК України в строк призначеного покарання за даним вироком обвинуваченій ОСОБА_3 слід зарахувати строк її попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Крім того, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, суд вбачає за необхідне запобіжний захід відносно обвинуваченої змінити з тримання під вартою на особисте зобов`язання, зобов`язавши її прибувати до суду за першою вимогою, не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, контроль за виконанням яких покласти на прокурора, який скасувати після набрання вироком законної сили.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

При цьому, суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Зважаючи на те, що вилучені у ОСОБА_3 мобільний телефон марки «iPhone 16 Pro Max», в корпусі золотистого кольору, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , з номером телефону НОМЕР_4 ; ноутбук марки «MacBook Air», в корпусі синього кольору, серійний номер: GN26MHGQ10; мобільний телефон марки «iPhone», в корпусі сірого кольору; грошові кошти в сумі 1300 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів США, в кількості 13 шт.; грошові кошти в сумі 200 доларів США, купюрами номіналом 50 доларів США, в кількості 4 шт.; 6 купюр номіналом 100 крон; 4 купюри номіналом 50 крон; 1 купюра номіналом 20 Євро; 1 купюра номіналом 500 гривень; 1 купюра номіналом 200 гривень; 1 купюра номіналом 100 гривень; 1 купюра номіналом 50 гривень є знаряддями кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 149 КК України, суд вважає за необхідне застосувати до зазначеного майна спеціальну конфіскацію та передати його у дохід держави.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Відомостей про процесуальні витрати суду не надано.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність скасування арешту майна, який був накладений слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 24.07.2026 (справа №947/28091/26, провадження №1-кс/947/10446/26), ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.07.2026 (справа №947/28091/26, провадження №1-кс/947/10445/26), ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 21.07.2026 (справа №947/28091/26, провадження №1-кс/947/10447/26), так як у подальшому застосуванні такого арешту відпала потреба.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 349, 367-368, 370-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 149, ч. 2 ст. 149 КК України та призначити їй покарання:

- за ч. 1 ст. 149 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

- за ч. 2 ст. 149 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити з тримання під вартою на особисте зобов`язання, зобов`язавши її прибувати до суду за першою вимогою, не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, та який після набрання вироком законної сили, - скасувати.

Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно з під-варти в залі суду.

Контроль за виконанням запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді особистого зобов`язання у кримінальному провадженні, яке перебуває у суді, до набрання вироком законної сили, здійснює прокурор, відповідно до ч.3 ст. 179 КПК України.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме строк випробування, рахувати з моменту ухвалення вироку, тобто з 30 вересня 2026 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 16.07.2026 року по 30.09.2026 року, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.07.2026 (справа №947/28091/26, провадження №1-кс/947/10446/26) та ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.07.2026 (справа №947/28091/26, провадження №1-кс/947/10445/26), а саме на: блокнот рожевого кольору із написом «Stay Positive», з чорновими записами; сім-карту мобільного оператора «mycall» Королівства Норвегії з номером: НОМЕР_5 ; ноутбук марки «MacBook Air», в корпусі синього кольору, серійний номер: GN26MHGQ10; мобільний телефон марки «iPhone», в корпусі сірого кольору; грошові кошти в сумі 900 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів США, з наступними номерами: HB73416289D, KF26240384C, HB20261481B, HG48940995B, QG01627443B, PB04062162D, PF85460355I, LF39810885B, PL98260466L; грошові кошти в сумі 1 300 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів США, в кількості 13 шт.; грошові кошти в сумі 200 доларів США, купюрами номіналом 50 доларів США, в кількості 4 шт.; 6 купюр номіналом 100 крон; 4 купюри номіналом 50 крон; 1 купюра номіналом 20 Євро; 1 купюра номіналом 500 гривень; 1 купюра номіналом 200 гривень; 1 купюра номіналом 100 гривень; 1 купюра номіналом 50 гривень; 4 банківські картки з номерами: НОМЕР_6 , 4909150006510454, НОМЕР_7 , НОМЕР_8 ; 2 квитанції с №№ 10175, 10176 від 08.07.2026; мобільний телефон марки «iPhone 16 Pro Max», в корпусі золотистого кольору, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , з номером телефону НОМЕР_4 ,

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 21.07.2026 (справа №947/28091/26, провадження №1-кс/947/10447/26), а саме на:

- квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 49,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2149229465101);

- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 75,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2286865051101).

На підставі статей 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію шляхом вилучення у власність держави наступних речових доказів: мобільний телефон марки «iPhone 16 Pro Max», в корпусі золотистого кольору, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , з номером телефону НОМЕР_4 ; ноутбук марки «MacBook Air», в корпусі синього кольору, серійний номер: GN26MHGQ10; мобільний телефон марки «iPhone», в корпусі сірого кольору; грошові кошти в сумі 1300 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів США, в кількості 13 шт.; грошові кошти в сумі 200 доларів США, купюрами номіналом 50 доларів США, в кількості 4 шт.; 6 купюр номіналом 100 крон; 4 купюри номіналом 50 крон; 1 купюра номіналом 20 Євро; 1 купюра номіналом 500 гривень; 1 купюра номіналом 200 гривень; 1 купюра номіналом 100 гривень; 1 купюра номіналом 50 гривень.

Речові докази: блокнот рожевого кольору із написом «Stay Positive», з чорновими записами; сім-карту мобільного оператора «mycall» Королівства Норвегії з номером: НОМЕР_5 ; 2 квитанції з №№ 10175, 10176 від 08.07.2026, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази: 4 банківські картки з номерами: НОМЕР_6 , НОМЕР_9 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , - повернути власнику ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Речові докази: грошові кошти в сумі 900 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів США, з наступними номерами: HB73416289D, KF26240384C, HB20261481B, HG48940995B, QG01627443B, PB04062162D, PF85460355I, LF39810885B, PL98260466L, - повернути власнику ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1