Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №522/4188/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/4188/26-Е

Провадження 2/522/6433/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

29 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання – Зелінська К.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримував пенсію по інвалідності. Однак, згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 09.07.2025 № ЦО-10506, відповідачу з 09.07.2025 не було встановлено групу інвалідності. Унаслідок цього за період з 09.07.2025 по 31.01.2026 виникла переплата пенсії у розмірі 16 151,71 грн. Оскільки відповідач у добровільному порядку надміру виплачені кошти не повернув, а рішення про невстановлення інвалідності є чинним, зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуте майно.

Ухвалою суду від 21.04.2026 року провадження по справі відкрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

21.07.2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач у відзиві зазначає, що він з 1992 року є інвалідом з дитинства III групи, а у 2008 році рішенням Приморської міжрайонної МСЕК йому було встановлено зазначену групу інвалідності безстроково. Скасування цього статусу рішенням експертної команди ДУ «УкрДНДІ МСПІ МОЗ України» від 09.07.2025 № ЦО-10506 на підставі постанови слідчого ДБР наразі оскаржується в судовому порядку та відбулося з порушенням ст. 58 Конституції України, принципу правової визначеності (Legal Certainty), принципу належного урядування (Good Governance) та незворотності безстрокового статусу. Відповідач наголошує на відсутності з його боку будь-яких протиправних дій, чинності й підтвердженості його медичного діагнозу (зокрема за висновком ВЛК від 05.03.2025), а також вказує на сплив строків позовної давності щодо подій 18–34-річної давнини. З огляду на це, отримані ним пенсійні виплати в сумі 16 151,71 грн набуті на належній правовій підставі та не підлягають поверненню в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим відповідач просить суд відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 29.07.1992 ОСОБА_1 було встановлено статус інваліда з дитинства III групи внаслідок травми (перелому тазостегнового суглоба) та хвороби Пертеса, що підтверджується відповідними первинними медичними документами та проходженням лікування.

У подальшому, рішенням Приморської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії (акт № 376, довідка серії 2-18 ОВ № 075514 від 05.02.2008) відповідача визнано інвалідом III групи з дитинства безстроково та призначено відповідні пенсійні виплати.

11.03.2024 Приморською міжрайонною МСЕК відповідачу видано Висновок про час настання інвалідності за формою № 157-2/о із підтвердженням III групи інвалідності з дитинства. Окрім цього, за результатами медичного обстеження постановою військово-лікарської комісії від 05.03.2025 діагноз захворювання відповідача за інвалідністю було повторно підтверджено.

Разом з тим, рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання ДУ «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 09.07.2025 № ЦО-10506, прийнятим на підставі постанови слідчого ДБР від 31.01.2025 у кримінальному провадженні № 62024000000000923, було скасовано рішення про встановлення ОСОБА_1 . III групи інвалідності з дитинства безстроково. Зазначене рішення наразі оскаржується відповідачем у судовому порядку в Одеському окружному адміністративному суді.

Предметом даного спору є вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення з ОСОБА_1 виплачених коштів у розмірі 16 151,71 грн на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набутого майна. .

Основними завданнями Пенсійного фонду України є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного страхування, а також ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управліннях районах, містах і районах у містах.

Отже, Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області виступає органом, уповноваженим державою виконувати відповідні функції у даних правовідносинах.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до п.3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України № 64 від 21 березня 2003 року із змінами, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено дві підстави для повернення пенсіонером сплачених йому пенсійних виплат: коли має місце зловживання з боку самого пенсіонера, який надав недостовірні дані, що впливають на призначення пенсії; або коли такі дані були наданні страхувальником.

Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.

Згідно зі ст.103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч.1 ст.103 Закону №1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року у справі №686/26486/14-а та постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017).

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суду слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-91цс14 (постанова від 02 липня 2014 року) визначено, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст.1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст.1215 ЦК, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц зазначено, що: «правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум».

Суд зазначає, що обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Отже, позивачем не доведено факт зловживань з боку відповідача, його винуватості чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання пенсії, оскільки правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються.

В пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова Верховного Суду від 05 лютого 2018 року у справі № 556/1231/17).

Для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії мав достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №489/205/16-а та від 03.10.2019 у справі №487/3380/16-а.

Ураховуючи викладені обставини суд вважає, що на відповідача може бути покладений обов`язок про повернення надміру виплаченої пенсії лише у випадку встановлення і доведення об`єктивними даними зловживань з його боку, тобто наявність об`єктивно встановленої вини в наданні недостовірних даних.

Матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання вказаного позову до суду слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволені позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

29.09.26