Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №522/16872/19 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/16872/19

Провадження №1-кп/522/547/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження №12019161500002345 від 16.09.2019 року відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка, Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, вдівця, який має на утриманні неповнолітню дитину 2009 року народження, працюючого по найму, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора – ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

потерпілої – ОСОБА_12 ,

захисника - ОСОБА_13 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_14 , вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особою зухвалістю, за ознаками ч.1 ст.296 КК України.

Кримінальне правопорушення вчинено при наступних обставинах.

Так, 15.09.2019року, приблизно о 21 годині 50 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вийшов з території свого помешкання, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 на проїжджу частину, де діючи умисно, ігноруючи загальноприйняті правила поведінки та моралі, грубо порушуючи порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, перебуваючи у громадському місці, а саме на вулиці за вище вказаною адресою, безпідставно, використовуючи малозначний привід, а саме нібито не правильно, на його думку, припаркований транспортний засіб, почав провокувати конфлікт в ході якого висловлювався нецензурною лайкою на адресу раніше не знайомої йому ОСОБА_15 , яка покинула вказане місце та перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_3 покликала на допомогу ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , яких зустріла у дворі.

Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_6 , грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, бажаючи самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству та державі, виражаючись нецензурною лайкою, підійшовши до автомобіля «Mercedes Benz GLC 220D» реєстраційний номер: НОМЕР_1 , який був розташований за вищевказаною адресою та почав випускати з них повітря через золотники. Однак розуміючи, що на місце події приїдуть співробітники поліції, ОСОБА_6 свої хуліганські дії, які продовжувались приблизно 1 годину, припинив та в подальшому був затриманий на місці події працівниками Національної Гвардії України.

Органом досудового розслідування дії обвинуваченого кваліфіковано за ч.4 ст.296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України не визнав та показав, що у вересні 2019 року, точну дату не пам`ятає, перебував за місцем свого проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та почув як на вулиці спрацювала автомобільна сигналізація, яка вкотре порушила сон його неповнолітнім дітям про що він попереджав потерпілих, а тому, коли він вийшов роздратований на вулицю то спустив передні колеса автомобіля потерпілої, а саме натиснув ключем, який знаходився при ньому на золотники, випускаючи з коліс повітря, у зв`язку з чим почалась сварка між ним та потерпілою. Потім приїхали працівники поліції, які скрутили його та одягнули на нього кайданки. Коли працівники поліції повалили його на землю то у нього розсипались наявні у нього ключі, які працівники поліції зібрали та віддали йому, при цьому, вони заглядали також у його двір, оскільки події відбувались біля його калитки. Працівникам поліції він повідомив, що колеса у автомобілі, який був припаркований впритул до його калитки, він спустив, оскільки останній перешкоджає вільно виходити зі свого помешкання та на ньому постійно спрацьовує сигналізація, що не дає йому та його неповнолітнім дітям спокійно спати. Також обвинувачений показав, що ножем потерпілій він не погрожував, оскільки його при ньому не було та зазначив, що він завжди носить при собі лопатку для взуття, яка, як на його думку, у темну пору доби, потерпілій могла бути схожа на предмет, схожий на ніж. Крім того, обвинувачений вказав на те, що вони з потерпілою вибачились одни перед одним та остання не має до нього будь-яких претензій.

Незважаючи на невизнання своєї провини обвинуваченим його вина у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, підтверджується:

- показами потерпілої ОСОБА_12 , яка в судовому засіданні показала, що восени 2019 року у вечері, коли вона виходила зі свого припаркованого у пров.Компасному у м.Одесі автомобілю, почула, як спрацювала сигналізація та побачила ОСОБА_6 , з ножем у руці, який їй сказав, що попробиває колеса її автомобілю та почав бігти до неї. ОСОБА_6 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, почав бігти у її бік та вона злякавшись утікла. Коли приїхали працівники поліції, ОСОБА_6 викинув ніж у свій двір. Під час затримання ОСОБА_6 конфліктував з працівниками поліції. Коли вийшла зі свого двору вдруге, то знімала події на свій мобільний телефон. Такж потерпіла показала, що колеса її автомобілю були спущені, а ніпеля зламані. У подальшому на шиномонтажі вона змінила резину колес. Крім того, просить суд ОСОБА_6 суворо не карати;

- показами свідка ОСОБА_17 , який в судовому засіданні показав, що особисто з ОСОБА_6 не знайомий. Він знайомий з потерпілою ОСОБА_12 . Також він показав, що восени у 2019 року, вночі, ОСОБА_6 , який перебував у стані алкогольного спінння, погрожував йому та потерпілій ОСОБА_12 ножем, вів себе агресивно та гучно кричав. Вони, у свою чергу, злякавшись, утекли у будинок та викликали працівників поліції. ОСОБА_6 погрожував, що поріже колеса автомобілю потерпілої, оскільки йому не сподобалось, як вона припаркувала свій автомобіль, однак колеса порізані не були. Також свідок показав, що події відбували приблизно одну годину, а саме з самого початку до приїзду працівників поліції. Вони з потерпілою майже увесь час перебували у будинку.

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №12019161500002345 від 16.09.2019р. про те, що 15.09.2019р. до ЧЧ Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області надійшла заява ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо вжиття заходів правового характеру до невстановленого чоловіка, який 15.09.2019р., приблизно о 21 год 50 хв., перебуваючи за адресою м. Одеса, пров. Компасний, 25, грубо порушував громадський порядок, погрожував ножем, та пошкодив ножем шини автомобіля марки «Mersedes» 220 О. д/н НОМЕР_2 (ЖСО 22883 від 15.09.2019).

- рапортом від 15.09.2019 року, про отримання 15.09.2019 року, о 21 годині 56 хвилин, повідомлення зі служби 102 про те, що 15.09.2019 року о 21 годині 54 хвилини за адресою: м.Одеса, пров.Компасний,2Б невідомий чоловік ножем проткнув 4 колеса автомобіля заявниці, а саме «Mercedes Benz GLC 220D», реєстраційний номер: НОМЕР_1 та погрожує їй;

- протоколом про прийняття заяви від ОСОБА_15 про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 15.09.2019р.;

- заявою потерпілої ОСОБА_12 , про доручення до матеріалів кримінального провадження DVD-R диску із 2 відеозаписами, які вона зафіксувала на свій мобільний телефон 15.09.2019р., на яких зафіксовано ОСОБА_6 ;

- протоколом огляду предмету від 16.09.2019р., а саме DVD-R диску з відео файлами, які було зафіксовано за допомогою відеокамери мобільного телефону потерпілої ОСОБА_15 . B ході відтворення відеозапису встановлено, що на відеозапису зображено громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться за адресою: місто Одеса, провулок Компасний. По заду громадянина ОСОБА_6 знаходиться автомобіль марки «Mercedes-Benz», моделі «glc 220d», 2018 року випуску, у кузові білого кольору, реєстраційний номер не відображається. У правій руці громадянина ОСОБА_6 знаходиться предмет який точно неможливо ідентифікувати. В ході перегляду зафіксовано кадр на 00 хвилині 08 секунді відеозапису та долученим до нього DVD-R диску з відео файлами;

Судовий розгляд проведено в межах пред`явлених обвинувачень, згідно положень ст. 337 КПК України, лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Відповідно до ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тою метою, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений та засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Оцінивши кожний досліджений та перевірений в судовому засіданні доказ з точки зору належності, допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд поза розумним сумнівом, вважає доведеним вину обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.1 ст.296 КК України.

Разом з цим, суд вважає, що вину ОСОБА_6 за кваліфікацією його дій саме за ч.4 ст.296 КК України не доведеною оскільки не доведено в його діях таку кваліфікуючу ознаку складу злочину, як вчинення хуліганських дій із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, так як перевіривши надані докази про протиправні дії ОСОБА_6 суд вирушуючи питання щодо наявності в діях останнього такої кваліфікуючої ознаки, як застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, дослідивши надані докази, вислухавши покази свідка, потерпілої, обвинуваченого, приходить до наступного.

Згідно з п.10 Постанови Пленуму Верховоног Суду України від 22.12.2006 року № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство» вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки хуліганства,як застосування зброї чи іншого предмета,спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч.4ст.296 КК України), слід враховувати, що ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження під час учинення хуліганських дій.

В судовому засіданні встановлено, що предмет, який вказаний в обвинувальному акті, як ніж не було вилучено досудовим слідством, як речовий доказ та не було долучено до матеріалів кримінального провадження, такий предмет, як ніж досудовим слідством також не було досліджено та не було передано суду для його дослідження судом в судовому засіданні.

Дослідивши надані докази, суд не може прийти до об`єктивного висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_6 створив реальну загрозу потерпілій чи іншим особам, для їх життя чи для їх здоровья, застосовуючи предмет, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, як вказано в обвинувальному акті, чи про те, що від дій обвинуваченого ОСОБА_6 наступила загроза для життя чи здоровя щодо потерпілої чи інших осіб.

Суд вважає, що по даному кримінальному провадженню, відсутні достовірні та обєктивні докази про застосування предмету заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, обвинуваченим ОСОБА_6 , і, що в результаті вказаних слідчим дій обвинуваченого наступили наслідки вказані в обвинувальному акті.

Тому, досліджені в судовому засіданні та встановлені судом обставини, не дають суду правових підстав для кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.4 ст.296 КК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з інкримінованого обвинувачення ОСОБА_6 , через недоказаність в його діях такої кваліфікуючої ознаки як вчинення хуліганських дій із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень необхідно виключити зазначену кваліфікуючу ознаку складу злочину, передбаченого ч. 4 ст.296 КК України.

Доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ст. 84 КПК України).

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Частиною 3 ст. 370 КПК України та ч.1 ст. 94 КПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження.

Згідно зі ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 91, 92 КПК України, обов`язок доказування винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення покладається на прокурора.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, висловлену у п.60 Рішенні у справі «Коробов проти України», яке набуло статусу остаточного, відповідно до якої Європейський суд з прав людини в черговий раз звертає увагу на те, що «при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява № 25).

Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту», вимоги норм ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, відповідно до яких обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до переконання про недотримання стороною обвинувачення стандарту підтвердження доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину в частині застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Приписами статті 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до пункту 23 Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29 червня 1990 року, всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

Пунктом 21 цього Пленуму також зазначено, що суди мають орієнтуватися на те, що відповідно до вимог КПК «виправдувальний вирок постановляється: за відсутністю події злочину, коли судовим розглядом справи встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачувався підсудний, взагалі не мало місця або відсутній причинний зв`язок між діянням підсудного і шкідливими наслідками, настанням яких обумовлюється злочинністю діяння, зокрема, коли шкідливі наслідки настали внаслідок дій особи, якій заподіяно шкоду, або в результаті дії сил природи тощо; за відсутністю в діянні підсудного складу злочину, коли встановлено, що діяння, яке ставилось у вину підсудному, ним вчинено, але кримінальним законом воно не визнається злочинним, зокрема, якщо воно лише формально містить ознаки злочину, але через малозначність не являє суспільної небезпеки; відсутні інші умови, за яких діяння визнається злочинним (повторність діяння, попереднє притягнення до адміністративної відповідальності тощо), діяння вчинено у стані необхідної оборони чи крайньої необхідності; мала місце добровільна відмова від вчинення злочину, а фактично вчинене не містить складу іншого злочину; підсудний не є суб`єктом злочину через відсутність спеціальних ознак, встановлених для суб`єкта даного складу злочину; підсудний не досяг віку, з якого він може нести кримінальну відповідальність; за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину, коли факт суспільно небезпечного діяння встановлено, але досліджені судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним».

Отже, при наявності іншого складу кримінального правопорушення, на підставі статті 337 КПК України, суд має право вийти за межі пред`явленого обвинувачення та перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_6 з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 296 КК України.

При цьому, суд критично відноситься до показань обвинуваченого ОСОБА_6 щодо обставин інкримінованого йому злочину, оскільки вони не знайшли свого підтвердження, такі показання обвинуваченого спростовуються вищевказаними доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому вважає їх неправдивими та виключно способом захисту.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов до переконання, що вони доводять факт того, що дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особою зухвалістю.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд керується положеннями ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

Так, згідно із приписами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 296 КК України є кримінальним проступком, за яке передбачено максимальне покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років.

ОСОБА_6 є громадянином України, вдівцем, має на своєму утриманні неповнолітню дитину, ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює по найму, вперше притягується до кримінальної відповідальності. Обвинувачений на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Обвинувачений ОСОБА_6 не визнав свою винуватість у вчиненому злочині.

Обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_6 , передбачені ст. 66, ст. 67 КК України, судом не встановлені.

З моменту вчинення інкримінованого злочину пройшло більше семи років.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального прступку.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_6 винними у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України та на підставі ч.5 ст. 74 КК України звільнити його від покарання у зв`язку із закінченням строків давності, передбаченого п.2 ч.1 ст. 49 КК України. Судом встановлено, що перебіг давності не зупинявся та не переривався.

Звільняючи обвинуваченого від покарання без його призначення суд керується правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду від 10.06.2020 року у справі №161/7253/18 провадження №51-2615 км19, відповідно до якої, такий вид звільнення від покарання, як одна із форм реалізації кримінально-правового реагування, визначений у ст.4,5 ст. 74, ч. 1 ст. 105 КК України, при визнанні особи винною у вчиненні злочину надає можливість засудження такої особи без призначення покарання, тобто дозволяє відмовитись від призначення конкретного заходу примусу за наявності певних передбачених законом на те підстав.

Згоду на звільнення від кримінальної відповідальності обвинувачений не надавав, наполягаючи на ухваленні виправдувального вироку.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не пред`являвся.

Питання щодо речових доказів вирішується судом відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 не обрано.

На підставі викладеного та керуючись: ст.ст.49,74, 100, 366-368, 374, 376, 395, 615 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та на підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнити його від покарання у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п.2 ч.1 ст. 49 КК України.

Речові докази, після набрання вироком законної сили, а саме: DVD-R диск з двома відеозаписами – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцяти денного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з часу отримання копії вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1