Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №521/22267/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/22267/25

Номер провадження № 2/521/6020/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Громіка Д.Д.,

при секретарі - Котигорох Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження в частині відмови у взятті на квартирний облік та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейського районного суду м. Одеси з позовом до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, в якому просить визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради № 399/01-06 від 13 червня 2025 року, в частині відмови йому у взятті на квартирний облік, та зобов`язати відповідача взяти його на квартирний облік, як особу з числа дітей-сиріт, яка потребує поліпшення житлових умов.

В обґрунтування позову зазначив, що він є особою з числа дітей-сиріт. Його батько - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Розпорядженням Малиновської (Хаджибейської) районної адміністрації Одеської міської ради від 05 січня 2023 року № 07/01-06 ОСОБА_1 надано статус дитини-сироти.

Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 13 червня 2023 року №241-01р над неповнолітнім ОСОБА_1 встановлено піклування, місце проживання неповнолітнього визначено разом із піклувальником.

Згідно з довідкою Одеського національного університету імені І.І. Мечникова № 18ВК-444/с від 17 грудня 2025 року позивач навчається в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова за денною формою навчання на економіко-правовому факультеті за спеціальністю «менеджмент» за державним замовленням.

26 травня 2025 року позивач звернувся до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради із заявою про взяття його на квартирний облік як особи з числа дітей-сиріт.

Розпорядженням голови Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради № 399/01-06 від 13 червня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у взятті на квартирний облік у зв`язку з відсутністю, на думку відповідача, підстав для визнання його таким, що потребує поліпшення житлових умов та надання житла поза чергою. Мотивом відмови, зокрема, зазначено наявність реєстрації місця проживання позивача у квартирі його сестри та нібито наявність «збереженого житла».

Позивач вважає таку відмову незаконною, посилаючись на те, що власного житла він не має, проживає з піклувальником, а квартира за адресою: АДРЕСА_1 , ніколи не належала ані йому, ані його померлим батькам та перебуває у приватній власності його сестри по матері - ОСОБА_4 .

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2025 року у відкритті провадження у справі було відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року зазначену ухвалу скасовано, а справу направлено до Хаджибейського районного суду м. Одеси для продовження розгляду.

Після надходження справи до суду першої інстанції її в установленому законом порядку передано судді Громіку Д.Д.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 12 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

09 червня 2026 року позивач подав заяву про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Відповідач у підготовче судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву у визначений в ухвалі суду від 12 травня 2026 року строк не подав.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 09 червня 2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання 23 вересня 2026 року позивач не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити, представник відповідача у судове засідання не з`явився.

З огляду на подану позивачем заяву та неявку учасників справи суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини другої ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність та достатність у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Мотиви суду та застосовані норми права

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Частиною третьою ст. 52 Конституції України встановлено, що утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

Правові, організаційні та соціальні засади державної підтримки дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа визначає Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону особами з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, а також особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування.

Судом встановлено, що батьки позивача померли до досягнення ним повноліття, а розпорядженням від 05 січня 2023 року № 07/01-06 йому надано статус дитини-сироти. Отже, позивач належить до осіб з числа дітей-сиріт та користується встановленими законом додатковими гарантіями соціального, у тому числі житлового, захисту.

Ст. 4 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» передбачено, що заходи соціального захисту таких осіб гарантуються, забезпечуються та охороняються державою. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, зокрема, щодо житлового забезпечення таких осіб після досягнення ними 18-річного віку, якщо вони не мають свого житла відповідно до житлових нормативів або мають житло з характеристиками, нижчими за встановлені житлові нормативи.

Відповідно до ст. 33 зазначеного Закону у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, у разі відсутності в них житла мають право зараховуватися на квартирний облік та соціальний квартирний облік у встановленому законом порядку. Законодавством передбачено відповідні гарантії й для осіб з їх числа.

Крім того, положення житлового законодавства, чинного на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, передбачали взяття осіб з числа дітей-сиріт відповідними органами місцевого самоврядування на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та право таких осіб на позачергове забезпечення житлом за наявності передбачених законом умов.

Оскільки оскаржуване розпорядження прийнято 13 червня 2025 року, суд оцінює його правомірність виходячи з норм матеріального права, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Ключовим для вирішення спору є питання, чи мав позивач на час прийняття оскаржуваного розпорядження власне житло або житло, яке було належним чином закріплене чи збережене за ним на правовій підставі.

Як встановлено судом, позивач не є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності від 07 лютого 2005 року серії НОМЕР_1 зазначена квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору про інвестування будівництва житла та акта приймання-передачі квартири.

Матеріали справи не містять доказів того, що зазначена квартира будь-коли належала батькам позивача, що позивач набув право власності на неї або частку у праві власності.

Сам факт реєстрації місця проживання у певному житловому приміщенні не є тотожним наявності права власності на це житло та сам по собі не доводить існування гарантованого права користування ним як «збереженим житлом» у розумінні законодавства про соціальний захист дітей-сиріт.

Для висновку про наявність у особи з числа дітей-сиріт збереженого житла має бути встановлена конкретна правова підстава, яка забезпечує такій особі реальне та гарантоване право володіння або користування відповідним житловим приміщенням. Належних та достатніх доказів існування такого права у позивача щодо квартири, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_4 , суду не надано.

Суд також ураховує відомості обліково-статистичної картки дитини-сироти, на які посилається позивач, відповідно до яких відсутні дані про житло, що належить йому на праві власності або закріплене за ним на інших правових підставах. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» саме до такої картки вносяться, зокрема, відомості про майно та житло дитини.

Таким чином, покладення відповідачем в основу відмови лише факту реєстрації позивача у квартирі, що належить іншій особі, без установлення належного позивачу самостійного і гарантованого права на це житло не може вважатися достатньою законною підставою для відмови у взятті на квартирний облік.

Відповідачем не надано доказів наявності у позивача будь-якого іншого житлового приміщення на праві власності, а також доказів того, що житло належало його померлим батькам та було належним чином збережене за позивачем.

Отже, суд доходить висновку, що позивач як особа з числа дітей-сиріт, яка не має власного або належним чином збереженого за нею житла, має право на реалізацію встановлених державою житлових гарантій, у тому числі на перебування на квартирному обліку.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З огляду на встановлені судом обставини розпорядження голови Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради № 399/01-06 від 13 червня 2025 року в частині відмови ОСОБА_1 у взятті на квартирний облік не відповідає вимогам законодавства у сфері соціального та житлового захисту осіб з числа дітей-сиріт, а тому в цій частині підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Щодо вимоги про зобов`язання взяти позивача на квартирний облік

Відповідно до частини першої ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Спосіб судового захисту має бути ефективним, тобто таким, що реально поновлює порушене право. Лише скасування незаконної відмови без вирішення питання про поновлення права позивача не забезпечило б остаточного вирішення спору та могло б спричинити необхідність повторного звернення до відповідача з того самого питання.

У межах цієї справи судом встановлено юридично значимі обставини, необхідні для вирішення питання про взяття позивача на квартирний облік: позивач є особою з числа дітей-сиріт, власного житла не має, належних доказів наявності закріпленого або збереженого за ним житла немає, із відповідною заявою до компетентного органу він звернувся.

За таких обставин зобов`язання відповідача взяти позивача на квартирний облік не є неправомірним втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування, оскільки за встановлених судом обставин закон передбачає конкретний правовий наслідок, а повторне вирішення того самого питання без урахування висновків суду не забезпечило б ефективного захисту порушеного права.

Тому належним способом захисту є зобов`язання Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради взяти ОСОБА_1 на квартирний облік як особу з числа дітей-сиріт, яка потребує поліпшення житлових умов.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 79, 80, 81, 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Дослідивши докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги доведені та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76–81, 89, 141, 247, 258, 259, 263–265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження в частині відмови у взятті на квартирний облік та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради № 399/01-06 від 13 червня 2025 року в частині відмови ОСОБА_1 у взятті на квартирний облік.

Зобов`язати Хаджибейську районну адміністрацію Одеської міської ради взяти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на квартирний облік, як особу з числа дітей-сиріт, яка потребує поліпшення житлових умов.

Стягнути з Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 969 (дев`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Одеського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 01 жовтня 2026 року.

Повні відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради, ЄДРПОУ 26303175, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Євгенія Танцюри, 22.

Суддя: Громік Д.Д.