Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №333/8563/24 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/8563/24 Головуючий в 1 інст. Піх Ю.Р.

Провадження №33/807/98/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Мурашка І.О., іншого учасника ДТП – ОСОБА_2 , його представника – адвоката Гусельникова М.О., представника УПП в Запорізькій області ДПП Назаренка М.М., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – адвоката Гусельникова М.О. на постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2025 року, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу серії ЕРП1 №130808 від 16 вересня 2024 року, ОСОБА_1 було інкриміновано, що 16 вересня 2024 року о 19 годині 11 хвилин в м. Запоріжжя, вул. Космічна, 19 він, керуючи службовим автомобілем TOYOTA TAC-26ТП 31 2908 на синьому фоні та рухаючись по вул. Космічна перед зміною напрямку руху та повороту ліворуч на вул. Тополіна, не надав дорогу транспортному засобу RENAULT DOKER, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого відбулося зіткнення, чим завдано механічні пошкодження автомобілям та матеріальні збитки. Потерпілих немає.

Чим ОСОБА_1 порушив вимоги п.16.6 та п. 10.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Постановою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2025 року провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Гусельников М.О., діючи в інтересах ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що суд першої інстанції зібрані докази і надані висновки експертизи оцінив невірно, неправильно застосував норми матеріального права, і тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Звертає увагу, що зіткнення автомобілів відбулося внаслідок виїзду автомобіля TOYOTA TAC-26 ТП 31 під керуванням водія ОСОБА_3 для здійснення повороту ліворуч на зустрічну смугу для руху, по якій у цей час рухався автомобіль Renault під керуванням ОСОБА_2 .

Посилається на те, що факторами на підставі яких, місцевий суд дійшов висновку про відсутність вини і порушень пунктів 10.1, 16.6 ПДР у діях водія ОСОБА_3 є застосування на автомобілі Toyota проблискового маячка синього кольору, як наслідок наявність обов`язку надати йому дорогу. Виходячи із цього фактору, суд вважав слушними доводи ОСОБА_3 та експерта Науменка В.В. про наявність в діях водія ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ) відступлення від вимог п. 3.2 ПДР і як наслідок винуватість у настанні ДТП.

Вважає, що суд формально застосував положення п. 3.1 ПДР, як єдину можливу підставу звільнення ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності, при цьому, не відобразив відповідну норму в оскаржуваній постанові, в тому числі не навів підстав, які надавали право водію автомобіля Toyota відступити від пунктів 10.1 та 16.6 ПДР.

Вказує, що в ході судового розгляду не встановлено факту того, що на автомобілі Toyota вмикався спеціальний звуковий сигнал. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Більше того ОСОБА_3 та його захисник навіть не наводили доводів про те, що вмикався відповідний спеціальний звуковий сигнал. Разом із цим, у даних дорожніх умовах, а також умовах обмеженої оглядовості, для виконання безпечного маневру повороту автомобілю Toyota із ввімкненим синім проблисковим маячком, необхідно було додатково вмикати спеціальний звуковий сигнал, який був вимкнений.

Звертає увагу суду на те, що судовий експерт ОСОБА_5 беззаперечно констатував, що водій ОСОБА_1 відступав від технічних вимог п.10.1, 16.6 ПДР.

Зазначає про необ`єктивність висновку судового експерту та вважає, що останній підміняє поняття: момент виявлення загрози, від моменту траєкторії руху автомобіля Renault про що вказував ініціатор експертизи.

Вказує, що із запису відеореєстратора вбачається, ніякої зміни траєкторії руху автомобіля Renault із лівої смуги в середню не відбувалося, до моменту зіткнення автомобіль весь шлях до ДТП рухався у центральній смузі для руху.

Крім того, можливо також встановити, що момент виявлення водіями загрози один для одного (появи силуетів автомобілів на шляху руху один одного), відбувся приблизно в один і той же проміжок часу на одній і тій самій відносно кожного із автомобілістів відстані. Жодної видимості дистанції за 100 метрів не було у водія Toyota, з урахуванням підйому дороги автомобілів на зустрічній полосі для руху, з якою у водія Renault взагалі не було оглядовості зустрічної полоси для руху до моменту вирівнювання із поворотом ліворуч та автомобілем у попутному напрямку руху, який йшов на поворот ліворуч.

Акцентує увагу на тому, що експерт не брав у розрахунок перешкоди для огляду обох водіїв (два транспортні засоби які повертали у бік на віддалення від органу поліції) та не прийняв до уваги відеозаписи з магазину «ШИК» та відеозапис з боку ТЗ ОСОБА_1 , що зафіксував поворот автомобіля ОСОБА_1 , посилаючись на відсутність відповідної експертизи, за допомогою відеозапису можна чітко визначити час, який пройшов між моментом зіткнення, який становить близько 1,9 секунди, що в свою чергу виключає вину ОСОБА_2 .

Крім того вважає, що експерт не врахував час, що минув з моменту виникнення загрози. З відеозапису з боку Toyota, на якому очевидно видно, що показання ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, відстань до автомобіля явно не складала 50 метрів і також є очевидним, що автомобіль не рухався зі швидкістю 70 км/год.

У Постанові суд встановив, що на відеозаписі з камери магазину «ШИК» вбачається, що на автомобілі Toyota був ввімкнений покажчик повороту наліво.

Стверджує, що при детальному перегляді відеозапису, в тому числі у режимі стоп-кадру чи уповільненому перегляді можна побачити, що на автомобілі Toyota не має ввімкненого покажчика повороту наліво.

Просить скасувати постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2025 року відносно ОСОБА_1 . Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Також представник ОСОБА_2 просить призначити судову інженерно-транспортну та фототехнічну експертизу.

Окрім вимог щодо скасування постанови, просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на поважну причину його пропуску.

В обґрунтування клопотання зазначає про те, що постановою Запорізького апеляційного суду від 2 квітня 2025 р. йому було повернуто апеляційну скаргу, яка була подана у встановлений ст. 294 КУпАП строк, з роз`ясненням права повторного звернення до суду апеляційної інстанції з дотриманням вимог КУпАП. Отже вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції він пропустив з поважних причин.

Заслухавши учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суддя апеляційного суду дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до апеляційного суду.

Апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

З матеріалів справи вбачається, що первинно апеляційна скарга була подана у межах десятиденного строку, передбаченого ст. 294 КУпАП, однак постановою Запорізького апеляційного суду від 2 квітня 2025 року її було повернуто із роз`ясненням права на повторне звернення після усунення недоліків.

Після одержання копії відповідного процесуального рішення апелянт повторно звернувся до суду апеляційної інстанції, усунувши зазначені недоліки.

Така послідовність дій свідчить про реалізацію права на апеляційний перегляд без зволікання та про відсутність наміру пропустити встановлений законом строк.

Суддя апеляційного суду виходить з того, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися з урахуванням реальної поведінки особи, тривалості пропуску, причин його виникнення та того, чи вчиняла особа необхідні дії для своєчасного оскарження.

Повернення первісної скарги з процесуальних підстав за умови її своєчасного первинного подання і наступного повторного звернення у розумний строк не може саме по собі позбавляти учасника справи права на апеляційний перегляд.

За таких обставин клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.

Щодо розгляду апеляційної скарги по суті справи.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, сама наявність наслідку, зокрема механічного пошкодження транспортних засобів, не замінює обов`язку встановити конкретне порушення правил, вину особи та причинний зв`язок між порушенням і наслідком.

Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктивна сторона цього правопорушення передбачає сукупність трьох взаємопов`язаних елементів: порушення конкретної норми ПДР, настання передбачених ст. 124 КУпАП наслідків і причинний зв`язок між порушенням та такими наслідками.

Відсутність достовірного встановлення хоча б одного з цих елементів виключає можливість беззаперечного висновку про винуватість конкретної особи.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Зазначена норма покладає на суд обов`язок дослідити не окремий доказ ізольовано, а всю сукупність матеріалів справи, зокрема ті відомості, які можуть підтверджувати як версію обвинувачення, так і версію захисту.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

До доказів належать, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, потерпілого і свідків, висновок експерта, показання технічних приладів та засобів, фото- і відеозаписи, схема місця ДТП та інші документи.

За ст. 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Жоден доказ не має наперед установленої сили, а тому висновок експерта підлягає співставленню з відеозаписами, схемою ДТП, поясненнями учасників та іншими фактичними даними.

Відповідно до ст. 280 КУпАП під час розгляду справи суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такий обов`язок не допускає підміни доказування припущеннями.

З урахуванням характеру провадження за ст. 124 КУпАП висновок про винуватість має бути заснований на узгодженій сукупності належних і допустимих доказів.

Пункт 1.3 ПДР зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил та бути взаємно ввічливими.

Пункт 1.4 ПДР закріплює право кожного учасника дорожнього руху розраховувати на те, що й інші учасники виконують Правила.

Водночас це право не звільняє водія від обов`язку реагувати на небезпеку, яка об`єктивно виникла та могла бути своєчасно виявлена.

Пункт 10.1 ПДР передбачає, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

За п. 16.6 ПДР України, повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч. Зміна напрямку руху передбачає також виконання загального обов`язку за п. 10.1 ПДР переконатися у безпечності маневру.

Разом з тим розділ 3 ПДР передбачає особливості руху транспортних засобів, що виконують невідкладне службове завдання з увімкненими спеціальними світловими і, у визначених випадках, звуковими сигналами.

Пункт 3.1 ПДР допускає відступ водія оперативного транспортного засобу, який виконує невідкладне службове завдання, від окремих вимог Правил за умов увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху; якщо додатково привертати увагу учасників руху немає потреби, звуковий сигнал може бути вимкнений.

За п. 3.2 ПДР інші водії повинні дати дорогу транспортному засобу з увімкненим синім маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом, якщо можуть створити йому перешкоду. Водночас обов`язок зупинитися біля правого краю проїзної частини передбачений у разі увімкнення маячків синього і червоного або лише червоного кольору.

Отже, використання синього проблискового маячка не є тотожним використанню червоного щодо характеру обов`язків інших водіїв, а наявність спеціального режиму руху не звільняє водія оперативного транспортного засобу від обов`язку забезпечити безпечне виконання маневру. Зазначені положення підлягають оцінці у взаємозв`язку з фактичними обставинами ДТП, а не ізольовано.

Пункт 12.4 ПДР визначає загальне обмеження швидкості руху в населених пунктах, якщо інше не встановлено дорожніми знаками.

Для висновку про порушення цієї норми необхідно мати достовірні вихідні дані про фактичну швидкість транспортного засобу.

Припущення про швидкість, не підтверджене належним вимірюванням або розрахунком, не може самостійно утворювати доказ порушення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суддя апеляційного суду дослідив протокол про адміністративне правопорушення, схему місця ДТП, фототаблиці, письмові пояснення учасників, відеозаписи з реєстратора службового автомобіля TOYOTA та камери магазину «ШИК», матеріали експертного дослідження, а також висновок комплексної судової інженерно-транспортної та фототехнічної експертизи, проведеної у межах апеляційного провадження.

Протокол серії ЕПР1 № 130808 фіксує сформульовану працівником поліції версію правопорушення та містить посилання на пункти 10.1 і 16.6 ПДР.

Водночас протокол не є самостійним доказом винуватості.

Він не містить розрахунків швидкості, не встановлює момент виникнення небезпеки для кожного водія, не визначає технічної можливості запобігання зіткненню та не усуває суперечностей щодо фактичного режиму використання спеціальних сигналів службовим автомобілем.

Схема місця ДТП підтверджує місце зіткнення на регульованому перехресті вулиць Космічної та Тополіної, напрямки руху транспортних засобів, їх розташування після події та основні геометричні параметри дорожньої обстановки.

Пояснення ОСОБА_1 зводяться до того, що він керував службовим транспортним засобом, виконував службове завдання, рухався з увімкненим проблисковим маячком синього кольору, перед поворотом ліворуч знизив швидкість, оцінював дорожню обстановку і вважав маневр безпечним. Після виявлення автомобіля Renault застосував гальмування.

Сторона захисту також посилалася на обмежену оглядовість та на те, що рух службового автомобіля був видимим іншим учасникам завдяки спеціальному світловому сигналу.

Разом з тим інший учасник події - ОСОБА_2 послідовно стверджував, що рухався в зустрічному напрямку прямо на дозволяючий сигнал світлофора, не змінював смугу безпосередньо перед зіткненням, а службовий автомобіль TOYOTA розпочав або продовжив лівий поворот перед його транспортним засобом.

Апелянт в суді заперечував наявність у ОСОБА_1 безумовної переваги та наголошував, що в конкретній дорожній обстановці обов`язок забезпечити безпеку маневру залишався за водієм TOYOTA.

Пояснення учасників ДТП у частині визначальних для справи обставин не збігаються.

Саме по собі надання переваги одним поясненням над іншими без їх об`єктивної перевірки суперечило б вимогам ст. 252 КУпАП.

Зі змісту експертизи, проведеної Запорізьким НДЕКЦ МВС України від 29 листопада 2024 року вбачаються, серед іншого, висновки про невідповідність окремих дій обох водіїв певним вимогам ПДР.

Зокрема, у висновку зазначалося, що в діях водія TOYOTA вбачаються невідповідності вимогам ПДР, які експерт пов`язував із виникненням ДТП, а щодо водія Renault зазначалися невідповідності вимогам п. 3.2 ПДР та, за певної вихідної швидкості, пунктам 12.4 і 12.9 ПДР.

Водночас цей висновок також містив твердження, що ОСОБА_1 за прийнятих експертом вихідних даних не мав технічної можливості запобігти зіткненню, тоді як ОСОБА_2 мав таку можливість шляхом своєчасного гальмування.

Доводи апелянта про необ`єктивність висновку були пов`язані, зокрема, з визначенням моменту виникнення небезпеки, оцінкою траєкторії Renault, урахуванням перешкод для оглядовості, фактом і режимом роботи покажчика повороту та спеціальних сигналів, а також відсутністю точного визначення швидкості.

З огляду на істотні суперечності між версіями сторін, змістом відеозаписів та первинним експертним дослідженням постановою Запорізького апеляційного суду від 25 липня 2025 року у справі № 333/8563/24 було призначено комплексну судову інженерно-транспортну та фототехнічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Перед експертами були поставлені питання щодо роботи лівого покажчика повороту службового автомобіля TOYOTA, взаємного розташування транспортних засобів у момент появи Renault у полі зору відеореєстратора, встановленого автомобілі TOYOTA, часу від появи Renault у кадрі до зіткнення, швидкості його руху, а також технічної можливості кожного з водіїв уникнути ДТП.

За результатами дослідження експертами Київського НДІСЕ складено висновок від 16 липня 2026 року № 7563/25-52/7564/25-35.

У фототехнічній частині експерти, дослідивши відеозапис із файлу «VIDEO-2024-10-29-13-10-10.mp4» та відеозапис із камери магазину «ШИК» по вул. Космічній, 17, дійшли висновку, що на службовому автомобілі TOYOTA TAC-26 у часовому проміжку приблизно з 00:34 до 00:39 лівий покажчик повороту, ймовірно, був увімкнений.

Експерти також зазначили, що за наданими матеріалами неможливо встановити відстань між автомобілем TOYOTA та Renault у момент першої появи останнього в кадрі відеозаписів.

Відсутність цього параметра виключає точний розрахунок часу зближення за вихідною дистанцією та істотно обмежує можливість перевірити, коли саме для кожного водія виникла об`єктивна небезпека, що вимагала конкретної реакції.

Водночас за відеозаписами експерти визначили, що з моменту появи зображення автомобіля Renault у кадрі до моменту його зіткнення з автомобілем TOYOTA проходить приблизно від 1,833 до 1,867 секунди.

Цей короткий часовий інтервал підтверджує швидкоплинність дорожньої ситуації, однак сам по собі не дозволяє встановити, який із водіїв мав реальну технічну можливість змінити розвиток події, оскільки для такого висновку необхідні додаткові вихідні дані, у тому числі достовірна швидкість, відстань, час реакції та умови оглядовості.

Швидкість руху автомобіля Renault Dokker безпосередньо перед зіткненням за сукупністю наданих матеріалів експертним шляхом встановити не вдалося.

Відтак твердження апелянта або заперечення сторони захисту, які спираються на конкретне числове значення швидкості Renault, не можуть визнаватися доведеними лише припущенням чи візуальною оцінкою відеозапису.

В іншій частині висновку експерти зазначили, що, враховуючи напрямки руху учасників ДТП і наявні технічні дані, водій TOYOTA з технічної точки зору повинен був діяти відповідно до вимог п. 3.1 ПДР, а водій Renault – відповідно до вимог пунктів 3.2 та 12.4 ПДР.

За сукупністю наданих на дослідження матеріалів експертним шляхом не видається можливим вирішити питання щодо відповідності дій водія Renault вимогам пунктів 12.4 та 3.2 ПДР і дій водія TOYOTA вимогам п. 3.1 ПДР, а також встановити невідповідності вимогам яких саме пунктів Правил та з боку кого з водіїв-учасників, з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з виникненням ДТП.

За результатами комплексної експертизи категорично, розрахунковим шляхом неможливо встановити, чи мав водій Renault технічну можливість своїми односторонніми діями уникнути зіткнення з TOYOTA.

Так само з технічної точки зору не видається можливим однозначно встановити, чи мав водій TOYOTA технічну можливість уникнути цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, експертиза не підтвердила у категоричній формі версію про виключну технічну зумовленість ДТП діями ОСОБА_2 .

Експерти змогли визначити окремі часові та візуальні параметри, але не встановили вихідні величини, без яких неможливий достовірний розрахунок технічної можливості уникнення зіткнення і причинного зв`язку.

Водночас, оцінюючи доводи апелянта щодо порушення ОСОБА_1 п. 16.6 ПДР України, суддя апеляційного суду виходить з установленого матеріалами справи напрямку руху транспортних засобів.

ОСОБА_1 , керуючи службовим автомобілем TOYOTA, на регульованому перехресті здійснював поворот ліворуч, перетинаючи напрямок зустрічного руху, яким прямо рухався автомобіль Renault Dokker під керуванням ОСОБА_2 .

Саме ненадання дороги зустрічному транспортному засобу при виконанні такого маневру покладено працівником поліції в основу протоколу за п. 16.6 ПДР України.

При цьому суд враховує, що службовий автомобіль TOYOTA дійсно рухався з увімкненим проблисковим маячком синього кольору.

Однак із матеріалів справи не вбачається, що на вказаному автомобілі було увімкнено проблисковий маячок червоного кольору.

Зазначена обставина має значення для правильного застосування пунктів 3.1 та 3.2 ПДР України.

Зокрема, за п. 3.2 ПДР наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом покладає на інших водіїв, які можуть створити йому перешкоду, обов`язок дати дорогу та забезпечити його безперешкодний проїзд.

Водночас обов`язок зупинитися біля правого краю проїзної частини передбачено за наявності увімкнених маячків синього і червоного або лише червоного кольору.

Тому сам факт увімкнення синього проблискового маячка не означає, що всі транспортні засоби зустрічного напрямку повинні зупинитися незалежно від дорожньої обстановки.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відсутність червоного проблискового маячка сама по собі не виключає можливості застосування п. 3.1 ПДР України до оперативного транспортного засобу.

Вирішальним у цій справі є те, що надане вказаною нормою право відступати від окремих вимог Правил, зокрема розділів 10 та 16, прямо пов`язане із забезпеченням безпеки дорожнього руху.

Отже, навіть за умови виконання невідкладного службового завдання та використання синього проблискового маячка водій не набуває права здійснювати поворот ліворуч без урахування руху зустрічних транспортних засобів та створювати небезпеку їхньому руху.

Як убачається зі схеми місця ДТП, пояснень її учасників та досліджених відеозаписів, зіткнення відбулося під час виконання автомобілем TOYOTA повороту ліворуч з перетином напрямку руху автомобіля Renault Dokker.

За таких умов ОСОБА_1 перед початком та під час виконання зазначеного маневру повинен був належним чином оцінити дорожню обстановку, переконатися у можливості його безпечного завершення та врахувати наближення зустрічного транспортного засобу.

Наявність увімкненого синього проблискового маячка сама по собі не доводить виконання зазначеного обов`язку.

Суд першої інстанції, пославшись переважно на спеціальний статус службового автомобіля і використання ним проблискового маячка, належним чином не перевірив безпечності здійсненого водієм TOYOTA маневру та не надав самостійної правової оцінки обов`язку, передбаченому п. 16.6 ПДР України.

Зокрема, суд не врахував, що право на відступ від вимог цього пункту за наявності умов п. 3.1 ПДР не є безумовним та не може розглядатися відокремлено від вимоги забезпечення безпеки дорожнього руху.

Посилання сторони захисту на можливе порушення водієм Renault вимог п. 3.2 ПДР України не спростовує необхідності перевірки дій ОСОБА_1 під час повороту ліворуч.

Виконання спеціального службового завдання не усуває обов`язку водія оперативного автомобіля обрати такий порядок маневрування, за якого не створюватиметься небезпека іншим учасникам дорожнього руху.

При цьому для висновку про неналежність дій водія Renault недостатньо лише самого факту наявності синього маячка; необхідно оцінити можливість своєчасного його сприйняття в конкретній дорожній обстановці.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не вмикав лівий покажчик повороту, не підтверджено у категоричній формі висновком комплексної експертизи.

Навпаки, фототехнічна частина дослідження містить висновок про ймовірне увімкнення лівого покажчика у відповідному часовому проміжку.

Водночас саме по собі подання покажчика повороту не надає водію переваги в русі та не звільняє його від обов`язку переконатися у безпечності зміни напрямку руху.

Крім того, суддя апеляційного суду наголошує, що відповідно до висновку комплексної експертизи швидкість Renault безпосередньо перед зіткненням установити за наданими матеріалами не вдалося.

Відтак твердження про перевищення ОСОБА_2 дозволеної швидкості не може бути покладено в основу висновку про причини виникнення ДТП.

Що стосується висновку експертів про неможливість категоричного вирішення питання технічної можливості кожного з водіїв уникнути зіткнення, то вказана обставина підлягає врахуванню під час оцінки доказів, однак не підміняє правової оцінки установленого порядку проїзду регульованого перехрестя.

Експерт вирішує питання у межах спеціальних знань та наданих вихідних даних, тоді як тлумачення положень ПДР і встановлення юридичного змісту обов`язків водія належить до компетенції суду.

Отже, суддя апеляційного суду погоджується з доводами апелянта у тій частині, що місцевий суд без належних підстав дійшов категоричного висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху лише з огляду на використання службовим автомобілем синього проблискового маячка та нібито перевищення швидкості ОСОБА_2 .

За встановлених обставин виконання повороту ліворуч вимагало від водія ОСОБА_1 дотримання передбаченого п. 16.6 ПДР порядку надання дороги зустрічному транспортному засобу або, за наявності передбачених п. 3.1 ПДР умов для відступу від цього порядку, обов`язкового забезпечення безпеки дорожнього руху.

Вимога безпеки при виконанні маневру належним чином забезпечена не була, на що вказує характер взаємного переміщення автомобілів та їх зіткнення у межах траєкторії повороту TOYOTA.

Разом з тим, апелянт просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Суддя апеляційного суду наголошує, що інкримінована подія сталася 16 вересня 2024 року.

Згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім випадків, для яких законом установлені інші спеціальні строки.

Дорожньо-транспортна пригода, яка є предметом цього провадження, мала конкретний час вчинення та не є триваючим правопорушенням.

Отже, передбачений законом строк для накладення адміністративного стягнення закінчився у грудні 2024 року.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП прямо передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Наведена норма є імперативною та не передбачає подальшого вирішення судом питання про винуватість особи після встановлення відповідної процесуальної підстави для закриття провадження.

Таким чином, твердження апелянта щодо неправильності висновків суду першої інстанції про відсутність порушення ОСОБА_1 вимог п. 16.6 ПДР України заслуговують на увагу.

Однак його вимога про ухвалення нової постанови, якою ОСОБА_1 буде визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, задоволенню не підлягає, оскільки після спливу строків, установлених ст. 38 КУпАП, суд позбавлений процесуальної можливості ухвалювати постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності та накладати стягнення.

Закриття провадження через закінчення строку накладення стягнення саме по собі не є висновком суду про відсутність порушення ПДР.

За таких обставин суддя апеляційного суду вважає, що постанова суду першої інстанції про закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – з реабілітуючих підстав підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Отже, суддя апеляційного суду вважає необхідним постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою провадження відносно ОСОБА_1 закрити з іншої - нереабілітуючої підстави, а саме на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку зі закінченням строку, накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.

На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Поновити адвокату Гусельникову М.О., який діє в інтересах ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2025 року.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Гусельникова М.О. задовольнити частково.

Постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2025 року, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягення, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.Я.Рассуждай

Дата документу Справа № 333/8563/24