Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №688/2918/26 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/2918/26

№ 2/688/2050/26

Рішення

Іменем України

30 вересня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

у складі головуючої – судді Цідик А.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Лук`янової В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Судилківської сільської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 про визнання права власності на будинок за набувальною давністю,

встановив:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Судилківської сільської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 про визнання права власності на будинок за набувальною давністю, посилаючись на те, що вона є власником 1/2 частки будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1 згідно рішення Шепетівського районного суду Хмельницької області від 03 грудня 1999 року справа: №2-356/1999р.

З 13 серпня 1977 року по 28 вересня 1987 році вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . В шлюбі у них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За спільні кошти подружжя в 1977 році вони побудували будинок по АДРЕСА_1 . Згідно технічного паспорта №2026199 будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами А-1 складається з прибудови «а» 15.0 кв.м, яким є сарай «Б», кімнати 16.2 кв.м, кухні 8.6 кв.м, коридора 9.7 кв.м, загальною площею 34.5 кв.м, житловою 16.2 кв.м, допоміжною 8.6 кв.м.

Згідно довідки КП Шепетівське районне бюро технічної документації Шепетівської райради Хмельницької області від 29.05.2026 за №252 вартість житлового будинку з господарськими будівлями становить 87694 грн.

Після будівництва будинку в 1977 році позивачу було виділено земельну ділянку площею 0,06 га (600 кв.м.) за рішенням (протоколу) зборів уповноважених колгоспників № 3 від 22 серпня 1986 року, згідно якого 8 лютого 1987 року районний архітектор склав Акт виносу земельної ділянки індивідуального забудовника. Будь-яких змін (добудов і перебудов) з моменту забудови даного домоволодіння з періоду 1977 року по даний час не відбулось.

Її колишній чоловік ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя він склав заповіт, відповідно до якого весь будинок заповів своєму вітчиму ОСОБА_5 . Вказана обставина стала підставою для її звернення до суду.

Рішенням Шепетівського районного суду Хмельницької області від 03 грудня 1999 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано за нею право індивідуальної власності на половину будинковолодіння АДРЕСА_1 вартістю 2915 грн, належного ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 і визнано в цій частині недійсним заповіт складений ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 спадкоємцю ОСОБА_5 .

Судом було встановлено, що після смерті її чоловіка ОСОБА_3 спадкоємець по заповіту ОСОБА_5 в період розгляду справи в суді не оформив своїх спадкових прав шляхом подання заяви в нотаріальну контору у встановлений 6-місячний строк з моменту відкриття спадщини, пропустив строк на подання заяви, через суд не продовжив такий строк. Суд дійшов висновку, що оскільки дане домоволодіння збудоване під час шлюбу, позивачка має право на 1\2 його частки.

Оскільки ОСОБА_5 не прийняв спадщину згідно заповіту, він не є співвласником 1/2 частини даного домоволодіння. ОСОБА_5 даному будинку не проживав, а проживав по АДРЕСА_2 , та помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після смерті ОСОБА_5 залишився на даний час живим його син ОСОБА_2 , який не оформляв своїх спадкових справ на зазначене домоволодіння та проти позову не заперечує.

Інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 не має, а тому ця частка нікому не належить, тобто не має власника (співвласника) частини будинковолодіння.

Позивачка відкрито фактично володіє вказаним будинковолодінням понад 10 років, користується ним, будь-яких претензій до неї з боку інших осіб не має.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав (індексний номер витягу 469310259 від 23.03.2026 року), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3301252268060, номер відомостей про речове право: 63979881, за позивачем зареєстровано право власності на 1/2 частину домоволодіння, розташованого в с. Судилків Шепетівського району Хмельницької області, загальною площею 34,5 кв.м., житлова 16,2 кв.м. Право власності на іншу 1/2 частку домоволодіння не зареєстровано.

Отже, з грудня 1999 року по даний час, позивачка добросовісно відкрито володіє в цілому спірним домоволодінням, тобто понад 10 років, за весь цей період до неї ніхто ніяких претензій не пред`являв, користувалась земельною ділянкою та всіма приміщеннями домоволодіння, утримуючи їх в належному стані.

Просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на 1\2 частку будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , a саме: будинковолодіння А-1, прибудови «а» 15.0 кв.м, яким є сарай «Б», кімнати 16.2 кв.м, кухні 8.6 кв.м, коридору 9.7 кв.м, загальною площею 34.5 кв.м, житловою 16.2 кв.м.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник Судилківської сільської ради у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 26.06.2026 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 23.07.2026. Ухвалою суду від 23.07.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 23.09.2026. 23.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

3.Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що з 13 серпня 1977 року по 28 вересня 1987 році позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . В шлюбі у них народилась донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За спільні кошти подружжя в 1977 році подружжя побудувало будинок по АДРЕСА_1 . Згідно технічного паспорта №2026199 будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами А-1 складається з прибудови «а» 15.0 кв.м, яким є сарай «Б», кімнати 16.2 кв.м, кухні 8.6 кв.м, коридора 9.7 кв.м, загальною площею 34.5 кв.м, житловою 16.2 кв.м, допоміжною 8.6 кв.м.

Згідно довідки КП Шепетівське районне бюро технічної документації Шепетівської райради Хмельницької області від 29.05.2026 за №252 вартість житлового будинку з господарськими будівлями становить 87694 грн.

Після будівництва будинку в 1977 році позивачу було виділено земельну ділянку площею 0,06 га за рішенням (протоколу) зборів уповноважених колгоспників № 3 від 22 серпня 1986 року, згідно якого 8 лютого 1987 року районний архітектор склав Акт виносу земельної ділянки індивідуального забудовника. Будь-яких змін (добудов і перебудов) з моменту забудови даного домоволодіння з періоду 1977 року по даний час не відбулось.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя він склав заповіт, відповідно до якого весь будинок заповів своєму вітчиму ОСОБА_5 .

Рішенням Шепетівського районного суду Хмельницької області від 03 грудня 1999 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано за нею право індивідуальної власності на половину будинковолодіння АДРЕСА_1 вартістю 2915 грн, належного ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 і визнано в цій частині недійсним заповіт складений ОСОБА_3 31 жовтня 1997 року спадкоємцю ОСОБА_5 .

Отже, позивачка є власником 1/2 частки будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1 на підставі рішення Шепетівського районного суду Хмельницької області від 03 грудня 1999 року.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав (індексний номер витягу 469310259 від 23.03.2026 року), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3301252268060, номер відомостей про речове право: 63979881, за позивачем зареєстровано право власності на 1/2 частину домоволодіння, розташованого в с. Судилків Шепетівського району Хмельницької області, загальною площею 34,5 кв.м., житлова 16,2 кв.м. Право власності на іншу 1/2 частку домоволодіння не зареєстровано.

Судом було встановлено, що після смерті ОСОБА_3 спадкоємець за заповітом ОСОБА_5 в період розгляду справи в суді не оформив своїх спадкових прав шляхом подання заяви в нотаріальну контору у встановлений 6-місячний строк з моменту відкриття спадщини, пропустив строк на подання заяви, через суд не продовжив такий строк. Суд дійшов висновку, що оскільки дане домоволодіння збудоване під час шлюбу, позивачка має право на 1\2 його частку.

Оскільки ОСОБА_5 не прийняв спадщину згідно заповіту, він не є співвласником 1/2 частки даного домоволодіння. ОСОБА_5 у даному будинку не проживав, а проживав по АДРЕСА_2 , та помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після смерті ОСОБА_5 залишився на даний час живим його син ОСОБА_2 , який не оформляв своїх спадкових справ на зазначене домоволодіння та проти позову не заперечує.

Інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 не має, а тому ця частка нікому не належить, тобто не має власника (співвласника) частки будинковолодіння.

Згідно довідки Судилківської сільської ради від 08.05.2026 року зазначено, що згідно даних погосподарських книг, інформація про власників (співвласників) домоволодіння по АДРЕСА_1 відсутня. Інформація про зареєстрованих осіб в домоволодіння АДРЕСА_3 відсутня. Інформацією щодо реєстрації прав власності на земельну ділянку під домоволодінням АДРЕСА_1 , сільська рада не володіє.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні підтвердила, що з 1999 року по даний час, її мати відкрито володіє в цілому спірним домоволодінням, тобто понад 10 років, за весь цей період до неї ніхто ніяких претензій не пред`являв, вона весь час користувалася присадибною земельною ділянкою та всіма приміщеннями домоволодіння, утримуючи їх в належному стані, сплачує комунальні послуги.

4. Норми права, які застосував суд.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих медіа. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

5. Оцінка суду.

Заслухавши пояснення позивача, свідка, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 82 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а постанова у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, таких як: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України необхідно виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для правомірного володіння майном.

Отже, йдеться про добросовісне, безтитульне заволодіння майном особою, яка у подальшому може претендувати на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може набути право власності на нього, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17.

У постановах від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21, від 15 червня 2023 року у справі № 359/8844/20, від 21 лютого 2024 року у справі № 756/6953/2017 Верховний Суд зазначив, що позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

У постанові від 1 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Як встановлено у справі, будинок по АДРЕСА_1 перебував у спільній власності подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_3 .

Рішенням суду за ОСОБА_1 визнано право індивідуальної власності на половину будинковолодіння АДРЕСА_1 , і визнано в цій частині недійсним заповіт складений ОСОБА_3 спадкоємцю ОСОБА_5 .

Проте ні ОСОБА_5 , ні інші спадкоємці ОСОБА_3 , не оформили спадкових прав на частку будинковолодіння АДРЕСА_1 .

За позивачем зареєстровано право власності на 1/2 частку домоволодіння, розташованого в с. Судилків Шепетівського району Хмельницької області, загальною площею 34,5 кв.м., житлова 16,2 кв.м.

Реєстрація права власності на іншу частку будинку за будь-ким відсутня, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майна № 469310259 від 23.03.2026.

Отже, встановлені фактичні обставини справи дають підстави для висновку, що вказаний об`єкт нерухомого майна, а саме частка будинковолодіння АДРЕСА_1 , на момент його заволодіння позивачем в 1999 році був безхазяйним майном, оскільки він не мав власника (співвласника) та власник невідомий.

Сільською радою як органом місцевого самоврядування процедура взяття на облік безхазяйної нерухомої речі та передача за рішенням суду у комунальну власність відповідно до статті 335 ЦК України не здійснювалася, претендентів на спірну частку будинку не має.

Сукупністю доказів у справі підтверджено, що позивач володіє вказаним майном як власник, і ніколи не знала і не могла знати, хто є титульним власником спірного нерухомого майна, яке є безхазяйним, оскільки спадкоємець за заповітом на частку будинку не набув і не міг набути право власності на спадкове майно, оскільки не прийняв спадщину у встановленому законом порядку.

Вказані обставини з врахуванням наявності статусу безхазяйного майна дають можливість застосування у даному випадку положень статті 344 ЦК України. У цій справі саме йдеться про добросовісне безтитульне заволодіння майном особою.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Під час судового розгляду відповідач проти позову не заперечував, позивачем доведено належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог - наявність всіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, тому вона є добросовісним набувачем спірного будинку, відкрито і безперервно понад 10 років користується майном як власник, що є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, ст. 344 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Судилківської сільської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 про визнання права власності на будинок за набувальною давністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 1\2 частку будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , a саме: будинковолодіння А-1, прибудови «а» 15.0 кв.м, яким є сарай «Б», кімнати 16.2 кв.м, кухні 8.6 кв.м, коридору 9.7 кв.м, загальною площею 34.5 кв.м, житловою 16.2 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Судилківська сільська рада(вул. Героїв Майдану, 54, с. Судилків Шепетівського району, ЄДРПОУ 04402528);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Алла ЦІДИК