Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №606/1207/26 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/1207/26

Рішення

Іменем України

01 жовтня 2026 року м.Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Малярчука В.В.,

при секретарі Зіньковській Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Теребовлі цивільну справу за позовом представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Пацули Василя Олександровича до Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю, -

встановив:

Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Пацула Василь Олександрович звернувся до суду із позовною заявою до відповідача Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на частку житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю, посилаючись на мотиви, викладені в позовні заяві.

В судове засідання представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Пацула Василь Олександрович не з`явився, однак звернувся до суду із в заявою, у якій просить справу слухати у його відсутності, позов підтримує повністю та просить його задовольнити.

Представник відповідача Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про місце, та час розгляду справи, однак подав заяву до суду, в якій просить справу слухати в його відсутності, позовні вимоги визнає повністю.

Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про місце, та час розгляду справи, однак подали заяви до суду, в яких просять справу слухати в їх відсутності, не заперечують проти задоволення позову.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, оскільки судом встановлено наступне.

На підставі рішення виконавчого комітету Теребовлянської районної ради депутатів трудящих від 26 вересня 1968 року №319 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було видане свідоцтво на забудову індивідуальної садиби в с. Струсів на площі земельної ділянки 468 кв.м. До свідоцтва додавався архітектурний план забудови садиби в масштабі 1:500. В технічному бюро при районному архітекторі Теребовлянського району було заведено справу відведення в натурі земельної ділянки і погодження проектної документації на будівництво житлового будинку.

В 1969 році житловий будинок було зведено, що вбачається із технічного паспорта, виготовленого 29 січня 2026 року Теребовлянським БТІ та зареєстрованим в реєстрі будівельної діяльності під №ТІ01:5241-5202-6962-4940. Замовником виготовлення технічного паспорта виступали ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Після зведення житлового будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_6 фактично користувались кожен своєю половиною будинку (за усною домовленістю самостійно встановили порядок користування збудованим житловим будинком). На підтвердження того, що у власності ОСОБА_4 та ОСОБА_6 перебували ідеальні частки будинку (по в кожного) свідчить те, що 24 липня 2025 року донька позивачки ОСОБА_2 купила у ОСОБА_7 ідеальну частку вказаного житлового будинку та зареєструвала своє право на частку. Право власності на іншу половину на даний час ні за ким не зареєстроване (довідка Теребовлянського БТІ №66 від 19.02.2026р. та рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 10 березня 2026 року №83682086, винесене державним реєстратором Гавдьо Т.Г.)

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть, видане повторно 13 березня 2026 року серії НОМЕР_1 ).

Згідно відомостей, які містяться у Спадковому реєстрі (інформаційні довідки №85510006 та №85509939 від 04.06.2026 року) після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не заводилась, заповіти від її імені не посвідчувались.

Як вбачається з відповіді Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 13.05.2026 року №1, наданої на адвокатський запит, по господарська книга за 1982 рік по с. Струсів в селищній раді відсутня. Причини її відсутності не встановлені. В зв`язку з цим селищна рада не може надати інформацію про те, хто проживав чи був зареєстрований із ОСОБА_4 на день її смерті.

Разом з тим, з по господарських книг, які були заведені з 1983 року і далі вбачається, що з 1983 року і по 1995 роки головою робітничого двору значиться позивач ОСОБА_1 .

Згідно інформації, яка міститься у по господарській книзі, заведеній на 1991-1995 роки вбачається, що ОСОБА_8 вибувала з домогосподарства ОСОБА_4 на період з 26.08.1978 року по 12.10.1991 рік у зв`язку із відбуттям покарання в місцях позбавлення волі. Зазначена інформація підтверджує той факт, що донька померлої ОСОБА_4 . ОСОБА_1 спадщини не прийняла, оскільки з померлою матір`ю на день смерті не проживала (перебувала у місцях позбавлення волі). Таких дій в інтересах свого на той час малолітнього сина ОСОБА_9 (1978 р.н.) також не вчиняла, спадщину в його інтересах, як онука померлої ОСОБА_4 – не приймала.

Таким чином після смерті ОСОБА_4 залишилось майно (1/2 частка житлового будинку), яке ніким не було прийняте як спадщина.

Після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_1 з 12.10.1978 року і по даний час позивачка відкрито, безперервно та добросовісно володіє зазначеним житловим будинком, проживає у ньому, зареєстрована за його адресою, здійснює утримання житлового будинку та господарських споруд, проводить ремонти, забезпечує належний технічний стан будинку, користується присадибною ділянкою та несе всі витрати, пов`язані з утриманням нерухомого майна.

Час, протягом якого ОСОБА_1 відкрито та безперешкодно володіє будинком складає 35 років, що є достатньою підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно в порядку набувальної давності. Протягом усього часу володіння жодна особа не заявляла своїх прав на спірний житловий будинок, не пред`являла вимог щодо його повернення, не оспорювала володіння позивача та не здійснювала повноважень власника щодо цього майна.

Крім ОСОБА_1 в половині житлового будинку, який належав померлій ОСОБА_4 також проживає її дочка ОСОБА_10 , 1995 року народження. Інша дочка ОСОБА_11 , 1985 року народження проживає в іншій половині цього ж житлового будинку, яку придбала у 2025 році у ОСОБА_7 .

Що стосується сина позивачки ОСОБА_9 , 1978 року народження, то він вибув з домогосподарства у 1997 році, та вже майже протягом 20 років в ньому не проживає. Станом на 1991 рік він був членом робітничого двору (сином голови двору), однак жодним правовим механізмом не передбачене набуття за ним права на частку у зазначеному майні.

Верховний Суд із посиланням на ст. 58 Конституції України, ст.5 Цивільного кодексу України зазначив, що «відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР. Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини. Як частина друга статті 1220 ЦК України, так і стаття 525 ЦК Української РСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

На час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини. Згідно статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні були бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.»

Таким чином, для прийняття дитиною спадщини, що відкрилась до 01.01.2004 обов`язковим є фактичний вступ у володіння спадковим майном чи подання заяви до держаної нотаріальної контори.

Відповідно до частини першої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито та безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно за набувальною давністю. Згідно з частиною четвертою статті 344 ЦК України право власності на нерухоме майно за набувальною давністю набувається за рішенням суду.

Із правової позиції Верховного Суду випливає, що необхідними умовами набуття права власності за набувальною давністю є добросовісність, відкритість та безперервність володіння майном протягом визначеного законом строку.

У даному випадку всі передбачені законом умови наявні.

Позивачка не приймала спадщину після смерті матері, оскільки на момент відкриття спадщини не проживала разом зі спадкодавцем та не подавала заяви про прийняття спадщини. Відтак володіння спірним будинком не є наслідком прийняття спадщини.

Після вселення до будинку у 1991 році позивачка почала самостійно володіти ним як власним майном. Таке володіння триває понад тридцять років, є відкритим, добросовісним та безперервним.

Таким чином, позивачка набула право власності на спірний житловий будинок за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України.

На підставі викладеного, суд дійшов до переконання, що позов слід задовольнити, визнавши за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОПП НОМЕР_2 право власності за набувальною давністю на частку житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76, 80, 258, 259, 263-265, 268, 273, 355 ЦПК України, ст.ст. 5, 15, 16, 344 ЦК України, ст. 58 Конституції України, суд, -

ухвалив :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОПП НОМЕР_2 право власності за набувальною давністю на частку житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити за позивачкою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Роз`яснити учасникам справи, що інформацію щодо справи що розглядалася вони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://tr.te.court.gov.ua.

Головуючий Малярчук В.В.