Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №450/3395/23 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3395/23

Провадження № 2/450/228/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Кукси Д.А.

секретаря судового засідання Глинській У.Я.

за участю представника позивача Коцюбинської Л.С.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовною заявою позовною заявою представника позивача адвоката Коцюбинської Любові Станіславівни, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -

суд постановив таке рішення:

підстава позову (позиція позивача): 19.07.2023 представник позивача звернулася до суду з позовом в якому просить виділити ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 вартістю 1383000,00 грн. та присудити ОСОБА_3 грошову компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 50% вартості квартири, а саме 691500,00 грн. гривень, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 14.05.2011 між ОСОБА_3 та відповідачкою було укладено шлюб, про що Пустомитівським районним управлінням юстиції Львівської області складено актовий запис № 27. Після укладення шлюбу Відповідачці присвоєно прізвище « ОСОБА_5 ».

У зв`язку з тим, що сімейне життя не склалося та спільних дітей подружжя не мало, шлюб за взаємною згодою було розірвано 09.11.2022 Пустомитівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Після розірвання шлюбу відповідачці повернуто дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 ».

Під час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , подружжям придбано квартиру АДРЕСА_1 . За договором купівлі-продажу покупцем зазначено ОСОБА_7 , при цьому позивач надав нотаріально посвідчену згоду на придбання квартири. Сторонам було роз`яснено, що зазначене майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Після розірвання шлюбу позивач запропонував відповідачці здійснити поділ квартири у позасудовому порядку шляхом виплати одному з подружжя компенсації вартості його частки. З метою визначення ринкової вартості квартири позивач замовив її оцінку у ПП «Оціночна компанія «АПЕКС». Відповідно до звіту про оцінку майна від 09.01.2023, реєстраційний №13255е/01-23, ринкова вартість квартири становить 1383000,00 грн.

10.04.2024 на адресу суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому сторона позивача за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом зазначає, що заперечує проти задоволення зустрічних позовних вимог, оскільки спірний автомобіль MAZDA 3, 2014 року випуску, був придбаний у 2019 році за кошти, позичені у брата відповідача - ОСОБА_8 , що підтверджується відповідними платіжними документами. У зв`язку з неможливістю повернути позику автомобіль за спільною згодою подружжя 07.09.2021 було відчужено матері відповідача - ОСОБА_9 , а отримані кошти використано для погашення боргу та потреб сім`ї. На момент відчуження автомобіля сторони перебували у шлюбі, який було розірвано лише 09.11.2022. Відповідач також зазначає, що позивачкою не надано доказів придбання автомобіля за весільні кошти чи особисті заощадження подружжя, а також використання коштів від його відчуження не в інтересах сім`ї. Крім того, наголошує, що у зустрічному позові не враховано інше майно, набуте сторонами за час шлюбу, зокрема автомобілі DAEWOO LANOS та VOLKSWAGEN JETTA, власником яких була позивачка. З огляду на те, що на момент подання зустрічного позову спірний автомобіль сторонам уже не належав, відповідач вважає вимоги про його поділ необґрунтованими та просить у їх задоволенні відмовити.

19.01.2026 вважає зазначені висновки нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки обставини вказаної справи істотно відрізняються від цієї справи. У справі №466/2128/23 право власності на частку було набуте позивачкою внаслідок придбання її з прилюдних торгів, тоді як у цій справі квартира була придбана сторонами спільно під час шлюбу з метою спільного проживання. Крім того, у справі № 466/2128/23 позивачка мала інше житло, тоді як спірна квартира є єдиним житлом обох сторін.

У цій справі однокімнатна квартира є неподільною, спільне проживання сторін фактично неможливе, а з 2022 року квартирою користується лише відповідачка. Позивач змушений орендувати житло, не отримуючи компенсації за користування своєю часткою. Водночас позивач має сім`ю та трьох дітей, що зумовлює об`єктивну потребу у забезпеченні житлом.

З огляду на це залишення квартири у спільній власності не забезпечить ефективного захисту права позивача, оскільки фактично позбавляє його можливості користуватися та розпоряджатися належною йому часткою та створює підстави для подальших судових спорів.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що обраний спосіб захисту має бути ефективним, повністю усувати порушення права та не зумовлювати необхідності повторного звернення до суду. У спорах щодо поділу неподільного майна подружжя ефективним способом захисту може бути виділ майна одному зі співвласників із присудженням іншому відповідної грошової компенсації.

У судове засідання з`явилася представниця позивача, яка зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, а проти задоволення зустрічного позову заперечує з підстав, викладених та долучених до матеріалів справи у письмовій формі.

Позиція відповідача (позивача за зустрічним позовом): 15.02.2024 представник відповідачки звернувся до суду із зустрічною попзовною заявою в якій просить суд стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 вартості автомобіля марки MAZDA 3, 2014 року випуску, чорного кольору, об`єм двигуна 1998 см. куб, номер VIN - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований ТСЦ4641, як спільного майна подружжя в сумі 250 050 гривень.

З огляду на те, що обставини укладення та розірвання шлюбу, а також припинення спільного проживання сторін уже зазначалися вище, позивач додатково вказує, що під час шлюбу, у період з 2011 по 2022 роки, за спільні кошти подружжя було придбано автомобіль MAZDA 3, 2014 року випуску, чорного кольору, об`ємом двигуна 1998 см?, VIN 3MZBM1W78FM169421, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був зареєстрований у ТСЦ МВС № 4641. Також, позивач зазначає, що автомобіль придбано за спільні кошти подружжя, зокрема за кошти, отримані як весільні подарунки, та особисті заощадження сторін, а витрати на його придбання, оформлення та утримання здійснювалися подружжям спільно.

Після припинення шлюбних відносин відповідач не визнає право позивачки на частку у вказаному майні та відмовляється компенсувати їй вартість належної частки. Крім того, відповідно до відповіді ТСЦ МВС від 24.01.2024 № 31/28-Р-35/Ад, зазначений транспортний засіб у подальшому було переоформлено на матір відповідача ОСОБА_9 . Посилаючись на придбання автомобіля за спільні кошти подружжя та порушення її майнових прав, позивачка просить здійснити поділ спірного майна та захистити її право на належну частку.

25.04.2024 від представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій зазначає, що заперечує проти доводів, викладених у відзиві, та наполягає на задоволенні зустрічних позовних вимог. ОСОБА_1 стверджує, що спірний автомобіль MAZDA 3 був придбаний у період шлюбу за спільні кошти подружжя, а його подальше відчуження відбулося без її відома та згоди. Посилання відповідача на придбання автомобіля за позичені у брата кошти та використання отриманих від його продажу коштів в інтересах сім`ї вважає недоведеними. Також зазначає, що інші транспортні засоби, на які посилається відповідач, не спростовують її права на частку у спірному автомобілі. З огляду на викладене просить визнати автомобіль спільною сумісною власністю подружжя та стягнути з ОСОБА_3 компенсацію 1/2 його вартості в розмірі 250050,00 грн.

Крім того, що стосується первісного позову, просить врахувати таке. Спірна квартира АДРЕСА_1 , набута відповідачкою ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 13.09.2012, посвідченим приватним нотаріусом Пустомитівського нотаріального округу Львівської області Віблим Л.З. та зареєстрованим у реєстрі за № 1724. Водночас відповідачка заперечує фактичний характер зазначеного договору як договору купівлі-продажу та вважає його удаваним правочином, укладеним для приховання договору дарування.

Зокрема, квартира належала бабусі відповідачки - ОСОБА_10 , яка ще до укладення шлюбу відповідачки неодноразово висловлювала намір передати її у власність саме онуці. 13.09.2012 відповідачка разом із бабусею та своїм чоловіком ОСОБА_3 прибула до нотаріуса, будучи впевненою, що оформлюється договір дарування. Грошові кошти у сумі 116902,00 грн, зазначені в договорі купівлі-продажу, відповідачка бабусі фактично не передавала, домовленості про оплату квартири між ними не існувало. Усі питання щодо оформлення правочину та оплату нотаріальних послуг здійснював ОСОБА_3 , якому відповідачка та її бабуся довіряли.

Відповідно до статей 203, 215, 235 ЦК України правочин має відповідати внутрішній волі його учасників, а удаваним є правочин, вчинений для приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили. За таких обставин істотним для вирішення спору є встановлення дійсної волі сторін під час укладення договору від 13.09.2012 року. З метою захисту своїх прав відповідачка звернулася до суду з окремим позовом про визнання договору купівлі-продажу удаваним та встановлення, що фактично між сторонами було укладено договір дарування. У провадженні суду перебуває цивільна справа № 450/296/24.

Крім того, навіть за умови визнання квартири спільним майном подружжя, вимога позивача про припинення його права на частку шляхом виплати грошової компенсації підлягає оцінці з урахуванням положень статті 364 ЦК України та принципів справедливості, добросовісності й розумності. Позивач не довів наявності передбачених законом підстав для припинення його права на частку та не довів реальної можливості відповідачки сплатити заявлену компенсацію у розмірі 691500,00 грн. Відповідачка має невисокий дохід, не має іншого житла чи нерухомого майна, а спірна квартира є її єдиним місцем проживання. Примусове позбавлення її права на єдине житло за відсутності реальної можливості сплатити компенсацію суперечило б вимогам щодо пропорційності втручання у право власності та могло б становити для неї надмірний тягар.

02.01.2026 надійшли пояснення відповідачки ОСОБА_1 щодо первісного позову в якому наголошує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2025 у справі №466/2128/23 (провадження № 14-96цс25) зазначила, що при вирішенні спору про припинення права співвласника на частку за грошову компенсацію суд зобов`язаний врахувати реальну платоспроможність відповідача, наявність іншого житла та наслідки виконання рішення. Якщо стягнення компенсації призведе до примусової реалізації єдиного житла, таке рішення не відповідає принципу пропорційності та засадам справедливості, добросовісності й розумності. У даній справі квартира є єдиним житлом та єдиним майном ОСОБА_1 , яка постійно в ній проживає, має обмежений дохід і не має реальної можливості сплатити заявлену компенсацію у розмірі 691500 грн. Її стягнення фактично створить загрозу втрати єдиного житла. З огляду на статтю 47 Конституції України, статтю 8 Конвенції та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, суд має забезпечити справедливий баланс інтересів сторін і не допустити непропорційного втручання у право відповідачки на житло та власність.

У судове засідання з`явилися відповідачка та її представник, які просили відмовити у задоволенні первісного позову в повному обсязі, а зустрічний позов - задовольнити, посилаючись на обставини та правові підстави, викладені у зустрічній позовній заяві та поданих до суду письмових поясненнях.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

21.07.2023 ухвала про відкриття провадження у справі; 30.10.2023 заява про відкладення розгляду справи; 14.12.2023 заява про відкладення розгляду справи; 24.01.2024 заява про відкладення розгяду справи; 15.02.2024 зустрічна позовна заява; 05.03.2024 заява про зупинення провадження; 25.03.2024 заява про вступ у справу як представника; 25.03.2024 заява про вступ у справу як представника; 09.04.2024 заява про відкладення розгляду справи; 10.04.2024 відзив на зустрічну позовну заяву; 12.04.2024 заява про ознайомлення з матеріалами справи; 25.04.2024 відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву; 12.05.2024 ухвала про зупинення провадження у справі; 24.11.2025 клопотання про поновлення провадження у справі; 30.12.2025 заява про залишення позову без розгляду; 30.12.2025 про визнання явки позивача обов`язковою для подачі пояснення; 02.01.2026 пояснення відповідачки ОСОБА_1 щодо первісного позову після відновлення провадження у справі; 19.01.2026 заява (заперечення на пояснення ОСОБА_1 від 02.01.2026); 11.02.2026 ухвала про залишення позовної заяви без руху; 16.02.2026 заява про усунення недоліків; 13.03.2026 клопотання про виклик свідків; 13.03.2026 ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду; 18.08.2026 виступи у судових дебатах.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 14.05.2011.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , 09.11.2022 шлюб між позивачем та відповідачкою було розірвано, про що складено актовий запис №29 Пустомитівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованого в реєстрі за №1724 від 01.10.2012 приватним нотаріусом Віблим Л. З., ОСОБА_10 , РНОКПП НОМЕР_4 , продала ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати та кухні, житловою площею 22,2 кв. м та загальною площею 43,6 кв. м, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 11.09.2012 за № 35461845, реєстраційний номер 37591198.

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав, виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 01.10.2012 за №35677035, реєстраційний номер 37591198, власником квартири АДРЕСА_2 , є ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого за № 1724 від 13.09.2012 та посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського нотаріального округу Віблим Л.

Таким чином, даний об`єкт нерухомості був набутий за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 СК України, Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Згідно з положенням ч. ч. 1-2 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норми ст.ст. 60, 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Сторони в судовому засіданні не заперечували факт ведення спільного бюджету. Водночас, як зазначила позивачка у своїх поясненнях та не заперечила строна відповідача, її заробітна плата була невисокою та фактично покривала лише її особисті витрати і придбання необхідних речей для дому, тоді як витрати на оплату комунальних послуг та інші основні витрати, пов`язані з утриманням сім`ї та спільного майна, здійснював відповідач.

Крім того, з пояснень сторін судом встановлено, що ремонт у вищезазначеній квартирі проводився за рахунок спільних заощаджень сторін, а також коштів, подарованих їм на весілля, при цьому ремонтні роботи тривали близько трьох років, упродовж яких сторони проживали у батьків відповідача ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Як встановлено судом, квартира загальною площею 43,6 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3 була набута під час перебування ОСОБА_1 у шлюбі з ОСОБА_3 .

Крім того, відповідно до рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 07.05.2025 у справі № 450/296/24 (провадження № 2/450/272/25), предметом розгляду якої було визнання удаваним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 13.12.2012 між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського нотаріального округу Львівської області та зареєстрованого в реєстрі за № 1724, у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 21.11.2025 у справі №450/296/24 (провадження №22-ц/811/2087/25) рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 07.05.2025 залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 - без задоволення. Рішення суду набрало законної сили 21.11.2025.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України: обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи за участю тих самих осіб або особи, щодо якої їх встановлено.

Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №922/643/19).

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19.12.2019 по справі №916/1041/17).

Таким чином, твердження відповідача за первісним позовом про те, що квартира була подарована їй бабусею ОСОБА_10 , а про існування договору купівлі-продажу їй стало відомо лише під час розгляду справи, не може бути покладене в основу висновків суду. Незважаючи на заслухані пояснення сторін та показання свідків, суд не вправі повторно встановлювати або переоцінювати обставини, які вже були предметом судового розгляду та встановлені рішенням, що набрало законної сили. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України такі обставини мають преюдиціальне значення.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними доказами, ОСОБА_12 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , при цьому іншого нерухомого майна, зареєстрованого за нею на праві власності, не встановлено.

ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 (батьківський будинок), при цьому відповідно до витягу № 459731814 від 09.01.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно іншого нерухомого майна, належного йому на праві власності, не встановлено.

Крім того, суд зазначає, що в судовому засіданні позивач за первісним позовом повідомив про проведення сторонами досудового врегулювання спору, що відповідачка в судовому засіданні не заперечувала. Водночас досягти домовленості сторонам не вдалося, оскільки запропоновані варіанти врегулювання, зокрема взаємна виплата компенсації або продаж спірного майна з подальшим розподілом отриманих коштів між сторонами у рівних частках, сторонами погоджені не були.

Правовий режим спільної сумісної власності подружжя свідчить саме про солідарний характер зобов`язань незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, а отже подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном, якщо правочин був вчинений в інтересах сім`ї, а тому борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї, враховуються при розподілі майна подружжя.

Необхідно також наголосити, що Верховним судом України в Постанові від 19 червня 2013 року у справі № 6-55цс 13, було вказано що тлумачення частини четвертої статті 65 СК України свідчить, що той з подружжя хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору стає зобов`язаною стороною (боржником) за наявності двох умов 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно одержане за договором використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника).

Крім того, відповідно до договору купіля продажу транспортного засобу від 12.12.2018 та від 07.05.2021 власником транспорного засобу DAEWOO LANOS, 2005 року випуску, н.з. НОМЕР_6 , та VOLKSWAGEN JETTA, 2013 року випуску н.з. НОМЕР_7 власником яких є ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_13 та ОСОБА_14 зазначили, що ОСОБА_3 користувався транспортним засобом DAEWOO LANOS, 2005 року випуску, н.з. НОМЕР_6 , щодо наявності у подружжя транспотрного засобу VOLKSWAGEN JETTA, 2013 року випуску н.з. НОМЕР_7 їм нічого недвідомо.

Проте суд зазначає, що відповідно до змісту первісної та зустрічної позовних заяв зазначені транспортні засоби не є предметом спору, у зв`язку з чим обставини їх придбання, користування та відчуження не входять до предмета доказування у цій справі. Відтак суд не вбачає правових підстав для надання оцінки наведеним обставинам.

Також, відповідно до Invoice NUMBER-0113-DATE 29/01/2019 покупцем транспортного засобу MAZDA 3, 2015 року випуску, VIN НОМЕР_1 , вартістю 4710 доларів США зазначено ОСОБА_8 , що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті (MT103, вихідний платіж через SWIFT) від 30.01.2019, відповідно до якої оплату за вказаний транспортний засіб здійснено ОСОБА_8 .

Згідно з відповіддю РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях №31/28-Р35/А від 24.01.2024, 12.07.2019 за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було зареєстровано автомобіль MAZDA 3, 2014 року випуску, чорного кольору, об`ємом двигуна 1998 см?. 07.09.2021 зазначений транспортний засіб відчужено ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, укладеним у ТСЦ № 4641 на користь ОСОБА_9 . Станом на 23.01.2024 транспортні засоби за ОСОБА_3 не зареєстровані.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_8 є братом ОСОБА_3 , а ОСОБА_9 - їхньою матір`ю.

Крім того, ОСОБА_3 у своїх поясненнях зазначив, що спірний транспортний засіб був придбаний його братом - ОСОБА_8 - за власні кошти останнього, на прохання ОСОБА_3 , з метою забезпечення ОСОБА_1 можливістю належного та безперешкодного добирання до місця роботи. Отже, за твердженням ОСОБА_3 , кошти на придбання автомобіля були надані та сплачені саме ОСОБА_8 , а не за рахунок коштів сімейного бюджету подружжя.

Водночас із пояснень ОСОБА_1 та показань свідків убачається, що придбаний автомобіль перебував у її фактичному користуванні орієнтовно протягом двох років (2020-2021 роках), зокрема використовувався для поїздок до місця роботи.

Відповідно до консультації за договором №147118е02-24 від 07.02.2024, наданої ПП ОК «АПЕКС», ринкова вартість транспортного засобу MAZDA 3, 2014 року випуску, з бензиновим двигуном об`ємом 1998 куб. см визначена в діапазоні 12000-13300 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 452500-500100 грн.

Натомість сторона позивача за зустрічним позовом, обґрунтовуючи заявлені вимоги, стверджує, що автомобіль був придбаний ОСОБА_8 саме за кошти сімейного бюджету подружжя в період шлюбу.

Вказані доводи ОСОБА_3 заперечує та пояснює, що, хоч автомобіль був придбаний його братом, він мав зобов`язання повернути останньому витрачені на його придбання кошти. У зв`язку зі значними витратами сім`ї, зокрема пов`язаними з лікуванням ОСОБА_1 , повернути кошти власними силами він не зміг. У подальшому автомобіль було відчужено на користь матері ОСОБА_3 - ОСОБА_9 , а отримані від його продажу кошти, за поясненнями ОСОБА_3 , були спрямовані на повернення ОСОБА_8 коштів, витрачених ним на придбання автомобіля, а решта на потреби сім`ї.

Таким чином, вирішуючи вимогу про визнання автомобіля марки MAZDA 3, 2014 року випуску, чорного кольору, об`єм двигуна 1998 см. куб, номер VIN - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований ТСЦ4641 спільним майном подружжя, суд виходить із того, що зазначений транспортний засіб був відчужений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 07.09.2021. При цьому його відчуження відбулося в період перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у шлюбі.

Разом з тим, сам факт придбання та подальшого відчуження автомобіля у період шлюбу не є достатньою підставою для його визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки судом підлягає встановленню, зокрема, джерело коштів, за які він був придбаний, а також правові підстави його належності сторонам.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 заперечує придбання автомобіля за спільні кошти подружжя та зазначає, що транспортний засіб був придбаний його братом ОСОБА_8 за власні кошти останнього. Зазначені обставини узгоджуються з наявними у справі документами щодо придбання автомобіля та поясненнями учасників справи.

Крім того, на момент розгляду справи автомобіль уже не перебував у власності ОСОБА_3 , оскільки 07.09.2021 його було відчужено за договором купівлі-продажу на користь ОСОБА_9 . Вказаний правочин не оскаржувався, недійсним не визнавався та не скасовувався, а тому є чинним і породжує передбачені ним правові наслідки.

Отже, хоча відчуження автомобіля відбулося у період шлюбу, доказів того, що він був придбаний за спільні кошти подружжя та належав ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, суду не надано. За таких обставин, з урахуванням чинності договору купівлі-продажу від 07.09.2021 та переходу права власності до ОСОБА_9 , правові підстави для визнання автомобіля MAZDA 3, 2014 року випуску, спільним майном подружжя відсутні.

Відповідно до платіжної інструкції №6713-1933-2810-2827 від 16.02.2026 ОСОБА_3 сплачено судовий збір у розмірі 6915,00 грн. Крім того, згідно з платіжною інструкцією на переказ готівки №ПН317 від 28.06.2023, ним сплачено 1500,00 грн за проведення експертизи з визначення вартості квартири.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 82, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 69-71 СК України, суд, -

у х в а л и в:

позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Присудити ОСОБА_3 грошову компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 50% вартості квартири, а саме 691500,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати за сплату судового збору в розмірі 6915,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на проведення експертизи з визначення вартості квартири в розмірі 1500,00 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач, відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса реєстрації АДРЕСА_4 .

Відповідач, позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації АДРЕСА_3 .

Суддя: Д. А. Кукса