Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №462/7109/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7109/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючого судді – Мруць І. С. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» - Сердійчука Ярослави до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» - Сердійчук Ярослава через систему «Електронний суд» звернулася до суду із позовом у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором у розмірі 14135,77 грн. та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10.10.2024 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір №100917854 з подальшим укладенням додаткових угод. Окрім цього 04.02.2025 року між ТзОВ «Еко фін» та ОСОБА_1 було укладено договір №69644994. Зазначає, що первісними кредиторами виконані умови договорів та відповідачу перераховані грошові кошти відповідно до договорів. Відповідно до договорів відступлення права вимоги до ТзОВ «Факторинг партнерс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами від 10.10.2024 року №100917854 та 04.02.2025 року №69644994. У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 14 серпня 2026 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу слухати у спрощеному порядку без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

07.09.2026 року через систему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до розумного та співмірного розміру. Також просить відмовити позивачу у стягненні нарахованого штрафу за договором №100917854 від 10.10.2024 року, а позовні вимоги задовольнити частково.

25.09.2026 року від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» - Сердійчука Я.Я. надійшла відповідь на відзив у якому просить поновити строк на подання віддповіді на відзив та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що штрафні санкції передбачені договором та загальна сума штрафів відповідає вимогам ч.3 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» та становить 713,50 грн.

26.09.2026 року представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» - Сердійчук Я.Я. заявлено клопотання про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів та витребування доказів.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши наявні в справі докази, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність – достатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до наявних матеріалів справи судом встановлено, що:

10.10.2024 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №100917854 підписаний відповідачем разом з графіком платежів та паспортом споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору сторонами погоджено суму кредиту 7500 грн, строк 345 днів з 10.10.2024 року, проценти за користування кредитом: 220 % річних, порядок видачі та повернення кредитних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що факт перерахування грошових коштів за кредитним договором №100917854 у розмірі 7500 грн. 10.10.2024 року на картковий рахунок номер НОМЕР_1 підтверджується відповіддю генерального директора ТзОВ «ФК Контрактовий дім» -Мазуренка В. від 13.02.2026 року Вих. №20363.

Згідно відповіді представника АТ «Універсал Банк» - Сушак Ірини на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 .

При цьому, суд також враховує, що даний номер платіжної картки НОМЕР_4 зазначений в договорі №100917854, як реквізити надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.

Окрім цього суд приймає до уваги, що відповідач не заперечує у відзиві факт отримання коштів від первісного кредитора та визнає суму боргу за тілом кредиту.

29.12.2025 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу. Відповідно до реєстру боржників до договору відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №100917854.

Окрім цього:

04.02.2025 року між ТзОВ «Еко фін» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №69644994 підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору сторонами погоджено суму кредиту 2500 грн, строк 365 днів з 04.02.2025 року, термін дату повернення кредиту 03.02.2026 р., процентну ставку 1 % за кожен день користування кредитом, погоджено порядок видачі та повернення коштів.

Також, позивачем долучено додаткові договори про пролонгацію до договору №69644994 від 03.04.2025, 19.03.2025, 19.04.2025, 05.05.2025, 28.05.2025, 16.06.2025.

З матеріалів справи вбачається, що факт перерахування грошових коштів за кредитним договором №69644994 у розмірі 2500 грн. 04.02.2025 року на картковий рахунок номер НОМЕР_1 підтверджується квитанцією № 43866-52379-72704 від 04.02.2025 року.

Згідно відповіді представника АТ «Універсал Банк» - Сушак Ірини на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 .

При цьому, суд також враховує, що даний номер платіжної картки НОМЕР_4 зазначений в договорі №69644994, як реквізити надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.

Окрім цього суд приймає до уваги, що відповідач не заперечує у відзиві факт отримання коштів від первісного кредитора та визнає суму боргу за тілом кредиту.

Враховуючи наведене, суд вважає у клопотанні представника позивача від 26.09.2026 року про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів та витребування доказів слід відмовити, оскільки позивачем необґрунтовано необхідність витребування таких доказів. Окрім того, наявні у матеріалах справи докази є достатніми для прийняття рішення у цій справі.

06.04.2026 року між ТзОВ «Еко фін» та ТзОВ «Факторинг партнерс» укладено договір відступлення прав вимоги №06-04/26. Відповідно до реєстру боржників до договору відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №69644994.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з позовними вимогами та наданими позивачем розрахунками заборгованості за кредитним договором:

№100917854 від 10.10.2024 року - загальна заборгованість відповідача становить 7063,60 грн. з яких 4500 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 800,10 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом, 713,50 грн. заборгованість за пенею/штрафами, 1050 грн. заборгованість за комісіями.

Беручи до уваги отримання відповідачем кредиту, невиконання відповідачем умов договору, що призвело до порушення графіку погашення кредиту за кредитним договором, суд приймає до уваги розрахунок заборгованості, наданий позивачем, в частині підтвердження наявності заборгованості по кредиту.

Однак, суд погоджується з доводами відповідача у відзиві на позовну заяву та вважає такими, що не підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованість за пенею/штрафами у розмірі 713.50 грн. оскільки, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64 на території України введено військовий стан, який згодом на підставі Указів Президента продовжувався та триває на час розгляду даної справи в суді.

При цьому, як видно із вищезазначеного розрахунку заборгованості за кредитним договором то такий проведений за період з 10.10.2024 року по 24.07.2026 року.

Таким чином, з огляду на положення норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яка поширюються на спірні правовідносини, відповідач як позичальник звільнений від обов`язку сплати на користь позивача штрафів за кредитним договором, оскільки на час укладення та дії кредитного договору, а також розгляду справи у суді та ухвалення у ній рішення в Україні діяв та продовжує діяти воєнний стан.

За наведених обставин, аргументи сторони позивача про стягнення з відповідача на користь позивача пені/штрафів в розмірі 713.50 грн. суд вважає необґрунтованими та безпідставними, а тому такі задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту, то суд приходить до переконання, що нарахування позивачем комісії у розмірі 1050 грн. по Договору №100917854 від 10.10.2024 року не відповідає вимогам законодавства.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) та постанові Верховного Суду від 15.03.2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) зазначивши, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».

Отже, положення укладених між сторонами кредитних договорів щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.

Відповідно до частину 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правова позиція про те, що умова кредитного договору в частині встановлення платежу за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами - є нікчемною та не потребує визнанню недійсною, викладена у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 708/195/19 (провадження № 61-1789св19) та 01 квітня 2020 р. у справі №583/3343/19 ( провадження №61-22778св 19), а у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19.

Враховуючи наведене, з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за договором №100917854 від 10.10.2024 року у розмірі 5300,10 грн, яка складається з 4500 грн. суми заборгованості за кредитом, 800,10 грн.- сума заборгованості за відсотками.

04.02.2025 року №69644994 - загальна заборгованість відповідача становить 7478,87 грн. з яких 2499 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 4573,17 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом, 406,70 грн. –заборгованість за пенею. Однак позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 7072,17 грн. яка складається з 2499 грн. суми заборгованості за тілом кредиту, 4573,17 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.

Беручи до уваги отримання відповідачем кредиту, невиконання відповідачем умов договору, що призвело до порушення графіку погашення кредиту за кредитним договором, суд приймає до уваги розрахунок заборгованості, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевказаний розрахунок суми боргу за даним договором, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору та сплати заборгованості.

Враховуючи наведене, з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за договором №69644994 від 04.02.2025 року у розмірі 7072,17 грн. яка складається з 2499 грн. суми заборгованості за тілом кредиту, 4573,17 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом.

Представник позивача при подачі позовної заяви просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав копію договору про надання правничої допомоги, прайс-лист, заявку на надання правової допомоги,в итяг з акту про надання правової допомоги.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Справа є малозначною в силу вимог закону.

За таких обставин, вважаю, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн. є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на корить позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 5000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 2662.40 грн. що підтверджено квитанцією, яка міститься у матеріалах справи. Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути 2330 грн. 13 коп. (87.52 % від 2662,40 грн.) судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.12, 13, 76-78, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позовну заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» - Сердійчука Ярослава до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» - заборгованість за договорами: №100917854 від 10.10.2024 року , №69644994 від 04.02.2025 року на загальну суму 12372 (дванадцять тисяч триста сімдесят дві) гривні, 27 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» - 2330 (дві тисячі триста тридцять) гривень, 13 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» - 5000 (п`ять тисяч) гривень, 00 копійок понесених витрат на правову допомогу.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521 , ЄДРПОУ 42640371;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Рішення суду складено 01 жовтня 2026 року.

Суддя: /підпис/ І.С. Мруць