Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №334/5052/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 30.09.2026

Справа № 334/5052/26

Провадження № 2/334/3713/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя

у складі головуючого судді Добрєва М.В.,

при секретарі Денисенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що є квартиронаймачем житлового приміщення — комунальної квартири АДРЕСА_1 . На її ім`я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . У зазначеній квартирі зареєстровані позивач та її повнолітні сини — відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивач вказує, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у спірній квартирі з 2017 року, а відповідач ОСОБА_3 — з 2019 року. Вони добровільно вибули з квартири, заборони у користуванні житлом їм не чинилися, своїх речей у квартирі вони не зберігають, витрат на утримання приміщення та оплату комунальних послуг не несуть. З огляду на це позивач просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування вказаним жилим приміщенням на підставі ст. 71, 72 Житлового кодексу України.

Просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися. Від представника позивача — адвоката Лічман Ірини Іванівни (що діє на підставі ордера серії АР № 1337336) надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Відповідач 1 — ОСОБА_2 подав до суду письмову заяву (від 07.07.2026), у якій зазначив, що перебуває за межами України (проживає в Польщі, м. Щецин). Зазначив, що ознайомлений із наявністю справи, позовні вимоги визнає повністю, проти задоволення позову не заперечує та просить розглядати справу без його участі.

Відповідач 2 — ОСОБА_3 подав до суду письмову заяву (від 08.07.2026), у якій зазначив, що перебуває за межами України (проживає в Данії, м. Скаген). Зазначив, що ознайомлений із наявністю справи, позовні вимоги визнає повністю, проти задоволення позову не заперечує та просить розглядати справу без його участі.

Третя особа — Запорізька міська рада через представника ОСОБА_4 подала письмові пояснення по справі (від 16.06.2026), у яких зазначила, що спірна квартира є неприватизованою та перебуває у власності Запорізької міської територіальної громади. У разі встановлення судом належних доказів тривалої відсутності відповідачів понад 6 місяців без поважних причин, третя особа просила прийняти рішення на розсуд суду та розглядати справу без участі її представника.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 є неприватизованою комунальною квартирою, яка перебуває у власності Запорізької міської територіальної громади в особі Запорізької міської ради.

Наймачем вказаного житлового приміщення є ОСОБА_1 , на ім`я якої відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади та матеріалів справи, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 ..

Згідно з Актом про непроживання особи від 20 травня 2026 року, підписаним мешканцями будинку АДРЕСА_3 , відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою реєстрації фактично не проживають понад шість місяців без поважних причин ( ОСОБА_2 — з 2017 року, ОСОБА_3 — з 2019 року). Наявність особистих речей відповідачів у приміщенні не зафіксована.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спірній квартирі тривалий час не проживають (понад 6 місяців поспіль), вибули з неї на постійне проживання за кордон ( ОСОБА_2 мешкає у Польщі, ОСОБА_3 — у Данії), особистих речей у квартирі не зберігають та витрат на утримання житла не несуть.

Відповідачі у своїх заявах до суду підтвердили обставини, викладені у позові, та визнали позовні вимоги повністю.

Позивачка вимушена самостійно нести обов`язок з приводу утримання квартири та сплати комунальних платежів по кількості зареєстрованих осіб в тому числі за відповідача по справі, хоча останній не проживає у квартирі. Дані обставини підтверджується квитанціями про сплату комунальних послуг.

Згідно статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини 4 статті 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим примушенням інакше, як з підстав і порядку передбачених законом.

Згідно ст.64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

За змістом ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Згідно статті 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71,72 ЖК України дає підстави для висновку про те, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Крім того, суд враховує, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до суду письмові заяви, у яких повністю визнали позовні вимоги ОСОБА_1 та не заперечували проти задоволення позову.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що визнання позову відповідачами є добровільним, не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Суд приймає визнання позову відповідачами як підставу для його задоволення.

За таких обставин, враховуючи тривале непроживання відповідачів у спірній квартирі без поважних причин та повне визнання ними позовних вимог, суд доходить висновку про наявність усіх правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням — квартирою АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням — квартирою АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Добрєв М. В.