Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №301/2084/26 — Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/2084/26

2/301/1520/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2026 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М. О., при секретарі Чийпеш А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Іршава в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Білківська сільська рада Хустського району Закарпатської області, про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в Іршавський районний суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, що складається з земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 0,9237 га, в цілому.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки – ОСОБА_4 , яка не залишила заповіту. Спадкоємцями першої черги за ОСОБА_4 є її вдівець ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 , які відмовилися від спадщини на користь своєї дочки/сестри – позивачки ОСОБА_1 , а також дочка - – позивачка ОСОБА_1 , яка спадщину прийняла.

До складу спадщини входять: земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 0,9237 га, (ділянка № НОМЕР_1 площею 0,55 г, ділянка № НОМЕР_2 площею 0,1587 га, ділянка № НОМЕР_3 площею 0,0441 га та ділянка № НОМЕР_4 площею 0,1709 га), які розташовані на території Білківської сільської ради, контур 1500, та згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК №002227 від 15.11.2002 року належали ОСОБА_4 .

Позивачка не може оформити свідоцтво про право на спадщину та право власності на земельні ділянки, які входять до складу спадкового майна, оскільки оригінали правовстановлюючих документів на земельні ділянки втрачено.

Просила визнати за собою право власності на спадкове майно.

Ухвалою Іршавського райсуду від 24.08.2026 року відкрито провадження у справі, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено Білківську сільську раду, справу призначено на підготовче засідання.

Ухвалою Іршавського райсуду від 15.09.2026 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, подали до суду заяви, в яких позов підтримали, просили його задовольнити та розглянути справу по суті без їх участі (а.с. 60,63).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, подали до суду заяви, в яких просили розглянути справу по суті за їх відсутності, позовні вимоги визнали у повному обсязі (а.с. 39,40,41,57-59,61,62).

Представник Білківської сільської ради у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, причини неявки до суду не повідомив, заперечень проти позову не подав (а.с.35,56).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивачка посилалася, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити, виходячи з таких підстав.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК №002227 від 15.11.2002 року, ОСОБА_4 , мешканці АДРЕСА_1 , на праві власності належать земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 0,9237 га, (ділянка № НОМЕР_1 площею 0,55 г, ділянка № НОМЕР_2 площею 0,1587 га, ділянка № НОМЕР_3 площею 0,0441 га та ділянка № НОМЕР_4 площею 0,1709 га), які розташовані на території Білківської сільської ради, контур 1500 (а.с.17).

На день видачі державного акту про право власності на землю с. Білки, де розташовані земельні ділянки, відносилося до Білківської сільради Іршавського району. На даний час громада с. Білки відноситься до територіальної громади Білківської сільської ради Хустського району (колишнього Іршавського району).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 27.02.2023 року (а.с.6). Заповіту ОСОБА_4 не залишала, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 24.07.2026 року (а.с.15).

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 24.07.2026 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася (а.с.14).

Спадкоємцями за законом першої черги за ОСОБА_4 є її вдівець ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 – відповідачі по справі, а також дочка - позивачка ОСОБА_1 (а.с.7,8,

Згідно вимог ст. 1268, 1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Реєстрація місця проживання спадкоємця за адресою спадкодавця не є беззаперечним доказом постійного спільного проживання на момент відкриття спадщини. Презумпція прийняття спадщини застосовується лише за умови фактичного постійного проживання разом із спадкодавцем, а не лише даними реєстрації.

Дана позиція суду узгоджується з позиціями ВС від 21.01.2026 року у справі № 274/7779/24, від 25.02.2026 року у справі № 624/93/25.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 (а.с.10).

Згідно довідки Білківської сільради №532 від 20.07.2026 року, на день смерті ОСОБА_4 місце її проживання було зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 , та разом з нею за вказаною адресою проживали чоловік ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_1 . За вказаною адресою також була зареєстрована дочка спадкодавця ОСОБА_3 , однак вона фактично з померлою не проживала, а проживала за іншою адресою (а.с.12,13).

Отже, позивачка ОСОБА_1 відповідно до ст. 1268 ч.3 ЦК вважається такою, що прийняла спадщину.

Спадкоємці за законом першої черги - відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -відмовилися від спадщини за своєю дружиною/матір`ю на користь своєї дочки/сестри – позивачки ОСОБА_1 (а.с.41,58-59). Відмови від спадщини не суперечать закону, не порушують прав та законних інтересів інших осіб.

До складу спадщини входять земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 0,9237 га, (ділянка № НОМЕР_1 площею 0,55 г, ділянка № НОМЕР_2 площею 0,1587 га, ділянка № НОМЕР_3 площею 0,0441 га та ділянка № НОМЕР_4 площею 0,1709 га), які розташовані на території Білківської сільської ради, контур 1500, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК №002227 від 15.11.2002 року.

Строк для видачі свідоцтва про право на спадщину не обмежений у часі, однак, таке видається не раніше 6 місяців з дня відкриття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину за покійною ОСОБА_4 спадкоємець ОСОБА_1 не оформляла. Згідно ст. 1268 ч.5 ЦК України, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.Згідно ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Дана позиція суду відповідає висновку Верховного Суду від 18 лютого 2021 року по справі №609/1231/19.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка не може отримати свідоцтво про право на спадщину та оформити право власності на земельні ділянки, оскільки оригінал правовстановлюючого документу на земельні ділянки втрачено. Дана обставина підтверджується відмовою приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Рацина В.Ф. від 27.07.2026 року №180/01-16 (а.с.16).

Згідно ст. ст. 1218 та 1225 ЦК України, ст. 81 ч.1 п. «г» Земельного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно п. 4.15 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, або у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідачі подали до суду заяви, в яких визнали позов. Визнання відповідачами позову не суперечить закону, не порушує права та свободи інших осіб.

Білківська сільська рада Хустського району (колишнього Іршавського району) заперечень проти позову не подала.

Дана справа підсудна Іршавському районному суду, оскільки відповідно до п.3-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів України», до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження в межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Оскільки згідно державного акту власником земельних ділянок була ОСОБА_4 , а позивачка є її єдиним спадкоємцем, що прийняла спадщину, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст 328, 392, 1218, 1261, 1268 ч.3, 1274 ЦК України, ст. 12, 13, 263-264 ЦПК України

рішив:

Позов задовольнити.

Визнати в цілому за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 0,9237 га, (ділянка № НОМЕР_1 площею 0,55 г, ділянка № НОМЕР_2 площею 0,1587 га, ділянка № НОМЕР_3 площею 0,0441 га та ділянка № НОМЕР_4 площею 0,1709 га), які розташовані на території Білківської сільської ради, контур 1500, та згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК №002227 від 15.11.2002 року належали ОСОБА_4 .

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Головуюча : М. О. Пітерських