Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №589/346/24 — Сумський апеляційний суд

Справа №589/346/24

Номер провадження 22-ц/816/2705/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),

суддів: Сидоренко А.П., Щербаченко М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23 липня 2025 року, ухвалене у м. Шостка у складі судді Лєвші С.Л.,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

24 січня 2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано такими обставинами.

22 лютого 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2973320, за яким відповідачка отримала 17 000 грн у безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів на зазначений клієнтом банківський картковий рахунок, зі сплатою процентів.

19 липня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №19072023, за яким до позивача за плату перейшло право грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 , у розмірі 87 868,30 грн, з яких: 17 000 грн – тіло кредиту, 70 868,30 грн – проценти за користування кредитними коштами.

ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» у розмірі 87 868,30 грн, яку товариство просило стягнути з неї на свою користь, а також понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23 липня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором від 22 лютого 2022 року №2973320 у розмірі 87 868,30 грн та 3028 грн судового збору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції встановив, що наданими позивачем доказами підтверджено факт укладення між відповідачкою та первісним кредитором кредитного договору від 22 лютого 2022 року № 2973320 в електронній формі, отримання позичальницею кредитних коштів у сумі 17 000 грн та невиконання нею зобов`язань щодо їх повернення, а також перехід до позивача права вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу. З огляду на це суд погодився з наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Зачепіло З.Я., оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вказує, що через не отримання відповідачкою копії позовної заяви та доданих до неї документів, вона була позбавлена можливості подати відзив, докази, заявити про застосування позовної давності та надати заперечення щодо розміру заборгованості, що призвело до порушення принципу змагальності сторін, права на ефективний судовий захист та вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд першої інстанції, встановивши факт укладення між кредитодавцем та позичальником 21 червня 2023 року додаткового договору про прощення (анулювання) частини боргу, відповідно до якого відповідачка мала сплатити 11 900 грн, а кредитор звільняв її від сплати 5 100 грн основного боргу, не встановив, чи виконано умови цієї угоди, не визначив фактичний розмір боргу після його укладення та безпідставно стягнув первісну суму кредиту 17 000 грн, фактично проігнорувавши правові наслідки прощення частини боргу.

Вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт надання відповідачу кредитних коштів, їх розмір та рух. Не надано належних первинних документів: банківської виписки, меморіального ордера, платіжного документа чи іншого доказу, який підтверджує фактичне перерахування коштів. Сам кредитний договір та односторонній розрахунок заборгованості не є достатніми доказами фактичного надання кредиту та існування боргу.

Крім того, суд не надав належної оцінки доводам щодо явно завищеного та непропорційного розміру процентів. Нарахування, яке у рази перевищує суму отриманого кредиту, підлягало оцінці з огляду на принципи справедливості, добросовісності, розумності та положення законодавства про захист прав споживачів щодо несправедливих умов договору.

Також позивач не довів належним чином обсяг права вимоги, набутого за договором відступлення права вимоги. Новий кредитор може вимагати лише те, на що мав право первісний кредитор, у тому числі з урахуванням додаткового договору від 21 червня 2023 року та прощення частини боргу.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Позивач зазначає, що кредитний договір належно укладений в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему первісного кредитора: відповідачка самостійно подала заявку, погодила істотні умови кредиту та підписала договір одноразовим ідентифікатором, і такий договір прирівнюється до письмового, а надані електронні документи та їх копії є належними й допустимими доказами. Посилаючись на презумпцію правомірності правочину, вказує, що відповідач не довів недійсності договору, його неукладення чи повного виконання зобов`язань. Отримання кредитних коштів і здійснення платежів, підтверджують укладення договору та наявність заборгованості.

Доводи про необізнаність із розглядом справи також є безпідставними, оскільки судова кореспонденція була направлена на належну зареєстровану адресу відповідачки, яка збігається з адресою, зазначеною в апеляційній скарзі, однак повернулася за закінченням строку зберігання, що свідчить про належне повідомлення відповідачки та покладення на неї ризику наслідків невчинення процесуальних дій.

Зазначає, що як новий кредитор не володіє оригіналами банківських документів щодо перерахування кредиту, оскільки такі документи зберігаються в банках, а відповідна інформація є банківською таємницею. Водночас станом на 27 серпня 2026 року позивач отримав від первісного кредитора додатковий розрахунок заборгованості та довідку про перерахування відповідачу 17 000 грн за кредитним договором № 2973320 від 22 лютого 2022 року і просить поновити строк для їх подання та долучити до справи, а також долучити повний текст договору факторингу від 19 липня 2023 року №19072023, копію акту прийому-передачі реєстру боржників від 19 липня 2023 року, витяг із реєстру боржників до договору факторингу від 19 липня 2023 року № 19072023 та копію платіжної інструкції від 21 липня 2023 року № 19960, за якою відбулася оплата за відступлення права вимоги за договором факторингу від 19 липня 2023 року № 19072023.

Право вимоги належним чином перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу, що підтверджується самим договором, актом приймання-передачі реєстру боржників, платіжною інструкцією та витягом із реєстру щодо відповідача. Неповідомлення боржника про заміну кредитора, не звільняє його від обов`язку погашення заборгованості.

Просить долучити зазначені додаткові докази та витребувати від АТ «Райффайзен банк» наступну банківську інформацію:

щодо наявності у ОСОБА_1 карткових рахунків відкритих у банку станом на 22 лютого 2022 року;

щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 ;

виписку по рахунку за номером картки № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 за період з 22 лютого 2022 року по 26 лютого 2022 року, з детальною інформацією щодо призначення платежу і джерело надходження коштів.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

22 лютого 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2973320, за умовами якого останній надано 17 000 грн кредиту шляхом перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 (п. 2.1), строком на 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів (п. 1.3), за стандартною ставкою 1,99 % в день в межах всього строку кредиту (п. 1.4), орієнтовна загальна вартість кредиту складає 138 788 грн (п. 1.6) (а.с. 7-15).

Згідно з пунктом 1.1. укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», зокрема шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього договору (а.с. 17).

Позивачем надано паспорт споживчого кредиту з інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с. 5-6).

Вказані документи підписані відповідачкою електронним підписом – одноразовим ідентифікатором.

21 червня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір про прощення (анулювання) боргу до договору № 2973320 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого клієнт до 24 червня 2023 року зобов`язалася погасити частину основного боргу за договором у сумі 11 900 грн (п. 2), а товариство у свою чергу звільняє клієнта від обов`язку сплатити решту частини основного боргу за договором у сумі 5 100 грн (а.с. 16).

19 липня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 19072023, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило право грошової вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2973320, укладеним 22 лютого 2022 року з ОСОБА_1 (а.с. 18-20).

Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав грошової вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників – підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 19 липня 2023 року та витягом із Реєстру боржників до договору факторингу від 19 липня 2023 року № 19072023 підтверджується набуття ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 лютого 2022 року № 2973320 в розмірі 87 868,30 грн, з яких 17 000 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 70 868,30 грн – заборгованість за процентами (а.с. 21, 22).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 19 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» становить 87 868,30 грн, з яких 17 000 грн – заборгованість за тілом кредиту та 70 868,30 грн – заборгованість за процентами (а.с. 23).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Щодо неналежного повідомлення про розгляд справи

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними главою 10 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Стаття 190 ЦПК України передбачає, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 15 лютого 2024 року позовну заяву ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (а. с. 43).

Копію цієї ухвали суду разом із копією позовної заяви направлено відповідачці за зареєстрованим місцем її проживання із супровідним листом суду від 23 травня 2025 року. Однак поштове відправлення не було вручено адресату та повернулося до суду з відміткою поштового оператора «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 53, 56, 57).

13 червня 2025 року зазначене поштове відправлення повторно направлялося судом відповідачці, однак знову повернулося без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 58, 59).

Таким чином, матеріали справи не містять доказів отримання відповідачкою копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви, а також інших відомостей, які б свідчили про її обізнаність щодо розгляду судом цієї справи.

Саме лише повернення поштового відправлення з відміткою «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про належне повідомлення особи про розгляд справи та не підтверджує її обізнаності про наявність судового провадження.

За таких обставин відповідачка була позбавлена можливості ознайомитися із позовними вимогами, подати відзив на позов, надати докази та заперечення проти позову, заявити відповідні клопотання та в інший спосіб реалізувати надані їй ЦПК України процесуальні права. Водночас позивач також був позбавлений можливості надати пояснення та докази щодо доводів і заперечень відповідачки під час розгляду справи судом першої інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Отже, за відсутності доказів належного повідомлення відповідачки про розгляд справи та з урахуванням того, що відповідні доводи наведені в апеляційній скарзі, наявні передбачені пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Щодо прийняття апеляційним судом доказів, які не були подані до суду першої інстанції

Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 квітня 2021 року в справі № 279/11692/15-ц зазначено, що «тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні».

Обмеження у можливості надання доказів до суду апеляційної інстанції переслідує не мету створення перешкод у поповненні доказової бази у справі, а, навпаки, має на меті забезпечення максимально повного подання доказів шляхом підвищення активності осіб, які беруть участь у справі, при її розгляді у суді першої інстанції та відповідальність за свої дії в процесі захисту права.

Проте зазначене слід відрізняти від випадків, коли в особи, яка надає нові докази до апеляційного суду, відсутня недобросовісність дій. При цьому процес судового доказування є цілісною системою. Тому недопущення у деяких випадках доказу з формальних підстав руйнує цю систему. Принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства покладають певні права та обов`язки на кожного учасника справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про отримання ним лише 27 серпня 2026 року від первісного кредитора доказів про перерахування відповідачеві кредитних коштів та розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором.

Звертаючись до суду із вказаним позовом позивач, крім іншого, посилався на факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, тому в силу положень частини 2 статті 83, частини 5 статті 177 ЦПК України зобов`язаний був додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Разом із тим, до позовної заяви додано перелік документів та доказів, які, на його думку, підтверджували позовні вимоги. Як встановлено судом апеляційної інстанції відповідачка в суді першої інстанції зазначені позовні вимоги не заперечувала і не могла заперечувати, оскільки внаслідок не отримання усіх необхідних процесуальних документів не була обізнана про розгляд справи в суді.

Із наданих позивачем разом із відзивом на апеляційну скаргу доказів, про прийняття яких ідеться у клопотанні, вбачається, що такі докази є документами, які підтверджують обставини, на які посилається позивач та заперечуються відповідачем в апеляційній скарзі, мають виключне значення для правильного вирішення цієї справи, тому колегія суддів вважає наявними підстави для прийняття апеляційним судом вказаних доказів, як таких, що були отримані позивачем шляхом витребування від первісного кредитора.

22 лютого 2023 року ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на підставі договору з ТОВ «Лінеура Україна» на переказ коштів перерахувало на карту № НОМЕР_2 хх хххх 0097 – 17 000 грн (а.с. 129).

Згідно з наданим ТОВ «Лінеура Україна» розрахунком заборгованості за договором від 22 лютого 2022 року № 2973320, станом на 19 липня 2023 року заборгованість становила 87 868,30 грн, з яких 17 000 грн – заборгованість за тілом кредиту та 70 868,30 грн – заборгованість за процентами. Загальна сума нарахованих процентів становила 70 888,30 грн, з яких 20 грн було сплачено, а до сплати залишено 87 868,30 грн. Проценти нараховувалися за ставкою 1,99 % на день у періоди з 22 до 24 лютого 2022 року та з 25 жовтня 2022 року до 17 лютого 2023 року, а в період із 26 квітня до 24 жовтня 2022 року – за ставкою 0,99 % на день. При цьому у розрахунку відсутнє нарахування процентів за період з 25 лютого до 25 квітня 2022 року. Сплата тіла кредиту та процентів за розрахунком не здійснювалася (а.с. 123-128).

Оплата за відступлення права вимоги за договором факторингу від 19 липня 2023 року № 19072023 підтверджується платіжною інструкцією від 21 липня 2023 року № 19960 (а.с. 136).

Із витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 19 липня 2023 року № 19072023 вбачається набуття ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 лютого 2022 року № 2973320 в розмірі 87 868,30 грн, з яких 17 000 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 70 868,30 грн – заборгованість за процентами (а.с. 137).

Щодо виникнення та виконання зобов`язань за кредитним договором

Згідно зі статтею 526, частиною 1 статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 12 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Щодо підтвердження укладення кредитного договору

За змістом частини першої, пункту 1 частини другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, електронними доказами.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а оцінці підлягають належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як убачається з матеріалів справи, 22 лютого 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір, а у подальшому і додатковий до нього договір, які відповідачка підписала за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого на зазначений нею номер мобільного телефону. Вбачається, що відповідачка була належним чином ідентифікована із використанням її персональних даних, реєстраційного номера облікової картки платника податків, номера мобільного телефону та реквізитів платіжної картки, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Сторони у належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема щодо суми кредиту, строку кредитування, порядку його повернення, розміру процентної ставки по кредиту, а також порядку їх нарахування, що підтверджується змістом договору та додатками.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, колегія суддів вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про укладення між сторонами договору про споживчий кредит та виникнення між ними договірних правовідносин. Відповідачка не надала доказів, які б спростовували факт укладення договору, проходження нею електронної ідентифікації чи підписання договору одноразовим ідентифікатором.

Щодо підтвердження видачі кредитних коштів

На виконання умов договору 22 лютого 2022 року відбулося перерахування на платіжну картку відповідачки, кредитних коштів у сумі 17 000 грн, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 27 серпня 2026 року та узгоджується із умовами п. 2.1 кредитного договору.

Заперечення позичальника про те, що грошові кошти фактично не були нею отримані, є способом заперечення проти позову, а тому підлягають доведенню стороною, яка їх заявляє.

Доказів того, що на платіжну картку № НОМЕР_2 хх хххх 0097 не було перераховано 22 лютого 2022 року грошових коштів у розмірі 17 000 грн відповідачкою не надано, як і не спростовано факту наявності відкритої на її ім`я вказаної банківської картки.

Верховний Суд у постанові від 03 липня 2025 року у справі № 219/10735/2013 звернув увагу, що за загальним правилом тягар доказування обґрунтованості позовних вимог покладається на позивача, а перевага надається не кількості доказів, а їх належності, допустимості, достовірності та достатності для застосування стандарту більшої переконливості. Аналогічний правовий висновок викладено у пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

У постанові Верховного Суду від 06 квітня 2026 року у справі № 368/1257/21 зазначено, що тягар доведення того, що грошові кошти насправді не були одержані позичальником від позикодавця, покладається саме на позичальника, який шляхом обґрунтованого заперечення (ексцепції) заперечує проти позову.

Оскільки позивач надав належні докази перерахування кредитних коштів відповідачці, які у своїй сукупності підтверджують належне виконання кредитодавцем обов`язку щодо надання кредиту, а відповідачка не подала доказів, які б спростовували факт зарахування кредитних коштів на належний їй картковий рахунок, достовірність наданих позивачем документів, використання її персональних даних третіми особами чи укладення кредитного договору без її волевиявлення, колегія суддів доходить висновку, що надані позивачем докази є достатніми та більш вірогідними, ніж заперечення відповідачки про невиконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредитних коштів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідачкою фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 17 000 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправильність розрахунку заборгованості

За умовами додаткового договору про прощення (анулювання) боргу від 21 червня 2023 року звільнення відповідачки від обов`язку сплатити 5 100 грн частини основного боргу залежало від виконання нею певної умови, а саме сплати 11 900 грн основного боргу у строк до 24 червня 2023 року. Таким чином, прощення частини заборгованості було пов`язане з належним та своєчасним виконанням відповідачкою передбаченого цим договором обов`язку.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка виконала зазначену умову та у встановлений строк сплатила 11 900 грн основного боргу. Доказів здійснення відповідного платежу, які б свідчили про настання передбаченої додатковим договором умови для прощення частини боргу, суду не надано.

За таких обставин передбачений додатковим договором обов`язок кредитодавця щодо звільнення відповідачки від сплати 5 100 грн основного боргу не настав, оскільки необхідна для цього умова не була виконана.

Отже, підстави для врахування прощення 5 100 грн при визначенні розміру заборгованості та, відповідно, для зменшення суми, заявленої до стягнення, відсутні.

Також із розрахунку заборгованості вбачається, що товариством при визначенні розміру процентів застосовано процентну ставку, яка в окремі періоди була нижчою за передбачену умовами кредитного договору, у зв`язку з чим розмір нарахованих процентів фактично не перевищує розміру, визначеного умовами договору.

При цьому колегія суддів виходить із заявлених позивачем позовних вимог, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, та враховує, що відповідачкою не надано контррозрахунку заборгованості і не наведено конкретних заперечень щодо правильності визначення розміру процентів.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для зменшення визначеного позивачем розміру заборгованості за процентами.

Щодо доводів апеляційної скарги про несправедливість та непропорційність умов кредитування

Колегія суддів зазначає, що погоджені сторонами умови кредитного договору, зокрема розмір процентної ставки та строк користування кредитними коштами, були відомі відповідачці на момент укладення договору та прийняті нею шляхом його підписання, а тому такі умови підлягають виконанню сторонами.

Саме по собі посилання відповідачки на значний розмір нарахованих процентів та їх не співвідношення із сумою кредиту не свідчить про несправедливість чи непропорційність погоджених сторонами умов та не є підставою для невиконання взятих на себе договірних зобов`язань.

За відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови кредитного договору суд не може без позовної вимоги споживача визнати умову договору недійсною, змінити договір і на цій підставі самостійно зменшити розмір процентів (див.: постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 7 вересня 2026 року у справі № 552/672/23).

За таких обставин доводи апеляційної скарги про несправедливість та непропорційність умов кредитування не дають підстав для зменшення визначеної договором плати за користування кредитними коштами.

Щодо відступлення права вимоги за кредитом

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України (у редакції на час виникнення правовідносин) передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України у редакції на час виникнення правовідносин).

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Факт переходу до позивача права вимоги за вказаним кредитним договором до ОСОБА_1 підтверджується договором факторингу, пунктом 1.2 якого передбачено перехід права вимоги до фактора з моменту підписання сторонами Акту прийому передачі-договору реєстру боржників згідно з додатком №2, а також складеним на його виконання реєстром боржників, зокрема, витягом із реєстру, та платіжною інструкцією про оплату за відступлення права вимоги.

Також за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним. Докази сплати заборгованості за кредитними договорами жодному із кредиторів у матеріалах справи відсутні.

Щодо клопотання про витребування доказів

Представник позивача заявив клопотання про витребування інформації щодо наявності у відповідачки відкритих карткових рахунків у відповідній банківській установі та виписки за таким рахунком, посилаючись на те, що позивач як фактор не володіє оригіналами первинних банківських документів та не має доступу до інформації, яка становить банківську таємницю.

Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства витребування доказів судом здійснюється у разі, якщо учасник справи обґрунтує неможливість самостійного їх отримання, а відповідні докази мають значення для правильного вирішення спору.

Водночас матеріали справи вже містять докази, надані позивачем на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, зокрема щодо виникнення кредитних правовідносин та отримання відповідачкою кредитних коштів. При цьому колегія суддів не встановила обґрунтованих сумнівів щодо достатності наявних у справі доказів для вирішення спору.

Крім того, сторона відповідача мала можливість надати докази на спростування зазначених позивачем обставин, зокрема щодо отримання кредитних коштів, однак такою можливістю не скористалася та відповідних доказів суду не надала.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у витребуванні додаткових доказів, а тому клопотання представника позивача задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Отже, за відсутності доказів належного повідомлення відповідачки про розгляд справи та з урахуванням того, що відповідні доводи наведені в апеляційній скарзі, наявні передбачені пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволенні позову.

Висновки суду щодо судових витрат

Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі, підстави для відшкодування заявнику судових витрат зі сплати судового збору за її подання відсутні.

Керуючись статтями 367-369, 374-376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни задовольнити частково.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором від 22 лютого 2022 року №2973320 у розмірі 87 868,30 грн, а також 3028 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повну постанову складено 01 жовтня 2026 року.

Головуючий Д.В. Сізов

Судді А.П. Сидоренко

М.В. Щербаченко