Суд: Миколаївський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів
Дата: 28 вересня 2026 р.
Справа: №490/2821/26
Суддя: Базовкіна Т. М.
29.09.26
22-ц/812/2031/26
Провадження №22-ц/812/2031/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
29 вересня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання: Колосовою О.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників цивільну справу № 490/2821/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на ухвалу, яку постановив Центральний районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Саламатіна Олександра Вікторовича у приміщенні цього суду 06 серпня 2026 року, дата складання повного судового рішення не зазначена, за його ж заявою про застосування додаткових заходів забезпечення позову до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
у с т а н о в и в :
У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (далі- АТ КБ «Приватбанк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди та просить з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03 квітня 2026 року визнати зобов`язання за кредитним договором б/н від 23 серпня 2018 року припиненим; визнати протиправними дії АТ КБ «Приватбанк» щодо нарахування боргу, вимоги його сплати, передачі недостовірної інформації; зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» анулювати заборгованість, припинити будь-які вимоги, передати до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» дані про відсутність заборгованості; забезпечити видалення/виправлення кредитної історії; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» видалити/виправити недостовірну інформацію; стягнути з АТ КБ «Приватбанк» 230000 грн моральної шкоди.
05 травня 2026 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони АТ КБ «Приватбанк» нараховувати будь-яку заборгованість за кредитним договором, формувати нові зобов`язання, передавати будь-яку інформацію щодо заборгованості позивача третім особам; заборони ТОВ «Українське бюро кредитних історій» поширювати інформацію про наявність у нього заборгованості та передавати такі дані третім особам, зобов`язання ТОВ «Українське бюро кредитних історій» зупинити обробку та поширення інформації щодо нього до вирішення спору по суті.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 24 червня 2026 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено АТ КБ «Приватбанк» нараховувати будь-яку заборгованість за кредитним договором б/н від 23 серпня 2018 року, укладеним між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 . В іншій частині вимог заяви відмовлено.
27 червня 2026 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про зміну підстав позову, доповнення позовних вимог, подання нових доказів, витребування доказів та застосування додаткових заходів забезпечення позову та просив:
-визнати протиправними дії АТ КБ «Приватбанк» щодо передачі після 23 лютого 2026 року до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» інформації про наявність заборгованості позивача за кредитним договором № SAMDNWFC00044938048 від 29 серпня 2018 року;
-зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» відкликати з ТОВ «Українське бюро кредитних історій» та інших бюро кредитних історій інформацію про зазначену заборгованість передану після 23 лютого 2026 року;
-зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» повідомити ТОВ «Українське бюро кредитних історій» та інші юро кредитних історій про виконання рішення у справі №490/900/19, припинення зобов`язання, яке було предметом судового розгляду, та відсутність належних правових підстав для подальшого обліку заборгованості за кредитним договором № SAMDNWFC00044938048 від 29 серпня 2018 року до моменту вирішення спору судом.
Також в цій заяві позивач, крім іншого, просить суд застосувати додаткові заходи забезпечення позову шляхом:
- заборони АТ КБ «ПриватБанк» до набрання законної сили рішенням суду здійснювати будь-які дії щодо нарахування за кредитним договором № SAMDNWFC00044938048 від 29 серпня 2018 року; передавати, оновлювати, змінювати чи поширювати будь-які відомості щодо кредитного договору № SAMDNWFC00044938048 від 29 серпня 2018 року до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» та іншим бюро кредитних історій;
- заборони ТОВ «Українське бюро кредитних історій» та іншим бюро кредитних історій здійснювати обробку, оновлення, поширення або відображення інформації щодо заборгованості за кредитним договором №SAMDNWFC00044938048 від 29 серпня 2018 року до набрання законної сили рішенням суду;
- зобов`язання ТОВ «Українське бюро кредитних історій» тимчасово відобразити зазначену інформацію як таку, що є предметом судового спору.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 02 липня 2026 року, яка змінена постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 липня 2026 року шляхом викладення мотивувальної частини ухвали в редакції цієї постанови, у задоволенні заяви про застосування додаткових заходів забезпечення позову відмовлено.
04 серпня 2026 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування додаткових заходів забезпечення позову, в якій просить суд застосувати додаткові заходи забезпечення позову шляхом:
- заборони Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» до набрання законної сили рішенням суду здійснювати будь-які дії щодо нарахування, обліку, зміни розміру, збільшення чи формування будь-якої заборгованості за кредитним договором №SAMDNWFC00044938048 від 29 серпня 2018 року;
- заборони Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» передавати, оновлювати, змінювати, поширювати чи іншим способом повідомляти будь-яким бюро кредитних історій або будь-яким третім особам інформацію про наявність у позивача заборгованості за зазначеним кредитним договором до набрання законної сили рішенням суду;
- заборони ТОВ «Українське бюро кредитних історій», а також іншим бюро кредитних історій, які отримали відповідні відомості від АТ КБ «ПриватБанк», здійснювати обробку, оновлення, поширення, відображення або передачу інформації щодо зазначеної спірної заборгованості до набрання законної сили рішенням суду;
- зобов`язання ТОВ «Українське бюро кредитних історій» тимчасово відобразити інформацію щодо зазначеного кредитного договору як таку, що є предметом судового спору, до остаточного вирішення справи.
Заява обґрунтована тим, що після прийняття ухвали суду першої інстанції від 02 липня 2026 року та ухвалення постанови Миколаївського апеляційного суду від 27 липня 2026 року (повний текст складено 03 серпня 2026 року) обставини справи істотно змінилися. Відповідач АТ КБ «ПриватБанк» продовжує формувати, обліковувати та поширювати інформацію про заборгованість, яка, на думку позивача, відсутня після повного виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором та закінчення виконавчого провадження. Кожен день відображення цієї інформації породжує нові негативні правові наслідки для позивача, зокрема: погіршення кредитної історії; поширення недостовірної інформації третім особам; формування нової штучної заборгованості; ризик виникнення нових вимог щодо її стягнення; неможливість повного поновлення порушеного права навіть у разі подальшого задоволення позову. Отже, небезпека порушення прав позивача не є гіпотетичною, а триваючою та безперервною. Саме для припинення такого триваючого порушення закон передбачає можливість застосування заходів забезпечення позову відповідно до статей 149 - 150 ЦПК України. Тому з метою недопущення подальшого порушення своїх прав, забезпечення ефективного судового захисту та запобігання ускладненню виконання можливого судового рішення, позивач наполягає на застосуванні додаткових заходів забезпечення позову.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 06 серпня 2026 року заяву про застосування додаткових заходів забезпечення позову залишено без задоволення.
Ухвала суду мотивована тим, що позивач не навів обґрунтованих підстав для забезпечення позову, тобто існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.
До того ж, суд вважав, що обрані позивачем заходи забезпечення позову не є достатньо обґрунтованими, оскільки відсутній зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, тому дійшов висновку, що позивач не навів переконливих мотивів, що є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу та направити питання про застосування заходів забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не дослідив нові обставини, які виникли після попереднього судового розгляду. ОСОБА_1 зауважує, що заява про застосування додаткових заходів забезпечення позову ґрунтується не на повторенні раніше наведених доводів, а на нових фактичних обставинах, які виникли вже після постановлення ухвали суду першої інстанції від 02 липня 2026 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 27 липня 2026 року, зокрема - це сповіщення АТ КБ «ПриватБанк» від 27 липня 2026 року, відповідно до якого банк продовжив облік заборгованості у розмірі 65400 грн з необхідністю погашення у термін протягом 2 днів, незважаючи на те, що спір щодо законності існування такої заборгованості вже перебуває на розгляді суду. Саме ця обставина стала підставою для подання нової заяви про застосування додаткових заходів забезпечення позову, чому суд першої інстанції не надав оцінки. ОСОБА_1 зауважує, що порушення його прав не є одноразовим та має триваючий характер, відповідачі щоденно формують нову інформацію про спірну заборгованість та продовжують її облік, АТ КБ «ПриватБанк» передає відповідні відомості до бюро кредитних історій, ТОВ «Українське бюро кредитних історій» поширює недостовірні відомості третім особам. Позивач вказує, що суд не дослідив доводи щодо зміни способу продовження порушення. Так, після ухвалення попередніх судових рішень відповідач фактично продовжив облік спірної заборгованості, використовуючи інший спосіб відображення та обліку спірної заборгованості, зокрема із зазначенням іншого номера кредитного договору, що, на думку позивача, свідчить про продовження спірних дій. Проте суд першої інстанції не дослідив зазначений довід, не визнав сповіщення АТ КБ «ПриватБанк» від 27липня 2026 року неналежним, недопустимим чи недостовірним доказом, не спростував викладених у ньому відомостей та не навів мотиву, з якого цей доказ не підтверджує існування ризику триваючого порушення прав позивача. Позивач вважає, що за відсутності оцінки цього доказу висновок суду про відсутність підстав для забезпечення позову є передчасним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо повного й мотивованого судового рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ КБ «ПриватБанк» просить залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення як безпідставну.
Сформована позивачем ОСОБА_1 у системі «Електронний суд» 12 серпня 2026 року відповідь на відзив на апеляційну скаргу підлягає поверненню заявнику без розгляду з таких міркувань.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина 5 статті 174 ЦПК України).
З огляд на положення §2 Глави 1 Розділу V ЦПК України заявами по суті справи на стадії апеляційного провадження є апеляційна скарга та відзив на апеляційну скаргу.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 10 серпня 2026 року Миколаївський апеляційний суд надав учасникам справи п`ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу, але не визнав необхідним і не надав дозволів позивачу подати відповідь на відзив. Тому зазначену відповідь на відзив на апеляційну скаргу, сформовану позивачем у системі «Електронний суд» 12 серпня 2026 року, слід залишити без розгляду.
Щодо клопотань ОСОБА_1 про долучення доказів, які сформовані у системі «Електронний суд» позивачем 22 серпня 2026 року, 02 вересня 2026 року, 07 вересня 2026 року, 14 вересня 2026 року, від 28 вересня 2026 року, в яких ОСОБА_1 просить долучити до справи та дослідити під час апеляційного розгляду скріншоти повідомлень з мобільного додатку АТ КБ «ПриватБанк» щодо нарахування заборгованості, відзив АТ КБ «ПриватБанк» у справі № 490/2821/26 з додатками та відповідь позивача на цей відзив, копію ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 31 серпня 2026 року у справі № 490/2821/26.
Так, відповідно до частини 1, 3, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вочевидь докази, про долучення яких просить позивач, є новими, такими, які не існували на день прийняття оскаржуваної ухвали, підтверджують нові обставини, тому не були відомі суду першої, що є підставою для відмову у прийнятті наведених доказів.
В суд апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, про день, час та місце судового засідання були повідомлені відповідно до положень статей 128, 130 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомили.
Зважаючи на вимоги частини 6 статті 128, частин 1, 2 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Згідно частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржувана ухвала суду відповідає таким вимогам закону.
Як убачається із матеріалів справи і таке установив суд першої інстанції, в провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», ТОВ «Українське бюро кредитних історій» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
Предметом позову у даній справі є оспорювання позивачем нарахування йому АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 23 серпня 2018 року, яка, на його думку, була повністю погашена шляхом виконання в примусовому порядку рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 12 листопада 2024 року у справі №490/9000/19, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 січня 2025 року в частині вирішення позову АТ КБ «ПриватБанк», про стягнення з нього на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості.
ОСОБА_1 вказує, що АТ КБ «ПриватБанк» незаконно, як він вважає, продовжує облік заборгованості, нараховує неіснуючі суми, передає недостовірні дані до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» про нібито існуючу заборгованість, пропонує «реструктуризацію» боргу, чим порушує його права.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03 квітня 2026 року просить: визнати зобов`язання за кредитним договором б/н від 23 серпня 2018 року припиненим; визнати протиправними дії АТ КБ «Приватбанк» щодо нарахування боргу, вимоги його сплати, передачі недостовірної інформації; зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» анулювати заборгованість, припинити будь-які вимоги, передати до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» дані про відсутність заборгованості; забезпечити видалення/виправлення кредитної історії; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» видалити/виправити недостовірну інформацію; стягнути з АТ КБ «Приватбанк» 230000 грн моральної шкоди.
ОСОБА_1 також подав заяву про забезпечення позову шляхом: заборони АТ КБ «ПриватБанк» нараховувати будь-яку заборгованість за кредитним договором, формувати нові зобов`язання, передавати будь-яку інформацію щодо заборгованості позивача третім особам; заборони ТОВ «Українське бюро кредитних історій» поширювати інформацію про наявність у нього заборгованості та передавати такі дані третім особам та зобов`язання ТОВ «Українське бюро кредитних історій» зупинити обробку та поширення інформації щодо нього до вирішення спору по суті.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 24 червня 2026 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено АТ КБ «ПриватБанк» нараховувати будь-яку заборгованість за кредитним договором б/н від 23 серпня 2018 року, укладеним між КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 . В іншій частині вимог заяви відмовлено.
27 червня 2026 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про зміну підстав позову, доповнення позовних вимог, подання нових доказів, витребування доказів та застосування додаткових заходів забезпечення позову.
В обґрунтування зазначеної заяви позивач посилався на те, що після пред`явлення позову, Банк 20 квітня 2026 року повідомив про перерахунок та повернення на його користь 51959 грн. 95 коп., але одночасно повідомив про існування нової заборгованості у сумі 65388 грн 55 коп. та запропонував позивачу укласти договір реструктуризації із внесенням 1000 грн та подальшим списанням решти суми.
Посилаючись на незаконність дій Банка, позивач просить суд додатково до заявлених у первісній позовній заяві з урахуванням заяві вимог:
-визнати протиправними дії АТ КБ «Приватбанк» щодо передачі після 23 лютого 2026 року до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» інформації про наявність заборгованості позивача за кредитним договором № SAMDNWFC00044938048 від 29 серпня 2018 року;
-зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» відкликати з ТОВ «Українське бюро кредитних історій» та інших бюро кредитних історій інформацію про зазначену заборгованість передану після 23 лютого 2026 року; повідомити ТОВ «Українське бюро
кредитних історій» та інші бюро кредитних історій про виконання рішення у справі №490/900/19, припинення зобов`язання, яке було предметом судового розгляду, та відсутність належних правових підстав для подальшого обліку заборгованості за кредитним договором № SAMDNWFC00044938048 від 29 серпня 2018 року до моменту вирішення спору судом.
В даній заяві позивач, просив також суд застосувати додаткові заходи забезпечення позову шляхом: заборони АТ КБ «ПриватБанк» до набрання законної сили рішенням суду здійснювати будь-які дії щодо нарахування за кредитним договором № SAMDNWFC00044938048 від 29 серпня 2018 року; передавати, оновлювати, змінювати чи поширювати будь-які відомості щодо кредитного договору № SAMDNWFC00044938048 від 29 серпня 2018 року до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» та іншим бюро кредитних історій; заборони ТОВ «Українське бюро кредитних історій» та іншим бюро кредитних історій здійснювати обробку, оновлення, поширення або відображення інформації щодо заборгованості за кредитним договором № SAMDNWFC00044938048 від 29 серпня 2018 року до набрання законної сили рішенням суду; зобов`язання ТОВ «Українське бюро кредитних історій» тимчасово відобразити зазначену інформацію як таку, що є предметом судового спору.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 02 липня 2026 року, яка змінена ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 27 липня 2026 року шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови, у задоволенні заяви про вжиття додаткових заходів забезпечення позову відмовлено.
04 серпня 2026 року ОСОБА_1 , посилаючись на те, що після прийняття судом ухвали від 02 липня 2026 року та ухвалення постанови Миколаївського апеляційного суду від 27 липня 2026 року обставини справи істотно змінилися, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» продовжує формувати, обліковувати та поширювати інформацію про заборгованість, яка, на думку позивача, відсутня, подав до суду заяву про застосування додаткових заходів забезпечення позову шляхом:
- заборони АТ КБ «ПриватБанк» до набрання законної сили рішенням суду здійснювати будь-які дії щодо нарахування, обліку, зміни розміру, збільшення чи формування будь-якої заборгованості за кредитним договором №SAMDNWFC00044938048 від 29 серпня 2018 року; передавати, оновлювати, змінювати, поширювати чи іншим способом повідомляти будь-яким бюро кредитних історій або будь-яким третім особам інформацію про наявність у позивача заборгованості за зазначеним кредитним договором до набрання законної сили рішенням суду;
- заборони ТОВ «Українське бюро кредитних історій», а також іншим бюро кредитних історій, які отримали відповідні відомості від АТ КБ «ПриватБанк», здійснювати обробку, оновлення, поширення, відображення або передачу інформації щодо зазначеної спірної заборгованості до набрання законної сили рішенням суду;
- зобов`язання ТОВ «Українське бюро кредитних історій» тимчасово відобразити інформацію щодо зазначеного кредитного договору як таку, що є предметом судового спору, до остаточного вирішення справи.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви про додаткові заходи забезпечення позову, з чим погоджуються колегія суддів з таких підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини 1 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Положеннями частини 1 статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, в тому числі, до них віднесена заборона вчиняти певні дії (пункти 2, цієї статті).
Натомість законодавець установив певні обмеження щодо застосування заходів забезпечення позову.
Зокрема, відповідно до частини 10 статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналіз змісту заявлених ОСОБА_1 у цій справі позовних вимог та додаткових заходів забезпечення позову, про які він просить суд у заяві від 04 серпня 2026 року, свідчать про те, що ці додаткові заходи із забезпечення позову фактично за змістом є тотожними заявленим позовним вимогам, що прямо заборонено наведеною нормою процесуального закону.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що ухвалою суду першої інстанції від 24 червня 2026 року заяву про забезпечення позову у цій справі задоволено частково, заборонено АТ КБ «ПриватБанк» нараховувати будь-яку заборгованість за кредитним договором б/н від 23 серпня 2018 року, укладеним між КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 . Повторне застосування аналогічного виду забезпечення позову не передбачено законом, оскільки у разі невиконання вказаної ухвали суду відповідачем, може вирішуватися питання про її примусове виконання.
За такого у суду першої інстанції не було підстав для задоволення заяви від 04 серпня 2026 року про застосування додаткових заходів забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують наведеного, тому що з урахуванням тотожності заходів забезпечення позову, про які додатково просить позивач, є неприйнятними.
Крім того, переважно, аргументи позивача в апеляційній скарзі як і у заяві від 04 серпня 2026 року зводяться до необхідності надання оцінки, як вважає заявник, неправомірним діям АТ КБ «ПриватБанк» з обрахування кредитної заборгованості, що є предметом доказування у справі, тому задоволення таких вимог призведе до фактичного вирішення наперед спору у справі по суті, що не відповідає меті інституту забезпечення доказів.
За такого суд першої інстанції на підставі наявних у справі доказів, відповідно до положень процесуального закону, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви від 04 серпня 2026 року про вжиття додаткових засобів забезпечення позову, тому в силу статті 375 ЦПК України відсутні підстави для забезпечення позову.
Тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду ухвала суду залишена без змін, а розгляд справи по суті не завершено, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 06 серпня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Л.М. Царюк
Ж.М. Яворська
______________________________________________
Повна постанова складена 01 жовтня 2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua