Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №127/2-6351/10 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/2-6351/10

Провадження № 22-ц/801/2406/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа № 127/2-6351/10м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л.О., Оніщука В.В.,

за участі секретаря судового засідання: Ходакової М.Г.,

заявник: ОСОБА_1 ,

стягувач: ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 127/2-6351/10 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства «ОСВ-Будсервіс» про стягнення боргу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24.07.2026, постановлену у складі судді Вохмінової О.С. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст ухвали складено 31.07.2026, -

в с т а н о в и в :

23.04.2026 ОСОБА_1 звернуся до суду із заявою про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, в якій просив: визнати виконавчий лист № 2-6351/10, виданий 24.04.2013 Ленінським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» в особі філії Вінницьке Регіональне управління коштів в розмірі 406484,89 грн, таким, що не підлягає виконанню; визнати виконавчий лист № 2-6351/10, виданий 24.04.2013 Ленінським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» в особі філії Вінницьке Регіональне управління коштів в розмірі 1820 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Ленінського райсуду м. Вінниці від 4.11.2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «ОСВ Будсервіс» на користь ВАТ «КБ «Надра» в особі Вінницької філії заборгованість в розмірі 406484,89 грн /т.1 а. с. 72/. Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.12.2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «ОСВ Будсервіс» на користь ВАТ «КБ «Надра» судові витрати в розмірі 1700 грн та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи /т.1 а. с. 114/..

24.04.2013 ВАТ «КБ «Надра» були видані виконавчі листи № 2-6351/10 відносно ОСОБА_1 про стягнення 406484,89 грн і 1820 грн, які були пред`явлені до примусового виконання до ВДВС (ВП 48684242 та 50099389).

22.09.2017 постановами державного виконавця у ВП 48684242, ВП 50099389, вищевказані виконавчі листи про стягнення 406484,89 грн. та 1820 грн були повернуті стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» із вказівкою про повторне пред`явлення до виконання в строк до 22.09.2020. Виконавчі листи повторно до виконання не пред`являлись.

13.08.2020 між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений договір про відступлення прав вимоги № GL48N718070Ur4 за кредитним договором від 26.02.2008, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ПП «ОСВ-Будсервіс». На підставі договору № GL48N718070Ur4 від 13.08.2020 ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набув статусу кредитора за заборгованістю у сумі 406484,89 грн.

5.09.2024 новий кредитор звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа № 2-6351/10 від 24.04.2013 щодо боржника ОСОБА_1 і поновлення строку на пред`явлення його до виконання, проте ухвалою суду Вінницького міського суду від 15.10.2024 у справі № 127/2-6351/10 в задоволенні заяви відмовлено.

Також не відбулось заміни стягувача у виконавчих листах від 24.04.2013 у встановлений законом спосіб. Із заявами про заміну сторони у виконавчому провадженні і у справі № 127/2-6351/10 новий кредитор ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не звертався. Таким чином, обов`язок ОСОБА_1 примусово виконати рішення суду саме перед ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відсутній.

Посилаючись на те, що строк пред`явлення виконавчих документів до виконання сплив 22.09.2020, а 15.10.2024 судом відмовлено в його поновленні та видачі дублікатів виконавчих листів, тобто право кредитора на примусове виконання судового рішення є остаточно втраченим, а можливість виконання такого рішення припинена, заявник ОСОБА_1 просив визнати виконавчі листи такими, що не підлягають виконанню.

Ухвалою Вінницького міського суду від 24.07.2026 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд фактично підмінив предмет заяви, оскільки замість вирішення питання, передбаченого статтею 432 ЦПК України, щодо можливості примусового виконання виконавчих листів після спливу строку їх пред`явлення, відмови у його поновленні та видачі дубліката, безпідставно зосередився на існуванні матеріального зобов`язання, яке заявником не оспорювалося, при тому що наявні як матеріально – правові так і процесуальні – правові підстави для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Суд визнавши перелік підстав, передбачених статтею 432 ЦПК України, невичерпним, фактично застосував цю норму як таку, що містить закритий перелік, дослідивши лише припинення матеріального зобов`язання та залишивши поза увагою прямо передбачену законом підставу «з інших причин», на якій ґрунтувалася заява. Висновок про те, що виконавчі листи залишаються такими, що можуть бути пред`явлені до примусового виконання, суперечать як матеріалам справи, так і встановленим судом обставинам та є не мотивованим припущенням суду. Фактично суд визнав існування всіх обставин, які свідчать про припинення можливості примусового виконання рішення, однак без будь якого належного мотивування відмовив у застосуванні статті 432 ЦПК України, чим допустив непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та право на юридичну визначеність. Суд першої інстанції, пославшись на постанову Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 824/2/22, не врахував її висновок про те, що статтею 432 ЦПК України охоплює не лише припинення матеріального обов`язку, а й інші процесуально-правові підстави, що унеможливлюють виконання виконавчого документа. Водночас суд залишив поза увагою наведені заявником правові висновки Верховного Суду, зокрема у постанові від 26.03.2026 у справі № 639/469/24, відповідно до яких після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмови у його поновленні право на примусове виконання судового рішення є остаточно втраченим, а вимога позбавляється примусового захисту, що забезпечує принцип правової визначеності.

У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні представник заявника адвокат Опанасюк П.П. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та боржник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

Рішенням Ленінського райсуду м. Вінниці від 4.11.2010 по справі № 2-6351/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «ОСВ Будсервіс» на користь ВАТ «Надра» в особі Вінницької філії заборгованість в розмірі 406484,89 грн /т.1 а. с. 72/.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.12.2010 по справі № 2-6351/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «ОСВ Будсервіс» на користь ВАТ «Надра» судові витрати в розмірі 1700 грн та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи /т.1 а. с. 114/.

24.04.2014 на виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці видано виконавчий лист № 2-6351/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «ОСВ Будсервіс» на користь ВАТ «Надра» в особі Вінницької філії заборгованість в розмірі 406484,89 грн /т. 2 а. с. 61/.

12.03.2014 по ВП № 42452651 державним виконавцем Вишенського відділу ДВС ВМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-6351/10, виданого 24.04.2013 про стягнення боргу в сумі 406484,89 грн на користь ПАТ КБ «Надра» (боржник ОСОБА_1 ) /т. 2 а. с. 60/.

31.10.2014 ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області виправлено допущені помилки у виконавчому листі № 2-6351/10 виданому 24.04.213 Вінницьким міським судом Вінницької області про солідарне стягнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «ОСВ Будсервіс» на користь ВАТ «Надра» в особі Вінницької філії заборгованість в розмірі 406484,89 грн, зазначивши правильну дату набрання рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 4.11.2010 «2.03.2011» замість «3.12.2012» та в рядку (повне найменування боржника» правильно зазначено « ОСОБА_1 » замість « ОСОБА_1 » /т. 2 а. с. 244-245/.

14.09.2015 по ВП № 48684242 державним виконавцем Вишенського ВДВС ВМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-6351/10, виданого 24.04.2013 про стягнення боргу в сумі 406484,89 грн на користь ПАТ КБ «Надра» /т. 3 а. с. 219/.

22.09.2017 по ВП № 48684242 головним державним виконавцем Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області винесено постанову про повернення виконавчого листа № 2-6351/10, виданого 24.04.2013 Ленінським районним судом м. Вінниці про стягнення коштів (боржник ОСОБА_1 ) в розмірі 406484,89 грн стягувачу ВАТ КБ «Надра» на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавчого провадження». Зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 22.09.2020 /т. 3 а. с. 220, т.4 а. с. 81/.

22.09.2017 по ВП № 50099389 головним державним виконавцем Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області винесено постанову про повернення виконавчого листа № 2-6351/10, виданого 24.04.2013 Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення коштів (боржник ОСОБА_1 ) в розмірі 1820 грн стягувачу ВАТ КБ «Надра» на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавчого провадження». Зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 22.09.2020 /т. 4 а. с. 82/.

13.08.2020 між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір № CL48H718070_Ur_4 про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., зареєстрованим в реєстрі за №1170. Відповідно до умов договору банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів зазначених у додатку № 1 до цього договору, в тому числі, за кредитним договором №52/МК/2008/ЦВ-980 від 26.02.2008, укладеним між ПП «ОСВ-Будсервіс» та ПАТ КБ «Надра» та № 143/КА/2008/ЦВ-980 від 27.06.2008, укладеним між ПП «ОСВ-Будсервіс» та ПАТ КБ «Надра» поручителями за яким є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 /т.3 а.с. 66-69, т. 4 а.с. 224/.

11.01.2021 ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області замінено стягувача ВАТ КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у виконавчому провадженні № 39225054 з виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 4.11.2010 по справі № 2-6351/10. Замінено стягувача ВАТ КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у виконавчому провадженні № 39225097 з виконання додаткового рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.12.2010 по справі № 2-6351/10 /т.3 а. с. 117-118/.

20.09.2024 ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області видано дублікат виконавчого листа по справі № 2-6351/10 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПП «ОСВ Будсервіс» на користь ВАТ «КБ «Надра» за кредитним договором №52/МК/2008/ЦВ-980 від 26.02.2008 та № 143/КА/2008/ЦВ-980 від 27.06.2008 в розмірі 406484,89 грн стосовно ОСОБА_2 .. Поновлено строк пред`явлення до примусового виконання дублікату виконавчого листа по справі № 2-6351/10 стосовно ОСОБА_2 /т. 3 а. с. 158-160/. Постановою Вінницького апеляційного суду від 5.12.2024 ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20.09.2024 скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про видачу дубліката виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в розмірі 406484,89 грн та поновлення строку пред`явлення його до виконання по справі № 2-6351/10 /т. 4 а. с. 60-65/.

15.10.2024 ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання по справі № 127/2-6351/10. Судом встановлено, що з відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №17622/4.2-24/вх.20439/4-24 від 09.04.2024, наданої заявником на адвокатський запит від 01.04.2024 вбачається, що на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження з виконання виконавчого листа №2-6351/10 від 24.04.2013, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» коштів в розмірі 406484,89 грн. Державним виконавцем в межах виконавчого провадження №48684242 з виконання зазначеного виконавчого листа 22.09.2017 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що виконавчі документи, стороною по яких є ОСОБА_1 на виконанні у територіальних відділах державної виконавчої служби Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області станом на 9.04.2024 не перебувають /т.3 а. с. 173-177, 234-236/.

19.03.2025 постановою Вінницького апеляційного суду скасовано арешт на майно, що належить ОСОБА_1 , накладений відповідно до ухвали Ленінського райсуду м. Вінниці від 13.08.2010 у справі № 127/2-6351/10 /т.5 а. с. 221-225/.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції, враховуючи фактичну відсутність оригіналів виконавчих листів, відмову у видачі їх дублікатів та відмову у поновленні строку на пред`явлення їх до виконання, виходив з того, що відсутні правові підстави для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, з наступних міркувань.

Відповідно до частини першої, другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є вичерпним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права, однак у будь - якому випадку процесуальні норми визначають обов`язкову наявність даного виконавчого листа та його дослідження судом.

У постанові ВС від 7.11.2024 по справі № 824/113/23 законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. Словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

У постанові ВС від 16.01.2018 по справі № 755/15479/14-ц зазначено, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання)

та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Отже, при розгляді даної категорії справ саме на суд покладено обов`язок дослідити виконавчий документ та встановити, з яких підстав його може бути визнано таким, що не підлягає виконанню. Суд, вирішуючи ці питання має дотримуватись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

У постанові ВС від 19.01.2023 по справі № 824/2/22 зазначено, що закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом. Більше того, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, безпосередньо пов`язане із питанням набрання судовим рішенням законної сили, одним із проявів якого є реалізованість судового рішення. Отже, при визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відбувається по суті ревізія здійсненності як однієї з властивостей судового рішення або ж ревізія факту видачі виконавчого листа.

У справі встановлено, шо рішенням Ленінського райсуду м. Вінниці від 4.11.2010 по справі № 2-6351/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «ОСВ Будсервіс» на користь ВАТ «Надра» в особі Вінницької філії заборгованість в розмірі 406484,89 грн /т.1 а. с. 72/. Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.12.2010 по справі № 2-6351/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «ОСВ Будсервіс» на користь ВАТ «Надра» судові витрати в розмірі 1700 грн та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи /т.1 а. с. 114/.

24.04.2014 на виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці та додаткового рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.12.2010 по справі № 2-6351/10 були видані виконавчі листи /т. 2 а.с. 61, т. 3 а.с. 234 зворотна сторона/.

Стосовно боржника ОСОБА_1 відкриті виконавчі провадження № 48684242 – 14.09.2015 (сума стягнення 406 484. 89 грн) та № 50099389 – 09.02.2016 (сума стягнення 1820 грн).

Постановою державного виконавця від 22.09.2017 року виконавчі документи у виконавчому провадженні № 48684242 та № 50099389 повернуті стягувачу відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна), з правом його повторного пред`явлення до 22.09.2020 /т.5 а.с. 14-16/.

Після укладення 13.08.2020 договору про відступлення прав вимоги, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 5.09.2024 звернулось до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа № 2-6351/10 щодо стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 406484,89 грн та поновлення пропущеного строку пред`явлення його до виконання. У своїй заяві товариство зазначало, що оригінали виконавчих листів щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 були втрачені при пересилці Першим відділом ДВС у м. Вінниці ЦМУМЮ (м.Київ), а тому наявна необхідність у видачі дублікатів виконавчих листів / т.3 а.с. 163-166/.

Ухвалою суду від 15.10.202 у задоволенні заяви нового кредитора ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про видачу дубліката виконавчого листа було відмовлено / т.3 а.с. 234-236/.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 19.03.2025 у справі № 127/2-6351/10 скасовано арешт на майно, що належить ОСОБА_1 , накладений як захід забезпечення позову відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.08.2010 у справі № 127/2-6351/10.

За результатами пошуку виконавчих проваджень в АСВП станом на 30.09.2026 відсутні відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 ..

Факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби може свідчити про те, що його було втрачено (постанова Верховного Суду від 19.04.2019 у справі № 2-1316/285/11).

Відмова у видачі дубліката виконавчого листа та поновленні строку на його пред`явлення унеможливлює примусове виконання рішення, а тому вимоги про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню за статтею 432 ЦПК України, втрачають актуальність, оскільки виконавчі листи і так не можуть бути виконані.

Отже, враховуючи, що оригінал виконавчого листа відсутній, у видачі дубліката виконавчого листа відмовлено, відсутнє відкрите виконавче провадження відносно ОСОБА_1 щодо стягнення вищезазначених сум, колегія судів приходить висновку, що заявником не доведено порушення його прав та можливий їх захист/відновлення шляхом визнання фактично відсутніх виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується апеляційним суд про те, що судом не встановлено, а заявником не доведено обставин, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчих листів, припинення зобов`язань ОСОБА_1 або про пред`явлення виконавчих листів до виконання стягувачем вже після закінчення строку. Фактична відсутність оригіналів виконавчих листів (їх втрата), відмова у видачі дублікатів і відмова в поновленні строку на пред`явлення їх до примусового виконання не є підставами, визначеними статтею 432 ЦПК України, для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Необхідність визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, може бути пов`язана не лише з тим, що виконавчий лист було видано помилково. Це може бути потрібним також у випадках, якщо стягувач подав виконавчий лист для примусового виконання після добровільного повного чи часткового виконання зобов`язань боржника за судовим рішенням або після припинення зобов`язань боржника з іншої підстави, що визначена главою 50 ЦК України чи іншим законом, оскільки зрозуміло, що двічі одне й те саме судове рішення не повинно виконуватись.

Апеляційний суд зазначає, що наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження. Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа. Визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, призведе до наслідків характерних для закінчення виконавчого провадження (частин перша статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що стягувачем пропущено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання може бути підставою для повернення виконавчого листа (пункт 2 частини четверта статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, у тому числі і заміна стягувача у виконавчому провадженні, і видача дубліката виконавчого документа, є триваючими правовідносинами до тих пір, поки судове рішення не буде виконане в порядку, передбаченому законом. Тому державний/приватний виконавець чи заявник має право звертатися до суду з відповідним поданням, заявою, направленими на виконання статті 129 Конституції України щодо обов`язковості судового рішення, стільки разів, скільки це необхідно, аби виконати судове рішення (за винятком випадків, передбачених статтею 44 ЦПК) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2024 по справі № 186/871/14-ц).

Аргументи апеляційної скарги правильні висновки суду першої інстанції не спростовують, їм була надана оцінка судом першої інстанції в ухвалі, з якою погоджується також суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24.07.2026 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

Судді: Л.О. Голота

В.В. Оніщук