Додаткове рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №127/13247/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/13247/25

Провадження № 22-з/801/136/26

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції

Доповідач:Копаничук С. Г.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа № 127/13247/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л.О., Оніщука В.В.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач : ОСББ «Магістратська 54»

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін заяву представника ОСББ «Магістратська 54» - адвоката Вдовцової Лідії Констянтинівни про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Магістратська 54» про зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Постановою Вінницького апеляційного суду від 17.09.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.05.2026 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Магістратська 54» про зобов`язання вчинити певні дії, - відмовлено.

У судовому засіданні 17.09.2026 року представник ОСББ «Магістратська 54» - адвокат Вдовцова Л.К. заявила клопотання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги з позивача на користь відповідача за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції та надала докази на підтвердження надання такої допомоги .

У судовому засіданні 17.09.2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Чернілевська Р.В., просила відмовити у задоволенні клопотання адвоката Вдовцової Л.К. про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат за надання правової допомоги, оскільки заявлені вимоги є завищеними та неспівмірними з складністю справи.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 17.09.2026 року у вказаній справі не було вирішено питання щодо розподілу судовий витрат.

23.09.2026 року представник ОСББ «Магістратська 54» - адвокат Вдовцова Л.К. звернулася до суду із заявою про ухвалення апеляційним судом додаткового рішення, у якій просила ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат між сторонами, стягнувши судові витрати з позивача на користь відповідача в розмірі 25 000грн, з яких 15 000 витрати у суді першої інстанції та 10 000 грн витрати у суді апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення у тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно ч.1, пунктів 1, 4 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Цивільне процесуальне законодавство окреслило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17 (провадження № 61-11991св20) та від 26 січня 2022 року у справі № 127/1415/20 (провадження № 61-878св21) дійшов висновків, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України».

Згідно з вимогами ст. ст. 137, 141 ЦПК України на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження заявлених витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції представником ОСББ «Магістратська 54» - адвокатом Вдовцовою Л.К. було подано до суду першої інстанції : договір про надання правової допомоги у цивільному провадженні №б/н від 22.07.2025 року, відповідно до якого розмір гонорару визначений у розмірі 15 000грн; акт виконаних робіт №12 від 10.02.2026 року, відповідно до якого замовником сплачено всього 15 000 грн.; квитанцію №12 про отримання гонорару адвокатом Вдовцовою Л.К. від ОСББ «Магістратська 54» у розмірі 15 000 грн.

На підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді представником ОСББ «Магістратська 54» - адвокатом Вдовцовою Л.К. подано до суду апеляційної інстанції: договір про надання правової допомоги у кримінальному провадженні №б/н від 29.06.2026 року, предметом якого є надання правових послуг у Вінницькому апеляційному суді, розмір гонорару визначений у розмірі 10 000грн; акт виконаних робіт №25 від 09.09.2026 року, відповідно до якого замовником сплачено всього 10 000 грн.; квитанцію про отримання гонорару адвокатом Вдовцовою Л.К. від ОСББ «Магістратська 54» у розмірі 10 000 грн

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість та співмірність розміру витрат за правничу допомогу, надану представником ОСББ «Магістратська 54» - адвокатом Вдовцовою Л.К., із її об`ємом , складністю і часом , колегія суддів враховує наступне.

Окрім того, колегія суддів враховує клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Чернілевської Р.В., яке було заявлено у судовому засіданні 17.09.2026 року про відмову у задоволенні клопотання адвоката Вдовцової Л.К. щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн та необхідності зменшення суми таких витрат. У зазначеному клопотанні представник позивача просить відмовити у стягненні вказаної суми, посилаючись на те, що заявлений розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірним з обсягом фактично наданої правничої допомоги, складністю справи та характером виконаної адвокатом роботи та необхідністю зменшення суми витрат на правову допомогу.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Враховуючи викладене, клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Чернілевської Р.В. про відмову у задоволенні клопотання адвоката Вдовцової Л.К. про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат за надання правової допомоги, а також суть спору , складність справи ,обсяг наданої правової допомоги у суді першої та апеляційної інстанції, а також необхідність дотримання судом критерію розумності та справедливості, колегія суддів вважає ,що співмірним, розумним, виходячи з конкретних обставин справи і необхідним розміром компенсації таких витрат що підлягають розподілу за результатами розгляду справи, є сума 8 000 грн ( 5 000 грн – витрати на правову допомогу у суді першої інстанції та 3 000 грн – витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції), що і буде відповідати критерію реальності (дійсності та необхідності ) , принципам справедливості, пропорційності та верховенству права.

Керуючись ст. ст. 137, 270, 381 ЦПК України,

постановив:

Заяву представника ОСББ «Магістратська 54» - адвоката Вдовцової Лідії Констянтинівни про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Магістратська 54» відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн, з яких 5 000 грн – витрати на правову допомогу у суді першої інстанції та 3 000 грн – витрати на правову допомогу апеляційному суді.

В стягненні решти вимог відмовити.

Додаткова постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий С. Г. Копаничук

судді: Л.О. Голота

В.В. Оніщук