Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №751/4629/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/4629/26

Провадження №1-кп/751/326/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024100150000462 від 01 травня 2024 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, військовослужбовця, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , такого, що на підставі ст. 89 КК України, судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407

КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24 лютого 2022 року Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з чим почав діяти воєнний стан на території України.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 459-ОС від 31 серпня 2021 року солдата ОСОБА_7 зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та на всі види забезпечення.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 238-ОС від 19 лютого 2024 року сержанта ОСОБА_7 призначено на посаду техніка-водія другої мобільної групи зв`язку відділення зв`язку ІНФОРМАЦІЯ_4 (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Під час проходження військової служби військовослужбовець військової служби за контрактом ІНФОРМАЦІЯ_3 сержант ОСОБА_7 відповідно до положень Військової присяги та вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов`язки, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

В свою чергу, військовослужбовець військової служби за контрактом сержант ОСОБА_7 , грубо порушуючи встановлений у Державній прикордонній службі України порядок проходження військової служби

15 квітня 2024 року о 08 годині 00 хвилин в порушення вимог статей 17, 65 Конституції України, пунктів 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та не з`явився вчасно без поважних причин зі звільнення до місця дислокації ІНФОРМАЦІЯ_4 (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою:

АДРЕСА_3 .

10 березня 2026 року ОСОБА_7 був затриманий уповноваженою особою за місцем фактичного проживання, за адресою:

АДРЕСА_2 , чим припинено його протиправну діяльність.

Так, сержант ОСОБА_7 обов`язки військової служби з 08 години

00 хвилин 15 квітня 2024 року по 09 березня 2026 року не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов`язків не вживав, а займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням служби.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, визнав повністю та беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, зокрема надав показання про те, що він з

01 вересня 2021 року пішов служити по контракту до ІНФОРМАЦІЯ_3 в АДРЕСА_4 на посаді водія. У 2023 році його перевели в комендатуру. Понад три місяці він виконував бойові завдання в Донецькій області, а в листопаді 2023 року була ротація і він повернувся на службу до м. Чернігова. У грудні 2023 року він одружився і дружина завагітніла, тому він хотів перевестися на тилову посаду, у зв`язку з чим до командування неодноразово подавав відповідні рапорти. Після зміни кадрів, його перевели в Донецькій загін, проте з таким рішенням командування він був не згоден, оскільки вагітність у дружини проходила важко і він хотів бути поруч. Саме тому весною 2024 року він не прибув до місця несення служби. Весь час знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , де проживав з дружиною та займався дитиною. 10 березня 2026 року його затримали за місцем проживання.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 вказав, що щиро розкаюється у вчиненому і просить його суворо не карати, має намір піти служити до Збройних Сил України, коли знайде підходящу для того військову частину.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції останнього, за згодою всіх учасників процесу, суд провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням процесуальних документів щодо руху кримінального провадження, доказів на підтвердження процесуальних витрат і речових доказів, а також матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у кримінальному провадженні. Судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому розгляд кримінального провадження проводився щодо обвинуваченого ОСОБА_7 в межах пред`явленого йому обвинувачення. За встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_7 , які виразились у нез`явленні військовослужбовця вчасно без поважних причин на службу зі звільнення, вчиненому в умовах воєнного стану, суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Європейський Суд з прав людини також неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання – конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому

ОСОБА_7 , суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, конкретні обставини його вчинення, дані про особу ОСОБА_7 , який на підставі ст. 89 КК України судимості не має (а.с. 92), є військовослужбовцем (а.с 95-114), брав участь у заходах з відсічі збройної агресії російської федерації проти України в зоні активних бойових дій в межах Донецької області (а.с. 38), одружений (а.с. 36), має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 35), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 89, 142).

Встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного призначення покарання, тому суду необхідно всебічно досліджувати матеріали провадження щодо наявності таких обставин і у вироку наводити мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_7 , суд визнає щире каяття.

Так, щире каяття засвідчує критичну оцінку винним вчиненого ним злочину, співчуття до потерпілих, прагнення зменшити негативні наслідки його протиправної поведінки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_7 повністю визнав свою провину і розкаявся і вчиненому, надавши критичну оцінку своїм вчинкам. Повідомив суду про те, що має намір служити в Збройних Сила України, коли знайде відповідну військову частину.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 , судом не встановлено.

За таких обставин, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують покарання, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вбачає підстави для призначення покарання в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Зарахування строку попереднього ув`язнення обвинуваченому

ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили слід вирішити відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді застави до набрання вироком законної сили слід залишити без зміни.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 72, 407 КК України, статтями 2, 94, 368-371, 373-374, 376, 381-382, 392-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту його затримання в порядку виконання вироку.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання ОСОБА_7 зарахувати попереднє ув`язнення з моменту фактичного затримання

10 березня 2026 року по 11 травня 2026 року – день звільнення ОСОБА_7 з Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор», у зв`язку з внесенням застави, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1