Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №552/8821/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/8821/25 Номер провадження 22-ц/814/3067/26Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Дряниця Ю.В.,

судді Дорош А.І., Лобов О.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником - адвокатом Шелудько Оксаною Олександрівною,

на рішення Київського районного суду м.Полтави від 03 квітня 2026 року, постановлене суддею Турченко Т.В.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

14.10.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося в суд із указаним позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №972911 від 31.08.2023 у розмірі 82 390,00 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 442,40 грн та витрати на правову допомогу, які склали 8 000,00 грн.

В обґрунтування підстав позову зазначає, що 31.08.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту NewShort №972911, за умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 11 000,00 грн. Відповідач, користуючись коштами наданими йому кредитодавцем, не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання - не вносив платежі, передбачені умовами договору на повернення отриманих коштів, а також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов договору у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 82 390,00 грн, із якої: 11 000,00 грн -заборгованість за тілом кредиту; 71 390,00 грн -заборгованість за відсотками.

21.06.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №21062024, за яким останній набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту NewShort №972911 від 31.08.2023.

Позивачем вжито заходів досудового врегулювання спору та направлено позичальнику досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, яка залишена останнім без належного реагування. Із підстав викладеного позивач просить суд захистити порушене право згідно із заявленими позовними вимогами.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 03.04.2026 позов задоволено; стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №972911 від 31.08.2023 у розмірі 82 390,00 грн, понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 442,40 грн та витрати на правову допомогу, які склали 8 000,00 грн, а всього 92 812,40 грн.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем підтверджено належними доказами, що відповідач, будучи обізнаним із істотними умовами кредитного договору, допустив порушення умов зобов`язання, унаслідок чого утворилася заборгованість за тілом кредиту та відсотками у розмірі заявленому до стягнення.

Не погодившись із таким рішенням відповідач, в інтересах якого діє представник - адвокат Шелудько О.О., оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заперечує факт погодження позичальником істотних умов кредитування, оскільки кредитний договір, як і графік розрахунків до нього та паспорт споживчого кредиту, не містять електронного підпису позичальника. Тоді як надані стороною позивача докази подані лише у вигляді сканованих копій документів, попередньо одноособово складених первинним кредитором, а відтак, не доводять наявність волевиявлення позичальника на прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення такого правочину.

Наголошує на відсутності доказів, які б підтверджували використання чи накладення електронного підпису. Зокрема, доказів надсилання позичальнику смс-повідомлення на укладення електронного договору, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, реєстрації, створення особистого кабінету та проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Заперечує проти врахування в якості належного доказу довідки ТОВ «Селфі Кредит» про ідентифікацію особи позичальника, як такої, що фактично самого процесу проведення ідентифікації.

Указує на відсутність доказів, які б підтверджували направлення одноразового ідентифікатора «В419» відповідачеві, як і його використання позичальником. При цьому стороною позивача не надано суду для дослідження оригінал кредитного договору, що унеможливлює здійснення перевірки достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа. Тоді як за відсутності демонстрації позивачем місця збереження кредитором електронних даних та інформації про вчиненні в системі дії неможливо встановити будь-який зв`язок між вказаними позивачем обставинами та діями, у тому числі створеній первісним кредитором односторонньо візуальній формі послідовності дій.

Вважає, що позивачем не доведено належними доказами факт набуття ним права вимоги до відповідача, оскільки договір факторингу не містить інформацію про кредитні договори, за якими передається право вимоги, а також даних про особу-боржника, відомостей щодо суми заборгованості та інші необхідні відомості для такого виду договорів.

Додатково наголошує, що наданий позивачем Витяг з Реєстру Боржників до Договору факторингу №21062024 від 21.06.2024 не є належним доказом наявності заборгованості, оскільки не встановлює реальне виконання чи невиконання кредитного договору боржником/відповідачем. При цьому даний документ не містить відомостей про те, станом на яку дату нараховано заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, всі суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, напрямки та підстави їх нарахування та відсутні відомості про те, що матеріали кредитної справи передавались новому кредитору.

Наголошує, що заявлений до стягнення розмір заборгованості, а саме, 71 390,00 грн є неспівмірним до тіла кредиту, яке склало 11 000,00 грн та за правилами пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими.

Вважає постановлений до стягнення розмір правничих витрат надмірним та не підтвердженим належними доказами. Зокрема, позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт сплати позивачем винагороди за надану правову допомогу та рахунки про оплату, виставлені АО «Апологет».

Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

12.08.2026 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 31.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №972911 про надання споживчого кредиту по продукту NewShort.

Укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС товариства (п.1.1. договору).

Сума кредиту (загальний розмір) складає 11000,00 грн. Тип кредиту - кредит (п.1.3. договору). Строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п.1.4. договору).Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: Стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. цього договору (п.1.5.1. договору). Знижена процентна ставка 0,77% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 30.09.2023 або протягом 3 календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснити часткове дострокове повернення кредиту. Споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку із чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Крім того, споживач може отримати індивідуальну знижку, якщо до вказаної дати здійснить часткове/повне дострокове повернення кредиту, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою буде перераховано за зниженою процентною ставкою до дати часткового/повного дострокового повернення кредиту (включно) (п.1.5.2. договору).

Мета отримання кредиту - споживчі потреби (п.1.6. договору).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 47541,10% річних (п.1.7.1 договору); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 15373,64% річних (п.1.7.2. договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 98120,00 грн (п.1.8.1. договору); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 93401,00 грн (п.1.8.2. договору).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п.2.1. договору).

Розділ 10 договору містить відомості про реквізити сторін, зокрема особу позичальника: ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; паспорт НОМЕР_3 , виданий 5312 15.06.2022; місце проживання: АДРЕСА_1 ; номер мобільного телефону НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором В419 31.08.2023 17:13:43 ОСОБА_1 .

Додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту №972911 від 31.08.2023 є Графік платежів, який містить відомості про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором В419 31.08.2023 17:13:43 ОСОБА_1 .

Передувало укладенню такого договору ознайомлення позичальником із паспортом споживчого кредиту; інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), який містить відомості про істотні умови зобов`язання та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором В419 31.08.2023 17:13:44 ОСОБА_1

ТОВ «Селфі Кредит» складено довідку про ідентифікацію, якою підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено договір№972911 від 31.08.2023 ідентифікований товариством. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатором В419; час відправки ідентифікатора позичальнику 31.08.2023 17:11:56; номер телефону НОМЕР_4 .

ТОВ «Пейтек» листом №20250422-449 від 22.04.2025 повідомлено, що між ТОВ «Селфі Кредит» та товариством укладено договір про організацію переказу грошових коштів №03052022-1 від 03.05.2022.

Відповідно до зазначеного договору успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит»: 31.08.2023 17:16:04 на суму 11000,00 грн. Номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - са37с153-а82с-48е5-9е21-43ее35е4b0d8. Номер транзакції в системі ТОВ «Селфі Кредит» - fb8e852c19ee1c33fe9312156c46ec0f Session ID - 021129916167. Сайт торгівця - htth://selfiecredit.com.ua. Код авторизації - 111654. Банк-еквайр - АТ «ПУМБ». Призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 ,

ТОВ «Селфі Кредит» складено розрахунок заборгованості за договором №972911 від 31.08.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 21.06.2024, за змістом якого загальна сума заборгованості склала 82 390,00 грн, із якої: 11 000,00 грн -заборгованість за тілом кредиту; 71 390,00 грн - заборгованість за відсотками.

До позовної заяви стороною позивача додано Правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Селфі Кредит» (нова редакція), затверджені наказом товариства №15-ФК від 15.10.2022.

21.06.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» (клієнт) та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» (фактор) укладено договір факторингу №21062024, за яким останній набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту NewShort №972911 від 31.08.2023, що підтверджується копіями: витягу із Реєстру боржників від 21.06.2024; акту прийому-передачі права вимоги від 21.06.2024; платіжною інструкцією №3392 від 21.06.2024 у розмірі 2 479 762,78 грн.

14.10.2025 ТОВ «ФК «Кредит Капітал» складено на ім`я ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 82390,00 грн.

АТ КБ «ПриватБанк» листом від 18.02.2026 повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Також на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_7 ( НОМЕР_8 ). Клієнт ОСОБА_1 верифікований шляхом підписання Анкети-заяви ідентифікації клієнта від 06.02.2023. Повідомлено, що по рахунку НОМЕР_7 ( НОМЕР_8 ) було зарахування коштів на суму 11000,00 грн за період 31.08.2023.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із підстав доведеності належними доказами, не спростованими відповідачем, факту укладення кредитного договору та порушення умов зобов`язання за ним, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню за тілом кредиту та відсотками.

Апеляційний суд, переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, із такими висновками суду першої інстанції погоджується з таких підстав

Стосовно укладення кредитного договору та погодження позичальником істотних умов зобов`язання за ним, колегія суддів ураховує наступне

Відповідно до вимог статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

За правилами частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду, із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо ж електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису (не КЕП чи УЕП), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться.

Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документу до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

Так, згідно із частиною першою статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

При цьому, згідно із частиною третьою статті 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Водночас частиною п`ятою цієї статті передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Як убачається із матеріалів справи, відповідач, диспозитивно розпорядившись належними йому процесуальними правами, не ініціював питання витребування у позивача електронного доказу (кредитний договір), а тому за правилами частини четвертої статті 12 ЦПК України несе ризик настання наслідків із цим пов`язаних.

Натомість, на доведення факту укладення кредитного договору позивачем надано суду: паперову копію договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту NewShort №972911 від 31.08.2023 з додатками та Паспортом споживчого кредиту, які містять відомості про істотні умови кредитування, а сам правочин містить підписи первісного кредитора та електронний підпис позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора. Крім цього реквізити сторін договору мають інші персональні відомості про особу відповідача, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір, підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження існування кредитного зобов`язання.

Доказів, що ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім суду не надано, а відтак, не спростовано презумпцію правомірності правочину. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19.

Згідно із п.2.1. договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

АТ КБ «ПриватБанк» підтверджено, що саме на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 в банку емітовано картку № НОМЕР_7 ( НОМЕР_8 ), а також, що по вказаному рахунку мало місце зарахування коштів на суму 11 000,00 грн за період - 31.08.2023.

Доводів, які б спростовували презумпцію правомірності такого правочину, апеляційна скарга не містить, як і спростувань фактичного отримання кредитних коштів та їх використання у спірний період, а тому суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку щодо підставності стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11 000,00 грн.

Твердження сторони відповідача про відсутність волевиявлення позичальника на укладення такого правочину, колегія суддів до уваги не приймає, як такі, що зводяться до загального цитування судової практики, сформованої з відмінних фактичних обставин. Натомість, у справі, яка переглядається, наявні належні та допустимі докази, які у своїй сукупності дозволяють установити, що без дотримання процедури верифікації клієнта та введення ним одноразового ідентифікатора, алгоритм дій первинного кредитора не допускає зарахування кредитних коштів на картковий рахунок позичальника емітований на його ім`я АТ КБ «ПриватБанк».

Стосовно підставності стягнення заборгованості за процентами та справедливості її розміру, колегія суддів ураховує наступне

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

22.11.2023 прийнято Закон України №3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»; пунктом 5 Розділу І Закону №3498-IX внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», серед іншого, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частинами 4-8:

4. Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/tх100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

5. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

6. Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги до складових розрахунку денної процентної ставки з метою уникнення недобросовісних практик розрахунку денної процентної ставки.

Речення перше пункту 9 частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» викладено у редакції: У договорі про споживчий кредит зазначаються: 9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 такого змісту: "Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України (№3498-IX) "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %".

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, сформованими у постанові від 07.09.2026 по справі №552/672/23:

- норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України №3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure;

- за загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року. Парламент мав на увазі строк кредитування чи строк, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова;

- Законом України №3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки - максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %;

- тому якщо договір про споживчий кредит вчинений 13 травня 2021 року, то щоб правила Закону від 22 листопада 2023 року № 3498-IX про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на такий договір необхідно, щоб строк кредитування чи строк, на який надається кредит було продовжено після 24 грудня 2023 року.

У справі, яка переглядається кредитні правовідносини виникли 31.08.2023 на підставі укладеного між сторонами договору №972911, строком дії 360 днів, а тому на нього поширюються правила про максимальний розмір денної процентної ставки визначеної Законом України №3498-IX.

Здійснюючи первірку розрахунку розміру заборгованості за відсотками апеляційний суд виходить з наступного: за період із 31.08.2023 по 29.09.2023 до стягнення підлягає 2 541,00 грн ((11 000,00 грн х 0,77% (знижена відсоткова ставка) х 30 днів); за період із 30.09.2023 по 21.04.2024 до стягнення підлягає 49 610,00 грн ((11 000,00 грн х 2,2% (п.1.5.1. договору) х 205 днів); за період із 22.04.2024 по 19.08.2024 до стягнення підлягає 19 800,00 грн ((11 000,00 грн х 1,5%) х 120 днів); за період із 20.08.2024 по 24.08.2024 до стягнення підлягає 440,00 грн ((11 000,00 грн х 1,0%) х4 днів), а всього 72 391,00 грн, із яких позивачем заявлено до стягнення 71 390,00 грн.

Такий розмір стягнення заборгованості за відсотками стороною відповідача не спростовано, а наведена ним в мотивах апеляційної скарги практика судів апеляційної інстанції не є релевантною та такою, що за правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України обов`язковою до врахування.

Стосовно відступлення права вимоги за кредитними договорам, колегія суддів ураховує наступне

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У відповідності до статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно із позицією Верховного Суду, сформованою у справі №905/306/17 від 18.10.2023, для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Як убачається із матеріалів справи, укладаючи договір факторингу, сторони обумовили відступлення Портфелю заборгованості, загальний розмір заборгованості боржників, перелік яких викладено у відповідних реєстрах, складає 159 218 126,24 грн; тоді як право вимоги до боржників переходять до фактора після підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру боржників, який складено 21.06.2024.

Такі умови договору не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки. Посилання відповідача у доводах апеляційної скарги на той факт, що договір факторингу не містить інформацію про кредитні договори, за якими передається право вимоги, а також дані про особу-боржника, відомості щодо суми заборгованості та інші необхідні відомості для такого виду договорів, колегія суддів до уваги не приймає. Оскільки, як раніше наголошувалося, конкретний перелік кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до договору, а саме в реєстрі боржників, який містить відповідну індивідуалізацію предмету договору.

Стосовно стягнення правничих витрат, колегія суддів ураховує наступне

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.

При постановленні рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції наведені норми процесуального права та позицію Верховного Суду правильно застосував, врахувавши, як особливості предмета спору, так і складність справи, витрачений адвокатом час та обсяг наданих ним послуг (складання процесуальних документів), постановивши до стягнення правничі витрати у розмірі 8 000,00 грн.

Підстав вважати, що при визначенні розміру стягнення правничих витрат районний суд не врахував критерії реальності адвокатських витрат, колегія суддів відхиляє, оскільки їх перелік змістовно викладено у мотивах оскаржуваного рішення. Тоді як, згідно зі сталою позицію Верховного Суду, надання суду банківських чи касових документів про фактичну сплату гонорару адвокату не є обов`язковою умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до загального цитування норм цивільного-процесуального закону та позиції Верховного Суду, яка не є релевантною до спірних правовідносин. Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення районного суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником - адвокатом Шелудько Оксаною Олександрівною, - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м.Полтави від 03 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.В. Дряниця

Судді А.І. Дорош

О.А. Лобов