Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №539/2788/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/2788/25 Номер провадження 22-ц/814/1782/26Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Лобова О.А., Панченка О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Державна казначейська служба України, про відшкодування майнової та моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду від 26 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2025 року позивач ОСОБА_1 , 11.06.2025 звернувся до Лубенського районного суду Полтавської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив стягнути на його користь в якості відшкодування завданої майнової шкоди грошові кошти у розмірі 37 740 грн, у відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 10 000 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 30.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 1535 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. На підставі заяви ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.01.2025 року державним виконавцем Хорольського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області було відкрито 05.03.2025 року ВП № 77378623 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у сумі 17 000 грн. (подвійний розмір 34 000 грн.), накладено арешт на грошові кошти на підставі постанови про арешт коштів боржника від 05.03.2025 за виконавчим провадженням №77378623, винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 05.03.2025 за виконавчим провадженням №77378623, винесено постанови про стягнення виконавчого збору від 05.03.2025 за виконавчим провадженням №77378623 та примусове списання грошових коштів з його рахунків у загальній сумі 37 740,00 грн., після чого було знято арешт з коштів відповідно до постанови про зняття арешту з коштів від 06.03.2025 у зв`язку з надходженням на депозитний рахунок Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції коштів достатніх для погашення боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у повному обсязі та закінчено виконавче провадження №77378623 на підставі постанови від 10.03.2025 про закінчення виконавчого провадження.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 07.04.2025 визнано протиправною та скасовано постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 від 30.10.2024 за № 1535 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КупАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу 17 000,00 грн., закрито провадження у адміністративній справі, яке набрало законної сили 29.04.2025. Керуючись ч. 1 ст. 296 КупАП, а також приписами Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 за №787, він звернувся на підставі заяви про повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів від 06.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як контролюючого органу у розумінні положень п. 5 Порядку №787, оскільки саме на виконання його рішення було здійснено Хорольським ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції примусове списання грошових коштів з його рахунків відкритих в банках у розмірі 34 000,00 грн. та перерахування їх до бюджету, відповідно до платіжної інструкції від 07.03.2025 за №2696. Однак, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 не було здійснено (вчинено) належних дій, передбачених приписами Порядку №787, а саме не надано до Казначейства або головного управління Казначейства висновку (повідомлення) про повернення (перерахування) помилково зарахованого до бюджету платежу на підставі платіжної інструкції від 07.03.2025 за №2696 у розмірі 34 000,00 грн. з метою здійснення Головними управліннями Казначейства, Казначейством процедури повернення (перерахування) помилково зарахованого до бюджету платежу на підставі платіжної інструкції від 07.03.2025 за №2696 у розмірі 34 000,00 грн., у зв`язку з чим стягнені грошові кошти у розмірі 34 000,00 грн. не було повернуто. Окрім цього, в результаті винесення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправної постанови від 30.10.2024 за №1535 та подальшим поданням заяви від 29.01.2025 про відкриття виконавчого провадження та стягнення штрафу, на підставі якої відкрито виконавче провадження №77378623 і стягнуто повністю та перераховано платіжною інструкцією від 07.03.2025 за №2696 грошові кошти у сумі: 34000,00 грн., він поніс додаткові витрати у вигляді сплати виконавчого збору у розмірі 3 400,00 грн. та виконавчих витрат у розмірі 340,00 грн. Вказує, що оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_1 та не має статусу юридичної особи, то належним відповідачем у даній справі є ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вважає, що понесені ним витрати у загальній сумі 37 740,00 грн. є збитками та підлягають відшкодуванню.

Також зазначає, що в результаті винесення посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправної постанови про накладення адміністративного стягнення з подальшим поданням заяви про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання рішення та вчинення Хорольським ВДВС у Лубенському районі Полтавської області сукупності дій в рамках відкритого ВП №77378623, що полягали в накладені арешту на грошові кошти, що містилися на відкритих йому рахунках в банках та примусовому списанні всіх належних йому коштів, що містилися на відкритих рахунках в банках, йому завдано значної моральної шкоди, яку оцінює у 10 000 грн., що виявилася у страху і тривозі, тобто позбавлення коштів для існування викликало у нього постійне відчуття незахищеності, страх перед майбутнім, неможливість задовольнити базові потреби (харчування, оплата комунальних послуг, придбання ліків тощо), постійному перебуванні у стані нервового напруження у зв`язку з позбавленням коштів для існування, почутті безпорадності та приниження, тобто він відчував себе безпорадним у цій ситуації, не маючи змоги забезпечити себе необхідним, що викликало у нього глибоке почуття приниження, власної неспроможності та сорому, втраті гідності та самоповаги, яка полягала в неможливості самостійно забезпечити свої потреби, що негативно вплинуло на його самооцінку та почуття власної гідності, таким чином, він відчував себе залежним та безправним.

Вказує, що відповідачем завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення свідчить про те, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а тому застосуванню підлягає Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року № 266/94-ВР, що не суперечитиме суті цивільного законодавства.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 26 грудня 2026 року позов ОСОБА_1 – задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 2 000 грн.

У задоволенні іншої частини позову – відмовлено.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у сумі 193,20 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , вважає його таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а також з порушенням принципу ефективного судового захисту.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що районний суд в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не надав належної правової оцінки доводам і доказам позивача, по суті спір не вирішив, тому дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову.

Зазначає, що в результаті виконання незаконної постанови від 30.10.2024 за №1535 позивач поніс майнові втрати у вигляді сплаченого штрафу, а також додаткові витрати у вигляді сплати виконавчого збору у розмірі 3 400,00 грн та виконавчих витрат у розмірі 340,00 грн, які прямо пов`язані з виконанням незаконного рішення органу влади і підтверджені відповідними доказами долученими до матеріалів справи.

Таким чином вважає, що він поніс майнові втрати саме внаслідок незаконного рішення відповідача через дії його відокремленого підрозділу, шляхом видання незаконного акту індивідуальної дії - постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.10.2024 за №1535 про накладення штрафу та проведення виконавчих дій. Дана постанова призвела до зменшення майна позивача у вигляді незаконно стягнутих коштів та інших витрат, пов`язаних із виконанням акту індивідуальної дії.

Прохав суд апеляційної інстанції рішення районного суду першої в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 37 740,00 грн, скасувати, ухвалити у відповідній частині нове - про повне задоволення позовних вимог позивача щодо відшкодування завданої майнової шкоди. Вирішити питання судових витрат.

Відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду не повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_1 (абзац 2 п.7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022 за № 154), а тому саме ІНФОРМАЦІЯ_4 є юридичною особою публічного права.

Згідно з постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 полковника ОСОБА_2 № 1535 від 30.10.2024 року, ОСОБА_1 28 жовтня 2024 року в особливий період своєчасно не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки військово-облікових даних та проходження військово-лікарської комісії, що є порушенням правил перебування військовозобов`язаних на військовому обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року за №1487, ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року за №560. Правопорушення вчинене в особливий період, що передбачене ст. 210 ч. 3 КУпАП. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 17000, 00 гривень, що слідує із рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 07 квітня 2025 року (справа № 548/641/25, провадження № 2-а/548/17/25).

29.01.2025 року за вих. № 1Ю/816/10 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 направлено заяву до Хорольського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про відкриття виконавчого провадження про стягнення штрафу у сумі 34 000 грн. згідно постанови № 1535 від 30 жовтня 2024 року, у зв`язку із несплатою у визначений законом термін (а.с.12).

Постановою державного виконавця Хорольського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.03.2025 відкрито ВП № 77378623 з виконання постанови № 1535 від 30.10.2024 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у сумі 17 000 грн. (подвійний розмір 34 000 грн.) (а.с.18).

Постановою державного виконавця Хорольського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.03.2025 у ВП № 77378623 накладено арешт на грошові кошти боржника в межах суми стягнення 37 740 грн. (а.с.17).

Постановами державного виконавця Хорольського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.03.2025 у ВП № 77378623 визначено витрати виконавчого провадження у сумі 340 грн. та виконавчий збір у сумі 3400 грн.(а.с.21-22).

ОСОБА_1 було сплачено штраф у сумі 34 000 грн. у ВП № 77378623, що підтверджується Платіжною інструкцією № 2696 від 07 березня 2025 року (а.с.16).

З виписки по рахунку за 06.03.2025 руху коштів по картці за 06.03.2025 слідує, ОСОБА_1 оплатив витрати по виконавчому провадженню № 77378623 у сумі 102 грн., 130 грн., 20 093, 63 грн. та 18 000, 05 грн. (а.с.8-11).

Постановою державного виконавця Хорольського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від -06.03.2025 знято арешт з рахунків, що належать боржнику ОСОБА_1 , у зв`язку із надходженням на депозитний рахунок відділу коштів достатніх для погашення боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (а.с.20).

Постановою державного виконавця Хорольського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.03.2025 закінчено ВП № 77378623, у зв`язку із сплатою суми боргу 34 000 грн. у повному обсязі згідно платіжної інструкції № 2696 від 07.03.2025 та винагороди виконавця 3400 грн. (а.с.19).

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 07 квітня 2025 року (справа № 548/641/25, провадження № 2-а/548/17/25) адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 полковника ОСОБА_2 № 1535 від 30.10.2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КупАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу 17000, 00 гривень, закривши провадження у даній адміністративній справі (а.с.73-75).

06 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про повернення коштів до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій вимагав протягом 10 календарних днів з дня отримання даної заяви, розглянути її та на виконання п.5 Порядку № 787 підготувати та надати до Казначейства висновок (повідомлення) про повернення (перерахування) помилково зарахованого до бюджету платежу на підставі платіжної інструкції від 07.03.2025 за № 2696 у розмірі 34 000 грн., у зв`язку із скасуванням у судовому порядку рішення (постанови № 1535 від 30.10.2024) ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13).

Вказану заяву ОСОБА_1 надіслав рекомендованим листом з повідомленням та описом вкладення через Укрпошту на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14-15). Доказів отримання ІНФОРМАЦІЯ_3 заяви про повернення коштів матеріали справи не містять. Із офіційного сайту Укрпошта за трекінгом 0406000093218 інформація відсутня.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх порушених прав в частині стягнення сплаченого штрафу у сумі 34 000 грн та виконавчого збору у сумі 3 400 грн в якості відшкодування майнової шкоди, оскільки заявлені вимоги не є ефективним способом захисту.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати виконавчого провадження в сумі 340,00 грн. не підлягають відшкодуванню, оскільки відповідне зобов`язання відсутнє в Законі України "Про виконавче провадження" і вказані кошти не можна вважати безпідставно набутими, оскільки були стягнуті у зв`язку з фактичним виконанням. Кошти витрат виконавчого провадження зараховані на відповідні рахунки Державної виконавчої служби, які компенсують витрати виконавчого провадження. Однак позивач не визначав ВДВС відповідачем у справі, що також унеможливлює стягнення відповідних витрат.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі ст.1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Вказане узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі №911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18 (пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі №922/614/19 (пункт 52), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 109)).

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21.

Отже, на спірні правовідносини поширюються приписи ст.1212 ЦК України, відповідно частини першої до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц зазначено, що «у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, а ніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Тому, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia».

Таким чином, суд мав застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, суд першої інстанції в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, тому дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення майнової шкоди у розмірі 37 400,00 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди підлягає скасуванню, з ухваленням нового, в цій частині, яким позовні вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відшкодування майнової шкоди необхідно задовольнити частково, стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 37 400,00 грн.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами місцевого суду про те, що зобов`язання відшкодувати витрати виконавчого провадження в сумі 340,00 грн. відсутнє в Законі України "Про виконавче провадження" і вказані кошти не можна вважати безпідставно набутими відповідачем, оскільки були стягнуті у зв`язку з фактичним виконанням.

При цьому, кошти витрат виконавчого провадження зараховуються на відповідні рахунки Державної виконавчої служби, які компенсують витрати виконавчого провадження.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц, провадження №14-505цс19, зазначено, що суд апеляційної інстанції зробив висновок, що суд першої інстанції, розглядаючи заяву, дійшов обґрунтованого висновку щодо юрисдикції розгляду зазначеного спору, однак помилково залишив заяву без розгляду, не врахувавши, що, якщо судова справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, ніж те, в межах якого подано відповідну заяву, то суд має відмовити у відкритті провадження або закрити провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрите. Разом з тим, якщо вирішення спору має розглядатися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства, то згідно з вимогами частини першої статті 377, пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України провадження у цивільній справі підлягає закриттю. Таким чином, якщо при розгляді заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, визначено, що існує спір про право і справа має розглядатися за правилами того судочинства, за яким подано цю заяву, проте в порядку позовного провадження, то суд залишає заяву без розгляду. У випадку якщо справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, ніж подано заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, то суд відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрито.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Оскільки суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про можливість розгляду позовної вимоги про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 340,00 грн. за правилами позовного провадження цивільного судочинства, а також враховуючи, що позовні вимоги підлягають розгляду за правилами позовного провадження адміністративного судочинства, є підстави для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині із закриттям провадження у справі.

Рішення суду у частині відшкодування моральної шкоди не оскаржується, а тому, відповідно до приписів ст.367 ЦПК України його законність і обґрунтованість апеляційним судом не перевіряється.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнуваньнеобхідно стягнути судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 960,24 грн. та за подання апеляційної скарги пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 1 440,36 грн., а всього 2 460,60 грн.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 26 грудня 2025 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди – скасувати. Ухвалити нове рішення в цій частині.

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Державна казначейська служба України, про відшкодування майнової шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 37 400,00 грн.

Провадження у цивільній справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 340,00 грн. – закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення з позовом про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 340,00 грн. до суду адміністративної юрисдикції.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 460,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

О.А. Лобов