Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №159/2460/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/2460/26 Головуючий у 1 інстанції: Смалюх Р. Я.

Провадження № 22-ц/802/1294/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів: Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2026 року

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 19 березня 2025 року між товариством та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в електронній формі укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1528-0582 продукту «MaxiKasa» (далі – кредитний договір).

Позивач зазначав, що товариство згідно з умовами договору та додаткових угод до нього від №№ 1-5 від 29 квітня 2025 року, від 30 квітня 2025 року, від 03 травня 2025 року, від 28 травня 2025 року та від 04 липня 2025 року зобов`язалося надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту – 21 900 грн, строк кредитування - 300 календарних днів, базовий період – 14 календарних днів, знижена відсоткова ставка – 0,90% в день, стандартна відсоткова ставка – 1,00% в день, комісія за видачу кредиту – 20% від суми кредиту.

Відповідачу кредит наданий шляхом перерахування грошових коштів на зазначений ним картковий рахунок.

Однак, свої зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 18 березня 2026 року у неї утворилася заборгованість, загальний розмір якої становить 75 356 грн 32 коп., з яких: 19 159 грн 11 коп. – заборгованість за кредитом, 46 500 грн 79 коп. - заборгованість за нарахованими процентами, 9 696 грн 42 коп. – заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Ураховуючи наведене, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №1528-0582 від 19 березня 2025 року у розмірі 75 356 грн 32 коп., а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2026 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1528-0582 від 19 березня 2025 року у розмірі 52 224 грн 85 коп.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Федорова Д. К., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в повному обсязі, а також стягнути з відповідача на користь товариства понесені у суді апеляційної інстанції судові витрати.

На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову у цій справі. Умовами кредитного договору та Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) чітко визначено порядок повернення кредиту та черговість погашення заборгованості. При цьому, відповідач правом споживача відмовитися в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористалася та продовжувала користуватися кредитом на погоджених між сторонами умовах. Крім того, включення до тексту кредитного договору умов про сплату відповідачем комісії за надання кредиту і подальше нарахування товариством зазначеної комісії та витребування її від відповідача є законним та обґрунтованим, оскільки вони базуються на чинних нормах спеціального законодавства України, які регламентують питання щодо саме надання споживчих кредитів. Відповідач підписала кредитний договір, який містить умови щодо встановлення комісії за надання кредиту, що свідчить про її обізнаність щодо включення вказаної комісії до загальних витрат за кредитним договором. Однак, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що встановлення кредитодавцем комісії є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними, оскільки Закон України «Про споживче кредитування» прямо передбачає право кредитодавця встановлювати комісію та є спеціальним нормативним актом, який регулює відповідні правовідносини, і його норми мають пріоритет над загальними положеннями ЦК України. Відповідно, умови кредитного договору, що передбачають комісію, повністю узгоджуються із законодавством і не можуть вважатися недобросовісними, як зазначає суд першої інстанції. Відповідач підписуючи кредитний договір погодилася з його умовами, тому вимоги товариства є правомірними. Крім того, згідно з розрахунком заборгованості товариством не здійснювалось нарахування (штрафу, пені) за порушення умов договору. Також посилалася на те, що погашення кредитної заборгованості відповідача з врахуванням здійснених нею платежів товариством проводилося згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», проте судом першої інстанції розрахунок заборгованості у цій справі зроблений неправильно, не у відповідності до наведеної правової норми. Вважає, що товариство законно нараховувало відповідачу проценти за користування кредитом протягом строку кредитування, а також проценти річних на підставі ст. 625 ЦК України, а після закінчення строку кредитування припинило їх нарахування, що відображено у розрахунку заборгованості. За наведених обставин, у суду першої інстанції були відсутні підстави для зменшення розміру кредитної заборгованості, а тому вимоги товариства підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подала.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 30 вересня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 березня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, в електронній формі укладений кредитний договір № 1528-0582. Договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (номер ідентифікатора) А3021. Відповідач підписала також Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) та додатки №№ 2, 3 до кредитного договору (таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором (графіки платежів за договором за зниженою та стандартною ставками)) електронним підписом одноразовим ідентифікатором (номер ідентифікатора) А3021. Відповідач також підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором (номер ідентифікатора) А5389 Паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, а також додаток до нього.

Відповідач ОСОБА_1 ознайомилася з умовами і порядком надання кредиту та підтвердила свою згоду на приєднання до умов кредитування та отримання кредитних коштів.

Згідно з п. 2.2. кредитного договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту – 8 000 грн (пункти 2.4., 4.1.); строк кредитування - 300 календарних днів (п. 4.10.); базовий період – 14 календарних днів (п. 4.4.); знижена відсоткова ставка – 0,90% в день, стандартна відсоткова ставка – 1% в день (пункти 4.6., 10.2., 10.4.); комісія за видачу кредиту – 20% від суми кредиту (п. 4.7.).

За прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням 401500% річних від суми заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України, при цьому проценти річних нараховуються у сумі, що не перевищує 2% від неповернутої суми кредиту за кожен день прострочення. Сукупна сума нарахованих процентів річних та інших штрафних платежів не може перевищувати половини суми одержаного кредиту (п. 8.2.).

У разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту на строк понад один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом (п. 8.3.)

Умовами договору прямо передбачено право кредитора передавати свої права та обов`язки (відступати право вимоги) іншим третім особам без згоди позичальника (п. 12.9.5.).

У розділі 13 кредитного договору сторони зазначили свої реквізити, зокрема, відповідач зазначила свої анкетні та паспортні дані, РНОКПП, електронну адресу та номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .

До кредитного договору між сторонами було укладено п`ять додаткових угод (від 29 квітня 2025 року, від 30 квітня 2025 року, від 03 травня 2025 року, від 28 травня 2025 року та від 04 липня 2025 року), згідно з умовами яких позичальнику поетапно надавалися додаткові грошові кошти у кредит (докредитування) на загальну суму 13 400 грн (відповідно 5 000 грн, 2 000 грн, 2 500 грн, 2 700 грн та 1 200 грн). Згідно з умовами кожної додаткової угоди, строк кредитування продовжувався на 300 днів з моменту її укладення. Додаткові угоди підписані позичальником в електронній формі за допомогою одноразових ідентифікаторів A6690, A3692, A3132, A1613, A1399. В останній додатковій угоді від 04 липня 2025 року зафіксовано інший номер банківської картки позичальника НОМЕР_2 . Також в останній додатковій угоді зазначено, що загальний строк кредитування складає 407 днів (п. 2.7.).

Позивачем на виконання умов кредитного договору 19 березня 2025 року за допомогою системи LiqPay було перераховано відповідачу кредитні кошти у розмірі 8 000 грн, а на виконання умов додаткових угод 29 квітня 2025 року – 5 000 грн, 30 квітня 2025 року – 2 000 грн, 03 травня 2025 року – 2 500 грн, 28 травня 2025 року – 2 700 грн на банківську карту НОМЕР_1 , а 04 липня 2025 року — 1 200 грн на банківську картку НОМЕР_2 , що підтверджується довідками ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» (сервіс EasyPay) від 30 березня 2026 року та довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту. Загальний розмір наданих позивачу кредитних коштів становить 21 400 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 18 березня 2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за кредитним договором № 1528-0582 від 19 березня 2025 року становить 75 356 грн 32 коп., з яких: 19 159 грн 11 коп. – заборгованість за кредитом, 46 500 грн 79 коп. - заборгованість за нарахованими процентами, 9 696 грн 42 коп. - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України. Відсотки нараховані в межах строку кредитування за період з 19 березня 2025 року до 17 березня 2026 року включно за відсотковими ставками 0,90% та 1% в день як це передбачено пунктами 4.6., 10.2. кредитного договору. Також позичальнику було нараховано 19 березня 2025 року комісію у розмірі 1600 грн та проценти за ст. 625 ЦК України на загальну суму 10 700 грн. З цього ж розрахунку слідує, що відповідач на погашення заборгованості за кредитним договором здійснила платежі: 02 квітня 2025 року - 1 848 грн 10 коп., 15 квітня 2025 року - 1 696 грн 10 коп., 16 травня 2025 року - 3 902 грн 80 коп., 10 червня 2025 року - 4 277 грн 70 коп., 25 червня 2025 року - 4 067 грн 33 коп., 17 липня 2025 року - 3 693 грн 60 коп., 24 липня 2025 року – 2 000 грн, а всього на загальну суму 21 485 грн 63 коп.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у своїх вимогах зазначало, що відповідач умови кредитного договору не виконала, кредит не повернула, проценти за користування кредитними коштами не сплатила, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість у розмірі 75 356 грн 32 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь товариства.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

На підтвердження укладення кредитного договору № 1528-0582 від 19 березня 2025 року та додаткових угод до нього між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 позивач надав електронні докази. Договори та додаткові угоди до нього підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, які відповідно до вимог чинного законодавства були власноручно введені відповідачем для електронних підписів, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомилася та погодилася з умовами договору та додатковими угодами, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір, а також додаткові угоди до нього.

У справі, що переглядається, частково задовольняючи позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що надані позивачем документи у сукупності підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, погодження між сторонами нарахування процентів за користування кредитними коштами та існування у позичальника заборгованості за цим договором, що свідчить про те, що відповідач свої зобов`язання за цим договором належним чином не виконала, тому дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором на користь позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Вирішуючи питання щодо розміру кредитної заборгованості, суд першої інстанції врахував узгоджені сторонами договору умови щодо процентних ставок за кредитом, а саме: знижену відсоткову ставку – 0,90% в день, стандартну відсоткову ставку – 1% в день (пункти 4.6., 10.2.), які не перевищують встановлену ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальну денну процентну ставку 1%, положення ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», та з врахуванням здійснених відповідачем погашень на загальну суму 21 485 грн 63 коп., що при перерахунку заборгованості мало наслідком зменшення тіла кредиту на яке нараховувалися відсотки за користування кредитними коштами, судом правильно визначено розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 52 224 грн 85 коп., з яких: 15 575 грн 56 коп. – заборгованість за кредитом, 36 649 грн 29 коп. – заборгованість за нарахованими процентами.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення заборгованості по комісії за видачу кредиту у розмірі 1 600 грн, суд дійшов цілком обґрунтованого висновку, що положення п. 4.7. кредитного договору щодо встановлення комісії у розмірі 20% від суми кредиту одноразово є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», що узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 та Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19. Крім того, правильним також є висновок суду про відсутність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача 9 696 грн 42 коп. заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачають звільнення позичальника від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання на час дії воєнного стану, який на даний час діє та не скасований.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про часткове задоволення позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є законним та обґрунтованим.

Висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду, фактично зводяться до переоцінки доказів, а також власного тлумачення правових норм.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді: