Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №759/26577/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/26577/26

пр. № 3/759/6692/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли зі Святошинського УП ГУНП в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Люботина Харківської області, який не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

28.09.2026 у провадження судді Святошинського районного суду м. Києва Єросової І.Ю. надійшли адміністративні матеріали щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №881947 від 17.09.2026 встановлено, що ОСОБА_1 17.09.2026 близько 12 год. 35 хв., перебуваючи у приміщенні магазину «АТБ-маркет» за адресою: м. Київ, вул. Кольцова, 1-А, викрав товар на суму 52 грн. 98 коп.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції за ч. 1 ст. 51 КУпАП.

Дослідивши викладене у протоколі, а також долучених до нього доказах, суддя вважає, що адміністративні матеріали щодо ОСОБА_1 підлягають поверненню до Святошинського УП ГУНП в м. Києві для доопрацювання.

Приписи ст. 280 КУпАП закріплюють, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписами ч. 1 ст. 51 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Документом, яким зафіксовано вчинене особою порушення, є протокол про адміністративне правопорушення. Згідно зі ст. 256 КУпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.

Аналогічні положення містяться розділі ІІ «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 року №1376.

Зі змісту протоколу, складеного щодо ОСОБА_1 , вбачається, що працівниками поліції інкриміновано останньому викрадення майна на суму 52 грн. 98 коп. Суддя зауважує, що зазначена у фабулі протоколу сума викраденого майна не узгоджується із долученими на підтвердження такої суми доказами. Так, фабула протоколу за ст. 51 КУпАП повинна містити вартість товару без ПДВ, якою відповідно до наявних у справи матеріалів є сума 211 грн. 92 коп.

З-поміж виявлених недоліків протокол є також неузгодженість місця вчинення ОСОБА_1 інкримінованого діяння. Так, у фабулі протоколу зазначено, що ОСОБА_1 здійснив викрадення товару у магазині, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кольцова, 1-А. У той же час, до протоколу долучені заяви особи, яка іменована як заступник керуючої магазином «АТБ-маркет», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Івана Дзюби, 14-Б. Вказана ж адреса зафіксована і у повідомленні про вчинення правопорушення у базі викликів «102». Отже, така неузгодженість у матеріалах справи перешкоджає суду у встановленні дійсних обставин вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому діяння.

Окремо суддя також вважає за необхідне зазначити, що фабула інкримінованого ОСОБА_1 діяння не відповідає формулюванню ч. 1 ст. 51 КУпАП. Так, вказаною нормою закону визначено, що відповідальність за ч. 1 ст. 51 КУпАП настає у разі вчинення особою дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. У протоколі щодо ОСОБА_1 викладено, що він «викрав товар», а отже, суддя констатує, що фабула протоколу серії ВАД №881947 від 17.09.2026 не відповідає змісту диспозиції інкримінованої статті.

Крім того, суддя акцентує увагу працівників поліції, уповноважених на складення даного протоколу та адміністративних матеріалів в цілому, що винуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння встановлюються за результатами оцінки доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого діяння поліцейськими надано суду довідку заступника керуючого магазином «АТБ-маркет» ОСОБА_2 , датовану 17.09.2026, та заяву вказаної особи від 17.09.2026 про вартість викраденого майна, які не підписані уповноваженою особою. Більше того, до заяв не долучено доказів того, що ОСОБА_2 дійсно є працівником магазину «АТБ-маркет», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Івана Дзюби, 14-Б, та обіймає посаду заступника керуючого магазином.

Окремо суддя звертає увагу на долучений до протоколу рапорт ДОП Святошинського УП ГУНП в м. Києві Таранчук Владислави, зі змісту якого вбачається, що 17.09.2026 під час несення служби під час відпрацювання території Святошинського району м. Києва за адресою: м. Київ, пр-т. Леся Курбаса, 6-Г, близько 12 год. 35 хв. було виявлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, перебуваючи у приміщенні магазину «АТБ-маркет», здійснив викрадення чужого майна на суму 52 грн. 98 коп.

Викладене у такому документі не узгоджується з іншими долученими до протоколу доказами. Зокрема, у відомостях із бази викликів «102» зафіксовано, що 17.09.2026 о 12 год. 51 хв. працівники служби охорони магазину «АТБ-маркет» за адресою: м. Київ, вул. Івана Дзюби 14-Б, затримали ОСОБА_1 та чекають прибуття до приміщення магазину працівників поліції.

Щодо долученого до протоколу фотознімку, на якому зображена особа, ідентифікувати яку неможливо, суддя звертає увагу, що іншими доказами особа ОСОБА_1 не підтверджена, зокрема не надано копії паспорту громадянина України, згадка про який містить у самому протоколі. Суддя зауважує, що відеозаписи із камер відеоспостереження із приміщення магазину «АТБ-маркет» судді для дослідження не надано, а матеріали справи не підтверджують, що ОСОБА_1 перебував 17.09.2026 приблизно о 12 год. 35 хв. у приміщенні магазину «АТБ-маркет» за адресою: м. Київ, вул. Івана Дзюби, 14-Б, вчинив протиправне діяння, таємно викрав дрібне чуже майно на суму, яка не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Отже, адміністративні матеріали щодо ОСОБА_1 складені не у відповідності до вимог закону, долучені до протоколу докази не підтверджують викладеного у фабулі, а тому потребують доопрацювання.

Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням права на захист.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у справі №688/788/15-к від 04 липня 2018 року, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа є винною у вчиненні цього правопорушення.

Зважаючи на викладене, суддя дійшла висновку, що адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 підлягають поверненню до Святошинського УП ГУНП в м. Києві для належного оформлення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Виявлені під час підготовки до розгляду даної справи недоліки, допущені при скеруванні адміністративних матеріалів унеможливлюють розгляд протоколу в суді з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і, як наслідок, позбавляє суд можливості всебічно, повно та об`єктивно з`ясувати обставини справи та вирішити її в точній відповідності з законом.

При цьому, суддя зауважує, що норми КУпАП не забороняють повернення протоколу про адміністративне правопорушення, складеного, зокрема, без додержання вимог ст. 256 цього Кодексу, вмотивованою постановою суду для належного оформлення, про що зазначено у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» №11 від 17.10.2014 року.

Крім того, суддя наголошує, що відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року (зі змінами та доповненнями) визнано правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені без додержання вимог КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.

Керуючись ст.ст. 278, 286, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП – повернути до Святошинського УП ГУНП в м. Києві для належного оформлення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Єросова І.Ю.