Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №752/22815/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/22815/26

Провадження №: 1-кп/752/2484/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції з приміщення Державної установи "Київський слідчий ізолятор"),

захисника ОСОБА_5 ,

провівши в приміщенні суду у місті Києві відкрите судове засідання з розгляду кримінального провадження № 12026100010001484, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.08.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт Новотроїцьке Новотроїцького району Херсонської області, українець, громадянин України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , без зареєстрованого місця проживання, до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна (електромонтер), неодружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей/непрацездатних осіб, офіційно непрацевлаштований, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що 06.08.2026 близько 16:23 ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні магазину "Мегамаркет" за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 50, де господарську діяльність провадить Приватне підприємство "Корвус", вирішив таємно викрасти продукти харчування, що пропонуються до продажу у цьому магазині.

Реалізуючи свій умисел, діючи з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 взяв візок для товарів, у який поклав свій рюкзак, що заздалегідь мав при собі, та з торгівельних полиць, доступ до яких був вільним, узяв: масло "Молокія Екстра" 82 % 180 г у кількості 15 одиниць вартістю 95 грн 08 коп. за одиницю, загальною вартістю 1 426 грн 20 коп.; печінку тріски "Banga Cod Liver" натуральну 121 г у кількості 4 одиниць вартістю 127 грн 75 коп. за одиницю, загальною вартістю 511 грн 00 коп.; печінку тріски "Navigator" натуральну у власному жирі у кількості 5 одиниць вартістю 162 грн 50 коп. за одиницю, загальною вартістю 812 грн 50 коп.; печінку тріски "Banga" з лавровим листом та перцем у кількості 5 одиниць вартістю 155 грн 92 коп. за одиницю, загальною вартістю 779 грн 60 коп.; морозиво "Bounty" молочне 39,1 г у кількості 2 одиниць вартістю 49 грн 00 коп. за одиницю, загальною вартістю 98 грн 00 коп.; морозиво "Twix" молочне 40 г у кількості 2 одиниць вартістю 49 грн 00 коп. за одиницю, загальною вартістю 98 грн 00 коп.

Упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 поклав вказані товари до рюкзака, що знаходився у візку, після чого з викраденим майном пройшов повз касову зону, не розрахувавшись за товар, та вийшов за межі магазину, отримавши можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями обвинувачений ОСОБА_4 завдав Приватному підприємству "Корвус" майнової шкоди на загальну суму 3 725 грн 30 коп. без податку на додану вартість.

Обставиною, яка не потребує доказуванню у цьому кримінальному провадженні є те, що з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64-2022, що затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ і у подальшому строк дії воєнного стану продовжувався в установленому законодавством порядку та, станом на час вчинення злочину, воєнний стан діяв.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, та визнається винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану.

Вказаних висновків суд дійшов також і з огляду на те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті, та повністю визнав свою вину, отримавши згоду сторін, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що характеризують його особу і стосуються вирішення питання про долю речових доказів.

У ході допиту обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, підтвердив, вину визнав повністю, надав показання, за змістом яких 06.08.2026 він дійсно перебував у магазині "Мегамаркет" у м. Києві по вул. Антоновича, 50. Усвідомлено пішов на крадіжку продуктів харчування, оскільки опинився у скрутному становищі. У Києві останні чотири роки проживає у свого знайомого, якому допомагає у побуті. Працював неофіційно електромонтером у м. Києві по вул. Дніпровська набережна, 4 до тих пір, поки там не стався приліт унаслідок ворожих атак Російської Федерації і місце роботи не перестало існувати. У цей же час до знайомого в гості приїхали родичі, а тому він був змушений певний час не жити у квартирі. Став на облік як внутрішньо переміщена особа, проте житлом не був забезпечений. Хворіє на туберкульоз, страждає від болю в кістках. Тож пішов на крадіжку через безвихідь, щоб прогодуватися та підзаробити, оскільки хотів продати частину викраденого. Перебуваючи у магазині, взяв продукти, у тому числі консерви у кількості 10-12 банок, поклав їх до рюкзака, наміру оплачувати не мав, пройшов касову зону, не розрахувавшись, усвідомлюючи, що має при собі товар, який йому не належить і який є неоплаченим. Після того, як вийшов з магазину, почув як його окликнув охоронець, сказавши стояти. Добровільно видав речі, які не оплатив. Після цього викликали поліцію. Вартість товарів, вказану в обвинувальному акті, не заперечує.

Скарг на правоохоронців від обвинуваченого, захисника не надходило.

Під час розгляду справи та в ході допиту обвинувачений свідомо і добровільно підтвердив, що всі обставини, відображені в обвинувальному акті, відповідають дійсності, до свого вчинку ставиться негативно, засуджує власну поведінку.

При цьому ОСОБА_4 щиро розкаявся та виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини, шкодує про вчинене.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні чіткі, послідовні, не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

Отже, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни суд не вбачає.

Представник потерпілого - Приватного підприємства "Корвус" ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений завчасно, заяв чи клопотань до суду не направляв. Згідно з розпискою від 06.08.2026 викрадені товари представник потерпілого отримав на відповідальне зберігання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Під час судових дебатів прокурор висловилася щодо необхідності призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з відбуттям реально.

Захисник просив призначити обвинуваченому покарання із звільненням від його відбування з випробуванням та встановленням іспитового строку, просив врахувати обставини, які зумовили вчинення злочину, вартість викраденого товару, що граничить з межею адміністративного правопорушення, стан розпачу, у якому перебував обвинувачений, його поганий стан здоров`я, відсутність житла і роботи, а також те, що всі попередні судимості обвинуваченого погашені.

Обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся та також просив призначити йому покарання з встановленням іспитового строку.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд враховує позиції прокурора, захисника та обвинуваченого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (тяжкий злочин проти власності), вартість викраденого майна, яка перебуває на межі між кримінально караним діянням та адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 51 КУпАП, особу винного, який на обліку лікаря-нарколога і лікаря-психіатра не перебуває, має середню спеціальну освіту, неодружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб, офіційно непрацевлаштований, не має зареєстрованого місця проживання та сталих соціальних зв`язків, легального джерела доходу.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття, яке полягає в осуді своєї поведінки, визнанні обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі їх часу, місця, способу учинення.

Обставин, які обтяжують покарання за ст. 67 КК України, в обвинувальному акті не зазначено, судом не встановлено.

Також, розглядаючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд враховує кваліфікацію кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином у силу кваліфікуючої ознаки - в умовах воєнного стану. Щодо тяжкості злочину за цією кваліфікуючою ознакою слід зазначити, що 07.03.2022 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство", відповідно до якого, серед іншого, ч. 4 ст. 185 КК України після слів "у великих розмірах" доповнено словами "чи в умовах воєнного або надзвичайного стану".

Як слідує з пояснювальної записки до цього Закону його метою є посилення кримінальної відповідальності за мародерство, що обумовлено значним суспільним запитом на ситуацію довкола вчинення злочинів проти власності у місцях вогневого ураження, у місцевості, яку полишили мешканці та підприємці, рятуючись від небезпек, зумовлених повномасштабним вторгненням на територію України ворожих військ та елементів, а також випадками самосуду над правопорушниками.

Обґрунтовуючи необхідність прийняття законопроекту законодавець посилався на Женевську конвенцію про захист цивільного населення під час війни 1949 року, яка містить положення, спільні для територій сторін конфлікту та для окупованих територій, одним із яких визначено, що пограбування забороняються (ст. 33). Додатковим протоколом до неї від 08.06.1977 забороняється пограбування загиблих, а також їх праху та могил (ст. 34 Протоколу І).

Злочинне діяння обвинуваченим було вчинено у серпні 2026 року у місті Києві, де не велися бойові дії за участі спеціальної техніки, військових і правоохоронців, не мало місце масове вогневе ураження, не мала місце тимчасова окупація чи прохід військ, не велися вуличні бої, не проводилися спеціальні зачистки на вулицях, кварталах тощо, не відбувалася оголошена владою евакуація місцевих мешканців та цивільних, де громадяни вільно пересувалися містом з урахуванням вимог комендантської години, а саме: у магазині, що працював у звичайному режимі, де власник не був вимушений тимчасово залишити без контролю своє майно, рятуючись від неминучих загроз.

Описані фактори суд оцінює як такі, що не свідчать про високу небезпеку вчиненого обвинуваченим діяння саме в умовах воєнного стану.

З огляду на викладене, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років (мінімальний строк за санкцією).

Разом з тим суд не вбачає можливості виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та підстав для застосування до нього положень ст. 75 КК України.

Суд оцінює особу ОСОБА_4 як таку, що має високі криміногенні потреби, адже викрадення чужого майна у відкритий чи таємний спосіб є для нього звичним способом життєдіяльності, оскільки він неодноразово визнавався винуватим у вчиненні злочинів проти власності. Намір прогодуватися та отримати дохід у спосіб позбавлення інших осіб, у тому числі юридичних, належного їм майна є прямим свідченням високих криміногенних потреб обвинуваченого. Як пояснив сам ОСОБА_4 , він пішов на крадіжку не лише для того, щоб прогодуватися, а й щоб підзаробити, маючи намір продати частину викраденого. Крадіжку він вчинив не спонтанно: заздалегідь поклав до візка для товарів власний рюкзак, у який складав продукти, після чого, не маючи наміру їх оплачувати, пройшов касову зону.

Суд не сприймає вчинене як випадковий вчинок особи, яка оступилася у відчаї. ОСОБА_4 був обізнаний з тим, що існує межа між кримінально караною крадіжкою та дрібним викраденням чужого майна, за яке настає адміністративна відповідальність за ст. 51 КУпАП, адже ухвалою Київського апеляційного суду від 08.04.2025 за результатами розгляду апеляційної скарги у кримінальному провадженні щодо нього, учасником якого він був, вирок Дарницького районного суду міста Києва від 02.07.2024 у справі № 753/10698/24 було скасовано, а кримінальне провадження закрито у зв`язку з набранням чинності законом, яким скасовано кримінальну відповідальність за діяння. Попри це, обвинувачений викрав товар на суму, що перевищує цю межу, тобто усвідомлював характер своїх дій та їх наслідки.

Посилання сторони захисту на скрутне становище та стан розпачу обвинуваченого суд не оцінює як збіг тяжких особистих обставин, адже втрата неофіційного місця роботи і тимчасова неможливість проживати у знайомого не позбавляли ОСОБА_4 можливості влаштуватися на іншу роботу, у тому числі за фахом електромонтера, чи звернутися по соціальну допомогу як внутрішньо переміщена особа. Відсутність житла і роботи, на яку посилається захисник, навпаки, свідчить про відсутність у обвинуваченого сталих соціальних зв`язків і легального джерела доходу. Стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджає відбуванню покарання у виді позбавлення волі, адже необхідною медичною допомогою він забезпечений в умовах установи виконання покарань.

Щодо доводів захисника про те, що всі попередні судимості обвинуваченого погашені, суд зазначає, що в силу ст. 89 КК України ОСОБА_4 визнається таким, що не має судимості, у зв`язку з чим обставина, яка обтяжує покарання, - рецидив злочинів - щодо нього не встановлена і не враховується судом.

Крім того, ОСОБА_4 не має зареєстрованого місця проживання, сталих соціальних зв`язків, сім`ї, офіційного працевлаштування та легального джерела доходу. За таких обставин звільнення його від відбування покарання з випробуванням не забезпечить належного контролю за його поведінкою з боку уповноваженого органу з питань пробації, виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, і не досягне мети покарання, визначеної ч. 2 ст. 50 КК України, - виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України, оскільки у кримінальному провадженні відсутні кілька обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Щире каяття обвинуваченого, виявлене під час судового розгляду, оцінюється як одна обставина, що пом`якшує покарання, та обґрунтовує призначення покарання у мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.

Згідно з відповіддю Київської міської медичної частини філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України" в м. Києві та Київській області від 02.09.2026 № 1038 ОСОБА_4 з 11.08.2026 перебуває на стаціонарному лікуванні в умовах інфекційного ізолятора Київської міської медичної частини з діагнозом туберкульоз легень, отримує лікування відповідно до стандартів медичної допомоги, а також перебуває на програмі замісної підтримувальної терапії. Необхідною медичною допомогою ОСОБА_4 забезпечений. З огляду на те, що обвинувачений отримує лікування та замісну підтримувальну терапію, призначення йому примусового лікування відповідно до ст. 96 КК України не вбачається за необхідне.

Прокурор заявила та підтримала в судовому засіданні клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосованого ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01.09.2026, строком на 60 днів, посилаючись на те, що ризики переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення не зникли, адже ОСОБА_4 не має постійного місця проживання та джерела доходу, а застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливе.

Вирішуючи питання про запобіжний захід, суд враховує, що ризик переховування від суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, з постановленням обвинувального вироку з призначенням покарання у виді реального позбавлення волі не лише не зменшився, а посилився, адже обвинувачений усвідомлює невідворотність відбування покарання строком на 5 років. ОСОБА_4 не має зареєстрованого місця проживання, до затримання мешкав у знайомого, з якого був змушений тимчасово виїхати, не має сім`ї, осіб, які б могли виступити поручителями, офіційного працевлаштування та легального джерела доходу, тобто відсутні стримуючі чинники, які могли б забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, також є реальним, оскільки, як встановлено судом, обвинувачений вчинив крадіжку з метою прогодуватися та отримати дохід від продажу викраденого, а обставини, які, за його поясненнями, його до цього спонукали, - відсутність житла, роботи та засобів до існування, - не змінилися. Ризик незаконного впливу на свідків, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд відхиляє як відсутній, адже судовий розгляд кримінального провадження завершено, свідки в силу ч. 3 ст. 349 КПК України не допитувалися.

Більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти цим ризикам: домашній арешт неможливий через відсутність у обвинуваченого місця проживання, особиста порука - через відсутність поручителів, особисте зобов`язання - з огляду на тяжкість призначеного покарання. Стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджає триманню під вартою, адже необхідною медичною допомогою, зокрема лікуванням туберкульозу та замісною підтримувальною терапією, він забезпечений в умовах Київської міської медичної частини.

Суд оцінює клопотання обґрунтованим, а тому вважає за належне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідно до вимог ст. 131-132, 177, 178 КПК України до набрання вироком законної сили, але не більше, ніж на 60 днів, адже ризики переховування від суду з огляду на усвідомлення тяжкості призначеного покарання у виді позбавлення волі та вчинення нових кримінальних правопорушень наявні та не зникли.

Згідно з ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув`язнення з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 з 06.08.2026 по 30.09.2026 підлягає зарахуванню у строк призначеного покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Доля речових доказів вирішується судом відповідно до правил, передбачених ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. 349, 368-371, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

2.Строк відбування покарання рахувати з 01.10.2026.

3.Відповідно до приписів ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк призначеного покарання строк попереднього ув`язнення з 06.08.2026 по 30.09.2026 (включно) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

4.Продовжити запобіжний захід, застосований до ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, але не більше, ніж на 60 (шістдесят) днів.

5.Речові докази:

-масло "Молокія" у кількості 15 штук, консерви печінки тріски різних марок у кількості 14 штук, морозиво "Bounty" у кількості 2 штук, морозиво "Twix" у кількості 2 штук, повернуті на відповідальне зберігання представнику потерпілого ОСОБА_6 , залишити у володінні/користуванні/розпорядженні Приватного підприємства "Корвус";

-рюкзак чорного кольору, що зберігається в камері зберігання речових доказів Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (квитанція № 008720), знищити;

-особисті речі, що знаходилися у рюкзаку, сумку чорного кольору з мобільним телефоном "ZTE" чорного кольору, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_4 , що зберігаються в камері зберігання речових доказів Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (квитанція № 008720), повернути ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення за винятком підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України (щодо обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційноїскарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1