Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №752/10819/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10819/26

Провадження №: 1-кп/752/2339/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.10.2026 рокум. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025105120000380 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , неодружений, не працює, має середню спеціальну освіту, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

вироком Святошинського районного суду м. Києва від 08.01.2012 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

вироком Шевченківського районного суду від 06.06.2012 року за ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, з урахуванням ст. 70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців (звільнений по відбуттю строку покарання 29.02.2016 року);

вироком Оболонського районного суду міста Києва від 28.05.2020 року за ч. 2 ст. 186 КК України, з урахуванням ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців (07.12.2023 року звільнений по відбуттю покарання)

вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 19.03.2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік (покарання не відбуте);

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 в режимі ВКЗ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

ОСОБА_3 16.12.2025 року приблизно о 13 год. 30 хв., перебуваючи поблизу станції метрополітену «Теремки» КП «Київський метрополітен» у м. Києві, виявив на асфальті біля смітника пакет з прозорого безбарвного матеріалу з пазовим замком. ОСОБА_3 підняв та відкрив вказаний пакет, побачив кристалоподібну речовину бежевого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP.

Після чого ОСОБА_3 умисно, протиправно, протягом року після засудження за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, помістив вказану особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, до шкарпетки, яка була одягнена на правій нозі останнього, чим незаконно придбав та почав зберігати при собі психотропну речовину для власного вживання без мети збуту.

В подальшому 16.12.2025 року приблизно о 14 год. 00 хв. ОСОБА_3 попрямував на вхід до станції метрополітену «Теремки» КП «Київський метрополітен» у м. Києві, після чого у вестибюлі був зупинений працівником поліції, який в ході обшуку затриманого ОСОБА_3 в присутності двох понятих вилучив у останнього з шкарпетки, яка була одягнена на правій нозі останнього, пакет з прозорого безбарвного матеріалу з пазовим замком, всередині якого знаходилась кристалоподібна речовина бежевого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 0,395 г, який ОСОБА_3 за вищевказаних обставин незаконно придбав та зберігав при собі для власного вживання без мети збуту.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, зазначеному в обвинувальному акті та вироку суду визнав в повному обсязі. Вказав, що дійсно 16.12.2025 року знайшов поблизу станції метро «Теремки» психотропну речовину PVP та поклав її до своєї шкарпетки. Показав, що потім зайшов з психотропною речовиною до вестибюлю станції метро, де його зупинив працівник поліції. Вказав, що повідомив працівникам поліції, що має при собі психотропну речовину, після чого працівники поліції в присутності понятих здійснили його обшук та виявили психотропну речовину. Вид та кількість психотропної речовини не оспорює. Просить суворо його не карати та вказав, що щиро шкодує за вчинене.

Крім повного визнання вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, вина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується письмовими доказами, а саме:

даними, які містяться в рапортах працівників поліції від 16.12.2025 року, з яких вбачається, що під час несення служби сержантом поліції ОСОБА_6 16.12.2025 року о 14 год. 00 хв. на станції метро «Теремки» було зупинено ОСОБА_3 , який повідомив, що в шкарпетці правої ноги знаходиться зіп-пакет з наркотичною речовиною «солі»;

даними, що містяться в протоколі затримання особи від 16.12.2025 року та даними, що містяться в протоколі огляду відеозапису від 17.12.2025 року з додатком диском, з яких вбачається, що згідно з ст. 40-1, 104, 131, 132, 208-210, 213, 298-2 КПК України ОСОБА_3 було затримано 16.12.2025 року о 14год. 00 хв. на станції метро «Теремки» КП «Київський метрополітен» у м. Києві як особу, яка вчинила злочин, після чого в ході обшуку у ОСОБА_3 було виявлено та вилучено з правої шкарпетки, яка була одягнута на ньому зіп-пакет із вмістом кристалоподібної речовини білого кольору, який поміщено до спецпакету;

даними висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ОСОБА_7 №СЕ-19/111-25/76696-НЗПРАП від 29.12.2025 року, з яких вбачається, що надана на дослідження кристалоподібна речовина бежевого кольору містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP в речовині становить 0,395 г.

Суд вважає, що зібрані у справі та описані вище докази, покладені в основу вироку є належними, допустимими та достовірними, а у своїй сукупності - достатніми та взаємопов?язаними для прийняття рішення про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Наявні у справі інші документи, долучені стороною обвинувачення та досліджені судом, зокрема: витяги з ЄРДР, доручення, повідомлення, постанови слідчих, постанови прокурорів, протокол надання доступу та ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, супровідні листи, довідка, не є доказами на підтвердження чи спростування вини обвинуваченого чи інших даних, передбачених ст. 91 КПК України, а містять в собі дані процесуального характеру і мають значення для суду при вирішенні питань щодо процесуальних витрат, заходів забезпечення та визнання допустимими тих чи інших доказів.

При призначенні ОСОБА_3 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до нетяжких злочинів, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, висновків для себе не зробив і знову вчинив умисний злочин, має постійне місце реєстрації та проживання в м. Києві, за яким характеризується з негативної сторони, має середню освіту, не одружений, не працює, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, перебуває на обліку у лікаря-психіатра з травня 2024 року з діагнозом «F70.1 Легка розумова відсталість зі значними поведінковими порушеннями, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого його щире каяття у вчиненому, визнання вини, а також відповідно до ст. 20 КК України, при призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_8 є обмежено осудною особою, та обставина, що обтяжує покарання - рецедив злочинів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.

Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_3 злочин за цим вироком суду вчинив не відбувши покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 19.03.2025 року, останньому слід призначити остаточне покарання за сукупністю вироків із врахуванням вимог ст. 71 КК України, повністю приєднавши до призначеного покарання невідбуте покарання за попереднім вироком із врахуванням вимог ст. 72 КК України.

Окрім того, враховуючи дані про особу обвинуваченого, зокрема, його вік, те, що він до адміністративної відповідальності не притягувався, те що він має постійне місце проживання та реєстрації в м. Києві, ставлення обвинуваченого до вчиненого, три обставини, що пом`якшують покарання, принцип індивідуалізації покарання та його мету, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_3 від відбування остаточно призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Те що, ОСОБА_3 раніше судимий, вчинив нетяжкий злочин в період пробаційного нагляду (під яким він фактично не перебував згідно довідки ДУ "Центр пробації" в м. Києві та Київській області Шевченківський районний відділ), із врахуванням наведених вище даних щодо його особи та наявності трьох обставин, що пом`якшують покарання, і принципу співмірності та індивідуалізації покарання, не є перешкодою для застосування судом одночасно вимог ст.ст. 71, 75 КК України.

На думку суду, остаточно призначене судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових проступків і злочинів.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_3 є обмежено осудною особою, оскільки згідно висновку №343 у період часу, до якого відноситься діяння, ОСОБА_3 не перебував у стані тимчасового розладу психічної діяльності, а виявив ознаки Легкої розумової відсталості, із значними поведінковими розладами (F 70.1 згідно МХК-10); у період часу, до якого відноситься діяння, ОСОБА_3 за своїм психічним станом не був здатен повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними; на теперішній час ОСОБА_3 страждає на Легку розумову відсталість, із значними поведінковими розладами (F 70.1 згідно МХК-10); ОСОБА_3 за своїм психічним станом на теперішній час не здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними; ОСОБА_3 потребує надання амбулаторної психіатричної допомоги.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 93 КК України, абз. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані до осіб, які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення.

Згідно рекомендацій викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», за змістом статей 20, 94 КК (2341-14) надання обмежено осудній особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку не зумовлюється призначенням їй певного виду покарання. Тому слід вважати, що ця допомога може надаватися таким особам незалежно від виду призначеного їм покарання: якщо воно пов`язане з позбавленням волі, то здійснення зазначеного примусового заходу медичного характеру покладається на медичну службу кримінально-виконавчих установ, а якщо не пов`язане, - на психіатричні заклади органів охорони здоров`я за місцем проживання засуджених.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку у психіатричному закладі органів охорони здоров`я за місцем проживання ОСОБА_3 .

Питання щодо речових доказів та процесуальних витрат вирішити згідно ст. 100, 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі вимог ст. ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 19.03.2025 року, ОСОБА_3 остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування остаточно призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі ч. ч. 1, 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 2 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України застосувати до ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку в ДУ "Інститут судової психіатрії та судової медицини МОЗ України" (м. Київ, вул.Кирилівська, 103а).

Речові докази у кримінальному провадженні:

особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,395 г, що знаходиться в камері схову Управління поліції в метрополітені ГУ НП у м. Києві (квитанція № 007784) - знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 3565,60 грн. в дохід держави.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 днів.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Копія вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1