Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №160/4840/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/4840/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач),

суддів: Чабаненко С.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року в адміністративній справі №160/4840/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницький області (далі – відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 203040017774 від 04.12.2025 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку та переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи позивачки в органах державної податкової служби та здійснити переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 27.11.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що з 29.09.2019 вона перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 27.11.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про переведення/перерахунок її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області №047150007560 від 04.12.2025 у задоволенні заяви позивача відмовлено з мотивів відсутності необхідного стажу державної служби, оскільки періоди її роботи в органах державної податкової служби не були зараховані до стажу державної служби через присвоєння спеціальних звань. Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено про те, що за результатами розгляду заяви позивача, доданих до неї документів та наявних відомостей, органом Пенсійного фонду встановлено, що посади, які обіймала позивач не належать до посад віднесених до категорій посад державної служби визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ. Зазначає, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

22.09.2025 наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області №708-0 припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 , головного державного інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб у галузях будівництва добувної промисловості і розроблення кар`єрів та класах ремонту i технічного обслуговування машин, устаткування, виробів, харчової промисловості управління оподаткування юридичних осiб за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію відповідно до пункту 7 частини першої статті 83, частини третьої статті 86 Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про Державну службу».

27.11.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про переведення/перерахунок її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015, з урахуванням наявного стажу державної служби.

Заява була розглянута за принципом територіальності ГУ ПФУ у Вінницькій області, яке своїм рішенням №047150007560 від 04.12.2025 відмовило у задоволенні заяви позивача, з мотивів відсутності необхідного стажу державної служби, оскільки періоди її роботи в органах державної податкової служби не були зараховані до стажу державної служби через присвоєння спеціальних звань.

За результатами розгляду поданих позивачем документів, встановлено, що загальний страховий стаж заявниці становить 45 років 07 місяців 26 днів, а стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723, станом на 01.05.2016 складає 0 років 06 місяців 28 днів (зарахований період роботи на посаді державного податкового інспектора в ДПI у Дзержинському районі м . Кривого Рогу).

Також, в рішенні зазначено, що відповідно до запису 9 трудової книжки НОМЕР_1 позивачу з 08.02.1995 було присвоєно спеціальне звання Інспектор податкової служби 3 рангу.

Періоди роботи з 09.02.1995 по 13.02.1998 у ДПІ у Дзержинському районі м. Кривого Рогу, з 14.02.1998 по 01.05.2016 у Державній податковій адміністрації у Дзержинському районі м. Кривого Рогу не можуть бути враховані до стажу державної служби зважаючи на те, що відповідно до статті 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» присвоювалися спеціальні звання, а в разі присвоєння спеціального звання відповідно до ст. 573 надбавка за ранг державного службовця не виплачується i відповідно ці посади не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723. Статтею 573 Митного кодексу України передбачено, що спеціальні звання податкової служби присвоюються довічно. Позбавлення спеціальних звань здійснюється виключно за вироком суду у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Отже, спір між сторонами виник з підстав протиправності рішення про відмову у здійсненні переведення позивача на пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (далі - №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, за наявності в особи станом на 01 січня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.01.2025 року прийнятої у справі №560/2123/24.

Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що частиною 1 статті 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII було визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Згідно із п. 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Позивач відповідно до записів трудових книжок серії НОМЕР_1 та вкладиша до трудової книжки НОМЕР_2 у період з 09.02.1995 по 13.02.1998 працювала Державні податковій інспекції по Дзержинському районі м. Кривого Рогу на посаді державного податкового інспектора відділу аудиту фізичних осіб, а з 14.02.1998 по 01.05.2016 в ДПІ у Дзержинському районі м. Кривого Рога на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу прямих податків та відрахувань до державних цільових фондів.

11.07.1994 позивачем прийнята присяга державного службовця України, по результатам атестації 09.02.1995 присвоєно їй було спеціальне звання – інспектор податкової служби ІІІ рангу, 01.02.2001 присвоєно спеціальне звання -інспектор податкової служби ІІ рангу, 01.07.2003 призначена на посаду старшого держподаткового ревізора – інспектора відділу прямих податків управління оподаткування юридичних осіб, 15.09.2003 переведена на посаду заступника начальника відділу прямих податків управління оподаткування юридичних осіб, 08.06.2004 переведена на посаду державного податкового інспектора відділу прямих податків управління оподаткування юридичних осіб, 15.10.2005 переведена на посаду головного державного податкового ревізора – інспектора відділу податку на прибуток та інших податків і зборів (обов`язкових платежів), 07.11.2005 присвоєно спеціальне звання – інспектор податкової служби 1 рангу, 15.03.2012 прийнята на посаду державного податкового інспектора відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб, на період відпустки по догляду за дитино. До досягнення нею трьох років, 25.06.2012 переведена по посаду державного податкового інспектора відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб, 02.01.2014 присвоєно спеціальне звання – інспектор податкової та митної справи І рангу, 10.05.2014 переведена на посаду старшого державного ревізора-інспектора відділу податку на прибуток управління оподаткування та контролю об`єктів і операцій на період до фактичного виходу з відпустки для догляду за дитиною основного працівника, 19.02.2016 у зв`язку зі змінами в організації структури та штатному розписі переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податку на прибуток управління податків і зборів з юридичних осіб на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника .

Відповідно до ст. 1 Закону України Закону України «Про державну службу» №3723-XII, який був діючим протягом тривалих періодів роботи позивача на відповідних посадах в органах податкової служби, - державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII.

Згідно із ч. 5, 7, 8 ст. 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».

Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.

Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Частиною 4 ст. 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII передбачено, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).

Зазначеною нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону України «Про державну службу» №3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Порядком обчислення стажу державної служби» затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283, також було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах суддів, слідчих, а також час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ.

Згідно із абз. 2 п. 2 «Порядку обчислення стажу державної служби», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 (чинного до набрання законної сили Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10 грудня 2015 року) до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Таким чином, як Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року, так і нормами діючих до нього профільних Законів України «Про державну службу» №3723-XII та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII, «Порядку обчислення стажу державної служби», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів.

Як зазначено вище, відповідно до записі трудової книжки позивача в період з 09.02.1995 по 13.02.1998 та з 14.02.1998 по 01.05.2016 вона займала різні посади в системі органів державної податкової служби, що в сукупності з розрахованим відповідачем стажем державної служби 0 років 06 місяців 28 днів становить більше 20 років.

За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 203040017774 від 04.12.2025 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку та переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправним і підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року в адміністративній справі №160/4840/26 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року в адміністративній справі №160/4840/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Сафронова