Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №160/9689/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/9689/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач),

суддів: Чабаненко С.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року в адміністративній справі №160/9689/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №262340029666 від 13.03.2026 року, про відмову в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку із не зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 23.07.1984 року по 20.05.1997 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23.07.1984 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПІІ НОМЕР_2 );

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, призначити пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКП НОМЕР_2 ) із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 23.07.1984 року по 20.05.1997 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 23.07.1984 року, з дня подачі заяви, а саме з 05.03.2026 року.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії по інвалідності неправомірно не зараховано до страхового стажу період її трудової діяльності з 23.07.1984 року по 20.05.1997 року, підтверджений записами трудової книжки серії НОМЕР_3 , що призвело до визначення недостатнього страхового стажу та, як наслідок, прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії. При цьому підставою для не зарахування зазначеного періоду слугувала відсутність у записах трудової книжки окремих реквізитів наказу про звільнення, що, на думку відповідача, унеможливлює підтвердження відповідного періоду роботи. Позивач вважає такі висновки відповідача формальними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а внесені до неї записи містять усі необхідні відомості щодо прийняття на роботу, займаних посад та періодів трудової діяльності, є належним чином оформленими та не містять виправлень чи очевидних порушень, які б ставили під сумнів їх достовірність. Відповідно до положень пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року, у разі наявності неповних або неточних записів у трудовій книжці, для підтвердження стажу можуть використовуватись інші належні документи, які містять відомості про періоди роботи, а також інші передбачені законом засоби доказування. Отже, відсутність окремих реквізитів у записах трудової книжки не є безумовною підставою для неврахування відповідного періоду роботи при обчисленні страхового стажу, якщо сам факт трудових відносин підтверджується сукупністю наявних у справі доказів. Таким чином, рішення відповідача про не зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу є необґрунтованим, прийнятим без всебічного та повного дослідження всіх обставин справи, у зв`язку з чим порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення та підлягає скасуванню в судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №262340029666 від 13.03.2026 року, про відмову в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку із не зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 23.07.1984 року по 20.05.1997 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23.07.1984 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПІІ НОМЕР_2 ).

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 23.07.1984 року по 20.05.1997 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 23.07.1984 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.03.2026 року про призначення пенсії по інвалідності з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що період роботи з 23.07.1984 року по 20.05.1997 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 23.07.1984 року позивачу не зарахований до трудового стажу правомірно. Вважає, що вищезазначений стажу не підлягає зарахуванню до періоду його трудової діяльності.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.03.2026 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою та відповідними документами для призначення пенсії по інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заява за принципом екстериторіальності, відповідно до п. 4.1 та п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846, була передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Згідно принципу екстериторіальності заяву та документи позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та прийнято рішення №262340029666 від 13.03.2026 року про відмову у призначені пенсії по інвалідності, в зв`язку з відсутністю страхового стажу роботи.

Відповідачем не було зараховано до страхового стажу період роботи з 23.07.1984 року по 20.05.1997 року згідно записів №1-3 трудової книжки серії НОМЕР_3 від 23.07.1984 року, оскільки не зазначені номер та дата наказу при звільненні.

У відповіді відповідача від 13.03.2026 року № 262340029666 вказано, що загальний страховий стаж позивача складає 05 років 09 місяців 11 днів.

Не погоджуючись з прийняттям відповідачем спірного рішення позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначені Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637).

Так, відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що основним документом, на підставі якого органи ПФУ перевіряють наявність трудового стажу особи, є трудова книжка.

На момент заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі Інструкція № 162).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

При цьому відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічні норми містяться й у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» № 301, якою передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Таким чином, законодавцем покладено обов`язок правильного ведення трудової книжки на адміністрацію підприємства, у зв`язку з чим недотримання відповідного порядку останньою не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до її страхового (пільгового) стажу.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 та від 21.02.2018 у справі №687/975/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Враховуючи те, що обов`язок правильного ведення трудової книжки на адміністрацію підприємства, а також те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту її оформлення, колегія суддів вважає, що не зазначення назви підприємства при прийнятті на роботу не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу позивача.

Слід зауважити й на тому, що записи трудової книжки позивача містять всі необхідні відомості про період його трудової діяльності у період з 23.07.1984 року по 20.05.1997 року.

Колегія суддів враховує і те, що відповідачем не доведено, що у трудовій книжці позивача наявні записи містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів роботи позивача до страхового стажу.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року в адміністративній справі №160/9689/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Сафронова