Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №185/9319/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 185/9319/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач),

суддів: Чабаненко С.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2026 року у справі №185/9319/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа - Павлоградський відділ Державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 6934446 від 30.03.2026, винесену поліцейським Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Драпікіним Богданом Володимировичем, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення та стягнути понесені судові витрати.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2026 року позов задоволено повністю.

Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про оскарження постанови серії ЕНА № 6934446 від 30.03.2026.

Скасовано постанову серії ЕНА № 6934446 від 30.03.2026, винесену поліцейським Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Драпікіним Богданом Володимировичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Рішення суду мотивовано тим, що у постанові не визначено, які саме декілька складів адміністративних правопорушень встановлено інспектором, не наведено належної правової кваліфікації порушення, пов`язаного з технічним станом транспортного засобу, та не зазначено мотивів, з яких ч. 1 ст. 126 КУпАП визначена як норма, що передбачає відповідальність за більш серйозне правопорушення. Наданий відповідачем відеозапис з автомобільного відеореєстратора, навіть якщо ним підтверджується факт використання покажчиків повороту червоного кольору, не усуває зазначеного недоліку оскаржуваної постанови, адже такий доказ не замінює необхідності правильної правової кваліфікації діяння. Так само відеозапис з нагрудного відеореєстратора як доказ фактичної поведінки позивача під час спілкування з поліцейським не може усунути недоліки юридичного оформлення результатів розгляду адміністративної справи. Поновлюючи позивачу строк звернення до суду з позовом, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних доказів подальшого направлення копії постанови позивачу засобами поштового зв`язку, поштового ідентифікатора, опису вкладення, повідомлення про вручення або повернення відповідного поштового відправлення, а сама по собі обізнаність позивача про факт розгляду щодо нього справи про адміністративне правопорушення та винесення певного рішення не є тотожною належному врученню копії постанови у розумінні ч. 2 ст. 286 КАС України та ст. 285 КУпАП.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Департамент патрульної поліції , зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи. Зазначає про те, що позивач пропустив строки звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки порушення було скоєне позивачем 30.03.2026, а з позов до суду він звернувся 16.05.2026, тобто тільки через півтора місяці з дня складання постанови. Також, скаржник зазначає про те, що до суду першої інстанції представником Управління надавався відеозапис скоєного позивачем правопорушення. Такий відеозапис був покладений в основу прийнятого інспектором рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складення оскаржуваної постанови.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що посадовою особою відповідача 30.03.2026 було складено постанову серії ЕНА № 6934446, згідно з якою 30.03.2026 об 11 год. 40 хв. у м. Павлограді по вул. Вокзальній, 15А ОСОБА_1 керував транспортним засобом Envision, державний номерний знак НОМЕР_1 , в якого покажчики повороту були червоного кольору, чим порушив п. 31.3 «а» ПДР України та п. 6.1.5 ДСТУ 3649, та під час перевірки відмовився пред`явити чинний страховий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 «ґ» ПДР України. Дії позивача кваліфіковано за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Не погодившись із постановою серії ЕНА № 6934446 від 30.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 1 ст. 126 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 2.1 «ґ» ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними доказами у розумінні статті 73 КАС України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Згідно зі статтею 31 Закону №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень (пункт 1 частини першої).

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Оскаржена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить інформації про те, що до постанови додається відеозапис з бодікамери чи відеореєстратора, поданий до суду відеозапис до постанови не додавався.

У разі відсутності в оскаржений постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис саме події порушення Правил дорожнього руху, наданий відповідачем відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Таке правозастосування узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 січня 2019 року в справі № 464/2309/17.

Як вбачається з матеріалів справи, в пункті 7 постанови серії ЕНА № 6934446 від 30.03.2026 в графі «До постанови додаються» відсутнє посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснювалася відеофіксація вчинення позивачем адміністративного правопорушення за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності спірною постановою.

Враховуючи те, що відеозапис, наданий відповідачем до суду першої інстанції, не додавався до оскаржуваної постанови як доказ, та у постанові не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис, суд вважає такий доказ недопустимим.

Суд не надає оцінки іншим доводам скаржника, адже відсутність належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення є безумовною підставою для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

При цьому, суд першої інстанції аналізуючи зміст постанови спірної серії ЕНА № 6934446 від 30.03.2026 правильно звернув увагу на те, що посадовою особою відповідача одночасно встановлено дві різні за своєю правовою природою групи обставин, натомість оскаржувана постанова не містить посилання на ч. 2 ст. 36 КУпАП.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи скаржника в апеляційній скарзі про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, адже відповідачем не надано доказів того, що звернення до суду з цим позовом мало місце з порушенням десятиденного строку з дня вручення ОСОБА_1 копії постанови серії ЕНА № 6934446 від 30.03.2026.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2026 року у справі №185/9319/26 залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2026 року у справі №185/9319/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Сафронова