Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №160/33370/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/33370/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТА-ВПК» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 160/33370/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТА-ВПК» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 15 квітня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТА-ВПК» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.09.2025 №0519480712 (форма «Р»). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТА-ВПК» (код ЄДРПОУ 34366288) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТА-ВПК» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, позивачем подано апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, ухвалити додаткове рішення про задоволення заяву про розподіл судових витрат в повному обсязі.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності доказів сплати позивачем за надані адвокатом послуги, у суду відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу.

Суд визнає висновок суду першої інстанції помилковим, зробленим без урахування висновків Верховного Суду, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Тобто, незважаючи на те, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

Як вбачається з матеріалів справи, звернувшись до суду із заявою про відшкодування витрат на правову допомогу, представник позивача на підтвердження вартості послуг з надання правової допомоги у розмірі 10 500 гривень надав наступні документи: Договір №06/10/25 про надання правничої допомоги від 06.10.2025; акт прийому-передачі наданої правничої допомоги від 17.04.2026; рахунок №1 від 17.04.2026 на суму 10500,00 грн; звіт про надану правничу допомогу від 17.04.2026; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №5457 від 29.07.2022; ордер на надання правничої допомоги серії АЕ №1446911 від 20.11.2025.

За умовами п. 2.2 Договору про надання правничої допомоги №06/10/25 від 06.10.2025 клієнт сплачує гонорар протягом 1 (одного) року з дати підписання сторонами Акту наданих послуг на одержання відповідного рахунку-фактури.

Відповідно до акта прийому-передачі наданої правничої допомоги від 17.04.2026 до Договору про надання правничої допомоги №06/10/25 від 06.10.2025 сторони погодили, що вартість за Договором складає 10500,00 грн та підлягає сплаті клієнтом протягом одного року з дати виставлення рахунку.

Висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи в суді мотивовані виключно відсутністю доказів сплати витрат на правничу допомогу.

Суд не приймає до уваги висновки суду про те, що відсутність доказів оплати послуг адвоката є підставою для відмови в задоволенні заяви про розподіл судових витрат з огляду на те, що в п. 2.2 Договору про надання правничої допомоги №06/10/25 від 06.10.2025, а також у акті прийому-передачі наданої правничої допомоги від 17.04.2026 сторонами узгоджено, що позивач здійснює оплату протягом 1 (одного) року з дати підписання сторонами Акту наданих послуг на одержання відповідного рахунку-фактури.

Враховуючи приписи частини сьомої статті 139 КАС України, витрати на професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, викладено Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18 та від 03 грудня 2021 року у справі № 817/861/18, де зазначено про помилковість посилання суду у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки договором про надання правової допомоги обумовлено час оплати протягом кількох місяців після ухвалення судом рішення по суті.

З урахуванням наведеної вище позиції Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви помилкові.

Водночас, колегія суддів враховує, що предмет спору у справі № 160/33370/25 відноситься до категорії типових справ, за результатом розгляду яких узгоджено єдину правову позицію та вироблено сталу судову практику, в тому числі й Верховного Суду; розгляд цієї справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач наполягав на зменшенні судових витрат, аргументуючи свої вимоги тим, що предмет позову у цій справі не є складним, проте не зазначив розмір витрат на правничу допомогу, яка, на його переконання, є співмірною до заявлених позовних вимог та відповідає наданим адвокатом послугам.

Колегія суддів вважає за необхідне врахувати, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

З урахуванням викладених вище аргументів, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн є співмірною із обсягом наданих послуг, витраченим часом та складністю справи.

Згідно ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність законних підстав для задоволення апеляційної скарги та ухвалення додаткового рішення з частковим задоволенням розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТА-ВПК» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 160/33370/25 – задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 160/33370/25 - скасувати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/33370/25 – задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТА-ВПК» (код ЖДРПОУ 34366288, 49101, м. Дніпро, вул. Писаржевського, буд. 1-А, прим. Е-4 ) суму витрат на правову допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Сафронова