Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №523/16368/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/16368/26

Провадження №2-о/523/464/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого судді – Мурманової І.М.

Присяжних: Шурдова С.М., Гаєвої О.В.

за участі секретаря судового засідання – Сивак К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ПЕРЕСИПСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У МІСТІ ОДЕСІ ОДЕСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ, Військова частина НОМЕР_1 , МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ, про оголошення фізичної особи померлою, -

ВСТАНОВИВ:

Від імені та в інтересах заявника ОСОБА_1 до Пересипського районного суду м. Одеси з заявою про оголошення фізичної особи померлою, звернулась адвокат Врона Андрій Валентиновича.

В обґрунтування заяви адвокат зазначив, що заявник ОСОБА_1 є рідною сестрою військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

09 жовтня 2024 року ОСОБА_2 був призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді гранатометника 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону.

24 лютого 2025 року відповідно до бойового наказу командира механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 №141/34 від 10 лютого 2025 року група закріплення 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, до складу якої входив солдат ОСОБА_2 , виконувала бойове завдання на визначеній позиції поблизу населеного пункту Піщане, Покровського району, Донецької області. У проміжок часу з 03 год. 30 хв. до 03 год. 55 хв. зазначена позиція зазнала масованого артилерійського обстрілу з боку збройних сил російської федерації.

Після припинення обстрілу командуванням військової частини були організовані невідкладні пошукові заходи, однак вони позитивних результатів не дали, а подальше проведення пошуку було неможливим у зв`язку з безперервними артилерійськими та мінометними обстрілами району виконання бойового завдання, що створювали реальну загрозу життю особового складу.

Про факт зникнення ОСОБА_2 сім`ю повідомлено Сповіщенням сім`ї №300 від 07 квітня 2025 року, виданим ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З урахуванням викладеного представник просить: оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим, під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України; датою смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місцем смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати населений пункт Піщане, Покровського району, Донецької області.

Після надходження та реєстрації зазначеного позову, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 30 липня 2026 року заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи в судове засідання.

Не погоджуючись з заявою на адресу суду 01.09.2026 року (вх.№42686) надійшли заперечення за підписом представника ОСОБА_3 .

Згідно заперечень представник Міністерства оброни України зазначив, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У цій справі Заявник посилається та на підтвердження надав до суду копії документів, які підтверджують зникнення безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 , а саме: копію наказу та акту службового розслідування, про те, що ОСОБА_2 зник безвісті 24.02.2025 в наслідок бойових дій в н.п.Піщане Покровського району Донецької області, та витяг з єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин, в яких зазначено про зникнення безвісті ОСОБА_2 .. На думку Міноборони, під час розгляду цієї справи слід враховувати правові позиції Верховного Суду щодо застосування норм права відносно зазначеної категорії справ, а тому на думку представника Міноборони подана заява є передчасною і відсутні підстави для її задоволення, а саме постанову Верховного Суду по справі №753/11685/24 від 02 квітня 2025 року.

Зі змісту заяви вбачається, що від встановлення факту загибелі військовослужбовця під час виконання бойового завдання внаслідок збройної агресії держави-окупанта проти України залежить виникнення та реалізація спадкових прав, а також особистих майнових та немайнових прав заявника як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, у зв`язку із чим просить суд оголосити померлим ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 46 Цивільного кодексу України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

При цьому на наявність у суду саме права, а не обов`язку оголосити фізичну особу померлою за умови відсутності у місці її постійного проживання відомостей про місце її перебування протягом трьох років прямо вказує частина перша статті 46 ЦК України.

У відповідності до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

На цьому також наголошено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.

Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою. Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 390/1443/19-ц.

З урахуванням викладених вище правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, слід зазначити, що тіло зниклого безвісті ОСОБА_2 , 1989 р.н., за місцем події не знайдено, відомості щодо закриття кримінального провадження відсутні. А відповідно до ч.5 статті 19 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від 12 липня 2018 року № 2505-VIII (далі Закон України №2505 - 2018): Після закриття кримінального провадження щодо розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідний територіальний орган Національної поліції України повідомляє про це Уповноваженого не пізніше ніж у триденний строк із зазначенням підстав для прийняття такого рішення.

З урахуванням викладеного просить відмовити в задоволенні заяви (а.с.35-43).

Також, на адресу суду надійшла заява за підписом представника заявника щодо виправлення даних у заяві та врахування їх при ухваленні судового рішення (а.с.50-53).

В судове засідання призначене на 28 вересня 2026 року сторони до суду не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені.

Представник заявника адвокат Врона Андрій Валентинович звернувся на адресу суду з заявою про слухання справи за його відсутності, згідно якої зазначив, що заяву підтримує та просить її задовольнити (а.с.60-61).

Представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 звернувся на адресу суду з заявою про слухання справи за відсутності представника (а.с.30).

Заінтересовані особи: ПЕРЕСИПСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У МІСТІ ОДЕСІ ОДЕСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ, МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ, про час та місце слухання справи, на адресу суду надійшли заперечення МОУ щодо відмови в задоволенні заяви.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи у відсутності сторін відповідно до поданих заяв, підстав для відкладення слухання справи не встановлено.

Звертаючись до суду з даною заявою заявник зазначила, що є рідною сестрою військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

факт зникнення ОСОБА_2 сім`ю повідомлено Сповіщенням сім`ї №300 від 07 квітня 2025 року, виданим ІНФОРМАЦІЯ_2 . На виконання вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року №608, наказом командира військової частини НОМЕР_1 №850 від 25 лютого 2025 року було призначено службове розслідування за фактом зникнення військовослужбовця.

У ході службового розслідування було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 перебував на бойовій позиції та виконував бойове завдання із захисту України.

Під час проведення службового розслідування були опитані командир 3 механізованої роти лейтенант ОСОБА_4 та командир 2 механізованого взводу молодший лейтенант ОСОБА_5 , які підтвердили, що близько 03 год. 30 хв. ПВ«Ятрань» зазнала масованого артилерійського обстрілу.

У зв`язку із відсутністю свідоцтва про смерть, не має можливості скористатись своїми сімейними, цивільними і соціальними правами, пов`язаними зі смертю брата, зокрема: спадкування, зняття з місця реєстрації, отримання статусу членів сім`ї загиблого військовослужбовця, допомоги сім`ї загиблого військовослужбовця тощо.

Судом досліджуються докази на підтвердження обставин викладених у заяві про оголошення фізичної особи померлою.

Згідно копії свідоцтва про народження, судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 та свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 , відповідно до яких їхніми батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

09 жовтня 2024 року ОСОБА_2 був призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді гранатометника 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону.

Під час проходження військової служби ОСОБА_2 сумлінно виконував покладені на нього службові обов`язки та безпосередньо брав участь у заходах із забезпечення оборони України, захисту її незалежності, суверенітету та територіальної цілісності в районі ведення активних бойових дій.

Відповідно до бойового наказу командира батальйонної тактичної групи військової частини НОМЕР_1 №141/33 від 10 лютого 2025 року особовий склад механізованого батальйону перебував на оборонних рубежах поблизу населеного пункту Піщане, Покровського району, Донецької області.

24 лютого 2025 року відповідно до бойового наказу командира механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 №141/34 від 10 лютого 2025 року група закріплення 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, до складу якої входив солдат ОСОБА_2 , виконувала бойове завдання на визначеній позиції поблизу населеного пункту Піщане, Покровського району, Донецької області.

Про факт зникнення ОСОБА_2 сім`ю повідомлено Сповіщенням сім`ї №300 від 07 квітня 2025 року, виданим ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На виконання вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року №608, наказом командира військової частини НОМЕР_1 №850 від 25 лютого 2025 року було призначено службове розслідування за фактом зникнення військовослужбовця.

У ході службового розслідування було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 перебував на бойовій позиції та виконував бойове завдання із захисту України.

Під час проведення службового розслідування були опитані командир 3 механізованої роти лейтенант ОСОБА_4 та командир 2 механізованого взводу молодший лейтенант ОСОБА_5 , які підтвердили, що близько 03 год. 30 хв. ПВ«Ятрань» зазнала масованого артилерійського обстрілу.

Після початку обстрілу зв`язок із військовослужбовцями був втрачений, а подальші спроби встановити місце їх перебування за допомогою засобів радіозв`язку та аеророзвідки позитивного результату не дали.

Також службовим розслідуванням не встановлено жодних відомостей про потрапляння ОСОБА_2 у полон, його добровільну здачу противнику, самовільне залишення військової частини чи дезертирство.

За результатами службового розслідування зроблено висновок, що 24 лютого 2025 року ОСОБА_2 зник безвісти за особливих обставин під час виконання службових обов`язків із захисту Батьківщини внаслідок артилерійського обстрілу з боку збройних формувань російської федерації.

Крім того, заявниця звернулася до органів Національної поліції України із заявою про безвісне зникнення брата.

За результатами її розгляду до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №12025162490000704 від 14.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України, після чого розпочато досудове розслідування.

Попри проведення службового розслідування, досудового розслідування, пошукових заходів військовою частиною, органами Національної поліції України та іншими уповноваженими органами, місцезнаходження ОСОБА_2 не встановлено.

Будь-які відомості про те, що він перебуває серед живих, знаходиться у полоні, добровільно залишив місце служби чи дезертирував, відсутні.

Також, на підставі рапорту № 55 від 24.02.2025 року командира військової частини НОМЕР_1 встановлено, що солдата, ОСОБА_2 , гранатометника 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону – вважати таким, що зник безвісти.

Водночас встановлені службовим розслідуванням обставини беззаперечно свідчать, що військовослужбовець зник за обставин, які безпосередньо загрожували його життю та об`єктивно дають достатні підстави припускати його загибель.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Порядок розгляду судом справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою визначено главою 4 розділу IV ЦПК України.

Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

За змістом частин другої-третьої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Предметом розгляду даної справи є вирішення питання щодо оголошення померлим фізичної особи - громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим, під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України.

Спеціальними строками, які враховуються при розгляді справ про оголошення фізичної особи померлою, в окремих випадках є шість місяців та два роки. Шестимісячний строк передбачається для випадків, коли особа пропала без вісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Строк тривалістю у два роки встановлюється для фізичних осіб, які пропали безвісти у зв`язку з воєнними діями. Підтвердженням таких обставин є, зокрема, введення воєнного стану на території України.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану").

За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII "Про оборону України" (станом на час виникнення правовідносин у цій справі):

- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

- бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);

- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;

- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Правова мета встановлення спеціальних строків, які враховуються при розгляді справ про оголошення фізичної особи померлою, полягає у тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих територіях, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції (п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22).

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи (п. 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок.

Формулюючи тлумачення речення другого частини другої статті 46 ЦК України в аспекті початку перебігу визначеного нею шестимісячного строку, Велика Палата у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 зазначила наступне:

- словосполучення "від дня закінчення воєнних дій", потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України;

- встановлення такого строку дозволяє зменшити імовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою;

- строк у шість місяців потрібно відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Це забезпечує більш обґрунтований підхід до визначення моменту, коли зникнення фізичної особи (з надзвичайно високим ступенем вірогідності) можна вважати остаточним і невідворотним, і відповідає меті законодавчого регулювання - забезпечення справедливості та правової визначеності для всіх зацікавлених сторін у таких суспільних відносинах (див.: п. 70 - 72).

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. (ч. 3 ст. 46 ЦК України).

Відповідно до ст. 305 ЦК України, заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

З даного приводу суд зазначає, що заявник метою встановлення факту визначила наступне: через відсутність свідоцтва про смерть, не має можливості скористатись сімейними, цивільними і соціальними правами, пов`язаними зі смертю брата, зокрема: спадкування, зняття з місця реєстрації, отримання статусу членів сім`ї загиблого військовослужбовця, допомоги сім`ї загиблого військовослужбовця тощо.

Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

На відміну від факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісти за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20 та від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23, наголошується, що особливістю такої категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція).

У постановах від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23 та від 25 квітня 2024 року № 278/970/23 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що шестимісячний строк, визначений у ч. 2 ст. 46 ЦК України для оголошення особи померлою, слід обраховувати з моменту настання події (яка могла призвести до смерті особи), а не з моменту закінчення дії воєнного стану на території держави.

Такий висновок підтримала і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11 грудня 2024 року по справі № 755/11021/22, зазначивши, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

На підставі викладеного вище, враховуючи, що військовослужбовець ОСОБА_2 зник безвісти захищаючи суверенітет та незалежність України, що підтверджено службовим розслідуванням, пошукові заходи не дали ніякого результату, інформації про те, що він перебуває в полоні немає, суд вважає, що заяву про оголошення ОСОБА_2 померлим слід задовольнити.

Отже, з огляду на досліджені письмові докази судом встановлено, що надані представником заявника документи та докази на підтвердження обставин викладених у заяві є доведеними, та підтверджені безпосереднього результатами службового розслідування та свідчення очевидців.

Суд погоджується з доводами представника заявника, що місце знаходження ОСОБА_2 не встановлено, будь-які відомості про те, що він перебуває серед живих, знаходиться у полоні, добровільно залишив місце служби чи дезертирував, відсутні. Встановлені службовим розслідуванням обставини беззаперечно свідчать, що військовослужбовець зник за обставин, які безпосередньо загрожували його життю та об`єктивно дають достатні підстави припускати його загибель.

Отже, з вищевикладеного суд дійшов висновку, що солдат, ОСОБА_2 , гранатометник 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону – зник безвісти 24.02.2025 року.

У постановах від 26.04.2023 у справі №337/3725/22, від 29.03.2023 у справі №753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, у тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені в постанові Верховного Суду від 25.10.2023 у справі №607/1612/23.

За відсутності лише тіла загиблого військовослужбовця, при наявності достатніх доказів його загибелі при проведенні бойових дій, відмова в позові про визнання такого військовослужбовця померлим не може вважатися такою, що відповідає завданням цивільного судочинства та узгоджується з принципом правової визначеності.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.05.2024 у справі №127/28463/23.

07.07.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №685, якою затвердив Порядок встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до абз. 19 п. 5 Порядку до заяви про встановлення відповідного факту загибелі може додаватися рішення суду, яким встановлено, що особа загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах у період воєнного стану, але тільки у разі відсутності документів, передбачених абзацами чотирнадцятим, шістнадцятим цього пункту, а саме: копії висновку судово-медичної експертизи (дослідження), що засвідчує факт смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, або копії первинної медичної облікової документації, форми яких затверджені МОЗ; копії довідки про безпосередню участь у заходах у період воєнного стану особи, яка загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил, Держприкордонслужби, Національної поліції, Національної гвардії, СБУ та/або іншого утвореного відповідно до закону військового формування та правоохоронного органу, у взаємодії з якими особа брала безпосередню участь у заходах у період воєнного стану; свідчення (заява) командира підрозділу, в зоні відповідальності якого перебувала особа, або свідчення (заяви) не менше ніж двох свідків, які разом з особою брали безпосередню участь у заходах, про безпосередню участь у заходах у період воєнного стану особи, яка загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, - у разі відсутності довідки, передбаченої абзацом п`ятнадцятим цього пункту.

Згідно зі ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Судом встановлено, що мета встановлена факу смерті, потрібно заявнику для реалізації її прав, в тому числі щодо спадкування, отримання соціальних виплат.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд роз`ясняє заявнику, що у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася, або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи, або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином, дослідивши всі надані докази у їх сукупності та надавши їм відповідну оцінку, суд вважає, що є всі підстави для оголошення гранатометника 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , померлим.

На підставі викладеного, керуючись статтею 46 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 77, 81, 259, 263-265, 268, 293-294, 305-309, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ПЕРЕСИПСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У МІСТІ ОДЕСІ ОДЕСЬКОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ, Військова частина НОМЕР_1 , МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ, про оголошення фізичної особи померлою – задовольнити.

Оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 – померлим, під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України.

Датою смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 - вважати день набрання рішенням суду законної сили.

Місцем смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , вважати населений пункт Піщане, Покровського району, Донецької області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текс судового рішення складено 30.09.2026р.

Суддя І.М. Мурманова

Присяжні: С.М. Шурдов

О.В. Гаєва