Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №510/2454/25 — Ренійський районний суд Одеської області

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Провадження № 2/510/688/26

Справа № 510/2454/25

29 вересня 2026 року м. Рені Одеської області

Ренійський районний суд Одеської області у складі

головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.

за участю секретаря Фурсової А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 148667 від 02 серпня 2024 року в розмірі 24 719 грн. 96 коп. та судових витрат, з посиланням на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце його проведення сповіщалась належним чином, про причини неявки не повідомила. Відзив у встановлений судом строк не надала.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що причини неявки відповідача є неповажними та є підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 02 серпня 2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 , в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію», укладено договір про споживчий кредит № 148667.

До укладення договору відповідач ознайомилась з його умовами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів.

Згідно умов договору відповідачу надані грошові кошти в сумі 15 585 грн., в наступному порядку: у розмірі 8 089 грн. 66 коп. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №142966 від 10 червня 2024 року укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 3 910 грн. 79 на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3 584 грн. 55 коп. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (п. 2.2.1 Договору). Строк кредитування визначений сторонами за договором складає 126 днів з 02 серпня 2024 року по 06 грудня 2024 року (п. 2.6 Договору). Проценти – 330,00 річних (п. 2.3 Договору). Комісія за надання кредиту складає 3 584 грн. 55 коп. (п. 2.5 Договору) та ін.

Згідно положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, що визначено ч. 1 ст. 638 ЦК України.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (утому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Таким чином, 02 серпня 2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 148667.

Згідно довідки ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» № 3878/30-10 від 30 жовтня 2025 року, на зазначену у договорі платіжну картку відповідача, переховані грошові кошти в сумі 3 910 грн. 79 коп., на виконання умов договору про споживчий кредит № 148667 від 02 серпня 2024 року.

Зазначене також підтверджується випискою по рахунку клієнта ОСОБА_2 , витребуваною з АТ КБ «ПриватБанк» від 12 лютого 2026 року.

Отримання іншої частини кредитних коштів за договором в розмірі 8 089 грн. 66 коп. та 3 584 грн. 55 коп. підтверджується довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» № 3955/04-11 від 04 листопада 2025 року про проведення взаємозаліку.

Так, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» на виконання умов договору та відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, надало грошові кошти (кредит) відповідачу у розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач, в свою чергу, зобов`язалась повернути кредит, сплатити відсотки та виконати інші умови договору.

Враховуючи зазначене, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» належним чином виконало свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 .

Однак, з причини неналежного виконання умов договору у відповідача виникла заборгованість в розмірі 24 719 грн. 96 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 14 560 грн. 73 коп.; заборгованості за відсотками – 9 458 грн. 23 коп.; заборгованості по комісії – 701 грн.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

10 жовтня 2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 10102024, предметом якого є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Згідно реєстру прав вимог №4 до договору факторингу № 10102024 від 10 жовтня 2024 року та акту приймання-передачі, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» прийняло від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» право вимоги за договором про споживчий кредит № 148667 від 02 серпня 2024 року укладений з ОСОБА_1 , заборгованість за яким становить 24 719 грн. 96 коп. та складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14 560 грн. 73 коп., заборгованості за відсотками – 9 458 грн. 23 коп., заборгованості по комісії – 701 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Так, судом встановлено, що позивачем належним чином набуто право вимоги за договором про споживчий кредит № 148667 від 02 серпня 2024 року укладений з ОСОБА_1 .

Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Надання кредитних коштів відповідачу підтверджується довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» № 3878/30-10 від 30 жовтня 2025 року, випискою по рахунку клієнта ОСОБА_2 , від 12 лютого 2026 року, довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» № 3955/04-11 від 04 листопада 2025 року про проведення взаємозаліку.

Разом із тим, заявлена заборгованість відповідачем не спростована, контр розрахунку не надано, як і не надано доказів її сплати як первісному кредитору так і фактору.

За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягненню виниклої у відповідача заборгованості на користь позивача.

Щодо відшкодування судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача під час пред`явлення позову до суду сплачено судовий збір у належному розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Так, з урахуванням задоволення позову у повному обсязі, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою, суд зазначає наступне.

За положеннями ст. ст. 133, 137 ЦПК України, учасник справи має право на відшкодування лише професійної правової допомоги, наданої адвокатом.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг правничої допомоги. На підтвердження понесених позивачем витрат у справі надано: договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, який містить опис робіт, а загальна вартість наданих послуг за договором складає 7 000 грн., що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг від 25 листопада 2025 року.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України, можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правову допомогу в зазначеному розмірі у сумі 7 000 грн., адже цей розмір, окрім іншого, має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд вважає за необхідне врахувати, що матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час, даний спір є типовим і особливої складності не представляє, а сама по собі ціна позову не свідчить про необхідність стягнення витрат у визначеному розмірі.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає що витрати позивача на професійну правову допомогу, враховуючи критерії розумної необхідності таких витрат, становлять 4 000 грн. і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, -

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, будинок 6, кабінет 13, ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за договором про споживчий кредит № 148667 від 02 серпня 2024 року у розмірі 24 719 (двадцять чотири тисячі сімсот дев`ятнадцять) грн. 96 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, будинок 6, кабінет 13, ЄДРПОУ 42986956) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору та 4 000 (чотири тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова