Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №488/733/26 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/733/26

Провадження № 2/488/1609/26 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

30.09.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі – судді Селіщевої Л.І.,

за участю секретаря судового засідання – Гейко І.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка — ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її користь на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі судового наказу, виданого Корабельним районним судом м. Миколаєва від 11.09.2025 року, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 08 вересня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття та визначити аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування свого позову позивач зазначила, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 27.07.2019 року, який 20.11.2025 року було розірвано рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва.

Від даного шлюбу сторони мають малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який після розірвання шлюбу залишився проживати разом з позивачкою.

Судовим наказом Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11.09.2025 року з відповідача на її користь на утримання сина стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 08.09.2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ перебуває на виконанні.

Позивачка посилалася на те, що відповідач сплачує аліменти нерегулярно, із затримками та у різних сумах, а визначений частковий спосіб їх стягнення не забезпечує стабільного матеріального утримання дитини.

Так, з моменту визначення розміру аліментів, істотно змінилися обставини, зокрема збільшилися потреби дитини, пов`язані з її віком та станом здоров`я.

Позивачка зазначила, що їх малолітня дитина має низку хронічних та супутніх захворювань, у зв`язку з чим потребує постійного медичного нагляду, проведення обстежень, лікування, спеціального харчування, а також систематичних корекційно-розвиткових занять та фізичної реабілітації.

Загальні щомісячні витрати на утримання дитини становлять не менше 10 000 - 15 000 грн. без урахування разових витрат на медичні обстеження, лікування та придбання лікарських засобів. При цьому дитина проживає разом із позивачкою, яка самостійно несе зазначені витрати.

З огляду на викладене позивачка вважає, що стягнення аліментів у частці від доходу відповідача не забезпечує належного та стабільного матеріального утримання дитини, у зв`язку з чим просить змінити спосіб їх стягнення та визначити аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 15 000 грн. щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

20.02.2026 року ухвалою судді відкрите провадження по справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Одночасно, в ухвалі роз`яснено відповідачу, що він має право подати до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також має право подати до суду заперечення протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_2 у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав. Водночас 29.04.2026 року через свого представника — адвоката Мотельчук Ю.І. — подав до суду додаткові пояснення по справі, відповідно до яких позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Судове засідання просив провести у його відсутність та відсутність його представника.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що твердження позивачки про наявність заборгованості зі сплати аліментів не відповідають дійсності, оскільки він сплачував та продовжує сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судовим наказом, що підтверджується розрахунком заборгованості та копіями квитанцій про сплату.

Окрім того, відповідач вказав, що на його утриманні перебуває інша неповнолітня дитина від попереднього шлюбу — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що має враховуватися при визначенні розміру аліментів.

Також відповідач вважає, що позивачка не довела істотної зміни обставин, яка є підставою для зміни способу стягнення аліментів. На його думку, наведені нею додаткові витрати, пов`язані зі станом здоров`я дитини, підлягають врахуванню в порядку, передбаченому законодавством для стягнення додаткових витрат на дитину, а не шляхом зміни способу стягнення аліментів.

Крім того, відповідач зазначив, що він належним чином виконує свій обов`язок щодо утримання дитини, та сплачуваний ним розмір аліментів перевищує встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину відповідного віку.

У подальшому в ході розгляду справи представником відповідача — адвокатом Мотельчук Ю.І. подавалися додаткові пояснення разом із залученням додаткових доказів 18.06.2026 року, 10.08.2026 року та 22.09.2026 року, в яких відповідач підтримував свої заперечення проти позову та наводив додаткові обґрунтування щодо свого майнового стану і відсутності підстав для зміни способу стягнення аліментів.

Позивачка в свою чергу подала відповідь на додаткові пояснення від 05.05.2026 року та 23.09.2026 року разом із залученням додаткових доказів. Також просила проводити судове засідання у її відсутність.

У додаткових поясненнях позивачка зазначила, що доводи відповідача не спростовують заявлених позовних вимог. Послалася на розрахунки державного виконавця станом на 04.02.2026 та 03.03.2026, відповідно до яких, за її твердженням, відповідач сплачує аліменти нерегулярно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим середній розмір недоплати становить близько 5 500 грн. щомісяця.

Також вказала, що після видачі судового наказу істотно змінився стан здоров`я дитини. Зокрема, 19.12.2025 дитині встановлено діагноз, пов`язаний із тяжким ураженням, зумовленим непереносимістю глютену, що потребує медичного спостереження, регулярного проведення лабораторних досліджень та дотримання спеціальної безглютенової дієти.

Крім того, 16.03.2026 у дитини виявлено прогресуюче дегенеративне захворювання очей, у зв`язку з чим вона потребує систематичних медичних обстежень, лікування, придбання спеціальних засобів корекції зору, а також поїздок до м. Одеси для отримання медичної допомоги.

Позивачка також зазначила, що наявність у відповідача іншої неповнолітньої дитини сама по собі не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. При цьому вона послалася на відсутність належних доказів фактичного утримання відповідачем цієї дитини.

Щодо матеріального становища відповідача позивачка зазначила, що він є працездатною особою та має у власності декілька транспортних засобів, у тому числі вантажні автомобілі, що свідчить про можливість отримання ним доходу.

Позивачка вважає, що нерегулярність сплати аліментів, погіршення стану здоров`я дитини, необхідність постійного лікування та дотримання спеціальної дієти, а також істотне збільшення витрат на її утримання є обставинами, які зумовлюють необхідність зміни способу стягнення аліментів із частки доходу відповідача на тверду грошову суму.

З огляду на наведене позивачка просила врахувати подані нею додаткові пояснення, задовольнити позовні вимоги та визначити аліменти у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини третьої статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, якщо клопотання про розгляд справи за відсутності учасника справи заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивачки та відповідача на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2025 року (а.с.8). Від даного шлюбу сторони мають малолітнього сина — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9), який після розірвання шлюбу проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні.

Судовим наказом Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 вересня 2025 року (а.с.10) з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

Разом із тим судом встановлено, що після видачі зазначеного судового наказу змінилися обставини, які мають істотне значення для визначення способу та розміру утримання дитини. Зокрема, з урахуванням наданих до суду доказів, стан здоров`я дитини потребує додаткового медичного спостереження, проведення обстежень, лікування та по життєвого спеціального харчування, що зумовлює збільшення витрат на її утримання.

Так, з результатів лабораторного дослідження від 19.12.2025 вбачається, що у ОСОБА_3 проведено генетичне дослідження щодо визначення генетичних маркерів ризику розвитку захворювання, пов`язаного з непереносимістю глютену (а.с.169).

За результатами дослідження виявлено генотип, асоційований із підвищеним ризиком розвитку відповідного захворювання. У висновку лабораторії зазначено про виявлення алелів DQ2 (DQA105, DQB102), асоційованих із підвищеним ризиком.

Також з наданої до суду медичної документації (а.с.11-22) вбачається, що дитина перебуває під регулярним медичним спостереженням у зв`язку зі станом здоров`я, який потребує проведення лабораторних та інших медичних обстежень, консультацій лікарів і відповідного лікування.

За результатами обстежень дитині рекомендовано дотримання безглютенової дієти як основного методу лікування, з повним виключенням із раціону продуктів, що містять глютен, зокрема жита, ячменю та продуктів із них. У медичній документації зазначено, що така дієта потребує постійного/по життєвого дотримання та передбачає використання спеціальних безглютенових продуктів харчування.

Також зазначено про необхідність регулярного медичного спостереження, проведення контрольних обстежень та виконання призначень лікарів з урахуванням стану здоров`я дитини.

Крім того, з наданого консультативного висновку лікаря-гінетика (а.с.165) вбачається, що дитина потребує подальшого медичного спостереження та лікування у зв`язку зі станом органів травлення.

Також дитині встановлено діагнози: змішаний астигматизм обох очей та амбліопія слабкого ступеня обох очей, що зумовлює необхідність проведення відповідних офтальмологічних обстежень, лікування та корекції зору (а.с.12).

Таким чином, надана медична документація підтверджує наявність у дитини особливих потреб, зумовлених станом її здоров`я, необхідністю дотримання спеціального харчування, регулярного медичного спостереження, проведення обстежень та лікування. Наданий для огляду перелік спеціальних продуктів харчування із зазначенням їх асортименту та вартості підтверджує необхідність відповідних витрат для забезпечення належного харчування та задоволення потреб дитини.

Зазначені обставини свідчать про збільшення витрат на її утримання та підлягають врахуванню судом під час визначення належного розміру аліментів.

Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Разом із тим стаття 182 СК України визначає обставини, які враховуються судом при визначення розміру аліментів.

Так, згідно із частиною першою цієї статті, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Таким чином, стан здоров`я дитини (пункт 1 частини першої статті 182 СК України) належить до обставин, які підлягають врахуванню судом при визначенні розміру аліментів на утримання дитини (впливають на такий розмір) і, вочевидь, зміна цієї обставини, зокрема, істотне погіршення стану здоров`я дитини після стягнення аліментів, може бути підставою для зміни раніше визначеного розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року у справі № 128/2206/21 зазначено, що положення статті 192 СК України не виключають права платника та одержувача аліментів звертатися до суду з позовом про зміну розміру або способу стягнення аліментів, визначених судовим наказом (стаття 183 СК України), у зв`язку з істотною зміною матеріального чи сімейного стану, погіршенням чи поліпшенням здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Зміна стану здоров`я дитини, поява у неї особливих потреб (хронічних захворювань, необхідності спеціального харчування, реабілітації тощо) належать до обставин, які підлягають обов`язковому врахуванню при вирішенні спору про зміну способу або розміру стягнення аліментів.

Таким чином, суд враховуючи призначення та мету аліментів на утримання дитини, виходячи із системного аналізу вищенаведених положень Конвенції про права дитини, Конституції України, СК України, ЦПК України, Закону України "Про охорону дитинства", надаючи відповідь на основне правове питання у розглядуваній справі, дійшов висновку, що погіршення стану здоров`я дитини може бути підставою для зміни раніше визначеного судом розміру аліментів на її утримання, якщо внаслідок такого погіршення здоров`я раніше визначений розмір аліментів не забезпечує гармонійного розвитку дитини.

Оцінюючи доводи відповідача про наявність на його утриманні іншої неповнолітньої дитини — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд бере до уваги цей сімейний фактор відповідно до пункту 3 частини першої статті 182 СК України.

Водночас наявність у платника аліментів іншої дитини сама по собі не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову про зміну способу стягнення аліментів та не звільняє батька від обов`язку забезпечувати належне утримання хворого малолітнього сина, який потребує особливих витрат на лікування та спеціальне харчування.

Суд критично ставиться до посилань відповідача на обмеженість його можливостей у зв`язку з доводами про непрацездатність, оскільки наявні в матеріалах справи квитанції та документи, надані самим же відповідачем на підтвердження перерахування коштів на утримання іншої дитини, переконливо свідчать про наявність у нього постійного джерела доходу і реальної фінансової спроможності здійснювати грошові перекази.

Оцінюючи доводи відповідача про належне виконання обов`язку зі сплати аліментів та його посилання на скрутне матеріальне становище, суд бере до уваги досліджені в судовому засіданні матеріали справи, зокрема розрахунки заборгованості державного виконавця та надані самим відповідачем квитанції про перерахування коштів.

З аналізу наданих відповідачем квитанцій вбачається, що він періодично здійснює перерахування коштів на утримання іншої дитини різними, нефіксованими сумами, які коливаються від 3 000 до 9 000 гривень щомісяця. Водночас із розрахунків державного виконавця щодо справи за позовом позивачки випливає, що відповідач сплачує аліменти у розмірі 1/4 частини не в повному обсязі та також щомісяця різними сумами, що свідчить про відсутність стабільності у виплатах та утворення недоплати.

Наявність у відповідача можливості самостійно варіювати та здійснювати перерахування значних сум коштів (до 9 000 гривень) на утримання іншої дитини у різні місяці прямо спростовує його доводи про повну непрацездатність та відсутність будь-яких доходів. Натомість така поведінка платника аліментів у сукупності з даними виконавчої служби підтверджує наявність у нього джерел доходу та реальної фінансової спроможності, проте вказує на вибірковий і неналежний підхід до виконання обов`язку щодо утримання малолітнього ОСОБА_3 , який має тяжкі хронічні захворювання та потребує постійних витрат.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивачки про зміну способу стягнення аліментів, оскільки частковий спосіб стягнення у вигляді 1/4 частини доходу, з урахуванням нерегулярності виплат та мінливості сум, не забезпечує стабільного і достатнього матеріального утримання дитини з особливими потребами.

З урахуванням балансу інтересів обох батьків, засад розумності, виваженості та справедливості, а також необхідності гарантування належного рівня життя дитини з урахуванням стану її здоров`я, суд вважає за необхідне частково задовольнити позов та визначити аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 12 000 гривень щомісячно.

Відповідно до частини другої статті 184 СК України, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вбачається, що у випадку зміни розміру аліментів, аліменти у новому розмірі стягуються від дня набрання чинності рішенням суду.

У відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 280-283, 284-285, 288-289, 354 ЦПК України, ст.ст.180-183, п. 1 ст. 192 СК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов – задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі судового наказу, виданого Корабельним районним судом м. Миколаєва від 11.09.2025 року, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 08 вересня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття та визначити аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 12 000 гривень щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в прибуток держави 1 331,20 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна інформація про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , паспорт громадянина України ID-документ, дійсний до 22.08.2029 р., запис № 19830427-03287, документ № НОМЕР_2 , дата видачі 22.08.2019р., орган що видав 4810, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Ленінським РВ у м. Миколаєві УДМС України в Миколаївській області, РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації! не відома, остання адреса проживання! АДРЕСА_2 .

СУДДЯ Л.І. СЕЛІЩЕВА