Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №127/26382/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/26382/26

Провадження № 3/127/5182/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р.м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романчук Р.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України,

за ст. 173 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 22.06.2026 о 18 год. 30 хв. за адресою м. Вінниця, вул. Молодіжна, біля будинку №37, здійснила дрібне хуліганство відносно ОСОБА_2 , а саме ображала нецензурною лайкою, чим своїми діями порушила громадський порядок та спокій громадян.

ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнала, пояснила, що громадський порядок та спокій громадян не порушувала, хуліганських дій не вчиняла. Її колишній чоловік на даний час проживає з ОСОБА_2 22.06.2026 приблизно о 18 год. 30 хв. вона йшла по вулиці до людини похилого віку та несла два пакети з продуктами харчування. Вона побачила, що автомобіль ОСОБА_2 зупинився неподалік. Коли вона проходила біля автомобіля, то її колишній чоловік та ОСОБА_2 , вийшовши з автомобіля, почали її ображати. ОСОБА_2 висловлювалася до неї нецензурною лайкою, кричала, а потім почала її бити, схопила руками за шию, вона не могла дихати, злякалася. ОСОБА_2 нанесла їй тілесні ушкодження, що підтверджується відповідною медичною довідкою. Після цього вона викликала поліцію. ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення було притягнуто до адміністративної відповідальності. Вважає, що вона громадський порядок не порушувала, нецензурною лайкою не висловлювалася, хуліганських дій не вчиняла і в неї не було такого умислу, а лише захищалася від ОСОБА_2 . Просила провадження у справі закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Потерпіла ОСОБА_2 та її представник Зубань О.О. в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_2 проживає із колишнім чоловіком ОСОБА_1 . Між нею та ОСОБА_1 тривалий конфлікт. ОСОБА_1 створює конфліктні ситуації, ображає її. 22.06.2026 о 18 год. 30 хв. за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 побачила ОСОБА_1 біля свого будинку та запитала, чому вона тут ходить. ОСОБА_1 почала її ображати, висловлювалася нецензурною лайкою. Враховуючи тривалий конфлікт між ними, ОСОБА_2 застосувала до ОСОБА_1 фізичну силу, про що жалкує і за що була притягнута до адміністративної відповідальності. Вважають, що ОСОБА_1 також винна у вчиненні адміністративного правопорушення, просили накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, суд дійшов таких висновків.

Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 173 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 19 від 22.12.2006 «Про судову практику у справах про хуліганство» дрібне хуліганство це умисне порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке не супроводжується особливою зухвалістю за винятковим цинізмом.

Суд зазначає, що громадський порядок це обумовлена потреба суспільства, система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами, система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій.

Об`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. При цьому дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка вчиняє таке правопорушення, усвідомлює, що своїми діями порушує громадський порядок і спокій громадян, та бажає чи свідомо припускає прояв неповаги до суспільства.

Суб`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки хулігана. За відсутності такого мотиву не може бути дрібного хуліганства.

Таким чином, дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 р. № 1376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 р. за № 1496/27941, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Як вбачається з пояснень особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , вину у вчиненні правопорушення вона не визнала, пояснила, що громадський порядок та спокій громадян не порушувала, хуліганських дій не вчиняла. Її колишній чоловік на даний час проживає з ОСОБА_2 22.06.2026 приблизно о 18 год. 30 хв. вона йшла по вулиці до людини похилого віку та несла два пакети з продуктами харчування. Вона побачила, що автомобіль ОСОБА_2 зупинився неподалік. Коли вона проходила біля автомобіля, то її колишній чоловік та ОСОБА_2 , вийшовши з автомобіля, почали її ображати. ОСОБА_2 висловлювалася до неї нецензурною лайкою, кричала, а потім почала її бити, схопила руками за шию, вона не могла дихати, злякалася. ОСОБА_2 нанесла їй тілесні ушкодження, що підтверджується відповідною медичною довідкою. Після цього вона викликала поліцію. ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення було притягнуто до адміністративної відповідальності. Вважає, що вона громадський порядок не порушувала, нецензурною лайкою не висловлювалася, хуліганських дій не вчиняла і в неї не було такого умислу, а лише захищалася від ОСОБА_2 . Просила провадження у справі закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 та її представник Зубань О.О. пояснили, що ОСОБА_2 проживає із колишнім чоловіком ОСОБА_1 . Між нею та ОСОБА_1 тривалий конфлікт. ОСОБА_1 створює конфліктні ситуації, ображає її. 22.06.2026 о 18 год. 30 хв. за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 побачила ОСОБА_1 біля свого будинку та запитала, чому вона тут ходить. ОСОБА_1 почала її ображати, висловлювалася нецензурною лайкою. Враховуючи тривалий конфлікт між ними, ОСОБА_2 застосувала до ОСОБА_1 фізичну силу, про що жалкує і за що була притягнута до адміністративної відповідальності. Вважають, що ОСОБА_1 також винна у вчиненні адміністративного правопорушення, просили накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення.

Так, дослідженні судом докази, а саме протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення осіб, долучені до протоколу, пояснення сторін в судовому засіданні, відеозапис, не містять доказів на підтвердження ознак дрібного хуліганства, вчиненого ОСОБА_1 саме з метою порушення громадського порядку та спокою громадян.

Фактичні обставини справи свідчать, що конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник на ґрунті неприязних особистих стосунків.

Такі обставини, встановлені у судовому засіданні, підтверджують відсутність у ОСОБА_1 умислу на вчинення дрібного хуліганства, зокрема нецензурної лайки в громадському місці, порушення громадського порядку та спокою громадян.

До протоколу жодних доказів про порушення ОСОБА_1 громадського порядку, прояву неповаги до суспільства, прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі, не додано.

Указані обставини виключають наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, оскільки за відсутності такого мотиву дії особи не можуть бути кваліфіковані як дрібне хуліганство.

За таких обставин у діях ОСОБА_1 відсутня кваліфікуюча ознака дрібного хуліганства як прояв неповаги до суспільства, або порушення громадського порядку, тому її дії не охоплюються складом правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Будь-яких інших доказів того, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, до суду не надано.

Таким чином, будь-яких фактичних даних, на основі яких можна було б дійти висновку, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, яке посягає на громадський порядок і спокій громадян, тобто вчинила дрібне хуліганство, обєктивна сторона якого передбачає посягання на суспільні відносини у громадських місцях, і як наслідок порушення спокою громадян, тобто невизначеного кола осіб, як потерпілих, під час судового розгляду не встановлено, а наявні обставини у своїй сукупності свідчать про відсутність прямого умислу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на порушення громадського порядку чи спокою громадян.

Слід підкреслити, що умисел особи має бути спрямований саме на порушення громадського порядку, а не на конкретний конфлікт з іншою особою.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України також відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.

Так, у своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

У рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі має бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа для вчинення адміністративного правопорушення, виходячи з диспозиції відповідної статті, інакше це суперечить принципу правової визначеності закріпленому у численних рішеннях ЄСПЛ (п. 31 рішення від 28.10.2003 у справі «Ракевич проти Росії» тощо).

Європейський суд з прав людини, серед іншого, (справа «Малофєєва проти Росії» рішення від 30.05.2013 року заява № 36673/04; «Карелін проти Росії» рішення від 20.09.2016 року), зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Чинне адміністративне законодавство не передбачає можливості органу, який розглядає адміністративну справу, самостійно визначати правову кваліфікацію складу вчиненого правопорушення.

З огляду на зазначене, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачена, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.

За встановлених при розгляді справи обставин, суд трактує всі сумніви на користь особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення і, оцінивши вищенаведені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тому провадження в справі слід закрити.

Відповідно до п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 247, ст. ст. 283, 284, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Скаргу на постанову може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області. Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Суддя