Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №598/782/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 598/782/26Головуючий у 1-й інстанції Щербата Г.Р.

Провадження № 33/817/529/26 Доповідач - Тиха І.М.

Категорія - ч.5 ст.126 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М., за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Карапетяна Е.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Карапетяна Е.Т. на постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 20 травня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень, з позбавленням його права керування всіма видами транспортних засобів строком на п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу марки Мерседес Віто державний номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Згідно із постанови суду, 13.04.2026 року о 10 год. 09 хвилин, ОСОБА_1 , по вул. Шолом Алейхема, м. Збараж, Тернопільського району, керував транспортним засобом марки Мерседес Віто державний номерний знак НОМЕР_1 , повторно протягом року, не мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п.2.1(а) ПДР України.

В апеляційній скаргі представник ОСОБА_1 - адвокат Карапетян Е.Т. просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв?язку з відсутністю в діях його довірителя складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Посилається на те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , не з`ясувавши причин його неявки, який не мав об`єктивної можливості з`явитися в судове засідання у зв`язку з проходженням військової служби за мобілізацією з 15.04.2026, чим порушено його право на захист, а також позбавив можливості надати суду пояснення, докази та довести свою позицію.

Вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, що мають значення для правильної кваліфікації його дій за ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки формально зіслався на постанову інспектора ВП № 4 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області серії ЕНА № 5243509 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стяґгнення за ч.4 ст.126 КУпАП від 17.07.2025, не встановивши, за якою саме частиною ст. 126 КУпАП його було притягнуто до відповідальності, чи набрала відповідна постанова законної сили та чи діяв на момент вчинення інкримінованого правопорушення строк позбавлення його права керування транспортними засобами.

Звертає увагу на те, що встановлений попереднім судовим рішенням строк позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_1 на 13.04.2026 уже закінчився, у зв`язку з чим вважає, що наявність кваліфікуючої ознаки повторності потребує додаткової перевірки.

В доповненнях до апеляційної скарги вказав, що суд першої інстанції неправильно визначив правову кваліфікацію дій ОСОБА_1 з огляду на те що описуючи зміст правопорушення зазначив про керування транспортним засобом особою, яка не має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, що відповідає ознакам правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, тоді як у правовому висновку кваліфікував ці дії за ч. 5 ст. 126 КУпАП як повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2-4 цієї статті, особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Вважає, що поняття «не має права керування» та «позбавлена права керування» не є тотожними та характеризують різні фактичні й юридичні обставини, а тому їх змішування свідчить про невизначеність об`єктивної сторони інкримінованого правопорушення та ставить під сумнів правильність застосування судом ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Зазначає, що посилання суду лише на постанову інспектора ВП № 4 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області серії ЕНА № 5243509 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.4 ст.126 КУпАП від 17.07.2025 без встановлення її змісту, правової кваліфікації попереднього діяння та факту набрання нею законної сили не є достатнім для підтвердження кваліфікуючої ознаки повторності.

Посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив належним чином відеозапис, який, на думку апелянта, є основним доказом обставин події, а в тексті оскаржуваної постанови відсутнє посилання на нього як на доказ, безпосередньо досліджений судом та покладений в основу висновку про винуватість.

Вказує на те що за відсутності в матеріалах справи носія із відповідним відеозаписом, який є єдиним об`єктивним доказом вини ОСОБА_1 , справа підлягає закриттю оскільки не доведено те що він вчинив правопорушення.

Вважає, що наведені порушення у своїй сукупності свідчать про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, неналежну оцінку доказів та відсутність достатніх даних для підтвердження як події адміністративного правопорушення, так і кваліфікуючої ознаки повторності, передбаченої ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Зазначає що поліцейський зобов`язаний використовувати технічні засоби відеофіксації у відповідності до вимог наказу МВС України від 18.12.2018 № 1026 “Про затвердження Інструкції із застсоування органами та підрозділами поліції технічних приладів та технічних засобів. Зщо мають функції фото-кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвер. Наказом МЮУ 08.01.2019 №z0028-19 та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 та здійснювати безперервну відеофіксацію процесуальних дій особи — зупинки, спілкування, роз`яснення прав, складання протоколу- з подальшим збереженням запису та його долученням до матеріалів справи. Невикоання цього обов`язку та ненадання суду вказаного відеозапису, на думку апелянта, позбавляє суд можливості перевірити повноту та достовірність обставин, викладених у протоколі.

Також апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, мотивуючи його тим, що справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , при цьому він з 15 квітня 2026 року проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, що підтверджується довідкою від 12.05.2026 № 2905. Відтак, вважає що на час призначених судових засідань 04.05.2026 та 20.05.2026 він фактично перебував на військовій службі та виконував обов`язки військовослужбовця, що об`єктивно ускладнювало отримання кореспонденції за місцем реєстрації та своєчасне ознайомлення з матеріалами справи. Про факт ухвалення постанови та накладене адміністративне стягнення ОСОБА_1 дізнався лише після ознайомлення з відомостями про відкрите щодо нього виконавче провадження № 81738402, у межах якого здійснюється примусове стягнення штрафу, та лише після цього, 02.09.2026 року уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатом для здійснення захисту у вказаній справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника ОСОБА_1 - адвоката Карапетяна Е.Т.. який підтримав подану скаргу з викладених у ній мотивів, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

За змістом ч.2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.

Клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження слід задовольнити, визнати поважною причину його пропуску, оскільки ОСОБА_1 не був присутній під час розгляду справи, копію постанови не отримував та на час її ухвалення проходив військову службу за мобілізацією, що об`єктивно перешкоджало своєчасному оскарженню судового рішення.

Згідно із вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Як вбачається, з

Вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в ньому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.

Пунктом 2.1 (а) ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1(п. 2.4а ПДР).

Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушенння, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП суд першої інстанції, крім вищезгаданого протоколу, обґрунтував даними, які містяться у:

протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 639526 від 13.04.2026, згідно з яким 13.04.2026 року о 10 год. 09 хвилин, по вул. Шолом Алейхема, м. Збараж, Тернопільського району, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки Мерседес Віто державний номерний знак НОМЕР_1 , повторно протягом року, не мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, правопорушення вчинено повторно ним протягом року( постанова інспектора поліції серії ЕНА №5243509 від 17.07.2025 за ч.4 ст.126 КУпАП), чим порушив п.2.1(а) ПДР України;

копії постанови інстпктора ВП №4 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області серії ЕНА №7015743 від 13.04.2026 про накладення адміністративного тсягнення у виді штрафу за ч.2 ст.122 КУпАП , згідно з якою водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом 13.04.2026 о 10:36 у м.Збараж по вул.Б.Хмельницького, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед початком руху, чим порушив п.9.2.а ПДР;

витязі ІПММ від 24.04.2026, згідно якого ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_3 від 15.05.2007 р.;

копії постанови інстпектора ВП №4 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області серії ЕНА №5243509 від 17.07.2025р. про накладення адміністративного тсягнення у виді штрафу за ч.4 ст.126 КУпАП , згідно з якою водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом 17.07.2025р о 10:56 у м.Збараж по вул.Якова Чайки, будучи позбавленим права керування 14.11.2022 року Ірпінським міським судом Київської області на 3 роки, чим порушив п. 2.1.а ПДР.

Вказані докази є належними допустимими та достатніми та підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, а саме – повторного протягом року після вчинення порушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП - керування транспортним засобом будучи, позбавленим права керування транспортними засобами, керування транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом.

Перевіряючи доводи апелянта щодо відсутності належних та допустимих доказів повторності у вчиненні правопорушення, слід зазначити, що матеріали справи містять постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5243509 від 17.07.2025 за ч.4 ст.126 КУпАП, яка підтверджує факт попереднього притягнення ОСОБА_1 до відповідальності. Разом із тим, не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що закінчення на 13.04.2026 строку позбавлення його права керування транспортними засобами, не дає можливості притягнути до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП оскільки на нього накладено адміністративне стягнення за те що він не маючи права керування транспортним засобом, повторно вчинив одне з адміністративних праворушень, передбачених ч.2-4 ст.126 КУпАП, в даному випадку первинне правопорушення мало місце за ч.4 ст.126 КУпАП, тобто законодавець не зобов`язує притягувати повторно до адміністративної відповідальності за правопорушення аналогічне первинному, а дає можливість повторно притягнути до відповідальності за одне з адміністративних правопорушень, передбачених ч.2-4 ст.126 КУпАП.

Доводи апелянта про порушення права на захист ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що про дату, час та місце судового розгляду ОСОБА_1 був повідомлений належним чином.

Висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП ґрунтується на сукупності вищеперелічених доказів, які є достатніми для підтвердження його вини, відеозапис є лише одним з можливих доказів, визначених ст.251 КУпАП , його обов`язковість у вказаній категорії справ КУпАП не визначена тому доводи представника щодо його відсутності в матеріалах справи незаслуговують на увагу.

Оскільки апелянт не навів жодного доводу, який би ставив під сумнів об`єктивність чи допустимість доказів, покладених в основу рішення суду першої інстанції, а сукупність вищенаведених доказів дає достатні підстави для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, тому підстав для скасування постанови не вбачаю.

З огляду на викладене, постанову місцевого суду щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП слід залишити без змін, а подану його представником апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Поновити строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Карапетяна Е.Т. залишити без задоволення, а постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 20 травня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя