Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №297/3015/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 297/3015/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Тайстри І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2025 року, ухвалене головуючим суддею Фейір О.О. в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини

встановив:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, де заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова НОМЕР_2 ) про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

Заяву мотивувала тим, що вона проходить службу за контрактом в НОМЕР_3 прикордонному загоні ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ). В шлюбі вона не перебуває та не перебувала. Однак самостійно виховує свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько дитини ОСОБА_3 проживає в м. Маріуполь, окремо від них та має іншу сім`ю. Останній дитиною не цікавиться, з сином не спілкується, жодної участі у вихованні останнього не приймає.

Встановлення факту самостійного виховання дитини необхідно їй для звільнення з військової служби, а тому ОСОБА_1 просила суд встановити факт самостійного виховання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт самостійного виховання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду військова частина НОМЕР_1 оскаржила таке в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

Зазначає, що факт, який встановлено судом першої інстанції, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Суд першої інстанції, виходив із наявності підстав для задоволення заяви про встановлення юридичного факту самостійного виховання, оскільки заявник довела, що вона самостійно виховує свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько дитини ОСОБА_3 участі у його вихованні не приймає. Разом з тим, надані позивачем докази свідчать лише про проживання дитини разом з нею, однак, жодним чином не підтверджують факт ухилення батька від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Крім того, не надано жодних доказів , які вказують на неможливість участі батька у вихованні дитини (спілкуванні дистанційно, наданні коштів для утримання та розвитку дитини). ОСОБА_3 не позбавлений батьківських прав щодо вказаної дитини, він зобов`язаний виконувати обов`язки, які покладаються на нього, як на батька, вимогами законодавства України, зокрема,ст. 150 СК України, а тому за вказаних обставин не можна вважати, що заявник є особою, яка самостійно виховує свою неповнолітню дитину.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кулакова С.С., просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Вказує, що вона обґрунтовано звернулась до суду із вказаною заявою за наявності відповідних підстав підтверджених матеріалами справи та встановленими і судовому засіданні.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У справі, яка є предметом перегляду, заявниця просить встановити факт самостійного виховання дитини. Заявлені вимоги пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу - матері, яка самостійно виховує дитину, і можливістю у зв`язку з цим звільнитися з військової служби.

Зокрема, статтею 26 Закону № 2232-XII передбачено звільнення військовослужбовців з військової служби через сімейні обставини, серед іншого, у разі самостійного виховання військовослужбовцем дитини (дітей) віком до 18 років.

Диспозиція частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII зі змінами містить імперативний припис стосовно того, що підстава для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнення з військової служби особи, яка самостійно виховує та утримує дитину, має бути встановлена виключно за рішенням суду.

Колегія суддів вважає, що в умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання матір`ю (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через обставини, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється.

Законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може звільнитися з військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов`язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу одинокого батька (матері) у разі відсутності іншого з батьків та ін.

Удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.

У такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування, особи (батька чи матері щодо здійснення піклування) та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України.

Такий порядок встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини визначений тому, що саме в порядку окремого провадження суд встановлює обставини та перевіряє (підтверджує) їх доказами незалежно від наданих сторонами доказів та зазначених доводів на їх спростування. Тобто встановлення юридичного факту як підстава для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби здійснюється безпосередньо судом.

Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби за підпунктом "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", оскільки відсутнє рішення суду, яким встановлено факт, що остання самостійно виховує та утримує дитину (а.с. 65-68).

ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьком останнього є ОСОБА_3 (а.с. 13, 75-77, 82-89).

ОСОБА_1 разом з неповнолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають в м. Берегове Закарпатської області, як внутрішньо переміщені особи (а.с. 11-12).

Згідно акту про встановлення факту проживання сім`ї ОСОБА_4 від 30 вересня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Для виховання та розвитку дитини створені всі належні умови (а.с. 16, 80-81).

Те, що дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 підтверджується також копією постанови Закарпатського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року (а.с. 75-77).

Заявою ОСОБА_1 від 03 жовтня 2023 року, посвідченою приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Романович І.В., зареєстрованою в реєстрі за №2860, заявник ОСОБА_1 підтвердила, що у зареєстрованому шлюбі як на території України так і за її межами не перебуває, рішення суду про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю не має (а.с. 17).

Як встановлено, неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є учнем 6-Б класу Берегівського ліцею ім. Ф. Потушняка і здобуває освіту за сімейною (домашньою) формою навчання, що стверджується копією довідки Берегівського ліцею ім. Ф. Потушняка Берегівської міської ради Закарпатської області №173 від 17 вересня 2024 року (а.с. 18).

Згідно копії посвідчення Головного управління ПФУ в Закарпатській області серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 , 2013 року народження, є дитиною з інвалідністю, законним представником (опікуном) якого є ОСОБА_1 , 1982 року народження (а.с. 20).

Також, суд враховує рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/8591/24 від 07 липня 2025 року, в мотивувальній частині якого встановлено, що позивачка ОСОБА_1 самостійно виховує неповнолітню дитину - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Те, що син проживає разом з матір`ю, яка виховує його самостійно встановлено також і рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області №297/2635/22 від 10 квітня 2023 року та постановою Закарпатського апеляційного суду №297/2635/22 від 08 листопада 2023 року, які набрали законної сили (а.с. 75-89).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Встановлено, що батько дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_3 працює на посаді начальника Сіверської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області з 04.07.2022, зареєстрований в м. Маріуполь, та має іншу сім`ю (а.с. 75-89).

Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_3 заперечував той факт, що заявниця самостійно здійснює виховання сина або щоб він звертався у суд із позовом стосовно встановлення порядку спілкування з сином. Ба більше того, ОСОБА_3 тільки 07.12.2016 року визнав своє батьківство відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки запис про батька даної дитини в Книзі реєстрації народжень був здійснений на підставі частини першої статті 135 СК України.

Зазначене підтверджує ту обставину, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відсутній спір з приводу виховання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки заявниця виховує свого сина без батька, тобто є по факту одинокою матір`ю, яка виховує і утримує дитину сама, яка до того ж є інвалідом з дитинства, а.с. 20.

Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання, а також в силу визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.

А звідси, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведення ОСОБА_1 підстав самостійного виховання неповнолітнього сина, який є дитиною-інвалідом, а тому суд правильно дійшов висновку про задоволення заяви про встановлення юридичного факту.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції по суті спору не спростовують та не належить до тих підстав з якими чинний процесуальний закон пов`язує можливість зміни або скасування оскаржуваного рішення

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Зважуючи на викладене та керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 , залишити без задоволення.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач

Судді