Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №689/907/26 — Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/907/26

2/689/666/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року селище Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Кульбаби А.В.,

з участю: секретаря судового засідання – Лебеденко О.М.,

розглянувши в судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду в селищі Ярмолинці цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «СВЕА ФІНАНС», звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначило, що 20 червня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту та страхування № F94.13067.005391495, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 6 000 грн. строком на 12 місяців зі сплатою процентів за користування коштами 16, 50 % річних. Банк свої зобов`язання по віддачі кредиту виконав повністю. Водночас, відповідачка взяті на себе зобов`язання виконувала з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 11 жовтня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту та страхування № №Z75.19704.005810828, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 25 000 грн. строком на 60 місяців зі сплатою процентів за користування коштами 9, 99 % річних. Водночас, відповідачка взяті на себе зобов`язання виконувала з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено Договір факторингу, за яким АТ «Ідея Банк» відступило Права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги за первинними Договорами в розмірі заборгованості боржників перед АТ «Ідея Банк». В тому числі, за даним Договором факторингу було відступлено право вимоги за заборгованостями ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договорами від 20 червня 2019 року № F94.13067.005391495 та від 11 жовтня 2019 року № Z75.19704.005810828. Згідно з розрахунком заборгованості по Кредитному договору № F94.13067.005391495 від 20 червня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» станом на дату подачі позову становить 8 686, 76 грн., яка складається із: заборгованості за основним боргом – 2 690, 34 грн., заборгованості за відсотками – 1 302, 84 грн., заборгованість за іншими процентними платежами – 4 693, 58 грн. Згідно з розрахунком заборгованості за Кредитним договором №Z75.19704.005810828 від 11 жовтня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» станом на дату подачі позову становить 59 130, 62 грн., яка складається із: заборгованості за основним боргом – 24 027, 99 грн., заборгованості за відсотками – 7 060, 57 грн., заборгованість за іншими процентними платежами – 28 042, 06 грн.

На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов. У відзиві представник відповідача зазначила, що позовні вимоги заявлені позивачем із пропуском позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Нарахування процентів і комісії здійснено після спливу строку кредитування, суперечить власній практиці позивача. Заявлена до стягнення сума в частині комісії (плати за обслуговування кредиту) суперечить законодавству про захист прав споживачів та є неправомірною. Також заявила клопотання про зменшення розміру неустойки (комісії) в порядку ст. 551 ЦК України. Позивачем не доведено належним чином факту переходу права вимоги та повідомлення про це відповідача. Позивачем не надано Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яким встановлено спірну плату.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача. Просив задоволити позов.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Суд, дослідивши письмові докази у справі в їх сукупності, приходить до висновку, що позов слід задоволити частково.

Судом встановлено, що 20 червня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту та страхування № F94.13067.005391495, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 6 000 грн. строком на 12 місяців зі сплатою процентів за користування коштами 16, 50 % річних. Ця обставина підтверджується копією Договору кредиту та страхування № F94.13067.005391495 від 20 червня 2019 року, копією Паспорта споживчого кредиту (додаток № 1 До Договору від 20.06.2019р.) (а.с. 9-11). Копією ордеру-розпорядження № 1 про видачу кредиту підтверджується факт видачі кредитних коштів в сумі 5226, 48 грн., а ордеру-розпорядження № 2 підтверджується про видача страхових платежів в сумі 773, 52 грн. (а.с. 10). Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором F94.13067.005391495 станом на 25 липня 2023 року борг відповідача становить: 8 686, 76 грн., який складається із: заборгованості за основним боргом – 2 690, 34 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками – 1 302, 84 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями – 4 693, 58 грн. (а.с. 12). Випискою по рахунку ОСОБА_1 за період з 20 червня 2019 року по 25 липня 2023 року підтверджується погашення нею боргу за кредитним договором № F94.13067.005391495 (а.с. 12-14).

11 жовтня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту та страхування № Z75.19704.005810828, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 25 000 грн. строком на 60 місяців зі сплатою процентів за користування коштами 9, 99 % річних. Ця обставина підтверджується копією Договору кредиту та страхування № Z75.19704.005810828 від 11.10.2019р., копією паспорта споживчого кредиту (Додаток № 1 до Договору від 11.10.2019р.) (а.с. 16-17). Копією ордеру-розпорядження № 1 про видачу кредиту підтверджується факт видачі кредитних коштів в сумі 21 551, 72 грн., а ордеру-розпорядження № 2 підтверджується про видача страхових платежів в сумі 3 448, 28 грн. (а.с. 18). Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Z75.19704.005810828 станом на 25 липня 2023 року борг відповідача становить: 59 130, 62 грн., який складається із: заборгованості за основним боргом – 24 027, 99 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками – 7 060, 57 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями – 28 042, 06, 58 грн. (а.с. 21). Випискою по рахунку ОСОБА_1 за період з 11 жовтня 2019 року по 25 липня 2023 року підтверджується погашення відповідачем боргу за кредитним договором № Z75.19704.005810828 (а.с. 21-22).

25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено Договір факторингу, за яким АТ «Ідея Банк» відступило Права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги за первинними Договорами в розмірі заборгованості боржників перед АТ «Ідея Банк». Зазначена обставина підтверджується копією Договору факторингу № 01.02-31/23 від 25 липня 2023 року (а.с. 24-29).

В тому числі, за даним Договором факторингу відповідно до Реєстру Боржників № 2 до договору факторингу № 01.02-31/23 від 25 липня 2023 року було відступлено право вимоги за заборгованостями ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договорами від 20 червня 2019 року № №F94.13067.005391495 та від 11 жовтня 2019 року № Z75.19704.005810828. Ця обставина підтверджується копією Реєстру Боржників № 2 до договору факторингу № 01.02-31/23 від 25 липня 2023 року (а.с. 14-15, 23-24).

Відповідно до платіжної інструкції № 9217 від 26 липня 2023 року ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» сплатило АТ «Ідея Банк» 11 963 508 грн. згідно Договору фартингу № 01.02-31/23 від 25 липня 2023 року (а.с. 31).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України.

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.

Станом на сьогоднішній день заборгованість відповідача за основним боргом та за відсотками не погашена, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за договором, відповідач порушив зазначені норми законодавства та умови договору.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі № 496/3134/19 в п.п. 26-30 зробила наступні правові висновки: «Відповідно до пункту 6 статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства. Поняття зобов`язання належить до фундаментальних понять доктрини цивільного права. Розумне тлумачення законодавства можливе лише з врахуванням правової природи зобов`язання. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)».

Згідно з частинами 1 і 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» наділено правом вимоги до відповідача.

Так, судом встановлено, що твердження представника відповідача про те, що позовна вимога про стягнення комісії за обслуговування кредиту суремить ЗУ «Про захист прав споживачів», є слушним.

За розрахунком позивача за кредитними договорами відповідачу була нарахована комісія: за кредитним договором від 20 червня 2019 року № F94.13067.005391495 в сумі 8686, 76 грн. та за кредитним договором від 11 жовтня 2019 року № Z75.19704.005810828 в сумі 28 042, 06 грн.

Суд вважає неправомірним нарахування комісії з таких підстав.

Згідно з положеннями абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на час укладення кредитного договору, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до пунктів 17, 23 статті 1 цього Закону послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними.

В силу вимог частини 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 зазначено, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

З огляду на викладене, суд вважає, що положення договорів від 20 червня 2019 року № F94.13067.005391495 та від 11 жовтня 2019 року № Z75.19704.005810828 , які укладені з ОСОБА_1 щодо обов`язку сплати позичальником комісії є такими, що суперечать інтересам споживача і порушують її права, є незаконними та як наслідок нікчемними.

Отже, заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями в розмірі 8686, 76 грн. за кредитним договором від 20 червня 2019 року № F94.13067.005391495 та в розмірі 28 042, 06 грн. за кредитним договором від 11 жовтня 2019 року № Z75.19704.005810828 стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають, тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Доводи представника відповідача про те, що позовні вимоги заявлені позивачем із пропуском позовної давності, що є підставою для відмови у позові, суд до уваги не бере та відхиляє.

Відповідно до п.п. 76-96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2025 року по справі № 903/602/24 статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України). Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки. Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19),невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Таким чином, з огляду навищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову. Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними. За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду. Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України. Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року. Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22). Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року. Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року. Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року. Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Судом встановлено, що Договір кредиту та страхування від 20 червня 2019 року № F94.13067.005391495 був укладений на строк 12 місяців, тобто до 20 червня 2020 року, а Договір кредиту та страхування від 11 жовтня 2019 року № Z75.19704.005810828 укладений на строк 60 місяців, тобто до 11 жовтня 2024 року.

Отже, оскільки по даній справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо визнаних судом обґрунтованих позовних вимог про стягнення основного боргу та несплачених відсотків не спливла, то перебіг цього строку є зупиненим і дотепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).

Твердження представника відповідача про те, що нарахування процентів і комісії здійснено після спливу строку кредитування, суперечить власній практиці позивача, суд розцінює критично та не бере до уваги.

Так, відповідно до п. 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року по справі № 910/17048/17 нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що позивачем не доведено належним чином факту переходу права вимоги та повідомлення про це відповідача, суд відхиляє.

Так, представником позивача суду надано належні і допустимі докази переходу права вимоги за вказаними кредитними договорами від первісного кредитора (Клієнта - АТ «Ідея Банк») до нового кредитора (Фактора – ТОВ «СВЕА ФІНАНС»), а саме: копію Договору факторингу № 01.02-31/23 від 25 липня 2023 року (а.с. 24-29), копію Реєстру Боржників № 2 до Договору факторингу № 01.02-31/23 від 25 липня 2023 року (а.с. 14-15, 23-24), копію платіжної інструкції № 9217 від 26 липня 2023 року (а.с. 31).

Та обставина, що позивачем не долучено до матеріалів справи докази направлення відповідачу письмового повідомлення про заміну кредитора та про перехід права вимоги до ТОВ «СВЕА ФІНАНС», не свідчить про відсутність факту належного переходу права вимоги до позивача. Водночас, відповідно до припису ч. 2 ст. 1082 ЦК України відповідач (боржник) в цьому випадку має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним, тобто АТ «Ідея Банк».

Щодо ненадання представником позивача суду Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО), яким встановлено спірну плату (комісію), то суд констатує, що в порушення вимог ст. ст. 12, 13, 83, 84 ЦПК України представником відповідача не заявлялося клопотання про витребування у позивача зазначених доказів. Крім цього, судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача комісії за обслуговування кредиту на загальну суму 32 735, 64 грн.

Твердження представника відповідача про те, що надані позивачем розрахунки заборгованості є неактуальним, оскільки складені на дату укладення Договору факторингу (25 липня 2023 року), а не на дату подання позовної заяви, суд розцінює критично та відхиляє.

Так, судом встановлено, що представником відповідача не надано суду власний розрахунок заборгованості, а також докази того, що відповідачем після 25 липня 2023 року погашалася заборгованість по кредитним договорам. Також в порушення вимог ст. ст. 12, 13, 83, 84 ЦПК України представником відповідача не заявлялося клопотання про витребування у позивача розрахунку заборгованості станом на день подачі позовної зави.

Таким чином, необхідно стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (04070, м. Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; ЄДРПОУ: 37616221; номер рахунку в АТ «ОТП БАНК» НОМЕР_2 ; МФО 300528) заборгованість за Кредитним договором №F94.13067.005391495 від 20 червня 2019 року в розмірі 3 933 грн. 18 коп. (три тисячі дев`ятсот тридцять три гривні 18 копійок), яка складається із: заборгованості за основним боргом – 2 690, 34 грн., заборгованості за відсотками – 1 302, 84 грн.; стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (04070, м. Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; ЄДРПОУ: 37616221; номер рахунку в АТ «ОТП БАНК» НОМЕР_2 ; МФО 300528) заборгованість за Кредитним договором №Z75.19704.005810828 від 11 жовтня 2019 року в розмірі 31 088 грн. 56 коп. (тридцять одна тисяча вісімдесят вісім гривень 56 копійок), яка складається із: заборгованості за основним боргом – 24 027, 99 грн., заборгованості за відсотками – 7 060, 57 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Отже, оскільки позов задоволено на 51, 73 % (35 081, 74 грн. * 100 % : 67 817, 38 грн.), тому необхідно стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (04070, м. Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; ЄДРПОУ: 37616221; номер рахунку в АТ «ОТП БАНК» НОМЕР_2 ; МФО 300528) судовий збір в розмірі 1 377, 26 грн. (2662, 40 грн. * 51, 73 % : 100 %).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 77-81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України,

вирішив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (04070, м. Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; ЄДРПОУ: 37616221; номер рахунку в АТ «ОТП БАНК» НОМЕР_2 ; МФО 300528) заборгованість за Кредитним договором №F94.13067.005391495 від 20 червня 2019 року в розмірі 3 933 грн. 18 коп. (три тисячі дев`ятсот тридцять три гривні 18 копійок), яка складається із: заборгованості за основним боргом – 2 690, 34 грн., заборгованості за відсотками – 1 302, 84 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (04070, м. Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; ЄДРПОУ: 37616221; номер рахунку в АТ «ОТП БАНК» НОМЕР_2 ; МФО 300528) заборгованість за Кредитним договором №Z75.19704.005810828 від 11 жовтня 2019 року в розмірі 31 088 грн. 56 коп. (тридцять одна тисяча вісімдесят вісім гривень 56 копійок), яка складається із: заборгованості за основним боргом – 24 027, 99 грн., заборгованості за відсотками – 7 060, 57 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (04070, м. Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; ЄДРПОУ: 37616221; номер рахунку в АТ «ОТП БАНК» НОМЕР_2 ; МФО 300528) судовий збір в розмірі 1 377, 26 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлений 1 жовтня 2026 року.

Суддя А.В. Кульбаба