Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №686/7228/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/7228/26

Провадження № 2/686/6137/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Мазурок О. В.

при секретарі Цибульській Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому, в порядку ст. 247 ЦПК УкраїНи, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, представник ГУНП в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з до Держави Україна представник - ГУНП в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди в розмірі сто десять мільйонів гривень завданої йому внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження №12022243460000290 в порядку ч.1 ст. 23 та ст.1174 ЦК України, ст.55 та 56 Конституції України, ст. 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На обґрунтування свого позову вказав, що в провадженні дізнавачів ГУНП в Хмельницькій області знаходиться кримінальне провадження №№12022243460000290. Незважаючи на очевидність кримінального правопорушення та особу, яка його вчинила, а сааме ОСОБА_2 , персональні відомості про його особу були встановлені після його затримання, службові і посадові особи Хмельницької обласної прокуратури та ГУНП в Хмельницькій області, з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом роблять видимість розслідування даного кримінального правопорушення, оскільки всупереч статті 6 КПК України ОСОБА_2 в них перетворився на невідому особу. Такі дії дізнавача та групи процесуальних прокурорів є триваючим катуванням його як споконвічного українця, зухвалим і цинічним порушенням його прав та його людської гідності, оскільки нічим іншим це пояснити неможливо.

Надмірна тривалість досудового розслідування у справі, яка не є занадто складною, є очевидною і не потребує доказування (одна відома особа, а ОСОБА_3 , і один факт вчинення ним кримінального правопорушення). Розслідування триває з 06 червня 2022 року і на дату звернення до суду позивача з позовною заявою у 2025 році становить більше трьох з половиною років та є неефективним. Внаслідок неефективного розслідування кримінального провадження особами, які здійснюють свої офіційні повноваження, порушено його права і завдано йому моральної шкоди. Надмірна тривалість кримінального провадження привела до моральних страждань, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, підривом ділової репутації і тд і тп.

Вважає, що позивач має право на компенсацію від держави Україна за невиконання державою свого зобов`язання щодо проведення ефективного розслідування злочину, де він є потерпілим.

На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на свою користь сто десять мільйонів гривень в якості відшкодування моральної шкоди.

15.05.2026 року представник відповідача Держави Україна в особі ГУНП в Хмельницькій області подав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав та просив суд відмовити в повному обсязі в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі ГУНП в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди. В даному відзиві представник відповідача зазначає, позивачем не надано жодного доказу протиправної бездіяльності органу досудового розслідування. Відділом дізнання Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області надано інформацію по кримінальному провадженню № 12022243460000290, зокрема надано інформацію про вжиті дізнавачем заходи. У ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні було проведено наступні слідчі (розшукові) дії: - проведено судово-медичну експертизи та призначено додаткову; - опитані свідки та інші особи, в тому числі ОСОБА_2 , на якого вказує позивач; - проведені слідчо-розшукові дії з метою зібрання доказів; - проведений слідчий експеримент за участі ОСОБА_1 - проведено ряд інших слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення обставин кримінального правопорушення. Також зазначає, що дізнавач на підставі частини дев`ятої статті 224 КПК України призначав проведення одночасного допиту двох вже допитаних осіб ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) для з`ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях, однак на неодноразові виклики дізнавачем потерпілий ОСОБА_1 не з`являвся у зазначений час та дату для проведення даної слідчої дії, причини своєї не явки не повідомляв. Відтак, матеріалами кримінального провадження спростовуються доводи позивача про бездіяльність органу досудового розслідування, більш того, підтверджуються порушення ОСОБА_1 своїх обов`язків як потерпілого, що в свою чергу унеможливлює проведення обов`язкових дій у кримінальному провадженні та є наслідком продовження строків досудового розслідування. Також, зазначає, що позивач не вказує, в чому саме виражається завдана йому моральна шкода, не наводить жодних розрахунків або обґрунтування визначеного в позовній заяві розміру відшкодування, не надано жодного доказу на підтвердження існування будь-яких негативних явищ викликаних бездіяльністю органу досудового розслідування.

19 травня 2026 року позивач подав заперечення на відзив представника відповідача Держави Україна в особі ГУНП в Хмельницькій області в якому просив його позов задоволитив повному об`ємі.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача, Держави Україна в особі ГУНП в Хмельницькій області, в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Держави Україна в особі представника ГУНП в Хмельницькій області, про відшкодування моральної шкоди в розмірі сто десять мільйонів гривень завданої йому внаслідок надмірної тривалості кримінального провадження №12022243460000290 в порядку ч.1 ст. 23 та ст.1174 ЦК України, ст.55 та 56 Конституції України, ст. 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

06.06.2022 внесено відомості до ЄРДР за №12022243460000290 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.

Відділом дізнання Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області надано інформацію по кримінальному провадженню № 12022243460000290, зокрема надано інформацію про вжиті дізнавачем заходи. У ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні було проведено наступні слідчі (розшукові) дії: - проведено судово-медичну експертизи та призначено додаткову; - опитані свідки та інші особи, в тому числі ОСОБА_2 , на якого вказує позивач; - проведені слідчо-розшукові дії з метою зібрання доказів; - проведений слідчий експеримент за участі ОСОБА_1 - проведено ряд інших слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення обставин кримінального правопорушення.

У статті 15 Цивільного Кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною четвертою статті 58 ЦПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2020 року у справі №641/8857/17 зазначено, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Державу представляють відповідні органи державної влади в межахїх компетенції через свого представника (частина четверта статті 58 ЦПК України). У свою чергу, під компетенцією розуміють сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов`язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством. Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 5023/10655/11, від 21.08.2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18.12.2019 року у справі № 688/2479/16-ц) зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В силу ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець видокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою для покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Як передбачено ч. 1 ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” передбачено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправні діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому суд з`ясовує факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, втрати немайнового характеру.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки, що призвела до заподіяння шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2024 року у справі № 463/1698/21 (провадження №61-9237св23) зроблено висновок, що «правовою підставою для відшкодування шкоди є не лише сам факт скасування процесуальних рішень, прийнятих прокурором або судом, а встановлення протиправності та систематичної бездіяльності слідчих або посадових осіб органів прокуратури, надмірної тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні та спричинених у зв`язку із цим негативних наслідків для позивачки.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово визначала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дїї, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи. Самі по собі строки поза зв`язком з конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк. Така правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2017 року у справі № 12-1393а17 і постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 (800/426/17) та від 27 лютого 2020 року у справі № 800/304/17». Вказаний висновок також підтриманий Верховним Судом в постанові від 12.02.2025 у справі № 953/20085/21-ц.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2022 року в справі N 686/5244/21 зазначено, що: "правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи діяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. За змістом статей 1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача.

Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно з довідкою про стан досудового розслідування кримінального провадження №12022243460000290 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України відділом дізнання Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області надано інформацію по кримінальному провадженню про вжиті дізнавачем заходи під час досудового розслідування: проведено судово-медичну експертизу та призначено додаткову; проведені оперативно-розшукові дії з метою зібрання доказів; проведені слідчі експерименти за участі потерпілого ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .

Позивач не вказує, в чому саме виражається завдана йому відповідачем моральна шкода, не наводить жодних розрахунків або обґрунтування визначеного в позовній заяві розміру відшкодування моральної шкоди, не надає жодного доказу на підтвердження існування будь-яких негативних явищ викликаних бездіяльністю органу досудового розслідування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано жодного доказу протиправної бездіяльності органу досудового розслідування. Також не надано до суду належних та допустимих доказів тому, що діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна представник ГУНП в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, слід відмовити.

Відповідно ст. 141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 16, 23, 1166, 1173, 1174, 1176 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 “ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” ,ст.ст. 4, 12, 76, 81, 258, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна, представник ГУНП в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги .

Позивач: ОСОБА_1 , проживає в АДРЕСА_1

Відповідач: Держава Україна, представник - ГУНП в Хмельницькій області, м.Хмельницький вул. Зарічанська, 7.

Повний текст рішення складено 01.10.2026 року.

Суддя: