Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №682/1402/26 — Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/1402/26

Провадження № 2/682/1247/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року

Славутський міськрайонний суд

Хмельницької області у складі:

головуючої судді Мотонок Т.Я.

за участю секретаря судових засідань Мелашенко О.В.,

представника позивача Маринюка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 682/1402/26 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Маринюк Сергій Олександрович, до ОСОБА_2 , про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Маринюк С.О., до ОСОБА_2 , про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.10.2006 ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 в дар житловий будинок АДРЕСА_1 . В подальшому було виявлено, що земельна ділянка для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , приватизована, має кадастровий номер 6810600000:01:011:0032, а також отримано державний акт про право власності на землю серії ХМ №060060, площа земельної ділянки 563 кв.м. – 0,0563 га., цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Отже, позивач, яка є власником нерухомого майна – житлового будинку, має також і право на земельну ділянку, на якій це майно розташовано, та необхідну для обслуговування нерухомого майна.

За таких обставин позивачка просить визнати за нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 564 кв.м. кадастровий номер 6810600000:01:011:0032, місце розташування якої: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 16.06.2026 у даній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 13.07.2026.

13.07.2026 підготовче судове засідання у даній справі закрито та призначено розгляд у відкритому судовому засіданні на 01.10.2026.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 не заперечував проти заочного розгляду справи. Повністю підтримав заявлені позовні вимоги з викладених підстав зазначених у позові.

Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи, до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзив на позов не надавав.

Враховуючи наведені обставини протокольною ухвалою суду від 01.10.2026 було постановлено здійснювати заочний розгляд даної справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за договором дарування від 03.10.2006, ОСОБА_1 отримала у дар від ОСОБА_2 та прийняла у власність житловий будинок з надвірними будівлями до нього, що знаходиться в АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці площею 616 кв.м., яка належить Славутській міській раді. На цій земельній ділянці розташований дерев`яний житловий будинок жилою площею 52,7 кв.м., а також цегляний хлів, з силікатних блоків хлів, з силікатних блоків хлів, зазначені по плану під літерами "Б, В, Г" (а.с. 11-12).

Технічний паспорт на вказаний будинок виготовлений на ім`я позивача ОСОБА_1 (а.с. 9-10)

Згідно державного акту серії ХМ № 060060 від 28.12.2004, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0564 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер земельної ділянки – 6810600000:01:011:0032 (а.с. 13-14, 15-17)

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України, право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності, визначено у частині першій статті 79 ЗК України, як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 120 ЗК України (в редакції ЗК України станом на день укладення договору дарування 03.10.2006) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Згідно ст. 377 ЦК України (в редакції ЦК України станом на день укладення договору дарування 03.10.2006) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Зазначена норма закону закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у справі №6-253цс16, за змістом ст. 377 ЦК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Отже, до позивача при переході права власності на житловий будинок, фактично перейшло і право власності на земельну ділянку, на якій розташоване зазначене домоволодіння.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року у справі №689/26/17 вказала на те, що враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки (закріпленому у цивільному та земельному законодавстві ) та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбуває особа, якщо інший спосіб переходу права на земельну ділянку не передбачено умовами договору чи приписами законодавства.

У постанові Верховного суду від 20.01.2021 року у справі №318/1274/18 Верховний суд виснував, про те, що разом із тим при відсутності окремої угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості слід враховувати, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди).

Враховуючи цей принцип, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбуває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд і у постанові Великої палати від 04.12.2018 року у справі № 910/18560/16, вказавши на імперативність приписів щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду.

Враховуючи, що позивач є власницею будинку, який розташований на спірній земельній ділянці, яка має цільове призначення для будівництва та обслуговування домоволодіння, та в сукупності утворює цілісний об`єкт нерухомості, при тому, що з відповідачем будь-які цивільно-правові угоди не укладались, суд вважає, що, набуваючи право власності на житловий будинок, позивач набула і право власності на земельну ділянку для його обслуговування.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі, а саме: судовий збір в сумі 2878 грн 44 коп.

Керуючись ст.ст. 81, 263, 265, 273, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 564 кв.м., кадастровий номер 6810600000:01:011:0032, місце розташування якої: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2878 грн 44 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Повний текст рішення складено: 01.10.2026.

Суддя Мотонок Т. Я.