Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №308/14115/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/14115/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла із віпс Оноківці, ВПС ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч.2 ст. 204-1 КУпАП,-

ПОСТАНОИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 00В039Е «09» вересня 2026 року, вчається, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення 09.09.2026 о 23:20, на відстані 3000 метрів до державного кордону України, на напрямку 260 прикордонного знаку (Оноківська територіальна громада Ужгородського району Закарпатської області) прикордонним нарядом «Контрольний пост» був виявлений та затриманий громадянин ОСОБА_2 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку в пішому порядку, поза межами встановлених пунктів пропуску через державний кордо, повторно протягом року. Своїми діями порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 204-1 ч. 2 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату та час розгляду справи повідомлялася належним чином, інформація щодо розгляду справи розміщені на веб-сайті Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за посиланням: https://ug.zk.court.gov.ua/sud0712/gromadyanam//, згідно протоколу про адміністративне правопорушення йому відомо що розгляд справи буде відбуватися в Ужгородському міськрайонному суді. Окрім того, у матеріалах справи наявна заява його заява, про розгляд справи без його участі.

У зв`язку із наведеним вважаю за можливе проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст. 204-1 КУпАП, передбачено відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Відповідно до ч.2 ст. 204-1 КУпАП, відповідальність настає за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення у вину ОСОБА_1 ставиться те, що він вчинив адміністративне правопорушення 09.09.2026 о 23:20, на відстані 3000 метрів до державного кордону України, на напрямку 260 прикордонного знаку (Оноківська територіальна громада Ужгородського району Закарпатської області) прикордонним нарядом «Контрольний пост» був виявлений та затриманий громадянин ОСОБА_2 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку в пішому порядку, поза межами встановлених пунктів пропуску через державний кордон, повторно протягом року. Своїми діями порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 204-1 ч. 2 КУпАП.

Разом із тим, ні у протоколі про адміністративне правопорушення, ні у протоколі про адміністративне затримання, а також у рапорті не вказано на конкретні дії вчинені ОСОБА_1 , що свідчили б про наявність у його діях складу інкримінованого йому правопорушення.

Так, вказана особа, згідно матеріалів справи була виявлена та затримана за 3000 м. до ДКУ, яким чином було встановлено, що він прямував саме до кордону та мав на меті незаконно перетнути ДКУ поза межами пропуску, з наявних у матеріалах справами доказів є не зрозумілим.

При цьому згідно матеріалів справи, останнього затримано на автомобільній дорозі Ужгород-Львів.

Згідно довідки, щодо результатів опитування затриманого громадянина України, у ході перевірки особи встановлено, що затриманий притягався до кримінальної відповідальності за вчинення КП передбаченого ч.1 ст.309 КК України «Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту» - придбав РУР речовину для власного вживання та вироком Дарницького районного суду в м. Києві визнаний винним у вчиненні КП та було призначено покарання у вигляді штрафу; він перетинав 07.07.2021 року в напрямку в`їзд на територію України через ППр «Краківець», доручення уповноважених правоохоронних органів відносно особи відсутні; не в розшуку.

Згідно довідки, щодо результатів опитування затриманого громадянина України встановлено, що громадянин України прибув до міста Ужгород близько 2- х місяців тому на залізничну станцію з м. Кременчук на потязі сполученням «Полтава-Ужгород». Після прибуття в м. Ужгород громадянин попутнім транспортним засобом вирушив до міста Перечин, Ужгородського району з метою пошуку тимчасового житла та місця працевлаштування. З його слів, він неофіційно працює різноробочим в місті Перечин та проживає на орендованій квартирі в мікрорайоні «ВАМ» біля міської лікарні, частково слова затриманого підтверджується, а саме пошуком 21.09.2025 року через мобільний додаток «BOLT» замовлення до міста Перечин. Проте під час детального опитування співробітниками ПОРВ та огляду мобільного терміналу, який затриманий надав добровільно встановлено, що відсутні будь-які підтвердження щодо його працевлаштування в місті Перечин. Не виявлено переписок, що свідчить про правдивість його слів, окрім цього наркозалежні особи схильні до брехні та обману, то ставить піл сумніви його свідчення, під час запитань затриманий постійно плутався у поясненнях, щодо мети свого прибуття в місто Ужгород.

В подальшому встановлено, що затриманий планував дочекатись закінчення дії відстрочки та аналізуючи можливі маршрути, за допомогою застосунку «Google Maps» та інтернет джерел мав на меті здійснити незаконний перетин державного кордону України попередньо дослідивши на протязі декількох місяців прилеглу до ДКУ місцевість.

Згідно рапорту водія групи моніторингу обстановки відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (тип В) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) старший сержант ОСОБА_3 : о 23 год. 20 хв. було виявлено та затримано 1-у невідому особу чоловічої статі, на відстані 3000 метрів до державного кордону України, на напрямку 260 прикордонного знаку. Особа не змогла пояснити свою мету перебування в межах прикордонної смуги, плуталась у відповідях та мала явні ознаки хвилювання, у зв`язку з чим було запрошено представника прикордонного оперативно- розшукового підрозділу для проведення опитування особи, в ході якої було встановлено що особа мала намір здійснити незаконний перетин державного кордону поза межами пункту пропуску. Затриману особу ідентифіковано як громадянин України, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вищевказаного громадянина України було затримано за порушення вимог ст. 9 та ст. 12 ЗУ «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, а саме за спробу незаконного перетинання державного кордону України, повторно протягом року, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Поряд із цим до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження наведеному, зокрема щодо встановлення нібито намірів затриманого на незаконне перетинання ним ДКУ та коли саме.

Зі змісту вказаної вище довідки вбачається, що термін відстрочки закінчився 04.11.2025. В той же час у довідці вказано на те, що затриманий планував дочекатись закінчення дії відстрочки та аналізуючи можливі маршрути, за допомогою застосунку «Google Maps» та інтернет джерел мав на меті здійснити незаконний перетин державного кордону України попередньо дослідивши на протязі декількох місяців прилеглу до ДКУ місцевість. Однак підтвердження вказаному матеріали справи не містять також.

При цьому, зі схеми затримання вбачається, що ОСОБА_1 , прямував по автодорозі Ужгород-Львів, за 3000 м. від ДКУ.

Суд вважає, що жодних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення за яким складено протокол не містять. Відсутні відео-, фото- з місця його затримання. У протоколах та рапорті працівника ДПСУ не зазначено які саме дії, з огляду на відстань та обставини його затримання свідчать про наявність у нього наміру незаконно перетнути ДКУ поза межами пункту пропуску за 3000 м. від такого.

Згідно ч. 1 ст. 204-1 КУпАП передбачено відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Сам факт перебування особи за 3000 м. до державного кордону не може свідчить про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП. Адже протокол не містить доказів на підтвердження того, що ним вчинялися спроби на незаконний перетин кордону.

При цьому, згідно ч. 2 вказаної норми відповідальність настає саме за вчинення тих самих дій повторно протягом року, саме таке вчинення вказаного правопорушення інкримінується ОСОБА_1 .

Однак будь-яких належних та допустимих доказів, які б переконливо свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП матеріали справи не містять.

У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 , протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, окрім самого твердження про це в протоколі.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та інше.

При цьому слід зазначити, що розглядаючи адміністративні матеріали, які направлені до суду з метою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності і які визнані органом, що їх направляє достатніми для досягнення поставленої мети, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.

Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

За таких обставин, суд вважає, що суть правопорушення з кваліфікацією ОСОБА_1 за ч.2 ст.204-1 КУпАП є сумнівною, що є не прийнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.

Отже, враховуючи зазначене, приймаючи до уваги, що вина ОСОБА_1 , є недоведеною та не встановленою, відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, суддя вважає, що у діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, а тому, у відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.9, 10, 172-15, 247, 251, 252, 280, 284 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за частиною 2 статті 204-1 Кодексу України закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош