Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №398/4167/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4167/26

провадження №: 2/398/3961/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"30" вересня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Москалик В. В., за участю секретаря судового засідання Ситник І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2378615 від 11.05.2020 в розмірі 15 450,00 грн та судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11.05.2020 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали договір № 2378615 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 5 000,00 грн, на строк 20 днів, з правом пролонгації, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,62 % в день за зниженою процентною ставкою та 1,90 % відсотків за стандартною процентною ставкою. 08.02.2021 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір про відступлення прав вимог № ККАУ-08022021, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за договором № 2378615 про надання споживчого кредиту від 11.05.2020. Взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 15 450,00 грн, з яких: 5 000,00 грн – за тілом кредиту, 10 450,00 грн – за відсотками за користування кредитом.

Ухвалою суду від 20.08.2026 відкрито провадження та справу призначено до судового розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду клопотання, відповідно до якого просить справу розглянути без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справибув повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням наведених обставин, та відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Істотними умовами договору позики, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. ст. 1046 – 1048 ЦК України, є умови про суму і строк позики, умови і порядок її надання, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

11.05.2020 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали договір № 2378615 про надання споживчого кредиту, за умовами пп. 1.3., 1.4., 1.5. якого відповідач отримав кредит в розмірі 5000,00 грн, на строк 20 днів, з правом пролонгації, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,62 % в день за зниженою процентною ставкою (у разі повного погашення кредитної заборгованості) та 1,90% відсотків за стандартною процентною ставкою. Договір містить додаток №1 «Графік платежів» та Паспорт споживчого кредиту. Зазначений договір, додаток до нього та паспорт споживчого кредиту відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надав кредит відповідачу шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою та інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк», з якої вбачається, що 11.05.2020 на зазначену картку зараховано кошти в сумі 5 000,00 грн.

08.02.2021 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №ККАУ-08022021, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору про відступлення прав вимог № ККАУ-08022021 від 08.02.2021 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 2378615 про надання споживчого кредиту від 11.05.2020.

Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги – це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за договором № 2378615 про надання споживчого кредиту від 11.05.2020.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

За приписами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з розрахунками, наданими позивачем, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, у зв`язку з чим станом на дату подання позовної заяви, тобто станом 07.02.2021 утворилася заборгованість в загальному розмірі 15 450,00 грн, з яких: 5 000,00 грн – за тілом кредиту, 10 450,00 грн – за відсотками за користування кредитом.

Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит в розмірі 5 000,00 грн, на строк 20 днів, тобто з 11.05.2020 до 31.05.2020 зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,90 % в день від суми кредиту.

Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що строк кредитування може бути продовженим на кількість днів, зазначену в п. 1.4 договору, якщо між сторонами досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2 – 4.5 договору, зокрема шляхом сплати позичальником суми нарахованих процентів.

Отже, суд дійшов висновку, що кінцевим терміном повернення кредиту є 31.05.2020 та доказів продовження цього строку після зазначеної дати позивачем не надано.

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 300/438/18.

В постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

З розрахунку заборгованості за договором № 2378615 про надання споживчого кредиту від 11.05.2020, наданого позивачем, вбачається, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося поза межами строку кредитування, тобто після 31.05.2020, що є неправомірним.

Зважаючи на те, що відповідач не виконав свої зобов`язання з повернення суми кредиту, заборгованість відповідача за кредитним договором № 2378615 від 11.05.2020 становитьє 6 900,00 грн, з яких: 5000,00 грн – за тілом кредиту; 1 900,00 грн (5 000,00 грн х 1,90 % : 100 % х 20 днів) – за відсотками за користування кредитом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 000,00 грн та за відсотками за користування кредитом в розмірі 1 900,00 грн, а всього – 6 900,00 грн.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з необґрунтованістю нарахування відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26.09.2024 у cправі №910/11903/23, 23.01.2025 у справі № 369/849/18.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У цій справі встановлено, що сторони узгодили, що вартість наданих послуг за одну справу складає 8000 грн згідно з п. 2.3 договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025. Згідно з детальним описом наданих послуг до акта №2702 від 08.06.2026 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало від АО «Апологет» правничу допомогу у вигляді: усної консультації, ознайомлення з матеріалами справи, погодження правової позиції, складання позовної заяви, подання позовної заяви до суду.

Суд вважає, що заявлені до відшкодування витрати в сумі 8000 грн не відповідають критеріям розумності та пропорційності, визначеним положеннями ст.141 ЦПК України. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

З урахуванням переліку послуг, наданих адвокатом, виходячи з принципів розумності та справедливості, з огляду на ціну позову, враховуючи малозначність справи та її розгляд в спрощеному позовному провадженні без участі сторін у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що співмірний та розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, становить 4 000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 – 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263 – 265, 268, 280 – 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за договором № 2378615 про надання споживчого кредиту від 11.05.2020 в загальному розмірі 6 900 (шість тисяч дев`ятсот ) грн 00 коп, з яких: 5 000,00 грн – за тілом кредиту, 1 900,00 грн – за відсотками за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (остання відома адреса місця реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236) витрати зі сплати судового збору в сумі 1 189 (одна тисяча сто вісімдесят дев`ять) грн 03 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 786 грн (одна тисяча сімсот вісімдесят шість) грн 41 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 30.09.2026.

Суддя Вікторія МОСКАЛИК