Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №398/3175/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3175/25

провадження №: 2/398/281/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"25" вересня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Шинкаренко І.П.,

за участю секретарів судового засідання Калатаєвської С.В., Черткова А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Ковальова А.І.,

представника відповідача - адвоката Семенової О.В.,

свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем,

В С Т А Н О В И В

Адвокат Ковальов А.І., який представляє інтереси позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2002 року до часу відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У день смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, до складу якої входить належний йому після смерті батька житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 . Позивач проживала з ОСОБА_6 з 2002 року і до дня смерті останнього за адресою: АДРЕСА_1 . З заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини протягом встановленого ст. 1270 ЦК України строку ОСОБА_1 не зверталася, оскільки обізнана, що не перебуваючи в офіційному шлюбі зі спадкодавцем, не зможе оформити спадщину до встановлення факту спільного проживання з ним однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Від встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем до часу відкриття спадщини залежить виникнення її права на спадкування майна, яке залишилося після його смерті.

Ухвалою судді від 24 червня 2025 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

17 липня 2025 року від представника відповідача - адвоката Семенової О.В., до суду надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача просила суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, вважає позивачем не доведено існування передбачених ст. 1264 ЦК України підстав, оскількивідсутні у всій сукупності факти, того що позивач з ОСОБА_6 вели спільне господарство, купували спільне майно, брали участь у спільних витратах на утримання житла та його ремонт, а само по собі проживання осіб за однією адресою не є доказом спільного проживання як чоловіка і дружини, як і наявність спільних фото, отже підстави встановлення факту спільного проживання однією сім`єю вказаних осіб відсутні.

Ухвалою суду від 18 вересня 2025 року за клопотання представника відповідача витребувано від Олександрійського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) інформацію, чи перебувала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зареєстрованому шлюбі у період з 2002 року по 19 жовтня 2022 року.

Ухвалою суду від 22 грудня 2025 року за клопотання представника позивача витребувано від Першої олександрійської державної нотаріальної контори Кіровоградської області належним чином завірену копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20 лютого 2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні позивач позов підтримала, суду пояснила, що вона разом з ОСОБА_6 проживали разом однією сім`єю як чоловік і дружина за адресою: АДРЕСА_1 . За час спільного проживання вони разом утримували сім`ю, мали господарство, працювали разом. Спільних дітей у них не було, позивач має доньку від попереднього шлюбу, яка періодично проживала разом з ними за вказаною адресою. Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 отримав у спадщину після батька. На фото долучених до позовної заяви зображені члени сім`ї, в тому числі позивач з ОСОБА_6 у дні свят за період 2012-2014 роки.

Представник позивача з підстав викладених у позовній заяві просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечила. Зазначила, що ОСОБА_5 вступила у спадкові права після смерті брата ОСОБА_6 на будинок за адресою: АДРЕСА_1 . З посиланням на практику Верховного Суду наполягала на відсутності підстав для задоволення позову.

Свідок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , суду зазначила, що є сусідкою родини, знала ОСОБА_6 з дитинства, зі школи. У будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з 2004 року проживали ОСОБА_7 з ОСОБА_8 і дідусь ОСОБА_9 і ОСОБА_6 більше 20 років проживали разом як чоловік і дружина, до дня смерті останнього, мали спільні гроші, разом придбали автомобіль (коли саме та який автомобіль не пам`ятає), робили разом ремонт будинку весь час поки жили разом. ОСОБА_8 працював на брикетній фабриці, підробляв неофіційно зварювальником, ОСОБА_7 - на ринку. Свідок часто бачила їх разом, сприймала їх як чоловіка і дружину. Спільних дітей в сім`ї не було. Поховання ОСОБА_6 організовувала позивач, свідок їй в цьому допомагала. Сестра ОСОБА_6 - ОСОБА_10, була обізнана про сімейні відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , бувала у будинку брата рідко. Батько ОСОБА_6 перед смертю перебував в лікарні. Зараз у будинку проживає ОСОБА_7 із дочкою. Спілкування ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , їх спільний побут, висловлювання один про одного дали підстави свідку вважати, що між ними сімейні відносини як чоловіка і дружини.

Свідок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , суду зазначив, що є сусідом родини, знав ОСОБА_6 з дитинства, близько товаришували. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 жили як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу спочатку на квартирі на Перемозі, з 2004 року у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , до смерті ОСОБА_8 . Свідок познайомився з ОСОБА_7 у 2001-2002 році. Батька ОСОБА_6 після операції забрала до себе жити сестра ОСОБА_6 - ОСОБА_10 . Свідок систематично бував вдома у ОСОБА_6 в гостях, допомагав з ремонтом будинку. ОСОБА_7 доглядала будинок, хазяйнувала там. ОСОБА_8 і ОСОБА_7 вели спільний бюджет, спільних дітей у них не було, є у ОСОБА_8 від попереднього шлюбу в м. Первомайський Харківської області. У 2022 році у будинку проживали позивач і ОСОБА_8 до смерті останнього. Похованням ОСОБА_6 займалась ОСОБА_1 . Сестра ОСОБА_6 бувала у брата рідко, спілкування було нормальним, ОСОБА_11 проживала в цьому будинку до 1981 року приблизно, до заміжжя. За час спільного проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 придбали авто. ОСОБА_6 працював неофіційно зварювальником. Про сімейні відносини між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 свідок знає зі спілкуванням з ОСОБА_8 і того, що бачив особисто.

Свідок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є головою квартального комітету № 40 Олександрійської міської територіальної громади, суду пояснила, що є сусідкою позивача, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 2005 року. Знає сім`ю ОСОБА_6 тривалий час. У будинку за адресою: АДРЕСА_1 , як свідок стала їх сусідкою, проживали дід ОСОБА_12 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 . Позивач і ОСОБА_6 були співмешканцями до смерті останнього у 2022 році, були у близьких відносинах, вели спільний побут, ОСОБА_7 була дружиною ОСОБА_8 , але офіційно вони стосунки не оформили, прожили багато років разом, не вбачали потреби в офіційному шлюбі, спільних дітей у них не було. Свідок часто бувала в гостях у позивача, бачила їх сімейні відносини. Відповідач ОСОБА_10 бувала у брата в гостях рідко, спілкування було нормальним, ОСОБА_10 була обізнана про сімейні відносини брата ОСОБА_6 із позивачем. ОСОБА_6 успадкував будинок після смерті батька.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, представник відповідача просила суд розглянути справу у відсутності її довірителя.

Із досліджених у судовому засіданні письмових доказів встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 22 жовтня 2022 року.

З матеріалів спадкової справи № 437/2022, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , вбачається, що вона заведена на підставі заяви про прийняття спадщини від 16 грудня 2022 року, поданої його сестрою ОСОБА_5 , інших заяв не надходило.

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 16 грудня 2022 року актовий запис про смерть ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_6 внесено за заявою ОСОБА_1 .

Відповідно до повного витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 16 грудня 2022 року № 00037852451 у період з 10 грудня 1980 року до 12 серпня 1985 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебували у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 16 грудня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_8 народився ОСОБА_14 батьками якого записано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що перебували у шлюбі згідно свідоцтва про укладення шлюбу Котяйським районним відділом запису актів громадянського стану Якутської області, запис № 48 від 25 травня 1990 року.

Відомості про припинення цього шлюбу матеріали справи не містять.

Згідно відомостей Реєстру Олександрійської територіальної громади ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня своєї смерті був зареєстрований за адресою:АДРЕСА_1 , відомості щодо інших зареєстрованих осіб за вказаною адресою станом на 19 жовтня 2022 року відсутні.

Відповідно до рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2023 року встановлено факт постійного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 за адресою: АДРЕСА_1 , на день смерті ОСОБА_16 .

Свідоцтво про право на спадщину від 04 серпня 2025 року видано ОСОБА_5 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що належав батькові ОСОБА_16 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , спадкоємцем якого був його син ОСОБА_6 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована з 10 березня 2005 року за адресою: АДРЕСА_2 , та фактично проживає з 2002 року за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено відомостями паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 та довідкою голови квартального комітету № 40 від 01 грудня 2022 року.

Відповідно до ухвали Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2024 рокупозовну заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Олександрійська міська рада Кіровоградської області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до часу відкриття спадщини за заявою представника заявника залишено без розгляду.

Відповідно до повного витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 03 жовтня 2025 року № 00053975916 у період з 17 грудня 1988 року до 25 лютого 2002 року ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , перебували у зареєстрованому шлюбі. З вказаної дати відомості про перебування ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі відсутні.

Крім того судом в ході судового розгляду досліджено довідку № 1056 від 01 грудня 2022 року про реєстрацію та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 і по 19 жовтня 2022 року (до дня смерті) ОСОБА_6 , товарний чек на суму 300,00 грн, та квитанцію № 147207 на суму 768,00 грн за послуги поховання.

Судом також оглянуто у судовому засіданні ксерокопії фото на яких зі слів позивача зображені члени сім`ї, в тому числі позивач з ОСОБА_6 у дні свят за період 2012-2014 роки.

Заслухавши сторін по справі, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У цій справі суд вирішує спір питання про встановлення факту постійного проживання позивача із спадкодавцем більше п`яти років проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17).

Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом, тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Найбільш важливі з точки зору суспільного буття особи юридичні факти, які підлягають визнанню в судовому порядку, визначені у частині першій статті 315 ЦПК України: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Щодо інших юридичних фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, то їх може бути встановлено в судовому порядку, за умов, передбачених частиною другою статті 315 ЦПК України, - якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Метою встановлення будь-якого факту, що має юридичне значення, є можливість скористатися правом, яке надане заявнику відповідно до чинного законодавства України.

Факти неюридичного характеру не підлягають встановленню судом як у позовному, так і непозовному провадженні.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Суд на підставі поданих доказів лише з`ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22).

Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз`яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. ст. 1258, 1261-1265 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу; у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки, у другу чергу - рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері, у третю чергу - рідні дядько та тітка спадкодавця, у четверту чергу - особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, у п`яту чергу - інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строк, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_1 просила встановити факт її постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2002 року до часу відкриття спадщини, зазначивши, що встановлення зазначеного юридичного факту необхідно їй для виникнення її права на спадкування майна, яке залишилося після ОСОБА_6 , з яким вона проживала однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, як спадкоємиця четвертої черги спадкування за законом.

В той же час за обставинами цієї справи встановлено, що спадкоємець другої черги спадкування, сестра ОСОБА_6 - ОСОБА_5 , у встановленому законом порядку у 2022 році вступила у спадкові права та 04 серпня 2025 року отримала свідоцтво на право на спадщину.

Крім того, суд зауважує, що звертаючись до суду з цим позовом, позивач обґрунтувала свої вимоги перебуванням її з ОСОБА_6 у сімейних відносинах, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 2002 року до 2022 року, в той же час згідно відомостей спадкової справи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записано батьком дитини - ОСОБА_14 матір`ю якого є ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 згідно свідоцтва про укладення шлюбу Котяйським районним відділом запису актів громадянського стану Якутської області, запис № 48 від 25 травня 1990 року. Відомості про припинення цього шлюбу матеріали справи не містять.

Враховуючи, що чинне законодавство, що регулює сімейні та спадкові відносини, та встановлену відповідну черговість отримання спадкоємцями права на спадкування, наявність спадкоємців попередньої черги, відсутність вимоги позивача щодо усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування, а також відомостей щодо неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, інформації щодо випадків, встановлених статтею 1259, суд констатує, що встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2002 року до часу відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , є недостатнім для виникнення у позивача спадкових прав.

Суд акцентує, що встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами. Об`єктом судового захисту у цьому випадку є охоронюваний законом інтерес, тобто обставини, від встановлення наявності або відсутності яких у особи може виникнути, змінитися або припинитися певне суб`єктивне право.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що факт про який позивач просить суд встановити не є юридичним фактом, вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту її постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2002 року до часу відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах обґрунтування позивачем своїх вимог, не підлягають задоволенню, оскільки встановлення зазначеного факту саме по собі не призведе до виникнення у неї права на спадкування.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої у разі відмови в задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 25 вересня 2026 року.

Учасники справи

позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

представник позивача: ОСОБА_19 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

відповідач: ОСОБА_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

представник відповідача: ОСОБА_20 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя І.П Шинкаренко