Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №396/1726/26 — Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/1726/26

Провадження № 2/396/1620/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30.09.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Цесельської О. С.,

за участю секретаря судового засідання: Філюкової О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в м. Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу №396/1726/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТзОВ «Споживчий центр» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 31.08.2024 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) №31.08.2024-100000484, відповідно до умов якого остання отримав кредит у розмірі 5 000,00 гривень, строком на 98 днів, дата повернення кредиту 06.12.2024 року. У свою чергу, відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку із чим, станом на час звернення з позовом, виникла заборгованість у розмірі 10 450,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5 000,00 гривень, по процентам - 2 450,00 гривень, додаткова комісія - 500,00 грн., неустойка - 2 500,00 грн.

Натомість, відповідачка добровільно відмовляється сплатити суму заборгованості, а тому представник позивача звернувся із позовом про стягнення суми заборгованості в судовому порядку.

Ухвалою суду від 26.08.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, при цьому згідно прохальної частини позовної заяви просить у випадку неявки представника позивача у судове засідання проводити розгляд даної справи без її участі за наявними у справі матеріалами, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

У свою чергу, відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином, про що свідчить підпис від 23.09.2026 р. у зворотньому рекомендованому поштовому повідомлення про отримання копії ухвали про відкриття провадження та повістки про виклик до суду. Відзив до суду не надходив.

За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність сторін, враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. ст. 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового розгляду не здійснювалося.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до рішення зборів суддів Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28.03.2025 року №6, у спорах, що виникають з правочинів, зокрема договорів, з них – позики, кредиту, банківського вкладу, у тому числі споживчого кредиту запроваджена змішана форма розгляду (формування та зберігання) судових справ. Встановлено, що підлягають роздрукуванню такі матеріали: позовна заява, документ, що підтверджує сплату судового збору; документи, що підтверджують повноваження представників сторін. Додатки до позовної заяви не роздруковуються та зберігаються в електронній формі, якщо інше не визначено.

Суд, дослідивши матеріали електронної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 31.08.2024 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) №31.08.2024-100000484, відповідно до умов якого остання отримав кредит у розмірі 5 000,00 гривень, строком на 98 днів, дата повернення кредиту 06.12.2024 року. Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом. Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 5% від суми кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 250,00 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.99% = (4850 / 5000)/98 ?100%. Неустойка - 50,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти.

Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача № НОМЕР_1 .

Отже, позивач свої зобов`язання перед відповідачкою виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти згідно договору кредиту №31.08.2024-100000484.

У свою чергу, відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку із чим, станом на час звернення з позовом, виникла заборгованість у розмірі 10 450,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5 000,00 гривень, по процентам - 2 450,00 гривень, додаткова комісія - 500,00 грн., неустойка - 2 500,00 грн.

Також позивач зазначає, що відповідачка ОСОБА_1 здійснила заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме проведено часткову оплату за кредитним договором № 31.08.2024-100000484 від 31.08.2024 р. на суму 950,00 грн. від 13.09.2024 р., на суму 950,00 грн. від 27.09.2024 р.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3Закону України «Про електронну комерцію»).

Договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Так, на підтвердження існування договірних відносин позивачем по справі було надано кредитний договір №31.08.2024-100000484, паспорт споживчого кредиту, примірні пропозиціі про укладення договору (оферти) до кредитного договору. Усі документи підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відтак, підписавши вказаний договір, відповідачка добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов`язання.

Таким чином, стороною позивача доведено, укладення кредитного договору між сторонами. Однак, в порушення умов договору позики, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту у розмірі та на умовах, визначених укладеним правочином, презумпція правомірності якого не спростована, на час розгляду справи відповідних доказів сплати боргу не подано, тому є підстави для стягнення з ОСОБА_1 основного боргу в розмірі 5 000,00 грн.

Разом з тим, частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, з відповідачки на користь позивача ТОВ «Споживчий центр» також необхідно стягнути 2 450,00 грн. процентів, які нараховані в межах строку кредитування та 500,00 грн. -додаткової комісії.

Крім того, позивач прохав стягнути з відповідача 2 500,00 грн. неустойки за зазначеним кредитним договором.

Але суд приходить до висновку, що такі вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2ст. 625 ЦК. а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, з урахуванням положень Закону № 2120-1X, яким доповнено розділ IV «Прикінцеві та перехідних положень п. 6-1 Закону Україні «Про споживче кредитування», не підлягає стягненню неустойка, а тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Таким чином, беручи до уваги вищезазначене, а також те, що відповідачкою не заперечується факт укладення кредитного довогору №31.08.2024-100000484 від 31.08.2024 р. та отримання кредитних коштів, не подано будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували проведений представником позивача розрахунок заборгованості за вищевказаним договором, як і не надано доказів виконання належним чином та у встановлені строки зобов`язань за вказаним договором, у зв`язку з чим порушення зобов`язання визнається судом таким, що сталося з вини відповідача, а отже суд вважає, що вимоги представника позивача в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 5 000,00 грн., процентів 2 450,00 грн., додаткової комісії - 500,00 грн., які нараховані в межах строку кредитування, узгодженого сторонами є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Суд встановив, що в порушення умов кредитного договору, відповідачка не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредиту у розмірі та на умовах, визначених укладеним правочином, презумпція правомірності якого не спростована, на час розгляду справи відповідних доказів сплати боргу не подав, тому є підстави для часткового задоволення позову в розмірі 7 950,00 грн. (основний борг, проценти та комісія).

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2 025 грн. 28 коп. (19 021,81 х 100 : 26 709,81 = 76,07 %, 2662,40 х 76,07% = 2 025 грн. 28 коп.).

Керуючись ст. ст. 4, 10-13, 76-81,141, 264, 265, 280-281, 279 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТзОВ «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором №31.08.2024-100000484 від 31.08.2024 року у розмірі сумі 7 950,00 гривень, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5 000,00 гривень, по процентам - 2 450,00 гривень, додаткова комісія - 500,00 гривень, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 025,280 гривень та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 120,18 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його підписання до Кропивницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 30 вересня 2026 року.

Суддя: О. С. Цесельська