Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №404/9237/25 — Подільський районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/9237/25

2/405/2674/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м. Кропивницький

Подільський районний суд міста Кропивницького у складі головуючого судді Драного В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 4914,29 доларів США. В обґрунтування позову зазначив, що позивач та ОСОБА_1 21.08.2006 року уклали кредитний договір KGH3AK00880197, згідно умов якого банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 28247,13 долар США на термін до 21.08.2013 року, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 28247,13 долар США. В забезпечення виконання зобов`язання за договором KGH3AK00880197 було укладено договір поруки, з поручителем ОСОБА_2 .

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12.06.2012 року було стягнуто з відповідачів на користь позивача 12551,53 долар США. Рішення не оскаржене, набрало чинності. На підставі зазначеного рішення банком отримано виконавчий лист.

У зв`язку з порушенням виконання зобов`язань за кредитним договором, а саме непогашенням заборгованості згідно рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12.06.2012 року позивач просить стягнути з відповідачів три відсотки річних за період з 09.08.2012 по 27.08.2025 р. - 4914.29 долар США за кредитним договором № KGH3AK00880197 від 21.08.2006 року, та судові витрати по справі.

Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 08.12.2025 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомленням) учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло. Відповідачі повідомлені про судовий розгляд справи відповідно до вимог ст. ст. 128-131 ЦПК України, правом подання відзиву на позовну заяву не скористались.

За таких обставин, суд вирішує справу на підставі наявних матеріалів (доказів) у справі.

Дослідивши матеріали справи (сформовані в змішаній формі, додатки до позовної заяви внесені до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі в електронній формі), оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до укладеного договору № KGH3AK00880197 від 21.08.2006 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 28247, 13 доларів США на термін до 21.08.2013 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, ОСОБА_1 повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно договору у випадку порушення зобов`язання за кредитним договором, ОСОБА_1 сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання зобов`язання за договором KGH3AK00880197 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 21.08.2006 року укладено договір поруки в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12.06.2012 року, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 12551, 53 доларів США, що за курсом 7.98 відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/160 від 26.04.2012 р. складає 100161, 21 грн., за кредитним договором № KGH3AK00880197 від 21.08.2006 р., а також судовий збір по 500 грн.81 коп. з кожного.

21.05.2018 року було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі ст. 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У постанові від 16.01.2019 року у справі № 14-446цс18 Велика Палата Верховного суду зробила висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 21.08.2006 року в сумі 12551,53 доларів США не виконано.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, сума заборгованості становить 12551,53 доларів США, період прострочення грошового зобов`язання 4767 днів, з 09.08.2012 по 27.08.2025 року, 3% річних становить 4914,29 доларів США.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, виходячи із зазначеного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідачів 3% річних за період з 09.08.2012 по 27.08.2025 року за прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати заборгованості по кредиту № KGH3AK00880197 від 21.08.2006 року, згідно рішення суду від 12.06.2012 року, та відповідно до ст. 625 ЦК України, позовні вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідачів солідарно - 4914,29 доларів США.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2441,42 грн. по 1220,71 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 )на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) 3% річних в сумі 4914,29 доларів США, за період з 09.08.2012 по 27.08.2025 року за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором № KGH3AK00880197 від 21.08.2006 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 1220,71 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 1220,71 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Кропивницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Подільського районного суду

міста Кропивницького В.В.Драний