Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №343/771/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/771/26

Провадження №: 3/343/178/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Тураша В. А.,

секретаря- Лукань О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду адміністративний матеріал, який надійшов від ВП №1 (м.Долина) Калуського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області про притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, вдівця, на утриманні одна неповнолітня дитина-син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учасника бойових дій, особа з ІІ групою інвалідності, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

з участю: особи, яка притягується до адмінвідповідальності - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Федоришин І.В. -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 630662 від 03.04.2026, ОСОБА_1 , 03.04.2026 о 05:30 год. на автодорозі Р-10 43 км + 875 м в Івано-Франківській області , керував транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння покриву обличчя). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 , свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 130 КУпАП не визнав, суду пояснив, що він являється учасником бойових дій. Під час проходження військової служби в лавах ЗСУ, він отримав поранення, в результаті якого йому було ампутовано ліву ногу вище коліна. Зранку 03.04.2026 він разом з своїм товаришем ОСОБА_3 їхали на тренувальні збори по футболу в м.Івано-Франківськ, так як їх команда приймає участь в чемпіонаті України по АМПфутболу. За кермом автомобіля був ОСОБА_4 , а він сидів на передньому пасажирському місці. Проїхавши м.Долина, вони рухались в напрямку м.Івано-Франківська. Недоїжджаючи до повороту в с.Раків, Калуського району, їх автомобіль "підрізав" інший автомобіль. Щоб уникнути зіткнення ОСОБА_4 різко повернув кермо вправо і їх автомобіль з`їхав у кювет, правою стороною притиснувшись до землі. В автомобілі спрацювали подушки безпеки. ОСОБА_4 виліз з салону через водійську дверку. Оскільки права сторона автомобіля була притиснута до землі, він також намагався вилізти з салону через водійські дверки. В цей час приїхали працівники поліції та зразу ж запропонували йому пройти тест на визначення стану сп`яніння. Він пояснював, працівникам поліції, що не являється водій, а водієм був ОСОБА_4 , який був присутнім на місці ДТП. Однак працівники поліції не зважали на його пояснення, та на пояснення ОСОБА_5 , а зразу ж стали оформляти якісь документи. Також працівники поліції запропонували йому написати пояснення, що він як власник автомобіля не має претензій матеріального характеру, що він і зробив - написавши пояснення під диктовку поліцейського. Порядок проходження огляду на визначення стану сп`яніння , працівники поліції йому не пояснювали, як і не пояснювали наслідки відмови від такого проходженням. В той день, як і напередодні , будь-яких спиртних напоїв він не вживав, оскільки їхав на тренувальні збори по футболу. При цьому він звертає увагу на істотні фізичні обмеження, пов`язані з тяжким бойовим пораненням та ампутацією лівої ноги, у зв`язку з чим користується протезом та має істотні труднощі при пересуванні і зміні положення тіла.Просив справу закрити, оскільки 03.04.2026 не керував автомобілем, а перебував у ньому як пасажир.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Федоришин І.В.(ордер серії АТ №1136536 а.с.25) в судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, просила закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Подала клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, в обґрунтування якого зазначила, що працівники поліції прибули на місце події вже після припинення руху транспортного засобу, який на момент їх прибуття перебував у нерухомому стані в кюветі. Працівник поліції, допитаний у судовому засіданні, безпосередньо не спостерігав руху автомобіля, моменту його з`їзду в кювет, моменту припинення руху транспортного засобу та не бачив, хто саме перебував за кермом під час його руху.

Зазначене, на думку сторони захисту, узгоджується з дослідженими судом відеозаписами, на яких відсутня безпосередня фіксація руху транспортного засобу та керування ним саме ОСОБА_1 . Відеозаписи відображають події вже після припинення руху автомобіля.

При цьому в транспортному засобі перебували дві особи – ОСОБА_1 та інший військовослужбовець. Сам факт перебування ОСОБА_1 на місці події, у тому числі на водійському місці, після припинення руху автомобіля, на думку захисту, не є достатнім для висновку про те, що саме він керував транспортним засобом безпосередньо перед його з`їздом у кювет.

ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях послідовно зазначав, що транспортним засобом не керував, а перебував у ньому як пасажир. За його поясненнями, після того як автомобіль уже опинився у кюветі та припинив рух, він перемістився з пасажирського місця на водійську сторону з метою залишити транспортний засіб.

Сторона захисту просила врахувати також фізичний стан ОСОБА_1 . Внаслідок тяжкого бойового поранення він має ампутацію лівої нижньої кінцівки вище коліна, користується протезом та має істотні обмеження рухливості. На дослідженому судом відеозаписі, як зазначила захисник, безпосередньо зафіксовано труднощі ОСОБА_1 при зміні положення тіла та виході з автомобіля, у зв`язку з чим працівник поліції пропонує йому допомогу та фактично допомагає залишити транспортний засіб.

На думку захисту, зазначені обставини узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 щодо причин його перебування на водійському місці вже після припинення руху автомобіля.

Захисник також звернула увагу на те, що інший військовослужбовець, який перебував у транспортному засобі, має ампутацію лівої верхньої кінцівки, однак є правшею. За твердженням сторони захисту, його фізичний стан сам по собі не виключав можливості керування транспортним засобом, а тому не дозволяв автоматично визначити водієм саме ОСОБА_1 .

За таких обставин, на думку захисту, працівники поліції мали встановити особу водія на підставі конкретних, належних та перевірених доказів, а не виходячи лише з розташування осіб у салоні автомобіля після припинення його руху.

Крім того, захисник посилається на відеозапис, на якому, за її твердженням, зафіксовано висловлювання працівника поліції про те, що він не знає, хто саме перебував за кермом. На думку сторони захисту, це має істотне значення, оскільки свідчить про відсутність безпосередньо на місці події достовірно встановленої особи водія.

Захисник також звернула увагу суду на зміст первинного повідомлення на лінію «102». Із матеріалів ЄО вбачається, що 03.04.2026 о 05 год. 56 хв. надійшло повідомлення про те, що водій легкового транспортного засобу не впорався з керуванням та заїхав у кювет. Водночас у цьому повідомленні не зазначено прізвища ОСОБА_1 , не наведено опису його зовнішності чи одягу та не міститься інших відомостей, які б дозволяли ідентифікувати саме його як особу, яка керувала автомобілем.

Посилання працівника поліції, надані ним у судовому засіданні, на можливість ідентифікації особи за одягом, зокрема за спортивними штанами, захисник вважала неналежним доказом, оскільки первинне повідомлення на лінію «102» такого опису не містить, а заявниця, за матеріалами справи, безпосередньо не спостерігала ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу.

Захисник також звернула увагу на твердження працівника поліції про те, що ОСОБА_1 нібито сам повідомив про керування автомобілем. На думку сторони захисту, таке твердження має оцінюватися лише в сукупності з іншими доказами, оскільки працівник поліції факту керування безпосередньо не спостерігав, відеозапис руху автомобіля відсутній, первинне повідомлення на лінію «102» не ідентифікує ОСОБА_1 як водія, у транспортному засобі перебували дві особи, а сам ОСОБА_1 у письмових поясненнях факт керування заперечує.

Окремо захисник просила оцінити письмову заяву ОСОБА_1 , яка міститься в матеріалах справи. На думку захисту, з відеозапису вбачається, що ініціатива щодо написання цієї заяви походила від працівника поліції, який пояснював необхідність її написання, пропонував відповідні формулювання, підказував зміст окремих фраз та після написання перевіряв її текст. У зв`язку з цим захисник вважає, що зазначена заява не може оцінюватися ізольовано від обставин її складання як беззаперечне підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Крім того, захисник заперечувала належність та достатність доказів щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

За твердженням сторони захисту, матеріали справи не містять достатніх доказів однозначної та усвідомленої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду. При цьому на відеозаписі зафіксовано висловлювання працівника поліції: «Ну, відмовляєтесь, то відмовляєтесь», яке, на думку захисника, є оцінкою працівником поліції поведінки ОСОБА_1 , а не безпосередньою фіксацією його чіткої та однозначної відмови від проходження огляду.

Захисник зазначає, що ОСОБА_1 від початку спілкування з працівниками поліції заперечував факт керування транспортним засобом, а тому його реакція на пропозиції працівників поліції повинна оцінюватися саме в контексті заперечення ним статусу водія, а не як безумовна відмова встановленого водія від проходження огляду.

Окремо сторона захисту просить врахувати обставини, за яких складалася письмова заява ОСОБА_1 , наголошуючи, що працівник поліції сам ініціював її написання, пояснював, що необхідно зазначити, пропонував окремі формулювання та перевіряв зміст написаного.

На думку захисту, для встановлення факту відмови від огляду необхідно було встановити, яку саме процедуру огляду запропоновано особі, у який спосіб її запропоновано пройти, які саме роз`яснення були надані та яку конкретно відповідь на це надала особа. Натомість сам запис у протоколі про те, що особа «відмовилася», без дослідження первинного змісту спілкування та відеозапису не може автоматично підтверджувати наявність складу адміністративного правопорушення.

Захисник також заперечує належність встановлених працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння, звертаючи увагу на фізичний стан ОСОБА_1 .

Зокрема, у матеріалах справи, як ознаки алкогольного сп`яніння зазначено запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та почервоніння шкірного покриву обличчя.

Водночас сторона захисту зазначила, що ознака «порушення координації рухів» у цьому випадку не може оцінюватися без урахування об`єктивного фізичного стану ОСОБА_1 . Внаслідок тяжкого бойового поранення він має ампутацію лівої нижньої кінцівки вище коліна, користується протезом та має істотні обмеження при пересуванні.

Ці обставини, як зазначає захисник, підтверджуються долученими медичними документами та безпосередньо відображені на досліджених судом відеозаписах. На відео видно труднощі ОСОБА_1 при зміні положення тіла, виході з транспортного засобу та пересуванні, у зв`язку з чим працівники поліції надавали йому допомогу.

Таким чином, на думку захисту, особливості ходи, рівноваги та координації ОСОБА_1 мають об`єктивне пояснення, пов`язане з ампутацією нижньої кінцівки та користуванням протезом. Водночас матеріали справи не містять достатніх відомостей про те, що працівниками поліції було належним чином відмежовано зазначені фізичні особливості від можливих проявів алкогольного сп`яніння.

За таких обставин сторона захисту вважає, що сукупність доказів у справі не дозволяє без припущень встановити, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а також що він, будучи належно встановленим водієм, після належної пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння чітко та однозначно відмовився від його проходження.

У зв`язку з цим захисник просила провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с.59-62).

Допитаний у судовому засіданні поліцейський ВП № 1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Крошняк В.В., який зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення як особа, що його склала, суду пояснив, що прибув на місце події вже після того, як транспортний засіб Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , з`їхав у кювет та припинив рух. Безпосередньо моменту руху транспортного засобу, його з`їзду з проїзної частини, зупинки, а також того, хто саме перебував за кермом автомобіля під час його руху, він не спостерігав. На місці події працівники поліції виявили транспортний засіб у нерухомому стані в кюветі та двох осіб. ОСОБА_1 перебував у салоні автомобіля на місці водія, у зв`язку з чим працівниками поліції було зроблено висновок про те, що саме він керував транспортним засобом до моменту його з`їзду в кювет. Під час спілкування з ОСОБА_1 ними,працівниками поліції, були виявлені ознаки, які вони розцінили як ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Чи проходив ОСОБА_1 тест на визначення стану сп`яніння, чи відмовився від такого проходження, на даний час пригадати не може.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП – ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Федоришин І.В. , поліцейського ВП № 1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Крошняка В.В., дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього документи, суд прийшов до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного:

Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом подання доказів.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

П. 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На встановлення факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суду надано:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №630662 від 03.04.2026 в якому викладена суть адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Даний протокол складений поліцейським ВП №1 (м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капралом поліції Крошняком В.В. та ним підписаний (а.с.1);

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд проведений у зв`язку з виявленими у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння шкіряного покриву обличчя (а.с.2);

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в КНП Долинська БЛ від 03.04.2026. Проїхати у вищазазначений заклад ОСОБА_1 відмовився (а.с.3);

- заяву ОСОБА_1 , в якій він просить припинити розгляд повідомлення про ДТП, оскільки нікому збитків не завдано . Оскільки він являється власником даного автомобіля, він їхав до Івано-Франківська і в даній пригоді пошкодив свій автомобіль. Претензій не має з приводу ДТП (а.с.8).

- оптичний диск з відеозаписом правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 (а.с.12).

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Федоришин І.В. в судовому засіданні заперечили той факт , що ОСОБА_1 03.04.2026 о 05:30 год. на автодорозі Р-10 43 км + 875 м в Івано-Франківській області , керував транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 , зазначили, що в матеріалах справи відсутні докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому просили провадження у справі закрити.

Суд вважає такі доводи обґрунтованими виходячи з наступного:

Відповідно до приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться виключно щодо водіїв транспортних засобів.

Згідно з п. 1.10 ПДР України, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Разом із тим, матеріали даного провадження не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт здійснення ОСОБА_1 керування транспортним засобом 03 квітня 2026 року о 05 год. 30 хв. на автодорозі Р-10 43 км + 875 м в Івано-Франківській області, у розумінні поняття «керування транспортним засобом», визначеного у вищевказаних нормативно-правових актах.

У судовому засіданні було оглянуто відеофайли з оптичного диска, долученого до матеріалів адміністративної справи, на якому наявний напис: « ОСОБА_1 » (а.с.12).

Під час дослідження судом відеозаписів із нагрудних відеокамер працівників поліції, зокрема відеофайлів № 0000000_00000020260403061808_0003 та № 0000000_00000020260403063308_0004, встановлено, що працівники поліції прибули на місце події вже після того, як автомобіль Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , з`їхав у кювет та припинив рух.

Як убачається з досліджених судом відеозаписів, на момент початку відеофіксації транспортний засіб уже перебував у нерухомому стані в кюветі. Відеозаписи не містять фіксації моменту руху автомобіля, моменту його з`їзду з проїзної частини, моменту зупинки транспортного засобу, а також моменту, коли саме ОСОБА_1 перебував за кермом під час руху автомобіля.

При цьому відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, останнє, за версією працівників поліції, було вчинено 03 квітня 2026 року о 05 год. 30 хв., тоді як відеофіксація подій, зафіксованих нагрудними камерами працівників поліції, розпочинається приблизно о 06 год. 18 хв., тобто майже через п`ятдесят хвилин після часу, зазначеного у протоколі.

Таким чином, відеозапис не фіксує безпосередньо обставин, які передували з`їзду транспортного засобу в кювет, та не містить відомостей, які б дозволяли суду безпосередньо встановити, хто саме керував автомобілем у момент його руху та безпосередньо перед дорожньою подією.

На початку відеофіксації працівники поліції спілкуються з особою, яка знаходилася біля автомобіля та представилася як ОСОБА_6 .

ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля.

Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 повідомив, що він є пасажиром цього автомобіля, а за кермо пересів після того, як автомобіль опинився у кюветі, з метою допомогти витягнути транспортний засіб (відеофайл № 0000000_00000020260403061808_0003 відрізку часу 06:18:40–06:18:52).

При цьому ОСОБА_1 заперечував, що керував автомобілем під час його руху, та вказував, що транспортним засобом керував його товариш.

У подальшому під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_6 останній повідомив, що посвідчення водія у нього відсутнє (відеофайл № 0000000_00000020260403061808_0003 відрізку часу 06:19:47–06:20:44).

Надалі, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_6 , надавав суперечливі пояснення щодо того, хто саме керував транспортним засобом.

Так, на одне із запитань працівника поліції ОСОБА_6 повідомив, що саме він керував транспортним засобом, однак у подальшому зазначив, що автомобілем керувала інша особа, яку працівники поліції вже не зможуть встановити, оскільки ця особа залишила місце події. Зазначені обставини зафіксовані на відповідному відеозаписі у відрізку часу 06:21:25–06:24:44.

У подальшому, відповідаючи на запитання працівника поліції, ОСОБА_6 знову повідомив, що саме він був водієм транспортного засобу (відеофайл № 0000000_00000020260403061808_0003 відрізку часу 06:24:51–06:24:59).

Отже, безпосередньо під час відеофіксації події особа, яка перебувала біля транспортного засобу та назвалася ОСОБА_6 , надавала непослідовні та суперечливі пояснення щодо особи водія, спочатку повідомляючи про власне керування транспортним засобом, а в подальшому – про керування іншою особою.

В зв`язку з тим, що автомобіль, причетний до вчинення ДТП, працівники поліції пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці, або проїхати в найближчий медичний заклад для проходження такого огляду або відмовитись від проходження такого огляду, на що останній відповів відмовою, мотивуючи тим, що він не був за кермом, а являвся пасажиром (відеофайлів № 0000000_00000020260403063308_0004 відрізок часу 06:19:47-06:34:40).

Таким чином, із безпосередньо дослідженого судом відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 з моменту початку відеофіксації послідовно зазначав про те, що він не керував транспортним засобом, а перебував у ньому як пасажир, тоді як особа, яка перебувала біля автомобіля та представилася ОСОБА_6 , надавала суперечливі пояснення щодо того, хто саме керував транспортним засобом.

При цьому жоден із досліджених відеофайлів не містить безпосередньої фіксації факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .

Об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у цьому випадку становить саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Отже, для встановлення наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку, коли особі інкримінується саме відмова від проходження огляду, необхідним є встановлення, зокрема, факту керування нею транспортним засобом на момент виникнення передбачених законом підстав для проведення такого огляду.

Визначення терміна «керування транспортним засобом» наведено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідно до якого керування транспортним засобом — це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв незалежно від того, чи рухається транспортний засіб своїм ходом або за допомогою буксирування.

Крім того, у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 404/4467/16-а Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначив, що керування транспортним засобом слід розуміти як технічну дію водія, спрямовану на приведення транспортного засобу в рух, зрушення його з місця та подальше переміщення у просторі.

Таким чином, для висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно встановити, що саме ця особа виконувала функції водія та здійснювала керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Під час дослідження відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 ,( як вказано в протоколі серій ЕПР1№630662) з явними ознаками алкогольного сп`яніння 03 квітня 2026 року у зазначений у протоколі час та в указаному місці судом не встановлено.

Судом встановлено, що після прибуття працівників поліції ОСОБА_1 знаходився у салоні автомобіля на місці водія.

Разом із тим судом також встановлено, що ОСОБА_1 заперечує факт керування та пояснює своє перебування на місці водія тим, що після припинення руху автомобіля перемістився з пасажирського місця на місце водія для виходу з автомобіля.

При оцінці цього пояснення суд враховує відеозапис та фізичний стан ОСОБА_1 .

На відеозаписі зафіксовано, що останній має істотні фізичні труднощі при переміщенні та виході з транспортного засобу, що пов`язано з ампутацією лівої нижньої кінцівки вище коліна та користуванням протезом.

За таких обставин саме по собі перебування ОСОБА_1 на місці водія після зупинки автомобіля не може бути розцінене як беззаперечне підтвердження того, що він керував транспортним засобом до з`їзду в кювет.

Суд також враховує, що на момент прибуття працівників поліції в автомобілі або біля нього перебували дві особи.

Отже, об`єктивно існувала можливість того, що особою, яка керувала транспортним засобом безпосередньо перед його з`їздом у кювет, могла бути інша особа.

При цьому матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б усували таку можливість та однозначно встановлювали ОСОБА_1 як водія.

Суд не повинен встановлювати особу водія шляхом припущення.

З матеріалів справи вбачається, що 03 квітня 2026 року о 05 год. 56 хв. на лінію «102» надійшло повідомлення про дорожню подію, а саме про те, що водій легкового автомобіля не впорався з керуванням та з`їхав у кювет.

Водночас первинне повідомлення не містить даних про те, що водієм був саме ОСОБА_1 .

У ньому не зазначено прізвище, ім`я особи, яка керувала транспортним засобом, не наведено її індивідуальних ознак, за якими в подальшому можна було б достовірно ідентифікувати ОСОБА_1 як водія.

Таким чином, повідомлення на лінію «102» підтверджує факт повідомлення про дорожню подію, однак не підтверджує особу водія.

Посилання працівників поліції на інші обставини, які не були зазначені у первинному повідомленні, саме по собі не усуває необхідності доведення факту керування належними доказами.

Отже, позиція сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом у зазначений у протоколі час, під час судового розгляду не спростована належними та достатніми доказами.

У протоколі зазначено, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння.

Суд не залишає поза увагою ці відомості.

Однак питання про наявність у особи ознак алкогольного сп`яніння не є тотожним питанню про те, чи керувала ця особа транспортним засобом.

Навіть встановлення факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння саме по собі не є достатнім для притягнення його до відповідальності за керування транспортним засобом у такому стані, якщо не доведено, що він фактично керував транспортним засобом.

Крім того, суд враховує фізичний стан ОСОБА_1 при оцінці зазначеної в протоколі ознаки «порушення координації рухів».

Встановлена у нього ампутація нижньої кінцівки та користування протезом об`єктивно можуть впливати на особливості пересування особи.

Тому сама по собі вказівка у протоколі на порушення координації рухів не може автоматично підтверджувати стан алкогольного сп`яніння, а тим більше – факт керування транспортним засобом.

ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, від чого він відмовився.

Разом із тим відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за відмову від проходження огляду передбачена щодо особи, яка керує транспортним засобом. Така конструкція прямо випливає з диспозиції зазначеної норми.

Тому для притягнення особи до відповідальності за відмову від огляду необхідно встановити не лише сам факт відмови, а й те, що вимогу про проходження огляду було пред`явлено особі, яка перед цим керувала транспортним засобом.

У даній справі факт керування ОСОБА_1 належними та достатніми доказами не підтверджений.

За таких обставин сама по собі відмова ОСОБА_1 від проходження огляду не може замінити доказ факту керування.

Інший підхід фактично означав би, що особа може бути притягнута до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП лише на тій підставі, що після дорожньої події перебувала на місці водія та відмовилася від огляду, без встановлення того, чи була вона водієм у момент руху транспортного засобу.

Такий висновок не відповідав би вимогам ст. 251 та ст. 280 КУпАП.

Суд оцінює пояснення ОСОБА_1 , надані працівникам поліції, у сукупності з іншими доказами у справі.

Сам по собі факт надання та підписання особою пояснень не звільняє орган, уповноважений на складання протоколу, від обов`язку довести належними та допустимими доказами всі обставини адміністративного правопорушення.

Визнання особою вини або окремих обставин події не має наперед установленої доказової сили та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами. Такий підхід висловлено Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 177/525/17.

У даній справі ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечив факт керування транспортним засобом.

Його пояснення не спростовані іншими доказами. Зокрема, відеозаписи не містять фіксації факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у момент, що зазначений у протоколі.

Сам факт перебування ОСОБА_1 на місці водія після того, як автомобіль опинився у кюветі, не доводить, що саме він керував транспортним засобом до цього.

Відповідно до статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є одним із можливих джерел доказів у справі, однак не має наперед установленої доказової сили та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами.

Саме по собі зазначення у протоколі обставин про керування особою транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння не може бути достатнім для висновку про доведеність вини, якщо такі обставини не знаходять підтвердження в інших належних та допустимих доказах.

У даному випадку викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 630662 від 03 квітня 2026 року відомості про керування ОСОБА_1 транспортним засобом не знайшли об`єктивного підтвердження під час судового розгляду.

Відповідно до ч.2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, саме на уповноважених працівників поліції покладається обов`язок надати суду належні та допустимі докази, які підтверджують усі обставини, що входять до складу адміністративного правопорушення.

Однак у даній справі таких доказів суду не надано. Із досліджених у судовому засіданні матеріалів справи та відеозаписів неможливо встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 ,з явними ознаками алкогольного сп`яніння 03 квітня 2026 року о 05 год. 30 хв. на автодорозі Р-10 43 км + 875 м в Івано-Франківській області.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17 (провадження № К/9901/3839/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови встановлення повного складу адміністративного правопорушення та вини особи, підтверджених належними та допустимими доказами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема висновків, викладених у рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України», при оцінці доказів суд має виходити з їх достатньої переконливості, чіткості та узгодженості, а висновок про вину особи має ґрунтуватися на доказах, які у своїй сукупності дають достатні підстави для такого висновку.

Оцінивши наявні у справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, а також на підставі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 ,з явними ознаками алкогольного сп`яніння.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами, а тому в його діях відсутній склад зазначеного адміністративного правопорушення.

У зв`язку з цим провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, ст. 62 Конституції України, ст.ст. 1,7,9,130,247,250-252,256,266,286 КУпАП, Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису", затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 за № 28/3299, керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днiв до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд, Івано-Франківської області.

Суддя: В.Тураш