Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №522/4206/26-Е — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 522/4206/26-Е

Провадження №2/523/5203/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого судді - Мурманової І.М.

за участю секретаря судового засідання - Сивак К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 12.09.2021 року між первісним кредитором ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 62546103, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі: 5 000 грн.

Згідно Договору факторингу 01.09.2025 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 62546103 від 12.09.2021 року. Відповідно до Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором становить 17 000 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000 грн.; заборгованість за відсотками становить 12 000 грн.; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить 0 грн.

З урахуванням викладеного представник позивача просить: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2026 року матеріали справи направлені за підсудністю до Пересипського районного суду м. Одеси.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою суду від 10 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи в судове засідання.

Не погоджуючись з позовними вимогами на адресу суду 15.04.2026 року (вх.№17614) надійшов відзив на позовну заяву за підписом відповідача. Відповідно до відзиву відповідач зазначив, що позовні вимоги визнає частково.

Щодо часткового визнання позову відповідач зазначив, що згідно з наданим Позивачем розрахунком заборгованості, кредит у розмірі 5 000 грн було видано 12.09.2021р. Нарахування щоденних відсотків здійснювалося Позивачем до 11.12.2021 р., внаслідок чого була сформована штучно завищена сума відсотків у розмірі 12 000 грн.

Відповідач зазначає, що звертає увагу суду на сталу правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12 та постанова від 31.10.2018 р. у справі № 465/646/11): право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Оскільки стандартний строк кредитування для подібних мікрокредитів становить до 30 днів (тобто орієнтовно до 12.10.2021р.), нарахування щоденних відсотків після закінчення цього строку (з середини жовтня по 11 грудня 2021 року) є безпідставним і незаконним.

Законними є лише відсотки, нараховані виключно в межах первинного строку дії договору. Обмеження відповідальності згідно із Законом України «Про споживче кредитування». У разі, якщо Позивач кваліфікує частину нарахувань як неустойку (штраф, пеню), наголошую, що відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції на момент укладення договору), для кредитів, загальний розмір яких не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, сума всіх штрафів та пені не може перевищувати подвійного розміру суми кредиту.

Тіло кредиту становить 5 000 грн, отже, вимога Позивача про стягнення 12 000 грн додаткових нарахувань прямо порушує імперативну норму закону.

Звільнення від відповідальності на період дії воєнного стану. Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану та у 30-денний строк після його припинення, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань.

Також, відповідач зазначив щодо безпідставності витрат на професійну правничу допомогу. Позивач просить стягнути 5 500 грн витрат на правничу допомогу.

Дана справа є категорією малозначних (спрощене провадження). Позовна заява є стандартним шаблоном, зміна в якому полягає лише у підставленні ПІБ іншого боржника та суми боргу програмою Позивача.

Участь адвоката у судових засіданнях не передбачається.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на послуги адвоката має бути співмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Заявлена сума у 5 500 грн є вочевидь завищеною.

З урахуванням викладеного відповідач просить суд відмовити у їх стягненні повністю або критично зменшити до суми 500 грн.

Відповідно до викладеного відповідач просить: позовні вимоги ТОВ «ФК «ПОЗИКА» задовольнити частково. Стягнути заборгованість виключно в межах суми тіла кредиту (5 000 грн) та доведених законних відсотків, нарахованих виключно в межах строку кредитування (до 30 днів). У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення відсотків, нарахованих поза межами строку кредитування (понад 1 місяць) - відмовити повністю. У задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5 500 грн відмовити повністю або зменшити їх розмір до 500 грн. (а.с.21-23).

Не погоджуючись з відзивом на позовну заяву, за підписом представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Згідно якої представник позивача зазначив, що доводи відповідача з приводу нарахування процентів є безпідставними.

Представник зазначає, що оскільки тандартний строк кредитування для подібних мікрокредитів становить до 30 днів (тобто орієнтовно до 12.10.2021 р.), нарахування щоденних відсотків після закінчення цього строку (з середини жовтня по 11 грудня 2021 року) є безпідставним і незаконним.

Згідно п. 1.2. Договору пропозиція набирає чинності з 12.09.2021 року та діє до 23 годин 59 хвилин 11.12.2021 року.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що за цим Договором Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 5 000 грн 00 коп., зі сплатою процентів за процентною ставкою, що визначається у графіку відповідно до п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 3.2. Договору Графік (порядок та умови надання кредиту). За користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3 %.

Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта.

При цьому, Клієнт може скористуватись Пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в п. п. 3.2.1, 3.2.2. п. 3.2. цього Договору:

Згідно п. 3.2.1. та п. 3.2. Договору строк кредитування передбачає пільговий період тривалістю 30 календарних днів з 12.09.2021 по 12.10.2021, протягом якого застосовується пільгова процентна ставка.

Згідно з п. 3.2.2 та п. 3.2 Договору стандартний період становить 60 календарних днів з 13.10.2021 по 11.12.2021, протягом якого застосовується стандартна процентна ставка у розмірі 3%.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №62546103, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.09.2025 становить 17 000,00 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 12 000,00 грн - заборгованість за відсотками.

Щодо нарахування відсотків, звертаємо увагу суду на те, що відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту № 62546103 від 12.09.2021, а також згідно з п. 1.2. Договору, пропозиція набирає чинності з 12.09.2021 року та діє до 23 год. 59 хв. 11.12.2022 року, тобто нарахування відсотків здійснювалося виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Так, відсотки у розмірі 3 000,00 грн були нараховані за період з 12.09.2021 по 12.10.2021, протягом якого застосовувалась пільгова процентна ставка у розмірі 2 % на день, а відсотки у розмірі 9 000,00 грн - за період з 13.10.2021 по 11.12.2021, протягом якого застосовувалась стандартна процентна ставка у розмірі 3 % на день.

Таким чином, нарахування заборгованості за відсотками, здійснене первісним кредитором, повністю відповідає умовам укладеного договору, здійснене в межах строку кредитування, є таким, що ґрунтується на законних та договірних підставах, а відтак підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Окремо, слід звернути окрему увагу суду, на особливості доказування в цивільному процесі і наголошує на тому, що відповідач побудував свою позицію на концепції «негативного доказу» (див. для прикладу постанову Верховного Суду від 27 травня 2020 року по справі № 2-879/13 (провадження № 61-10802св18).

Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс…».

Звертаємо увагу суду на те, що відповідач не спростував розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами, не надав альтернативного розрахунку заборгованості, а його заперечення зводяться виключно до формального та необґрунтованого заперечення позовних вимог, без наведення конкретних обставин чи доказів на їх підтвердження.

Крім того, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначених кредитними договорами, ані первісним кредиторам, ані новому кредитору, що свідчить про невиконання ним взятих на себе договірних зобов`язань.

Таким чином, розрахунок заборгованості, поданий позивачем, є належним, обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договору і фактичним обставинам справи, а позовні вимоги - законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позиція відповідача спрямована виключно на уникнення виконання грошових зобов`язань, без надання суду жодних належних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Щодо доводів відповідача про безпідставність витрат на професійну правничу допомогу. Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частина 8 статті 141 ЦПК України встановлює, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем до суду подано такі докази: копію договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02 січня 2026 року, копію додаткової угоди № 62546103 від 16 лютого 2026 року до зазначеного договору, копію детального опису робіт (послуг), виконаних та необхідних для надання правничої (правової) допомоги від 16 лютого 2026 року, копію акта надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16 лютого 2026 року, а також копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Горобей Руслани Геннадіївни.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 містяться висновки: «Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено».

Аналогічні позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19.

Поряд з цим, звертаємо увагу суду, що позивач проаналізувавши ринкову вартість надання юридичними компаніями юридичних послуг встановив, що ринкова вартість за складання позовної заяви у цивільних справах становить в середньому 6 150,00 грн., що підтверджується інформацією із сайтів щодо вартості надання послуг адвокатами (витяги з інформацією із сайтів щодо вартості надання послуг адвокатами додається до даного відзиву).

Таким чином, позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 5 500,00 грн. підлягають до повного задоволення.

З урахуванням викладеного представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.32-38).

Також, на адресу суду 04.06.2026 року (вх. №27655) надійшли заперечення на відповідь на відзив за підписом відповідача.

Відповідно до заперечень, відповідач зазначив, що не погоджується з доводами позивача та зазначає, що зміна відсоткової ставки з 2% на 3% відбулася саме після закінчення первинного 30-денного строку кредитування.

За своєю правовою та економічною природою збільшення ставки за межами початкового строку є мірою відповідальності за прострочення зобов`язання, тобто прихованою неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання.

Штучне найменування Позивачем цих штрафних санкцій «стандартною процентною ставкою» є спробою обійти законодавчі обмеження та правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Щодо ігнорування Позивачем імперативних норм Закону України «Про споживче кредитування» У своєму відзиві я наголошував на тому, що відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», для мікрокредитів (до однієї мінімальної заробітної плати) сукупна сума всіх штрафів та пені не може перевищувати подвійного розміру суми кредиту.

Тіло кредиту становить 5 000 грн. Отже, максимальна межа будь-яких санкцій обмежена сумою 10 000 грн. Позивач у своїй відповіді на відзив жодним чином не спростував цей довід Відповідача.

Нарахування 9 000 грн за підвищеною ставкою разом з іншими вимогами є незаконним та порушує вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Альтернативний та законний розрахунок заборгованості Позивач стверджує, що Відповідач не надав альтернативного розрахунку.

Спростовуючи це, відповідач надає розрахунок законної заборгованості:

Тіло кредиту: 5 000 грн.

Відсотки за користування кредитом у межах початкового 30-денного строку (за ставкою 2%): 3 000 грн. Загальна законна сума до стягнення: 8 000 грн.

Усі інші нарахування на суму 9 000 грн, здійснені з 13.10.2021 по 11.12.2021 за каральною ставкою 3%, підлягають скасуванню.

Щодо безпідставності витрат на правничу допомогу у розмірі 5500 грн Позивач вимагає стягнути 5 500 грн за послуги адвоката.

На підтвердження "ринкової вартості" Позивач долучив витяги з сайтів сторонніх юридичних компаній, де вказані ціни на підготовку позовів від 5 000 до 6 000 грн.

Зазначаю, що скріншоти сайтів з розцінками на супроводження складних цивільних справ не є належними та допустимими доказами обсягу та складності робіт у даній конкретній справі.

Справа про стягнення мікрокредиту є малозначною та розглядається у порядку спрощеного провадження. Позовна заява сформована автоматизованою системою (змінено лише ПІБ Відповідача та суми) і не потребує глибокого юридичного аналізу.

Участь адвоката у судових засіданнях не передбачається (про що сам Позивач зазначає у клопотанні про розгляд за його відсутності).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи. Стягнення 5 500 грн за генерацію типового шаблону при сумі основного боргу в 5 000 грн є очевидним порушенням принципу співмірності та зловживанням правами. Заявлений розмір витрат підлягає зменшенню до 500 грн (а.с.44-46).

В судове засідання призначене на 21 вересня 2026 року сторони до суду не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені, судом враховується обставина того, що відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідач надав відповідь на відзив, також надійшли заперечення на відзив.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи у відсутність сторін, підстав для відкладення слухання справи не встановлено.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог, відзив на позов щодо не визнання вимог, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом досліджуються наступні документи.

Так, судом встановлено, що 12.09.2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 62546103.

За даним кредитним договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитодавця.

Таким чином, відповідач уклав Кредитний договір № 62546103 від 12.09.2021 року із ТОВ «ФК «ІРБІС» та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5 000 грн.

Щодо звернення позивача з позовними вимогами, судом встановлено, що 01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №01092025/1.

Згідно даного Договору факторингу 01.09.2025 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 62546103 від 12.09.2021 року.

Відповідно до Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ФК «ПОЗИКА») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 17 000 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5 000 грн.; заборгованість за відсотками становить 12 000 грн.; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить 0 грн.

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відтак, після підписання кредитних договорів у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позичальника виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання кредитних коштів.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

За результатами заповнення Заявки здійснюється своєчасна перевірка дійсності та аутентифікація Платіжної картки Позичальника згідно з стандартами відповідних платіжних систем. Рішення про надання чи відмову у наданні кредиту приймається Товариством на підставі обробки персональних даних Позичальника, зазначених в Заявці, та будь-якої додаткової інформації, наданої Позичальником, чи отриманої Товариством з інших джерел.

Таким чином, перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані Відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить Позичальнику.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено: "Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом».

Судом, при розгляді справи також, приймаються до уваги висновки зроблені Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року (справа № 6-979цс15), згідно яких боржник, що отримав повідомлення про передачу прав вимоги за договором не звільняється обов`язку погашення заборгованості, повідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє останнього від обов`язку щодо погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Щодо заперечення відповідача з приводу здійснювати нарахування процентів поза межами строку, суд зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст. 1050 ЦК України.

Прим цьому, з урахуванням п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України необґрунтованим є нарахування позивачем процентів за понадстрокове користування.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до паспорту кредиту встановлено, що у разі невиконання зобов`язання встановлюється процентна ставка в розмірі: 3% в день.

Згідно п. 3.2.1. та п. 3.2. Договору строк кредитування передбачає пільговий період тривалістю 30 календарних днів з 12.09.2021 по 12.10.2021, протягом якого застосовується пільгова процентна ставка у розмірі 2%.

Згідно з п. 3.2.2 та п. 3.2 Договору стандартний період становить 60 календарних днів з 13.10.2021 по 11.12.2021, протягом якого застосовується стандартна процентна ставка у розмірі 3%.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №62546103, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.09.2025 становить 17 000,00 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 12 000,00 грн - заборгованість за відсотками.

Отже, зазначене свідчить, що позивачем правомірно та відповідно до умов Договору здійснено нарахування процентів за користування коштами, що й підтверджується повним розрахунком заборгованості.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що обставини викладені у відзиві не знайшли свого підтвердження, та є такими, що спростовані матеріалами справи.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 5 500 гривень, суд зазначає наступне.

Так, на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем до суду подано такі докази: копію договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02 січня 2026 року, копію додаткової угоди № 62546103 від 16 лютого 2026 року до зазначеного договору, копію детального опису робіт (послуг), виконаних та необхідних для надання правничої (правової) допомоги від 16 лютого 2026 року, копію акта надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16 лютого 2026 року, а також копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Горобей Руслани Геннадіївни.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховується те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Враховуючи, співмірність із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвоката на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторін, повним задоволенням позову, суд вважає, що визначений розмір витрат є обґрунтованим.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищевикладених обставин, судом встановлено, що позивач є кредитором за договором кредиту, відповідач порушила умови Договору, не повернула отримані кошти у строки передбачені договором.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, позивачем доведені факт укладення договору та розмір заборгованості, обставини викладені у відзиві щодо не визнання позовних вимог, підтвердження не знайшли.

Відповідно до положення п.1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України - у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

З урахуванням викладеного з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати зі сплати судового збору в сумі: 2 662, 40 гривень та витрати на правничу допомогу в сумі: 5 500 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 611, 612, 625-627, 1054-1055 ЦК України, ст. ст. 2,5,10,12, 76-81, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 39493634, ел. пошта ppr@fkpozyka.com.ua, адреса 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) - заборгованість за кредитним договором № 62546103 від 12.09.2021 року у розмірі - 17 000 гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 39493634, ел. пошта ppr@fkpozyka.com.ua, адреса 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) - понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі: 2 662, 40 гривень, та витрати на правничу допомогу в сумі: 5 500 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28.09.2026р.

Суддя: